11 жыл бұрын
11 жыл бұрын
11 жыл бұрын
11 жыл бұрын
11 жыл бұрын
11 жыл бұрын
11 жыл бұрын
12 жыл бұрын
12 жыл бұрын
12 жыл бұрын
12 жыл бұрын
12 жыл бұрын
12 жыл бұрын
12 жыл бұрын
Пікірлер
@Антон-ы4в3ь 3 ай бұрын
С.ка.Супер лайк
@МаксимМогила 3 ай бұрын
2024, группа оазьеь
@innaknedyk8708 4 ай бұрын
Ооооо, ностальгія. Була на цьому концерті, згубила годинник коли стінка на стінку пішла)))
@sergeyP-v 5 ай бұрын
Вот это разъёб
@danielyaniuk 6 ай бұрын
Хто тут в 2067¿ 😊лайк
@Mark4131ful 7 ай бұрын
Це азуєнно
@new_wardo 7 ай бұрын
ПАУЗА-ПРОЗА (RU) Это не самое главное, но будильник звонит в 7:30, каждый день, начиная с понедельника и заканчивая пятницей. Сонной рукой вырубаешь эту дребезжащую хрень, придуманную каким-то умником, и очень хорошо знаешь, что тебя ожидает. И самое отвратительное то, что будущее, как близкое, так и далекое больше не тайна за семью печатями. Все уже известно. На сегодня, на завтра, на месяц, на жизнь вперёд. От "сейчас" - и на перспективу. Загадок больше не осталось. За исключением, возможно, незначительных деталей. Ну, вот какая разница, как будут звать твою будущую жену: Маша или Наташа? Сколько пальцев ты будешь показывать, отвечая на вопрос о количестве твоих, пока еще, не материализовавшихся, отпрысков? Или во сколько лет и от чего ты умрёшь? Согласен, пока не известно. Ну, и мать его так! Разница-то какая? А никакой! Ты умрешь - это общеизвестный факт! "Так шо чё об этом вааще париться?" Живи пока не сдохнешь! Вот и все. Хорошо или плохо - не суть. Просто живи, там будет видно. Это не главное! Ведь показатель качества прожитой тобой жизии, в сущности, банально сводится к стоимости гроба, в который тебя положат, и количеству людей, пришедших посмотреть на твоё мертвое тело. И всё, в общем-то, пропорциоинальио: чем больше цифра, тем, соответственно, лучше. Причём, вариант, когда ты, учась в девятом классе, из-за несчастной любви сигаешь из окна десятого этажа, и к тебе на похороны приходит вся школа, и, возможно, ради такого события, даже отменили уроки, - как успешный, к сожалению, не засчитывается. И даже если семьдесят процеитов пришедших тебя почти не знали, а остальные терпеть не могли - тебе на это наплевать. Ведь пришли! Атмосфера всё равно сложилась что надо. Тебя вдруг, ни с того, ни с сего - полюбили. Девочки расплакались, мальчики взгрустнули. А самое замечательное, что пришла та, с веснушками, из 9-Б, и сейчас тоже стоит у гроба и плачет. Какое чудо! Даже тем, кому ты своим присутствием отравлял жизнь, портил карму и воздух, тем, у кого вызывал рвотные рефлексы и неконтролируемую чесотку кулаков, - даже им ненадолго тебя стало не хватать. Но и это не главное! Важнее другое: уроки отменили, и в глазах таких же сопливых недоумков, как и ты, твоя смерть выглядит почти геройски. И если бы ты всё это видел, тебе было бы так приятно, что, наверное, у самого невольно покатились бы слезы. Слезы от того, что твоя смерть хоть штука и не очень-то радостная, но зато такая трогательная и эффектная. И от всего этого стало бы так хорошо, что если бы только было можно, ты каждый день лез бы в петлю, сигал с крыши, бросался под поезд. Но увы. А какой-то восьмиклассник, которого, в сущности, тоже никто не любит, посмотрит на это всё и решит: как здорово! Все пришли, и так хорошо говорили, и директор, и классный руководитель, и ребята все, и уроки отменили и... И придет домой, и напишет записку, что мол -: "Хочу, чтобы меня похоронили так же, как.." - и тоже сиганёт с крыши. А будет уже всё не так. И придут не все, и уроки не отменят, и ребята будут говорить: "Во дурак, тот ведь от несчастной любви, а этот..." И если бы он всё это видел, то ни за что, а ... Но ведь и это не главное. А пока ты живой, отключил будильник и пытаешься уговорить свое почти здоровое тело подняться и отправиться зарабатывать деньги. А вставать нет совершенно никакого желания, как не хотелось вставать полгода назад, и как не будет хотеться лет через тридцать, если доживёшь. Так вот, вставать как всегда в лом, но очень надо в туалет, и поэтому встаёшь. А потом не будет хотеться завтракать, но всё равно поешь. Зачем? А потому, что как-то так надо. Потому что как-то так привык. Потому что захочешь потом, а не будет что. Так что надо есть сейчас, пока есть, что есть. И точно так же не будет хотеться выводить собаку, но выведешь. А не нет, вернешься и будешь убирать её дерьмо с ковра. Наорешь на неё, и даже дашь ей легких пиздюлей, а она забьется в угол, понимая, что виновата, а ты в свою очередь понимаешь, что пиздюлей давать нужно тебе, и орать нужно тоже на тебя, потому что это ты не сделал то, что должен был. Короче, выведешь, не выведешь - дело твоё. Но одно несомненно: если выведешь - обязательно опоздаешь на работу. А это вообще не главное. И вот ты уже на остановке, и в маршрутке видишь одни и те же примелькавшиеся рожи. И зайдёшь в ларёк, еще не успеешь ничего сказать, а продавщица даст тебе пачку сигарет именно той марки и степени крепости, которую ты всегда куришь, и уже потянется за двумя пакетиками кофе, который ты всегда берешь, а ты вдруг скажешь: "Сигареты не надо", И скажешь даже не потому, что у тебя еще есть полпачки, а потому что на них все равно нет денег. Заплатишь за кофе и выйдешь. И станет так противно, что просто пиздец. Ты всю жизнь мечтал, что однажды придешь в магазии и только успеешь сказать: "Как всегда", как симпатичная продавщица уже кладет на прилавок именно то, что ты хочешь, или вообще, как сейчас, просто увидев тебя, сама подаст то, что надо, и в голове сладостиым эхом пронесётся: "Ну, наконец-то, приучил". Далее читайте в ответах
@new_wardo 7 ай бұрын
И что? Свершилось! Ура! Пожалуйста, получи. Ты этого хотел? Да хотел, но как-то не так, и уж точно не сегодня. А как? И когда? Непонятно. Но хотел и получил. Счастлив? Нет. А почему? А потому: ты предсказуем, Все вокруг предсказуемо. Ну и хрен с ним. И это не главное. А на работе вообще все одно и то же, особенно твое желание поскорее отсюда свалить. Меняется только одежда на сотрудниках и вид за окном. Нет, дом, фонарь и забор остаются те же всегда. Да и одежда на самом деле, за редким исключением, тоже новее не становится. Появляются просто новые комбинации температуры, атмосферного давления и влажности воздуха, или брюк с рубашками и юбок с блузками. Ну и ещё лето там, осень, зима, ну и так далее. А за ними шорты, свитера, шубы. А ты сидишь и ждешь, когда же станет можно. И особенно хочется, где-то в четверг, когда солнце отбрасывает почти прямые лучи, чтобы сейчас, именно сейчас наступил вечер пятницы. И хочется так сильно, что просто сил нету никаких уже, а он все не наступает и не наступает. Но западло заключается в том, что ты даже не успеешь заметить того момента, как он, этот пресловутый, долгожданный пятничный вечер подступит настолько близко, что сможет шепнуть тебе на ухо заветное. И вот тут тебе станет совершенно ясно, что ты к нему не готов. Ведь вечера пятницы ждешь почти всю жизнь, начиная со школы и заканчивая... Пока непонятно, когда заканчивая. А ждешь потому, что знаешь: завтра утром не прозвенит будильник и спать можно будет сколько угодно. И вообще, суббота подразумевает собой некий маленький, но твой личный праздник, где правила устанавливаешь ты. И вот в субботу, именно в эту субботу у тебя всё получится, ты сделаешь то, что так долго откладывал, и сделаешь хорошо, и потом будешь сам собой доволен. А с понедельника вообще начнёшь новую жизнь. Обязательно сделаешь зарядку, потом контрастный душ, здоровое питание, пить, в конце концов, бросишь, или хотя бы станешь пить меньше и реже. А на работу придешь бодрый, чисто выбритый, симпатичный, будешь всем улыбаться, а все будут улыбаться тебе. И теперь так будет всегда. А да, забыл сказать, зарплату поднимут минимум в два раза, Главное - живи и радуйся. Но на самом-то деле будет совсем не так! Хоть будильник и не прозвонит, ты в эти ебаные 7:30 проснешься сам, потому что уже привык, Или все-таки прозвонит, потому что ты его на автомате завел еще с вечера. И ничего хорошего ты за день так и не сделаешь, прошатаешься по квартире, как зомби, поругаешься с кем-нибудь из родственников, это обязательно. В сердцах выйдешь прогуляться, А прогуляешься так, что вернешься домой в жопу пьяный, и не останется уже совершенно никаких сил раздеваться. Хотя разбросать вещи по комнате силы найдутся всегда, Но не в этот раз. Рухнешь спать в одежде, И вернешься ты, между прочим, не в субботу и даже не в воскресенье. А это будет тот самый светлый понедельник, в котором ты собирался начать новую жизнь. Вернешься, а до звонка будильника останется каких-то пять с половиной часов, А чтобы выспаться, тебе нужно минимум часов двенадцать. Но не волнуйся: будильник не зазвонит, потому что ты забыл его завести. Проснешься, во сколько проснешься.Ближе к полудню. На мобильном два пропущенных. На работу ты уже опоздал. Наспех драя щеткой по зубам, решишь, что надо бы переодеться. И мысленно перебирая свой гардероб, вспомнишь, что одетые в субботу штаны из чистых оставались последние, а вследствие твоей затянуюшейся прогулки таковыми являться перестали напрочь. Но это ерунда. Уже завтра (во вторник) все это будет казаться смешным. И даже как-то "Вау", мол, какой я был пъяный, и какой я мачо-чмо. Будет, короче, о чем рассказать друзьям - приятелям. Но сегодня тебе не до смеха. Потому что у тебя только в текущем месяце это уже четвертое опоздание и последнее "китайское" предупреждение. И работа тебя, в общем-то, достала, и шла бы она в жопу, но ведь и на другой будет то же самое. И ты бросаешь будильник об стенку, грязный и помятый вылетаешь из квартиры, предварительно перегрев собаку охуительным носарём, потому что один хуй не успеешь вывести, и ещё потому что "БЛЯТЬ". И ты идёшь на работу, и понимаешь, что все будет так, как ты думаешь, а вернее знаешь. И у тебя страшное похмелье, и каждый шаг всё труднее и труднее, "и это кино я где-то уже видел", и так будет до самой смерти. Ну, или как-то так. В общем, как-то будет. А как, это ведь не главное. клерк
@new_wardo 7 ай бұрын
ПАУЗА-ПРОЗА (UA) Це не найголовніше, але будильник дзвонить о 7:30, кожен день, починаючи з понеділка та закінчуючи п'ятницею. Сонною рукою вирубуєш цю деренчу хрень, придуману якимось розумником, і дуже добре знаєш, що на тебе чекає. І найогидніше те, що майбутнє, як близьке, так і далеке, більше не таємниця за сімома печатками. Все вже відомо. На сьогодні, на завтра, на місяць, життя вперед. Від "зараз" - та на перспективу. Загадок більше не лишилося. За винятком можливо незначних деталей. Ну, ось яка різниця, як зватимуть твою майбутню дружину: Маша чи Наташа? Скільки пальців ти будеш показувати, відповідаючи на запитання про кількість твоїх, поки що, не матеріалізованих, синів? Або скільки років і від чого ти помреш? Згоден, поки невідомо. Ну і мати його так! Різниця-то яка? А жодної! Ти помреш - це загальновідомий факт! "Так що шо про це вааще паритися?" Живи поки не здохнеш! От і все. Добре чи погано - не суть. Просто живи, там буде видно. Це не головне! Адже показник якості прожитої тобою життя, по суті, банально зводиться до вартості труни, в яку тебе покладуть, і кількості людей, які прийшли подивитися на твоє мертве тіло. І все, загалом, пропорційно: що більше цифра, то, відповідно, краще. Причому, варіант, коли ти, навчаючись у дев'ятому класі, через нещасного кохання сигаєш з вікна десятого поверху, і до тебе на похорон приходить вся школа, і, можливо, заради такої події, навіть скасували уроки, як успішний, на жаль, не зараховується. І навіть якщо сімдесят процеїтів прийшли тебе майже не знали, а решта терпіти не могли - тобі на це начхати. Адже прийшли! Атмосфера все одно склалася все. Тебе раптом, ні з того, ні з цього - покохали. Дівчата розплакалися, хлопчики зажурилися. А саме чудове, що прийшла та, з ластовинням, з 9-Б, і зараз теж стоїть біля труни і плаче. Яке диво! Навіть тим, кому ти своєю присутністю отруював життя, псував карму і повітря, тим, у кого викликав блювоту рефлекси та неконтрольовану коросту куркулів, - навіть їм ненадовго тебе стало не вистачати. Але це не головне! Найважливіше інше: уроки скасували, і в очах таких ж сопливих недоумків, як і ти, твоя смерть виглядає майже героїчно. І якби ти все це бачив, тобі було би так приємно, що, мабуть, у самого мимоволі покотилися б сльози. Сльози від того, що твоя смерть хоч штука і не дуже радісна, але зате така зворушлива та ефектна. І від усього цього стало б так добре, що якби тільки можна було, ти кожен день ліз би в петлю, сигав з даху, кидався під поїзд. Але нажаль. А якийсь восьмикласник, якого, по суті, теж ніхто не любить, подивиться на це все і вирішить: як чудово! Всі прийшли, і так добре говорили, і директор, і класний керівник, і всі хлопці, і уроки скасували і... І прийде додому, і напише записку, що мовляв -: "Хочу, щоб мене поховали так само, як.." - і теж сигане з даху. А буде вже все не так. І прийдуть не всі, і уроки не скасують, і хлопці будуть говорити: "У дурень, адже той від нещасного кохання, а цей..." І якби він усе це бачив, то нізащо, а… Але ж і це не головне. А поки ти живий, відключив будильник і намагаєшся вмовити своє майже здорове тіло піднятися і вирушити заробляти гроші. А вставати немає зовсім ніякого бажання, як не хотілося вставати півроку тому, і як не хочеться років через тридцять, якщо доживеш. Так ось, вставати як завжди в брухт, але дуже треба у туалет, і тому встаєш. А потім не хочеться снідати, але все одно співаєш. Навіщо? А тому, що якось так треба. Бо якось так звик. Тому що захочеш потім, а не буде що. Так що треба їсти зараз, поки є, що є. І так само не хочеться виводити собаку, але виведеш. А ні, повернешся і будеш прибирати її лайно з килима. Накричиш на неї, і навіть даси їй легких піздюлів, а вона заб'ється в кут, розуміючи, що винна, а ти у свою чергу розумієш, що пиздюлей давати треба тобі, і кричати потрібно теж на тебе, бо це ти не зробив те, що мав. Коротше, виведеш, не виведеш - справа твоя. Але одне безперечно: якщо виведеш - обов'язково запізнишся на роботу. А це взагалі не головне. І ось ти вже на зупинці, і в маршрутці бачиш одні й ті ж пики, що примелькалися. І зайдеш у кіоск, ще не встигнеш нічого сказати, а продавщиця дасть тобі пачку сигарет саме тієї марки та ступеня фортеці, яку ти завжди куриш, і вже потягнеться за двома пакетиками кави, який ти завжди береш, а ти раптом скажеш: "Цигарки не треба", І скажеш навіть не тому, що у тебе ще є півпачки, а тому що на них все одно нема грошей. Заплатиш за каву і вийдеш. І стане так гидко, що просто пиздець. Ти все життя мріяв, що Якось прийдеш у магазин і тільки встигнеш сказати: "Як завжди", як симпатична продавчиня вже кладе на прилавок саме те, що ти хочеш, чи взагалі, як зараз, просто побачивши тебе, сама подасть те, що треба, і в голові солодкої луною пронесеться: "Ну, нарешті, привчив". Далі читайте у відповідях
@new_wardo 7 ай бұрын
І що? Здійснилося! Ура! Будь ласка, отримай. Ти цього хотів? Так хотів, але якось не так, і вже точно не сьогодні. А як? І коли? Не зрозуміло. Але хотів і одержав. Щасливий? Ні. А чому? А тому: ти передбачимо, Все довкола передбачувано. Ну і хрін із ним. І це головне. А на роботі взагалі все одне й те саме, особливо твоє бажання скоріше звідси звалити. Змінюється лише одяг на співробітниках та вид за вікном. Ні, будинок, ліхтар та паркан залишаються ті ж завжди. Та й одяг насправді, за рідкісним винятком, теж новішим не стає. З'являються просто нові комбінації температури, атмосферного тиску та вологості повітря, або штанів з сорочки і спідниці з блузками. Ну і ще літо там, осінь, зима, та й так далі. А за ними шорти, светри, шуби. А ти сидиш і чекаєш, коли стане можна. І особливо хочеться, десь у четвер, коли сонце відкидає майже прямі промені, щоб зараз саме зараз настав вечір п'ятниці. І хочеться так сильно, що просто сил немає ніяких вже, а він все не настає і не настає. Але западло полягає в тому, що ти навіть не встигнеш помітити того моменту, як він, цей горезвісний, довгоочікуваний п'ятничний вечір підступить настільки близько, що зможе шепнути тобі на вухо заповітне. І ось тут тобі стане зрозуміло, що ти до нього не готовий. Адже вечора п'ятниці чекаєш майже все життя, починаючи зі школи і закінчуючи... Поки що незрозуміло, коли закінчуючи. А чекаєш, бо знаєш: завтра вранці не продзвенить будильник і спати можна буде скільки завгодно. І взагалі, субота має на увазі якийсь маленький, але твоє особисте свято, де правила встановлюєш ти. І ось у суботу, саме цієї суботи в тебе все вийде, ти зробиш те, що так довго відкладав, і зробиш добре, і потім будеш сам собою задоволений. А з понеділка взагалі почнеш нове життя. Обов'язково зробиш зарядку, потім контрастний душ, здорове харчування, пити, зрештою, кинеш, або хоча б питимеш менше і рідше. А на роботу прийдеш бадьорий, чисто поголений, симпатичний, будеш усім посміхатися, а всі посміхатимуться тобі. І тепер так буде завжди. А так, забув сказати, зарплату піднімуть мінімум вдвічі, Головне - живи і радуйся. Але насправді буде зовсім не так! Хоч будильник і не продзвонить, ти в ці ебані 7:30 прокинешся сам, бо вже звик, Або таки продзвонить, бо ти його на автоматі завів ще з вечора. І нічого хорошого ти за день так і не зробиш, простуєшся по квартирі, як зомбі, посваришся з кимось із родичів, це обов'язково. У серцях вийдеш прогулятися, А прогуляєшся так, що повернешся додому в дупу п'яний, і не залишиться вже зовсім ніяких сил роздягатися. Хоча розкидати речі по кімнаті сили знайдуться завжди, Але цього разу. Рухнеш спати в одязі, І повернешся ти, між іншим, не в суботу і навіть не в неділю. А це буде той самий світлий понеділок, де ти збирався почати нову життя. Повернешся, а до дзвінка будильника лишиться якихось п'ять із половиною годин, А щоб виспатися, тобі потрібно мінімум годин дванадцята. Але не хвилюйся: будильник не задзвонить, бо ти забув його завести. Прокинешся, скільки прокинешся. Ближче до полудня. На мобільному два пропущених. На роботу ти вже спізнився. Поспіхом драючи щіткою по зубах, вирішиш, що треба було б переодягтися. І подумки перебираючи свій гардероб, згадаєш, що одягнені в суботу штани з чистих залишалися останні, а внаслідок твоєї тривалої прогулянки такими є перестали геть-чисто. Але це нісенітниця. Вже завтра (у вівторок) все це здаватиметься кумедним. І навіть якось "Вау", мовляв, який я був п'яний і який я мачо-чмо. Буде, коротше, про що розповісти друзям приятелям. Але сьогодні тобі не до сміху. Тому що у тебе тільки цього місяця це вже четверте запізнення і останнє "китайське" попередження. І робота тебе, загалом, дістала, і йшла б вона в дупу, але ж і на інший буде те саме. І ти кидаєш будильник об стінку, брудний і пом'ятий вилітаєш із квартири, попередньо перегрів собаку охуительним носарем, тому що один хуй не встигнеш вивести, і ще тому що "БЛЯТЬ". І ти йдеш на роботу і розумієш, що все буде так, як ти думаєш, а вірніше знаєш. І в тебе страшне похмілля, і кожен крок все важче і важче, "і це кіно я вже десь бачив", і так буде аж до смерті. Ну, чи якось так. Загалом якось буде. А як, адже це не головне. клерк
@vitek245 6 ай бұрын
@@new_wardo дякую чувак, базонув як базон хіггса, а може ще й колапснув там в придаток. русні piIIIda, Слава Україні
@andrewstone6416 7 ай бұрын
korn хуйня,ця группа моє розірване металеве сердженько
@ЕвгенийКурный 8 ай бұрын
Молчанов Ти шляпа!
@Arjeey 8 ай бұрын
Сука. Йобана росія перекрила подих донбасу. Пизда. Шоб діти їх горіли, вони горіли. Не меньше нашого😢😢😢
@Bawka666 8 ай бұрын
Блять нахуй писати з якого ви року воно і так відображає коли був коментах написаний
@new_wardo 8 ай бұрын
чуваки, я купляю двд з цим концертом, щоб вам сказати що було в паузі-прозі
@bubapii3858 8 ай бұрын
Шо там було
@new_wardo 7 ай бұрын
@@bubapii3858 порийся в коментах, я виложив
@MaxKorni 3 ай бұрын
Ого. Ще можна купити двд)
@Korn-z4m 9 ай бұрын
Добре що він повернувся)
@MaxKorni 3 ай бұрын
Прозак? Згоден;-) Повернувся на новому рівні
@ОлегТарасович-в9ь 9 ай бұрын
Василь огромный талантище!
@mozja7 10 ай бұрын
2024 тут, хто тут - лайк
@nevidomyj-user Ай бұрын
я тут!)) 2024 теж
@AnthonyBusted 10 ай бұрын
Тол були найкращим метал-гуртом в історії України
@NotPolitcorrect 11 ай бұрын
Всі, кому їх бракує у 2023, впишіть у пошуку "Прозак - передайте нашим" і радійте)
@mozja7 10 ай бұрын
2024 тут
@MaxKorni 3 ай бұрын
Згоден. "Їбашим їх усіх" 😊
@Imjustouttahere 11 ай бұрын
I'm so glad I found this masterpiece
@СергейВитальевич-э2ц 11 ай бұрын
Василь красавец!!!! Привет из рф! Муза бомба!!!
@MaxKorni 3 ай бұрын
Есть новая група "Прозак" с ним. Зацени Особенно песню "Передайте нашим"
@bubapii3858 11 ай бұрын
а шо там було у паузі-прозі?
@tryhard4894 11 ай бұрын
Прівєт братан
@bubapii3858 11 ай бұрын
брат@@tryhard4894
@dannmetr4481 Жыл бұрын
2023 😢
@MaxKorni 3 ай бұрын
2024
@OlegStad Жыл бұрын
Пробили..... дуже круті
@thmbones Жыл бұрын
Сука тол такі ахуєнні пеееезда 😘
@Mike2NightBeatz Жыл бұрын
офігенний звук!
@dmitry.skibitsky Жыл бұрын
kzbin.info/www/bejne/qpi4Y6OZeNiGldk Перезалил
@Oles_P Жыл бұрын
Дякую!
@ДенисКравчук-р9я Жыл бұрын
Діти нульових всі тут!?)) На дворі 2023 рік,так не вистачає їх... Найкращий гурт якого ніколи не буде в нас,гурт за який ніколи не буде соромно! Дякую хлопцям за юність!)❤️🙏👏🔥👍🇺🇦
@villetretennerthh Жыл бұрын
Тут
@ДенисКравчук-р9я Жыл бұрын
@@villetretennerthh 🙏👋👏❤️🤟🤝👍🔥
@tarnopil Жыл бұрын
На базі
@Oles_P Жыл бұрын
Василь створив ПРОЗАК
@Uaagressor 6 ай бұрын
Тут) постійний глядач ентер мьюзік де їх часто крутили
@vladkerimov9553 Жыл бұрын
Легенди..
@edsichkoriz1226 Жыл бұрын
ТОЛ- one love 🤘🇺🇦
@dmitry.skibitsky Жыл бұрын
kzbin.info/www/bejne/qpi4Y6OZeNiGldk Перезалил
@Shine6692 Жыл бұрын
Сьогодні вперше почув.... Якийсь Український корн на мінімалках, Але ж круто!
@vitek245 6 ай бұрын
ти ще багато чого не знаєш, раз таке кажеш)
@АлексейМильчаковский Жыл бұрын
І це було реально в 2006 році? Ще й в Україні? Ще й Українське? Та мамо рідна, це ж музика яка вже випереджала час. Ніякі Limp Bizkit і рядом не стояли 😮
@andriikasperskyi Жыл бұрын
А тепер в Бінго працює АТБ!
@Oles_P Жыл бұрын
головне, аби не Пятьорочка
@MaxKorni 3 ай бұрын
@@Oles_Pзгоден. 100%
@strenchman2099 Жыл бұрын
Молчанов красавчик,свой!
@АндрійЗімович Жыл бұрын
Ці хлопці знають толк, в ньюметал музиці
@АндрійЗімович Жыл бұрын
Ці речі явно випериджають час в Українсь.рок музиці того періоду.
@ВолодимирВеликий-й1ф Жыл бұрын
Оххх бля... Тоді ще в школі вчивсЯ, но ТОЛ двіжуха не реальна))) зараз на такий концерт би відвідати.
@JacksonnNova Жыл бұрын
Благодарю судьбу, что мне удалось побывать на их лайфах в Харькове и Днепре. Помним, любим в 2023
@yarkov_desorec_channel Жыл бұрын
Після інтро перша пісня ідеально підходять до армії/лідера рашки...
@vicdmit4321 Жыл бұрын
Їх дуже не вистачає в 2023...
@NotPolitcorrect 11 ай бұрын
kzbin.info/www/bejne/bnemknuAqrWCnJYsi=4y5pSLBKFCRZedgq
@stsbtk4413 Жыл бұрын
❤
@dontfuckme Жыл бұрын
чому не державнлю?
@destroiter6 Жыл бұрын
2023. Все еще слушаем и будем слушать
@napsnake Жыл бұрын
як же це охуєнно, за всякими Аматорі і не помітив такий скарб у себе під носом свого часу
@ble5t117 Жыл бұрын
Слоупок 😅
@Бодан-с4и Жыл бұрын
Так, я згідний з тобою. Гнались за хуйнею раніше 😢.
@dmitry.skibitsky Жыл бұрын
kzbin.info/www/bejne/qpi4Y6OZeNiGldk Перезалил
@СергейВитальевич-э2ц Жыл бұрын
мужики это сверхр круто!!!!
@xeityrj405 Жыл бұрын
хочеться почитати дописи але важко відірватися від відео
@Qweqwe-nl9vo Жыл бұрын
2023
@MaxKorni 3 ай бұрын
2024
@VIHULAMihajlo Жыл бұрын
Офігіти! Вибачте за жаргон! ТОЛ - це шедевр українського nu-metalu !!
@ЛюбовЯшина Жыл бұрын
Тільки заспокоюсь ,- приходить вона і все з початку
@eighteenCrazyWheels 2 жыл бұрын
Фірміще!!!
@neozori 2 жыл бұрын
А куди ТОЛи поділись з роками, хтось знає? Це справжній ексклюзив - андеграунд і фірма одночасно! Жива подача крутезна! Навряд чи хтось зможе повторити зараз, та все ж музика розвивається і в інших формах. Думаю, новий матеріал і концерт був би дуже доречним сьогодні. Якщо цікаво, запрошую послухати декілька наших треків 🎸🎞
@zanna_music Жыл бұрын
Соліст дуже змінив свій світогляд, почав цікавитися різними релігіями, захопився буддизмом, жив у Тибеті, одним словом змінив рок н рольське життя)) Потім створив гурт ПНД, але там вже інша концепція, хоча пісні теж по-своєму цікаві (мені "Колискова" дуже зайшла), вони зараз не функціонують, наскільки я знаю, але й не оголосили про кінець. Василь наче переїхав у Франківськ, живе в селі із сім'єю та займається виготовленням виробів з дерева. Він в інсті наче prozorowww підписаний чи якось подібно. До речі, є кілька інтерв'ю з ним, досить цікаві, одне навіть вже після повномасштабного
@neozori Жыл бұрын
@@zanna_music Цікаво, як люди можуть кардинально змінюватися за одну-дві декади! Треба переглянути його інтерв'ю👍 Дякую!
@zanna_music Жыл бұрын
@@neozori Наскільки я знаю, Василь зараз проводить якісь акустичні виступи
@NotPolitcorrect 11 ай бұрын
"Прозак - передайте нашим", забийте в пошук))
@ОлегАндрусяк-ы6ь 28 күн бұрын
Василь зараз в складі Азову воює на сході