2 Давай виключим світло і будем мовчати про то, що не можна словами сказати. Не можна писати, неможливо зіграти, а тільки мовчати, тихенько мовчати. Давай мовчати, про то, що дівчати не вміють сховати, не можуть спати. Давай про мене і про тебе - мовчати, мовчати, аж поки не захочем кричати. Місяць впав. Темно в кімнаті, як добре, що ти навчилась мовчати. Про то, що ніколи не змогла би збрехати, про то, що ніколи, мені не зпитатись. Ми будем з тобою, у ліжку лежати, лежати, як сніг, водою зтікати, Ми будемо жадно, свої сльози ковтати, а з ними слова, яких не сказати. Давай помовчу, тобі просто на вушко холодною стала, чайова кружка, А ми ще маем, про що помовчати, а ми ще маем, про що полежати, Як світло проб'ється через наші штори ми знову з тобою, як всі заговорим, А поки ще темно є в нашій кімнаті давай з тобою будем просто...

3 Я не твій брат, ти не сестра моя Ніколи не розказуй мені, хто І в чому є винен на нашій землі Люди як кораблі Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода-а Глибока і темна до самого дна До самого-самого дна На глибині зустрічаються всі Так, ніби в морі місця нема-а І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла Хтось не доплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води-и Бо стати героями тої війни Дуже хотіли вони А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів Наш океан знає більше, ніж ми Секрети всі у нього на дні-і А ми ходим зверху, великі й малі Люди як кораблі Гордо пливем, і не вірить ніхто Що ним зацікавилось зло-о І серед вітрів ми не чуєм щурів Які прогризають нам дно А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів

4 По моєму, чувак, нас кинули В мене є країна - я її любив За волошки-очі, люди - кораблі Я з нею разом пів життя прожив Притулившись тілом до теплої землі На-на-на, най-на-на, на-на-на А тепер тут страшно - я розлюбив її Злі сірі очі, іржаві кораблі Ми так хотіли, шоб був колись тут рай Але зрозуміли, шо нас просто кинули Як лохів, розвели за спинами Діла свої зробили, злили нас Мене з тобою разом в унітаз Злили нас тут просто кинули Як лохів, розвели за спинами Діла свої зробили, злили нас Мене з тобою разом в унітаз Злили нас Нас таких багато, не тільки я один Посідаєм в поїзд і втікнем хто куди Хай шукає щастя інший хто-небудь Посеред ворон, які тебе клюють А нас тут просто кинули Як лохів, розвели за спинами Діла свої зробили, злили нас Мене з тобою разом в унітаз Злили нас тут просто кинули Як лохів, розвели за спинами Діла свої зробили, злили нас Мене з тобою разом в унітаз Злили, нас тут просто кинули (Кинули) Кинули, кинули, кинули Знаєш, нас тут просто кинули (Кинули) Кинули, кинули, кинули А знаєш, нас тут просто кинули (Кинули) Кинули, кинули, кинули А знаєш, нас тут просто кинули (Кинули) Кинули, кинули, кинули