1.Ой нашого люду по світу багато, Та є власна доля в нас, браття,тепер. Гей, чуєш ти, сину, зове рідна мати, Зове рідна мати додому тебе. 2.Зі свого далека сюди повернися У вечір вишневий, п'янкий, як бальзам. За звичаєм давнім ти, сину, вклонися Забутим могилам, святим образам. 3.Не раз розлучались ми в кривді та горі, Не раз розлучали нас недруги злі. Та вірю: присохлий відірваний корінь Лиш може ожити на рідній землі. 4.Я знаю, нелегко вертатися, сину, Зустрівши в дорозі дощі і грозу. Та є в тебе мати, та є Україна, Що словом зігріє і витре сльозу.