48 днів пекла в записах звичайного маріупольця

  Рет қаралды 152,848

BIHUS Info

BIHUS Info

Күн бұрын

Цей випуск - історія чоловіка, якому вдалося виїхати з окупованого Маріуполя. Це звичайний хлопець, який пережив справжнє пекло довжиною у 48 днів. Він ходив до рідних під вибухами, чув, як літаки скидають бомби на місто, бачив, як танки росіян рівняють із землею будинки. Він рятував інших і бачив тіла мирних мешканців у дворах. Те, як він допомагав пораненим дістатися лікарні, натрапляв на окупантів, і в прямому сенсі, виживав, хлопець фіксував у своєму щоденнику. Дивіться у випуску Марії Землянської.
0:00 - про що цей випуск
1:21 - перші дні вторгнення та відсутність усвідомлення
7:37 - два тижні війни. Відсутність зв'язку, води, електрики, опалення
10:10 - бої у центрі міста та допомога пораненим
12:47 - Гуманітарна катастрофа та руйнування міста
20:08 - Важка евакуація з Маріуполя
21:46 - Наш герой у пошуках роботи
P.S.Чоловік шукає роботу. До початку повномасштабної війни автор записів цікавився програмуванням і комп'ютерними іграми. Тож якщо ми маєте робочу пропозицію - дайте нам і ми вас сконтактуємо.
Підтримати нашу боротьбу на інформаційному фронті:
bihus.info/donate/
/ bihusinfo
Підтримати підрозділ Бігуса:
5168745031204784 грн
5168745021610610 дол
або тут secure.wayforpay.com/payment/...
Ми в соцмережах:
Facebook: / bihus.info
Twitter: / bihusinfo
Instagram: / bihus.info
Telegram: t.me/bihusinfo
Tik-Tok: / bihus.info

Пікірлер: 797
@serhii8676
@serhii8676 Жыл бұрын
Виїхав 15 березня з Маріуполя, нікому не побажаю(окрім русні авжеж)пережити цей жах що там відбувався. Маріуполь це Україна!
@user-fg3mf5on8v
@user-fg3mf5on8v 7 ай бұрын
яка "русня"???!!!!! москолота, расасіянці, кацапи тощо, але не "русня"!!!! Вони не мають ніякого відношення до русичів!
@user-vd5lq5gv6f
@user-vd5lq5gv6f 7 ай бұрын
Слава Незламній Україні !
@Alex-nq7ft
@Alex-nq7ft 6 ай бұрын
Прикинь а мой отец остался и жив и не стонет как ты. А ему всего лишь 88 лет :-) . А на тему дневника скажу - делать человеку было нечего, вот он и развлечение придумал. Я тоже немного фиксировал. По 10 минут в день, ближе к вечеру. Потом перестал. Где-то 10-12 марта.. Не до этого было. Дрова, костёр, генератор. Заделать выбитые окна, найти материал для этого... Ну было чем заняться...
@TU-Ukraine
@TU-Ukraine 6 ай бұрын
Він не стогне, а констатує факти. Він боровся за виживання як і багато хто, але знайшов час, щоб про це все жахіттья дізнався світ. І молодець. Багато хто з маріупольців вели такі щоденники. Я теж записувала день за днем. Сидячі у підвалі і чергуючи біля вогнища, щоб не замерзнути да ранку. Тільки через рік я змогла його перечитати. Це дуже боляче.
@Molchun3004
@Molchun3004 4 ай бұрын
​​​@@Alex-nq7ftа кто стонет? Это факты той жопы которая была в Марике. Интересно до 10 марта у тебя до хера время было и проблем у тебя не было? Дрова до 10 марта запас? Или как и все быдло чистил магазины?
@svetlanakononenko7199
@svetlanakononenko7199 7 ай бұрын
Это был ад на земле. Бомбежки, мертвые соседи. Самолёт это было самое страшное, и холод - 11 на улице, окон нет, со мной ребенок 5 лет. Безысходность. Поиски еды, радость от снега, можно набрать снега и будет немного воды. Отчаяние - когда мама падает на тебя, чтобы укрыть от разрывов снаряда. Я выехала только на 40 день, до сих пор сняться ужасы, смерть, бомбежки и мне и сыну. Нас всех нужно лечить 🙏
@user-pu2zj2ie4r
@user-pu2zj2ie4r 3 ай бұрын
В каком районе вы жили? Я Богдана Хмельницкого 33
@svetlanakononenko7199
@svetlanakononenko7199 3 ай бұрын
Я жила по Азовстальской(левый берег), но в мой двор прилет был в первый день, и мы все дни провели на 23 мкр.@@user-pu2zj2ie4r
@SvitlanaVazhenina
@SvitlanaVazhenina 2 ай бұрын
Який жах, тримайтеся! Зверніться за допомогою у табір "Незламна мама", там допомагають і дітям і мамам.
@user-sh3fi2jw9o
@user-sh3fi2jw9o Ай бұрын
Сочувствую, что вам пришлось это пережить
@svetlanakononenko7199
@svetlanakononenko7199 Ай бұрын
@@user-pu2zj2ie4r Я жила на левом берегу, по Азовстальской, в этот квадрат в первые дни прилет был и по школе и в жилой дом, и мы переехали на 23 мкр.
@roksolana7475
@roksolana7475 Жыл бұрын
Украина никогда не простит роззию! Между нами всегда будут Буча и Мариуполь!
@BIHUSinfo
@BIHUSinfo Жыл бұрын
ніколи
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо. Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых. Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь.. В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать..
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем.
@arahisovasova8801
@arahisovasova8801 Жыл бұрын
Не тільки Бучя і Маліуполь , а вся Україна ... нажаль .
@user-mx7cn9oc4s
@user-mx7cn9oc4s Жыл бұрын
Маріуполь заслуговує на більше ніж Буча. Це їм за їх російський язик. СВОЛОТИ.
@user-hv8fl2zb2b
@user-hv8fl2zb2b 6 ай бұрын
Все верно.Было очень страшно, а внутри клокотала боль и ненависть. Прошло более года, а я до сих пор не могу понять, как такое варварство могло произойти в 21 веке.
@user-bk8gg7zz1q
@user-bk8gg7zz1q 7 ай бұрын
5 день смотрю видео про Мариуполь и плачу. Как жаль всех жителей. Как они все это пережили????? Я из Харькова. Ему тоже досталось. Но ТАКОГО не было. Желаю выжившим (господи, как страшно это звучит😢) остаться человечным, пройти реабилитацию, и продолжать жить на зло! Просто понимаю, что после пережитого, нормальной жизнью это не назвать. Держитесь дорогие! Не зря в вашем городе был Азовсталь! Вы стальные люди❤❤❤
@user-rj6ww4vo7q
@user-rj6ww4vo7q 7 ай бұрын
Не всі... Нажаль не всі. Я чула 2 цифри - 75 і 120 тисяч полеглих... Страшні обидві. Будь проклята росія!
@seccho5234
@seccho5234 6 ай бұрын
Я смотрела новости в 2022 и плакала 😢
@yada5494
@yada5494 6 ай бұрын
Мы выехали из Мариуполя 15 марта 2022 года.Все,о чем пишет и что пережил автор дневника это абсолютная правда.
@user-xj7kl9dl2g
@user-xj7kl9dl2g 6 ай бұрын
А я попала в оккупацию в пригороде, 10 км от Харькова и два месяца пробыла на линии огня в аду. Циркуны, Тишки, наверное, слышали? Но с Мариуполем не сравнить. Там было хуже ада.
@user-je2vj5to4j
@user-je2vj5to4j 6 ай бұрын
Очень тяжело все это смотреть, просто ужас что творили русские, зверье😊
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо. Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых. Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь. В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать...
@user-gd7ee9sl8q
@user-gd7ee9sl8q Жыл бұрын
Мені здається ,що в мене слова... Я вперше не плакала... Болить серце...
@user-js2zt5mb2v
@user-js2zt5mb2v Жыл бұрын
Придет время, когда такие записи составят книгу свидетельств очевидцев о страшной осаде и блокаде Мариуполя. Светлая память всем погибшим и ДОЛГОЙ ЖИЗНИ СПАСШИМСЯ. МАРИУПОЛЬ ВЕРНЕТСЯ В УКРАИНУ!
@fontfroide1
@fontfroide1 Жыл бұрын
Thank you very much for the translation 👍🇺🇦
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем..
@tanjaolshevskaja3190
@tanjaolshevskaja3190 Жыл бұрын
@@fontfroide1 this is not a translation. That's another story. There are thousands of such stories ((( The video is about a man. He kept a diary and was able to escape from Mariupol after 48 days of war. He witnessed the crimes of Russia and now lives in Kyiv.
@antoniodelacrozzi5793
@antoniodelacrozzi5793 Жыл бұрын
Я из Мариуполя. Вырваться с большим трудом удалось и не совсем бесплатно, 26 марта на Запорожье. Авиация это действительно самое страшное и опасное. они с ейска взлетали и нас бомбили и обстреливали ракетами с самолётов и с кораблей, с моря стреляли по жилым домам. И градами и танками и смерчами. Всем. что только у них было в арсенале. И это всё длилось практически круглосуточно.редко. когда затищье было.
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем.
@allapotapova5516
@allapotapova5516 Жыл бұрын
Шановний, запишіть все, що Ви побачили і перетерпіли. Передайте журналістам, або опублікуйте. Цього не можна забувати. Ці спогади повинні лунати на цілий світ! Бажаю Вам щастя і світлого майбутнього!
@Elenabakal
@Elenabakal 10 ай бұрын
100% права,.
@elen2821
@elen2821 7 ай бұрын
Співчуваю вам, дякую що розповідаєте.
@Mor_ina
@Mor_ina 6 ай бұрын
Так, Ви пережили пекло… 😢😢😢
@user-dp2th8qu5u
@user-dp2th8qu5u Ай бұрын
Виїхала 16 березня. Було мені 69,а зараз 71 рік. Дивилась фільм та пережила ще раз все що було там в рідному місці. Не дивитись не можу. Дякую вам та тому хлопцю, який все це описав. Це правда в кожному слові.
@VladyslavRakytiansky
@VladyslavRakytiansky Жыл бұрын
Я с Мариуполя , подтверждаю этот дневник , аж мурашки по телу , как это все было
@PoklieeW
@PoklieeW Жыл бұрын
Из-за того что мое село в Волноваском районе окупировали на 11 день войны, я думала что Мариуполь тоже был окупирован так быстро, но я только сейчас узнала что защитники Мариуполя боролись с "руским миром" более месяца даже в кольце. И я просто поражаюсь их мужеством😭💙💛
@IRYNA91
@IRYNA91 7 ай бұрын
Это очень ужасно. Я с г. Новой Каховки Херсонской области и то что делают орки я не забуду никогда. Такого как в Мариуполе не было в городе, но эти нелюди должны ответить что сделали с нашими городами Украины.
@hannashulha452
@hannashulha452 26 күн бұрын
Щиро дякую, що нагадуєте про весь цей жах.Хай Бог береже всіх наших воїнів.Слава Україні та її героям!
@lenashabanova44
@lenashabanova44 6 ай бұрын
Выходили из Мариуполя седьмого апреля. Слушаю и не могу понять как мы выжили. Без еды без света без воды. Господи просто жутко даже вспоминать и не забывается этот страх. Как жить как простить этих уродов. За что они нас так наказали. Разве этот ужас можно описать. Сколько прошли унижений. Без одежды без лекарства на ногах пакеты убегали босые. Это забыть нельзя
@SvitlanaVazhenina
@SvitlanaVazhenina 2 ай бұрын
Ніколи не забудимо і не пробачимо цих покидьків! Вам вдалося врятуватися і це головне, цінуйте життя і бережіть себе ❤
@irinapetrowa287
@irinapetrowa287 Жыл бұрын
Мариуполь всегда был, есть и всегда будет --Украина!💙💛
@alexanderzimmermann1789
@alexanderzimmermann1789 Жыл бұрын
ЗАВЖДИ !!!!
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых. Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь... В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать...
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем.
@irinapetrowa287
@irinapetrowa287 Жыл бұрын
@@alexanderzimmermann1789 СЛАВА Україні!!!Слава українському Маріуполю!!!-🇺🇦💙💛ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!!🙏
@user-ye7hp4ek8b
@user-ye7hp4ek8b 9 ай бұрын
Маріуполь чекає деокупацию.
@user-nx3pk7vy9v
@user-nx3pk7vy9v 6 ай бұрын
Нехай всі знають про це!!!У найдальшому куточку землі. Нехай Господь дасть кожному те,на що він заслуговує...
@user-lb5fz9xw8o
@user-lb5fz9xw8o Жыл бұрын
Низкий поклон многострадальному, но героическому народу Украины. Скорбь и память по убиенных. Вечное презрение рашистским фашистам, убийцам, насильникам и мародёрам. Они ещё узнают, что означает слово "возмездие".
@Georg5719
@Georg5719 Жыл бұрын
Летят на "Ладе", как в карете, На свежие могилы сыновей, И с завистью глядят соседи, Родившие когда-то дочерей...
@act1ve92
@act1ve92 Жыл бұрын
Как человек который пережил Марик - это все правда
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем.
@XAMELIONable
@XAMELIONable Жыл бұрын
+
@thalia2965
@thalia2965 Жыл бұрын
Маріуполь💔 не забудемо ніколи!
@user-el3em6dc9s
@user-el3em6dc9s Жыл бұрын
Чоловік крутий, не всі так би змогли
@aleksandrkozak8354
@aleksandrkozak8354 Жыл бұрын
А был выбор? Здесь, хочешь не хочешь,преобразишься в терминатора! Или жизнь-тогда терпи и приспосабливайся,или смерть-когда не мониторишь ситуацию и наплевательски относишь ко всему! Удачи! Харьков.
@codenamemonstar5531
@codenamemonstar5531 Жыл бұрын
@@aleksandrkozak8354 єто точно, бегаешь весь в крови, своей и чьей-то, люди порубание на куски, многие остались на дорогах и возле домов, а меня забрала какая-то машина, я уже не мог идти с пацаном, которий все-же не остался в живих...
@een_film8945
@een_film8945 Жыл бұрын
🤬🤬🤬💛💙💛💙💛💙 Волю полоненим Маріуполя!!! Хлопці досі у полоні!!!🤜🤛🙏
@Alenkamoskalka
@Alenkamoskalka 7 ай бұрын
Дійсно моя родина та інші маріупольці пережили пекло на землі
@summer_sound
@summer_sound Жыл бұрын
Уявіть, кожен такий щоденник - це чиєсь реальне життя. Десятки тисячів щоденників залишились обірваними на пів слові. Це зробила росія. Помстимось за кожну та кожного, я в це вірю! 🇺🇦 Дякую команді Бігус, це був дуже важкий, але таке потрібний випуск 💔
@user-fm7du5rz6r
@user-fm7du5rz6r Жыл бұрын
Всі ці місяці тільки сльози ,коли дивлюся різні відео,біль невгамовний і яра ненависть до цієї червоної чуми.бог оминув мене цим жахом.Але моя країна, мої рідні українці страждають в цьому пеклі.Боже зупини цю сатану - це тільки тобі під силу.А всю Україну вітаю з Днем Незалежності і бажаю від усього серця перемоги чим скоріш.Вистоїмо не пробачимо і ніколи не забудемо цю кляту чуму
@user-fl8ib7rq7l
@user-fl8ib7rq7l Жыл бұрын
Сама з Маріуполя, протрималися до 4 квітня, потім нас депортували. Нам пощастило що району майже не дісталося. Але авіація... Напевно ніколи в житті тепер не зможу літати на літаках.
@irynavernik6023
@irynavernik6023 Жыл бұрын
Сил вам
@valentaun3221
@valentaun3221 Жыл бұрын
Как же болит душа за вас родные, за всю Украину. Силы небесные, Архангел Михаил защитите своими щитами всех кто нуждается в вашей помощи, наших доблестных защитников да прибудет с ними ваша сила и благословение свыше. Аминь 🙏🙏🙏
@vitaliisokolov1184
@vitaliisokolov1184 Жыл бұрын
Эвакуировали или всё таки депортировали? Это разные вещи. Эвакуация это внутри страны. Депортация за пределы государства. Вы в россии?
@axl1010
@axl1010 Жыл бұрын
Вас на россию депортировали ?Вы выбрались из этой дыры?россии?
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем
@user-yx6zq9rp2k
@user-yx6zq9rp2k Жыл бұрын
Как мариупольчанин говорю - написано много правды.
@CostPanteley
@CostPanteley Ай бұрын
Схиляю голову перед вашею працею. Моторошна історія. Важливі свідчення.
@user-tz2id9mj6k
@user-tz2id9mj6k Жыл бұрын
Дякую, вам Бігус, за вашу тяжку морально працю... Людині,яка писала щоденник - вдячність за те,що писав його і здоров'я !
@kostukov
@kostukov Жыл бұрын
Це не Бігус - це його команда. Сам Денис Бігус зараз в ЗСУ.
@emiliibond
@emiliibond Жыл бұрын
Нам ніколи не можна забувати про те страждання та біль яку вчинила російська Федерація. Нам треба розповідати про ці злочини, бо за нами як сказав той чолов'яга благе діло. Дякую усім хто долучився до створення цього відео, слава Україні та героям!
@BIHUSinfo
@BIHUSinfo Жыл бұрын
100 %. Дякуємо, що ви з нами!
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся.. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе.. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем..
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых. Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь... В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать..
@tetyanabalukova3102
@tetyanabalukova3102 Жыл бұрын
@@xsellz1033 в одному з цих відео мужчина каже, що війна почалась 24.02.22 і що ми з росіянами один народ! це - неправда! війна почалась у 2014 році, а Київська Русь немає відношення до росії!
@valentinafedorenko1209
@valentinafedorenko1209 Жыл бұрын
Дякую автору цього щоденника, за свою сміливість і за людяність
@user-ef3ll5ul9y
@user-ef3ll5ul9y Жыл бұрын
Это бесценные записи, они должны быть обнародованы, люди герои, которые в такой ситуации смогли все ощущения, боль, страх,вражескую жестокость записать. Сил и здоровья автору, всем мира, победы.
@Alex-nq7ft
@Alex-nq7ft 6 ай бұрын
Записки бездельника. Как участник описанных событий говорю. Некогда мне было вести дневник. Нужно было вести воду ( на корзинке из супермаркета),:-) дрова искать, пилить ,рубить... Мы выжили, не потеряв ни кого, из Наших... Двое получили ранения . Но и они выжили. У меня был ожег ладони- выбрасывал балон с газом из огня- перчатка расплавилась. Дом уцелел. :-) а дневник возможно, напишу, когда появится свободное время. Сейчас я восстанавливаю Мой Мариуполь. Недавно увидел каким стал ПГТУ... Я не видел его таким прекрасным. Моя Альма Матер. Я плакал. Я видел его год назад и теперь... Он теперь Прекрасен...
@user-pf9ht2gn7s
@user-pf9ht2gn7s 6 ай бұрын
@@Alex-nq7ft ПОЗОРИЩЕ
@Nataly281984
@Nataly281984 Жыл бұрын
Які страшні спогади😭 але дуже важливо для історії! Не можна допустити, щоб українці знову і знову пробачали росії та забували її злочини щодо нашого українського народу та держави
@user-uj5kf5gr8o
@user-uj5kf5gr8o 7 ай бұрын
Почему раша назвала войну сво? После второй мировой вышел закон о запрете войны - это Уголовно наказуемо. К этому уже пришли ещё тогда. И чтоб не попасть под уголовную ответственность раша придумала ьеомин СВО, и войну не назовет войной начиная с авгано продолжая чечней сирией грузией и заканчивая Украиной. Я только не вникала, каких стран и континентов этот закон коснулся. Услышала о нем вскользь в одном из интервью, и внедь правда нигде и никогда об этом законе не идет освещения информации, даже в Украине которая стала независимой с 91г. Почему так. Неужели и нашим властям это массовое знание невыгодно.
@mariupolcitizen8568
@mariupolcitizen8568 Жыл бұрын
Большое спасибо за проделанную работу! Мариуполь - это Украина!
@user-tz8ci6vc9p
@user-tz8ci6vc9p 7 ай бұрын
Жах!Реву,навіть писати неможливо.Що перенесли і переносять наші люди....Господи змилуйся над нами!😢
@user-ke8nb4bj1e
@user-ke8nb4bj1e Жыл бұрын
вірю в ЗСУ♡понад усе
@BIHUSinfo
@BIHUSinfo Жыл бұрын
Віримо!
@katyaagafonova9696
@katyaagafonova9696 Жыл бұрын
Все відео зі сльозами на очах. Не забудемо і не пробачимо!! Все буде Україна🇺🇦🙏
@_channel9356
@_channel9356 Жыл бұрын
*Україна однозначно переможе **_путінський с-раша+рейх-бендзоколонку_** і Ми поділим цю недоімперію на дрібні губернії. Слава всім Захисникам України, Козаки, дякуємо що робите "смерть ворогам" нехай Господь вас оберігає. Слава Незламному, Українському Народові! Слава Україні!*
@BIHUSinfo
@BIHUSinfo Жыл бұрын
Героям Слава!
@user-fr6mt9ey8r
@user-fr6mt9ey8r Жыл бұрын
Слава ВСУ!Смерть рашистським окупантам☠️
@user-zd4hp8ve5g
@user-zd4hp8ve5g 7 ай бұрын
Как писать,если слезы застилают глаза и руки дрожат от горя,которое пережили ни в чем невинные люди
@OSSTERR
@OSSTERR Жыл бұрын
Дякую, що розповідаєте ці історії та нагадуєте за що ми воюємо! Маріуполь - це Україна!
@user-yc3sb8qq4c
@user-yc3sb8qq4c Жыл бұрын
Я из Чернигова, те же самые мысли были в первый день войны, один в один: "война далеко от моего района и эта нелепая война закончится через 3-4 дня"
@vitaliisokolov1184
@vitaliisokolov1184 Жыл бұрын
Да. Я тоже. И тоже скажу, что страшнее всего было ожидание бомбежки с самолёта. Все слышали этот ужасный гул и ждали где же рванет?! Это было жутко, особенно тем, кто не мог покинуть жилище и укрыться в убежище. Смерть ворогам!
@user-ft9vi7jj2s
@user-ft9vi7jj2s Жыл бұрын
Я з м.Суми і розумію, що ми всі були наівними що до 3 днів війни. Я також вважала, що зараз запад путінякє надає по хребту, але довелось воду талу збирати із зливних труб з криші будинку, в чергах до банкоматів(дякую ощадбанку за роботу) на морозі стояти по дві години озираючись чи не летить ворожа ракета як у Чернігові, в магазинах де крім шоколаду і коштовних соусів видавали тільки що завезений хліб і багато чого іншого.......
@lenazolotova
@lenazolotova 6 ай бұрын
Та багато людей так думали. Бо мозок, мабуть, в наш час таке жахіття не здатен був прийняти. Але прийшли якісь істоти з невідомою нам внутрішньою природою і змусили в таке повірити і пережити... Невимовно жаль людей, тварин і усього зламанного життя! Миколаївська область.
@olhaolga2314
@olhaolga2314 Жыл бұрын
Дякую, за працю.Це- жахливо навіть слухати, а пережити???
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых. Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь.. В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать...
@olhaolga2314
@olhaolga2314 Жыл бұрын
@@xsellz1033 У мене немає слів.Молюся Богу і прошу допомоги тим бідним людям усе це пережити😓
@svitlanayarych3258
@svitlanayarych3258 Жыл бұрын
Бідні люди. Боже збережи Україну. Слава Героям!!!
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
РАЗГОВОР НА ОБЛАКАХ - Привет, ты откуда? Я из Ленинграда. А ты? - Мариуполь. - Ой, тоже из ада… Я здесь из-за голода, с сорок второго. Вовек никому не желаю такого. - Я тоже жила тихой жизнью у моря. Училась, влюблялась, любила поспорить… Пока рано утром вдруг не поседела, Когда дом соседский осел под обстрелом… По-подлому. В спину. И без объявлений. - Ох, как мне знакомо такое явленье… Нас тоже бомбили, стремясь уничтожить, Стереть непокорных! - Тебя, значит, тоже?.. - Ну да. Потому я тебя понимаю. Сама очень долго ходила по краю. Вовек не забуду, как добрый папуля Закрыл меня с мамой от вражеской пули. Мне мама потом весь свой хлеб отдавала, А вскоре на улице прямо упала… Чуть позже холодной и лютой зимою Во сне меня голод увёл за собою… - Со мной был братишка. Нигде не видала? Мы вместе сидели в том жутком подвале. Нам выход взрывною волной завалило. Все живы остались, а маму убило… Нет связи, воды. А потом мы не ели Наверно с неделю. Нет, больше недели. Когда он ушёл, я не сразу узнала, Искала как выбраться из-под завала. А так, как и ты, в ночь клубочком свернулась, Пытаясь согреться. И здесь уж очнулась. Тут новеньких много? Хочу без затеи Своих отыскать и обнять поскорее! - Недавно к нам прибыли девочки с Бучи. Молчат, тихо плачут, все держатся в куче. Глядят почему-то пустыми глазами… За что же такое проделали с вами? Вы ж в веке живёте уже двадцать первом, А дети несут на могилы консервы… - ОНИ утверждают, что в праведном деле Господь их наводит на нужные цели, Что правы, «по-братски» неся нам расплату, Что с МИРОМ ракеты летят в наши хаты! - Ты знаешь, мне эти мотивы знакомы. ТЕ тоже кричали, что Богом ведомы. Закончилось всё почему-то в Берлине. Я думала, помнят о том и поныне. Но хватит о грустном! Давай, полетели! Поищем твоих уже, в самом-то деле! 18.04.2022 Юрий Маканов
@kanfetka856
@kanfetka856 Жыл бұрын
Це жахливо, мені до цих пір не віриться що таке трапилося з нами , у 2022 році, коли люди помирали від голоду, пили воду із калюж, кожного дня лягали спати і не знали чи прокинуться завтра. Немає прощення для рукасів, нехай їхні діти помирають так як і наші від ракет, від обстрілів, від голоду
@V1acl
@V1acl Жыл бұрын
Боляче і складно дивитись подібний матеріал, але це варто поширювати, знати і пам'ятати. Це жесть.
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо. Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь.. В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать...
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся.. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе.. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем..
@user-xy2dp6mi5f
@user-xy2dp6mi5f Жыл бұрын
Величезне дякую вам!До нас,в Кременчук,по землі вибл@дський мір не дійшов,але ви дуже реально передали через цей щоденник весь пизд@ць мордора,дякую ще раз!Слава Україні!!!
@user-be7te9xb2e
@user-be7te9xb2e Жыл бұрын
Боже, які сильні люди, які це все пережили і не збодеволіли. Здоров'я їм міцного.
@user-rj6ww4vo7q
@user-rj6ww4vo7q 7 ай бұрын
Багато збожеволіла... Люди вішались, виходила у вікна... І їх теж вбила росія. Ніколи не пробачу.
@neskoreniymariupol
@neskoreniymariupol Жыл бұрын
Я також пережив жах та полон у Маріуполі. І я також рятував дітей 17 мкр
@annaboyechko
@annaboyechko Жыл бұрын
Дякую, за вашу работу. Такі історію має почути світ 💔
@user-fq7di9uo3z
@user-fq7di9uo3z 7 ай бұрын
Дякую за вашу роботу! Це жах шо робилось в Маріуполі! Цю правду хай знає весь світ! Не пробачимо цим окупантам ніколи,Запоріжжя з вами😢
@OksanaKharkivUA
@OksanaKharkivUA 7 ай бұрын
Живи Український Маріуполь! Ти ще заквітнеш! Життя повернеться!
@Mila.Ukrainian
@Mila.Ukrainian Жыл бұрын
Боже, дай сили нашим людям пережити це страшне горе😢
@user-zn9sl8ro7q
@user-zn9sl8ro7q Жыл бұрын
ВСУ спасибі хлопці ,низький вам уклін!!!!
@liliya912
@liliya912 Жыл бұрын
Слава УКРАЇНІ! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Слава нашим захисникам та захисницям! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
@user-br8bs2rq9c
@user-br8bs2rq9c Жыл бұрын
Жизнь как в терминаторе. Всё верно, Мариуполь Украина 🇺🇦♥️
@vladoskisly
@vladoskisly Жыл бұрын
Спасибі цьому хлопцю за такий щоденник як би це не звучало
@user-ed2pv9hw9m
@user-ed2pv9hw9m Жыл бұрын
З такими Людьми перемога буде за нами💯💛💙
@BIHUSinfo
@BIHUSinfo Жыл бұрын
100 %
@user-dt3nu9ci9g
@user-dt3nu9ci9g Жыл бұрын
Этот МУЖЧИНА НАСТОЯЩИЙ ГЕРОЙ!! КАК И КАЖДЫЙ УКРАИНЕЦ!! ЗА НАМИ ПРАВДА И С НАМИ БОГ!! ДЕРЖИМСЯ!! ВСЁ БУДЕТ УКРАИНА!!
@annaUkrainian
@annaUkrainian Жыл бұрын
Маріуполь тримайся ! Ми ніколи не пробачимо
@aloman1084
@aloman1084 Жыл бұрын
Страшно до мурашек, не кому не желаю такое пережить 😭
@ninagurevich2955
@ninagurevich2955 7 ай бұрын
Спасибо за то, что парень все происходящее смог записать и сохранить ‼️☝️ Как же страшно 😱 БОЖЕ СБЕРЕГИ УКРАИНУ🙏🙏🙏 СЛАВА МУЖЕСТВЕННОМУ НАРОДУ УКРАИНЫ❗🇺🇦✊СЛАВА ДОБЛЕСТНЫМ ВОИНАМ УКРАИНЫ ❗✌️🇺🇦 ВСЕ БУДЕТ ГОРДАЯ НЕСГИБАЕМАЯ УКРАИНА ❗✌️🇺🇦✊🇪🇺❤️
@pkolomiy
@pkolomiy Жыл бұрын
Той, хто забув про війну росії проти Україні у попередньому столітті, зараз отримали можливість робити висновки на основі нової. Той, хто чекає на якесь зовнішнє покарання, згадайте, кого покарали за війну і злочини за часи попередньої окупації (часи срср). Єдине реальне покарання, яке може отримати росія, це те, яке кожен сам особисто здійснить зараз. Якщо ж ви не військовий, але хочете покарати росію, робіть це шляхом її знищення в своєму житті і оточенні. Виключайте зі свого життя, все що пов'язане з росією, і срср, наскільки це максимально можливо (а потім і ще трошки). І не думайте, що це ви таким чином караєте себе самого. Оскільки при зникненні росії, у вашому житті з'явиться Україна. Якщо ж ви гадаєте, що в Україні немає того, що у вас було від росії, це або ви погано шукаєте, або дійсно вони в своїй справі досягли успіху, і знищили це у нас. В такому випадку, це означає лиш одне. Ця ніша зараз повністю вільна, і хто як не ви, може її зараз зайняти, і наповнити?
@Liudmyla_Yashchenko_79
@Liudmyla_Yashchenko_79 Жыл бұрын
Мене найбільше вразило те, що люди тримали за своє житло до останнього. Як це можливо?
@user-vh7kx3qx5o
@user-vh7kx3qx5o 3 ай бұрын
Дякую за спогади! Сама була у цьому пеклі з маленькою донькою , у центральному районі виїхала 17березня коли у донки було обезвлживаніє. Виїхали у передмістє де і досі мешкаю за рядом обставин.На цвинтарі у Мангуше була ревіла на взрид не уявляю що коється на Старому Кримському цвинтарі та не всім загиблим почастило потрапити на цвинтарі велика кількість загиблих ці тварі викинули на смітник.
@Yuliaerina
@Yuliaerina Жыл бұрын
Я пам’ятаю перших людей з Маріуполя - це 18 березня, в моєму місті зупинилися,(та перша колона , що попала під обстріл при виїзді ), потім дві чи три неділі в основному Маріуполь, це був прихисток де зупинялися на пару днів, працювала там волонтером- психологом. Збиралися люди хто як міг, хто побачив,що хтось рухається, хтось комусь передавав, все словесно , зв’язок був лише десь там , типу шукали .Продивившись Ваше відео , аж зараз поплакала , промотала багато людей , просто був жах , люди особливо жінки в жахливому стані , втрати , розірвані сім’ї … за татуювання , за їжу , за самальоти які скидали бомби … люди розказували . Велика кількість людей другий раз тікали від війни … все це біль людська, втрати …
@user-ud8qt5fd2e
@user-ud8qt5fd2e Жыл бұрын
Дякую команді журналістів,дякую автору щоденника. Хай щастить!
@user-zg9ig7bw9c
@user-zg9ig7bw9c Жыл бұрын
Дякую вам за відео, світу важливо знати що відбувалося і все ще відбувається, особливо нам українцям, адже з першого дня війни моє серце болить за кожного члена нашої великої родини особливо в Маріуполі. Кожне свідчення тих хто зміг врятуватися дуже важливе і повинно поширюватися повсюди.
@Adadele333
@Adadele333 Жыл бұрын
Це просто жахіття... Від почутого тремтять руки, не віриться, що таке взагалі може відбуватися. Це справжній геноцид, пекло на землі. І неймовірно думати, що ти був настільки близько до смерті.
@marinaol
@marinaol Жыл бұрын
Господи , як болить серце , на це дивитись ! !💙💙💛💛✊✊🙏🙏🇺🇦🇺🇦🇺🇦😭😭😭
@galinagonchar5711
@galinagonchar5711 7 ай бұрын
Дякую , що написав , що вижив і так сміливість має бути в самі страшні часи
@widowmaker1140
@widowmaker1140 Жыл бұрын
Дякуємо за роботу! руський мир огидний. Наближаємо перемогу!
@Asd-uh9jj
@Asd-uh9jj Жыл бұрын
Тяжёлое видео, не могу такое слушать, сердце болит -(
@user-lj3ld4je7n
@user-lj3ld4je7n 7 ай бұрын
Дякую автору щоденника за спогади. Це дуже важливо у час маніпуляцій з "Юриком"
@user-hv5iz9xf1f
@user-hv5iz9xf1f Жыл бұрын
Дякую Вам за відео! Слава Богу, що автор вижив і врятувався. Зголом все буде добре! Щасти Вам!
@tarasiuknatalia
@tarasiuknatalia Жыл бұрын
Це має дивитися кожен... особливо, хто кликав і далі під ковдрою кличе узький мір... !
@mhuziuk
@mhuziuk Жыл бұрын
Наскільки важко це все осягнути з першого разу, при тому що це тільки переказа, а як було йому та всім іншим там
@kostyakray2059
@kostyakray2059 Жыл бұрын
Бигус и команда - вы крассавчики, спасибо за вашу работу
@halyna_mi
@halyna_mi Жыл бұрын
Як так можна знущатися з людей. Нехай усі винні будуть покарані🤬
@russellong4714
@russellong4714 Жыл бұрын
Боже який жах !!! 😢😢. Не забудемо, не простимо
@shaut1564
@shaut1564 Жыл бұрын
мы никогда не забудем этого, и не простим...
@user-kb4xw2cw9l
@user-kb4xw2cw9l Жыл бұрын
Красива антична назва мIста Марiуполь тепер надовго стане символом втрат i страждань; почувши його, серце буде стискатися вiд болю, а кулаки - вiд ненавистi. Я щиро бажаю, щоб усi причетнi до захоплення i руйнування мiста зазнали повiльної та болiсної "демiлiтаризацiї та денацифiкацiї"
@user-hh7qf9ez8g
@user-hh7qf9ez8g Жыл бұрын
Я теж з Маріуполя (і ця розповідь, квіточки😭
@user-nc6cc1gv6i
@user-nc6cc1gv6i Жыл бұрын
Який жах...я просто ніколи не думав що таке повториться як у 2гу світову 💔 коли увесь світ поклявся цього не повторювати у ніякому разі...💔
@bubikumbas3317
@bubikumbas3317 Жыл бұрын
Трагічні, темні і страшні часи в сучасній історії України. Ніколи не забудемо, не простимо ці злочини росіянам і росії. Слава Україні!
@valentynaschwab4123
@valentynaschwab4123 6 ай бұрын
Дякую вам за вашу роботу, тим людям, яким пощастило , важко можуть це уявити і відчути цей жах.
@madsmile777
@madsmile777 Жыл бұрын
Дякую, було важко, але сподіваюсь що багато хто побачить цей відос і зрозуміє хто таки росіяни
@user-tg3in5we4o
@user-tg3in5we4o 4 ай бұрын
Як тяжко це дивитися, і вони прийшли нас звільняти, які самі не можуть себе забезпечити
@ardillita999
@ardillita999 Жыл бұрын
Дякую за таку важку, але дуже важливу роботу! Люди мають знати правду.
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Записка жительницы Мариуполя (март 2022): Я выхожу на улицу в перерывах между бомбежками. Мне нужно выгулять собаку. Она постоянно скулит, дрожит и прячется за мои ноги. Мне все время хочется спать. Мой двор в окружении многоэтажек тихий и мертвый. Я уже не боюсь смотреть вокруг. Напротив догорает подъезд сто пятого дома. Пламя сожрало пять этажей и медленно жуёт шестой. В комнате огонь горит аккуратно, как в камине. Черные обугленные окна стоят без стекол. Из них, как языки, вываливаются обглоданные пламенем занавески. Я смотрю на это спокойно и обречённо Я уверена, что скоро умру. Это вопрос нескольких дней. В этом городе все постоянно ждут смерти. Мне только хочется, чтобы она была не очень страшной. Три дня назад к нам приходил друг моего старшего племянника и рассказывал, что было прямое попадание в пожарную часть. Погибли ребята спасатели. Одной женщине оторвало руку, ногу и голову. Я мечтаю, чтобы мои части тела остались на месте, даже после взрыва авиабомбы. Не знаю почему, но мне это кажется важным. Хотя, с другой стороны, хоронить во время боевых действий все равно не будут. Так нам ответили полицейские, когда мы поймали их на улице и спросили, что делать с мертвой бабушкой нашего знакомого. Они посоветовали положить ее на балкон. Интересно на скольких балконах лежат мертвые тела? Наш дом на проспекте Мира единственный без прямых попаданий. Его дважды по касательной задело снарядами, в некоторых квартирах вылетели стекла, но он почти не пострадал и по сравнению с остальными домами выглядит счастливчиком. Весь двор покрыт несколькими слоями пепла, стекла, пластика и металлических осколков. Я стараюсь не смотреть на железную дуру, прилетевшую на детскую площадку. Думаю, это ракета, а может мина. Мне все равно, просто неприятно. В окне третьего этажа вижу чьё-то лицо и меня передёргивает. Оказывается, я боюсь живых людей. Моя собака начинает выть и я понимаю, что сейчас снова будут стрелять. Я стою днём на улице, а вокруг кладбищенская тишина. Нет ни машин, ни голосов, ни детей, ни бабушек на лавочках. Умер даже ветер. Несколько человек здесь все же есть. Они лежат сбоку дома и на стоянке, накрытые верхней одеждой. Я не хочу на них смотреть. Боюсь, что увижу кого-то из знакомых. Вся жизнь в моем городе сейчас тлеет в подвалах. Она похожа на свечку в нашем отсеке. Погасить ее - нечего делать. Любая вибрация или ветерок и наступит тьма. Я пытаюсь заплакать, но у меня не получается. Мне жаль себя, моих родных, моего мужа, соседей, друзей. Я возвращаюсь в подвал и слушаю там мерзкий железный скрежет. Прошло две недели, а я уже не верю, что когда-то была другая жизнь В Мариуполе в подвале продолжают сидеть люди. С каждым днём им все тяжелее выживать. У них нет воды, еды, света, они даже не могут выйти на улицу из-за постоянных обстрелов. Мариупольцы должны жить. Помогите им. Расскажите об этом. Пусть все знают, что мирных людей продолжают "освобождать" т.е. убивать...
@xsellz1033
@xsellz1033 Жыл бұрын
Видеохроника оцевидца, жителя Мариуполя: kzbin.info/www/bejne/mqHFqpp9pqaao9k - Грады бьют по нашим домам. Прячемся.. kzbin.info/www/bejne/eJ7XlZiBqNakbJY - Будни гражданских в осажденном Мариуполе.. kzbin.info/www/bejne/eZmbpJehgtSchtE - Мариуполец о том с кем и за что мы воюем..
@user-vo5fc4et8s
@user-vo5fc4et8s Жыл бұрын
Це істоти нема слів. Слава Україні.
@sashakomarovskij3156
@sashakomarovskij3156 7 ай бұрын
Переживала події в Маріуполі тоді онлайн. Моя тітка з сином маріупольці, і ми втратили з ними звязок в перші дні повномасштабного нападу. Тому пам'ятаю все і як я ридала ночами, щоб не лягати дітей. Те що перенесли маріупольці це просто жах. Україні перемоги!
@TheNikosi
@TheNikosi Жыл бұрын
Як не боляче таке дивитися, ДЯКУЮ за вашу роботу!!! ❤️
@Amorgun1990
@Amorgun1990 Жыл бұрын
Бігуси найкращі, тримаємося всі, всіх обіймаю.
@User.123Movies
@User.123Movies 4 ай бұрын
Желаю всем руззким пережить то что пережили люди в Мариуполе и в Украине
@serhiirumiantsev7736
@serhiirumiantsev7736 Жыл бұрын
лайк і комент наша зброя в цей момент
@taibadp
@taibadp Жыл бұрын
Як дивно читати такий малооемоційний текст про такі події. Дякую автору щоденника. І команді Бігуса
@olgamelnykovych1752
@olgamelnykovych1752 7 ай бұрын
Молодець хлопець ❤, довгого тобі життя ❤️
@just_fake_q
@just_fake_q Жыл бұрын
Дякую вам. Здоров'я чоловіку і його рідним.
@KOMA-cr7gb
@KOMA-cr7gb Жыл бұрын
Дякую вам за відео. Всі злочинці рано чи пізно будуть покарані. Щодо гри, якщо потрібні будуть тестувальники, то у мене є бажання
@igor.177
@igor.177 Жыл бұрын
Один путь - это МЕСТЬ. НЕ ЖАЛЕЯ НИКОГО, СЛАДКАЯ И ЛЕДЯНАЯ МЕСТЬ...
@Lifenity
@Lifenity Жыл бұрын
Жителей тоже? тех, кто и так 8 лет под обстрелами.... логика ни к чёрту, Игорь. Месть всегда будет сопровождаться местью, доказано веками этих ошибок. Должен появиться тот, кто далее не станет мстить, но и более не будет иметь никаких отношений с теми, кто ему боль принёс.
@milakucher9430
@milakucher9430 Жыл бұрын
Дякую за вашу роботу, ви великі молодці ❤️‍🩹
Шығардың ба -Ат | Synyptas 3 | 4 серия
26:13
kak budto
Рет қаралды 1,5 МЛН
Breaking up a fight (GONE WRONG ❌)😳😱 | Triple Charm #Shorts
00:12
Діти, які вже ніколи - фільм-розслідування the Kyiv Independent
58:54
ESCAPE FROM OCCUPIED MARIUPOL: FAKE IDENTITY, BASEMENTS, FILTRATION: AZOV FIGHTER BO
1:46:23
«Bucha 22» - Investigation about the Russian military who shot a family in Bucha
35:04
Суспільне Новини
Рет қаралды 819 М.
MARIUPOL. ESCAPE FROM HELL
17:02
Хащі
Рет қаралды 328 М.
Шығардың ба -Ат | Synyptas 3 | 4 серия
26:13
kak budto
Рет қаралды 1,5 МЛН