а люди так часто бувають злими | вірш розповідає місіонерка з Америки Надя Бріч

А люди так часто бувають злими...
І після їх слів так на серці болить...
І мрії так часто бувають гіркими,
Коли розбиваються вщент в одну мить...
І спроби так часто бувають невдалі,
І терни колючі ростуть на шляху,
І страх є у серці-а що буде далі?
Життя ще гіркіше за смак табаку...
Виходить,не треба на щось сподіватись?
І слід оминати із страхом людей?
Бо мало що може у світі цім статись,
Де стільки страшних, неприємних речей...
А я вам скажу, що життя неймовірне...
І цукор солодший, як спробуєш сіль...
І світло ясніше у темряві видно ...
Тож смійся, живи ,насолоджуйся, мрій!
Життя це прекрасно, а те ,що багато
У ньому скорботи ,безчестя ,біди
Потрібно уміти пробачить й прийняти...
Не треба...Я прошу , життя не суди...
Це ми все зробили, на нас і провина...
Людини ім'я, мов хворобу, несем...
Але і прощення у йменні "Людина"
Очистивши душу ,ми всі віднайдем...
Ми люди -вінець над усім, що ми бачим...
Ми люди!Не треба про це забувать...
В усіх нас є світло ,а ,отже ,це значить,
Що кожен з нас може цей світ врятувать...
Нехай нам здається, від нас не залежить
Нічого у світі цім сповненім зла,
Але нам можливість безцінна належить,
Розправить у серці два світлих крила...
І стать не такими, як всі ,що довкола,
Змінити себе ,розтопити свій лід...
Засяяти світлом не пізно ніколи,
Так само не пізно зігріти цей світ...
Нехай не увесь ,лиш маленьку частину...
Та є в цьому світі такі ,як і ми,
Які у собі ще не вбили людину,
Які спромоглися лишитись людьми...
Давайте ми будемо світ підіймати
І нести у нього надію й добро...
Щоранку добрішими трохи ставати
І вірить у диво,хай що б не було...
Допоки живем будуть мрії й невдачі,
Падіння і злети ,години і мить...
Та в тому і сенс...Ми живем,а це значить,
Що нам ще під силу усе це змінить...
вірш: Інелли Огнєвої
читає: Надя Бріч
#християнство #українськівірші #люди #християнськийвірш