Жадан, "Жінка з чорним як земля волоссям"

Aрт-проект «Поезія стін», 15 серпня 2016
Проект "Поезія стін" реалізовано за грантові кошти Фонду культури та мистецтв «Перспектива» за підтримки громадського лідера Артема Стрижакова.
Використано аудіо-вірш "Жінка з чорним як земля волоссям" у виконанні автора Сергія Жадана

[@viktoriaionenko2288]

І жінка з чорним, як земля, волоссям, яку я знаю вже стільки років, живе собі, не переймаючись зовсім, поміж ранкового світла й вечірніх мороків. Поміж заліза й гарячого листя, поміж стін і пташиних криків, поміж підземних русел, що переплелися, поміж усіх своїх снів і фріків. Вона ходить собі на стадіони й ринки, ховаючи в куртці телефон і флягу. І я готовий палити сусідські будинки, щоби вона звернула на мене увагу. Я готовий позбавити міста керування і на портвейн перетворювати озерну воду, лише б вона, згадуючи про моє існування, писала мені листи про життя і погоду. Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки, лише б бути ближче до її ніжності й люті і слухати її постійні байки про те, з ким вона спить і кого вона любить. Я вигадаю нові літери та розділові знаки, я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть, щоби вона забувала про те, що могла знати, щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу. Небо за її вікнами буде холодне й зелене. Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну. Хай забуває про все. Хай забуває навіть про мене. Лише про мене хай забуває в останню чергу

[@svitpet2153]

Прекрасно.

[@user-gn7qv5yb1b]

Ну Шедевр.

[@virshi.ukr.]

мені подобається....цікаво

[@iwannamartyn7316]

То через неї питання моєї гідності затягнулося? Про яку землю, як волосся йдеться? Та дівчина, що сиділа в мене на приватному телефоні і була тінню моєю?

[@artemkolomiiets2474]

Не так швидко