Речі, як вони є насправді | Реддіт українською

[@natak.2287]

Війна. Ніякі фільми, книги, розповіді інших НЕ можуть до цього підготувати

[@Tetiana_Pshenychna]

Я памʼятаю, коли в січні і на початку лютого 22-го в повітрі вже була сильна напруга щодо можливого вторгнення (коли навіть оголошували дату 16 лютого) за тиждень перед початком цього страхіття, я подивилася фільм «Піаніст». Мені було страшно і болісно, коли герой самотньо блукав розбомбленими руїнами в пошуках якоїсь їжі, ховаючись від німців, коли плакав, знайшовши консерву і не маючи змоги нічим її відкрити. Але все одно тоді я це подивилася просто як кіно, як картинку на екрані, а вже за тиждень така ситуація стала реальністю, і тоді прийшов справжній страх від усвідомлення, що те, що було показане в кіно не є перебільшенням, а насправді може бути ще страшніше

[@lpjoj]

Я навіть фільм не змогла додивитися: настільки морально тяжкий…

[@NekoYokay]

​@@Tetiana_Pshenychnaдоброго дня, в мене є схожа історія. Десь за 2 дні до вторгнення подивились фільм Список Шиндлера. Дивитись було важко, євреїв жалко, ситуації страшні, але саме це мені морально допомогало, коли ми на 10й день евакуювались із Харкова в Тернопіль в непрацюючому вагоні забитому людьми як шпротини в банці, в нашому купе буде 14 людей, 3 коти, собака і щур, було дуже холодно, пів ночі мій син спав на моїх руках, а хтось цю ніч взагалі простояв... Але порівнюючи, що я спасаюсь, а євреїв везли, як худобу в концтабір, я відчувала себе в самих кращих умовах, людей навколо самими добрими і світлими. Коли ми перетнули кордон з Польщею - мені здавалось, що я взагалі в раю. Тому якось цікаво цей фільм вберіг мою менталку...

[@Таміла-д8ш]

Я навіть після 3 місяців війни прокидалася вночі і не могла повірити ,що це все з НАМИ...

[@DoroTi-s9h]

Те, що життя насправді неймовірно коротке. У молодості це здається пустими словами.

[@Picture-re]

Приготування їжі кожен день для чотирьох ненажерливих чоловіків. Мати кількох друзів, які пишуть першими, цікавлячись як ти, поділитися історіями, мають спільні інтереси. Дякую за україномовний контент чудової якості ♥️

[@bravebrush5057]

Наскільки важливе здоров'я .

[@marinasova7701]

Зрозуміла це після операції, коли більше доби навіть пити не можна було, хіба один-два маленькі ковточки. Вставати й ходити боляче. Їсти не можна взагалі. Але я думала лиш про те😮, наскільки велике щастя, коли можеш дозволити собі просто з задоволенням випити величезний кухоль прохолодної води. На щастя, це був тимчасовий і дуже короткочасний стан. Страшно уявляти, як це - втратити частину здоров'я назовсім

[@alonefox7646]

проблеми людей з інвалідністтю.те наскільки тяжко зробити хоч якусь бумажку для документів,не кажучи вже про те яке пекло проходиш щоб прийшов лікар до дому,або самому вибратися до лікарні

[@lesia_stefaniv]

На скільки наш суспільний простір не пристосований до маломобільних груп населення. Найбільше починаєш помічати, коли втрачаєш

[@mariyahupalo8500]

Про стрес - 💯. Я, якщо перестресую, потім весь наступний день -два приходжу до тями. Тривога, особливо, коли вона нічим конкретним не спровокована і ти не розумієш, що з тобою діється - це просто вибух мозку. Хочеться кричати, вити... На щастя, це в минулому...

[@yevheniaspiridonova]

Гормональний збій. Раніше я думала, що люди, які жаліються на те, що не можуть скинути зайву вагу просто прикладають мало зусиль та не дотримуються дефіцита калорій. Тепер я знаю що все набагато складніше дефіцита калорій, коли твоє тіло працює проти тебе. Як жити з постійною втомою навіть коли ти нічого не робиш, та набирати вагу на низькокалорійному здоровому харчуванні. Раніше я займалася спортом, була здорова та мала чудовий вигляд, але через війну яку розв'язала ,осія я втратила і ментальне і фізичне здоров'я

[@lesia_stefaniv]

А ще, коли ти у хронічній перевтомі і недосипу, ти постійно хочеш ЖЕРТИ, не їсти, а саме жерти. Навіть після прийому їжі. І дуже хочеться солодкого. Це сумно...

[@КристинаКусий]

Дякую за вашу роботу і класний голос❤

[@marinasova7701]

Біде - чудова, дуже зручна і досить багатофункціональна річ. Домашні овочі і фрукти зазвичай смачніші, ніж ті, що везли з іншого кінця світу. Хоча справа не в тому, що вони саме домашні, а в тому, що вони сезонні і виросли в належний для себе час в умовах максимально наближених до природних. Домашня молочка, до речі, теж смачніша - сметана, сир, молоко. Але тут може залежати від конкретної корови і її раціону. Від деяких корів молоко майже неможливо пити. Все інше у цій добірці викликає смуток. Цим людям хочеться співчувати. І це ніби нагадування, що, якщо всі ці оповіді не про мене, і я насправді не відчуваю на собі всіх цих речей, треба більше цінувати те своє життя і те, що в ньому є

[@marinasova7701]

Так, мамою бути важко. Особливо в перший рік, два, п'ять, сім... Вам потрібна допомога з дитиною і це нормально. І нехай НІХТО не сміє сумніватися в існуванні післяпологових депресій чи казати мамам маленьких дітей, що вони недостатньо хороші мами, чи що вони не мають права скаржитися на втому. Оце все "а ми колись ще й на заводі пахали, і дітей ростили, і пральних машин не було". Дорогі мами, не слухайте цих людей. Колись і в полі народжували. Але тоді не було таких високих вимог і стандартів виховання дітей. Там питання стояло в першу чергу на виживанні. Що було б, якби ви зараз залишили в зачиненій квартирі шестирічну дитину з дворічною і пішли на роботу? Або прив'язали б двійнят за пояс у різних кутках сільського подвір'я, щоб вони один одному очі не повидряпували, а самі пішли б грядки полоти чи корову з пасовища забирати? Вас би напевне судили. А це реальні й не надто старі історії. Цим дітям зараз лише по 50-60 років. І це звичайні для того часу історії,не якісь сенсації. Можна тільки здогадуватися, що робилося, наприклад, в 19 столітті

[@kutse_pechivo]

повністю згодна, чудовий коментар!

[@jylvandan_kanal]

Традиційний коментар підтримку канала Дякую за вашу працю і за внесок в розвиток україномовного Ютубу

[@Море-з2э]

Час, моя бабця колись казала "як швидко час летить" а я бігала маленька і не розуміла що вона таке каже постійно і куди це він летить. Зараз я розумію як летить час.

[@tanikamaru]

То, наскільки важко бути мамою😢

[@О.Н-ю5л]

Сказав би ширше - батьками. Важко, дуже важко фізично і морально. Свята правдонька. «Маленькі діти не дають спати, а великі - жити»

[@the_doomcliff]

Дуже важкий випуск. Особливо про старість увігнало в тугу, я в 24 маю схожі почуття, наче криза середнього віку.

[@s.4e944]

Колись я стояла і думала, підійшов колега якому майже 70 і сказав - коли мені було 25 мені здавалось що я уже все відчув, пережив і побачив, що можна в цьому житті. Мені теж тоді було 25 і він точно описав мої почуття на той момент.

[@natasnaby]

Що українська мова справді є магічною

[@olgaarvidsson]

Можна Вас обійняти?

[@merichery5552]

2:04 так.. я ненавиджу магазинні сливи, полуницю та помідори. Один раз спробувавши домашні овочі та фрукти ви більше ніколи не зможете їсти магазинні, бо вони будуть на смак як резина чи чобіт

[@s.4e944]

Велику частину цього вже довелось відчути, це неймовірне щастя просто жити звичайним спокійним життям, без хвороб, без старості, без залежностей і залежних людей і всього іншого

[@blackmandarynka2773]

Харчове отруєння, і те як важко його переносить мій організм та як легко можна його заробити.

[@marlett1042]

Буду чесною, війна.

[@nazar8869]

Слава Україні!! Слава Героям!!

[@ОксанаОксана-м9ъ]

Така людська натура: поки на собі не відчуєш - не зрозумієш.

[@posts.3748]

Дякую, історія про сонний параліч якраз коли я влягся спати.

[@Ukraine_will_live_forever]

Дещо з вищепереліченого у відео пізнала на собі. Підтверджую, що то треш. І доки на собі не відчуєш - не зрозумієш навіть приблизно, що це. Через ПТСР навіть близьких друзів втратила, бо вони мене не розуміли. Але я рада, що вони не знають, що це. Хай ніколи і не дізнаються.

[@s.4e944]

Те саме з депресією, не та романтична про яку всі говорять, а коли ти не можеш стриматись щоб не здерти шкіру живцем аби тільки заглушити цей біль. Вона брудна, безсильна і нестерпна.

[@moi.01]

@@s.4e944о розумію на жаль

[@remnanta]

1) Коли твоя мати помирає у тебе на руках від раку. 2) Війна.

[@kokselenos]

Медична освіта і робота в медицині. Повна лажа, ви вкладаєте сили і молодість у власне приниження

[@valerianesterchuk9255]

Дуже дяк вам за створення цього каналу 🥹

[@Hanna_meteora]

Обожнюю ваш канал. Найкраща озвучка та цікаві теми. Дякую❤

[@helgiyoshyolenko4721]

Та насправді майже все, що ти десь чув, бачив, читав, ти не зрозумієш насправді, якщо не переживеш це сам. Від себе додам: бути здоровим, принаймні, мало відрізнятися від середньостатистичних людей. В мене якась фігня з імунітетом, ще з дитинства, і артрит (а чи і ще щось) потягнувся звідтоді ж. Постійне підвищення температури виснажують ніби непомітно... Але врешті виявляється, що в тебе нема сили на те, що досить легко можуть зробити звичайні люди. Мав пару курсів лікування, на жаль, ефекту вистачало ненадовго, але аж тоді я відчув, наскільки круто і навіть більше просто бути десь таким, як усі, а не то, шо я завжди мав. Тепер я знаю різницю, і вона велика. Але по вигляду так і не скажеш, що зі мною щось так сильно не гаразд, і люди просто не вірять, коли я кажу, що чогось не можу зробити. Це бісить і псує відносини. Так що бережіть здоров'я, в кого воно якесь є. А так то у відео і про мене є кілька речей. Все сумно.

[@лейлалия]

Дякую Про домашні фрукти та овочі

[@user-qf9to4lh8g]

Як дівчина яка переживала болісні місячні і вихід каменю з нирки, скажу що різниця не велика)

[@andrew_dell]

Вплив шуму: до оренди квартири, що виходила вікнами та балконом на шосе складно було уявити, як сильно це псує якість життя. Витримав близько тижня у житлі, де 24/7 чути шум від людей та постійного трафіка машин. Недосип, роздратування, тривожність та натерті від беруш вуха - підсумок життя у такій квартирі.

[@Yasha_Lava.....]

Я живу прямо біля залізниці, постійно ходять потяги,і вдень і вночі. Взагалі не заважає,мабуть звикся

[@andrew_dell]

@melina.bondarenko, дякую за знецінення мого досвіду вашим власним, котрий ніяким чином для мене не є релевантним!

[@lagrange3110]

Не думаю, що ваш досвід хотіли знецінити.. З коментарів можна зробити висновок, що люди звикають, до багатьох речей...я також жила біля залізниці і не чула її взагалі. Але люди, які приходили в гості дуже звертали увагу на голосні звуки. Тільки після довгих відпусток в Карпатах чи інших тихих місцях мені по поверненню до дому було дуже гучно. Перші 2 дні. Але від впливу шуму на людину немає нічого хорошого. Особливо промислового та монотонного 🤪

[@Yasha_Lava.....]

@@andrew_dell Та хто ж знецінює? Просто різні погляди на одну й ту саму ситуацію

[@gameofgamesmobile2720]

​@@Yasha_Lava..... насправді це взагалі не одне й теж, тому що одне діло жити так дуже довгий час, а інше відчути на собі якщо до цього подібного не було

[@pierrte]

Правильно накладений турнікет. Це дійсно боляче але ти маєш накладати його стільки разів, поки це не стане дуже легко

[@_romashechka_]

Постійно чекаю ваших випусків))

[@Таміла-д8ш]

Життя гартує. Людина може багоато чого винести.Це правда.

[@kryvolapvolodymyr1887]

Як воно - закінчувати вже професійний навчальний заклад і не знати куди далі йти і що робити, оскільки через події 2020-2023 років просрав 4 роки навчання. А тобі вже 19, і ти б повинен мати роботу і зарплатню...

[@Ria_leifawyr]

Біль у спині. Нехтування ранковою гімнастикою і спортом призводить до постійного болю в спині, постійногооо😢

[@michaelsmi8900]

Моя історія. Близько 10 років тому я переїхав в інше місто, добре облаштував побут, але всі ці роки мені постійно важко дихати в цьому місті, повертаюсь назад все ок. Проходив консультації в декількох пульмунологів з легенями все добре. Зараз коли вже як рік минув з початку повномасштабної війни, мені стає ще важче жити з цією проблемою. Може хтось з таким стикався буду радий поспілкуватись.

[@mariiisy]

2:34 не обов'язково похилого, я маю можливість відчувати ці пекельні борошна з народження🥲

[@ypuu3]

емоційне вигоряння/перевтома ти просто нічого не робиш цілими днями, звинувачуючи себе в тому, що ти нічого не робиш, але ти ПРОДОВЖУЄШ нічого не робити, бо немає банально сил, а сил немає, бо ти нічого не робиш, але в тебе немає на щось сили, і так далі, і так далі...

[@Baby_ananas]

Розбите життя, коли поруч рідна людина з Н. Залежністю. І будь які намагання змінити це зустрічаються вороже і з агресією

[@green_n_horny]

з алко залежністю так само. ти розумієш, що шлях людини закінчився, але при цьому просто поплакати і забути не вийде, бо це як зомбі. тіло тут, живе, жахливе, а свідомість мертва. тому не можеш попрощатись і терпиш, чекаєш, марно допомагаєш...

[@s.4e944]

Людина наче жива, потрібна тобі але при цьому ти її давно втратив і її не повернути.

[@yehorivanov4996]

7:50 Як життєво виглядає, якщо перенести ситуацію наше суспільство, особливо яскраво з 19 року.

[@gzyngzylygzy]

Ніколи не думав що після досвіду другої світової війни нацисти і фашисти з'являться у рашці і розпочнуть третю світову. А великі країни будуть замість допомоги висловлювати занепокоєність.

[@leonilakoriagina9636]

Коліки... Раніше я думала що коліки хоч і болюча річ, але не на стільки, а діти через те що вони маленькі і такого не відчували раніше, починають плакати. Але мої уявлення змінилися, після того як зі мною сталося харчове отруєння і через це я ще й заробила собі синдром роздратованого кішкивника, і одного прекрасного ранку в мене почалися коліки. Знаєте це таке відчуття ніби тобі встромили в кишківник ніж і він там так і стоїть, це до того ж може бути настільки боляче що ти не можеш рухати, від слова зовсім, та/або тебе кидає в холодний піт від цього. А найнеприємніше в цій ситуації, якщо те що утворилося в твоємо кишківнику, не рухається а накопичилося і просто "стоїть на місці", бо тоді це перетворюється на тортури протяжністю в декілька годин, чи пів дня. Тож так я розумію немовлят тепер!

[@maudallan9384]

Гострий панкреатит. В дитинстві я думала, що мене просто ним лякають (а ще гастритом), щоб я їла менше чипсів та сухариків і не перебивала ними апетит до вечері. А в дорослому віці у мене часто дуже сильно болів живіт та спина, взагалі весь тулуб. Я не розуміла від чого, думала що від стресів та переїздів, навіть не думала іти до лікаря. Одного дня я прокинулась, намагалась встати з ліжка і зрозуміла, що не відчуваю правої ноги. Я ледве ходила через якесь тяжкезне ускладнення, доводилося годинами розминати ногу аби пройтися просто по квартирі, а кожного ранку після сну вона була паралізована. Коли стала боліти друга нога, я вже викликала швидку.

[@lilianna-flower6643]

Теж згадала як плакала за своею кішкою, коли вона померла. Іхала тоді в маршрутці і сльози ллються з очей градом і я не можу гічого з цим зробити, хоча розуміла, що я в маршрутці і на меге дивляться люди.

[@zhadann_]

Біль у попереку 🥲

[@імя-ф6с]

Вітаю це старість. те саме

[@marinasova7701]

Чому старість? Це хвороба, яка може прийти і в молодому віці. Але ви мене втішили. Кожного разу, коли я кажу, що боліло настільки сильно, що я не могла встати або навіть перевернутися в ліжку на інший бік, здається, що деякі люди мені зовсім не вірять і сприймають мої слова як перебільшення. Тепер зрозуміла: вони не можуть в це повірити просто тому, що ніколи такого не відчували

[@імя-ф6с]

@@marinasova7701 щодо старості то був жарт, оскільки болі почались десь з 16р

[@marinasova7701]

@@імя-ф6с співчуваю. Якийсь настрій не жартівливий у мене після цього відео, тому мабуть і не зрозуміла

[@імя-ф6с]

@@marinasova7701 життя коротке щоб псувати собі настрій кожним відео

[@anna_kotenko]

Стосовно рефлексу. Я живу з підтвердженним хронічним гастродуоденітом (запалення слизової шлунка і дванадцятипалої кишки) вже близько 7 років. Останні два роки з майже щоденною печією. І це дійсно жахливо. Окрім того, що печія порушує якісь життя, так і в майбутньому без належного лікування вона призводить до стравоходу Баретта (заміна слизової старвохода на кишковий епітелій). Далі тільки рак. По якості життя. Я не можу швиденько поїсти, не можу буквально рухатися під час їжі (наприклад, встати і взяти якісь столові прибори, тобто справа не про якесь інтенсивне навантаження), багато продуктів довелося виключити з раціону, бо вони можуть провокувати печію. Окрім того, не можу лягати, активно рухатися і нахилятися після їжі на протязі мінімум однієї години. Іноді печія настільки сильна, що ліки не пораються з нею. Навіть коли ти в ремісії, всеодно маєш дотримуватися певного режиму харчування, щоб не провокувати рефлюкс.

[@nadiazajchenko]

Мене багато хто не розуміє, чому мені хочеться і подобається вирощувати свою городину, навіть якщо часто невдало. В стилі "навіщо вирощувати, якщо все це можна купити". Але ні. Більшість з цього купити неможливо. Зокрема, полуницю. Боюся уявити, як сумно мені житиметься, якщо доведеться більшість овочів купувати...

[@calipso202]

буду першим хоч десь

[@_mb_5914]

втрата близької людини

[@QKoshka]

Ретравматизація. Ніколи не розуміла, чим певна дата відрізняється від кожного іншого дня і чому у річницю має бути важче. Доки не прийшло 24 лютого 2023 року.

[@annasavchenko7592]

Я 24 лютого 2023 прокинулася від звуку вибуху будучи в Німеччині. Це було все в моїй голові, але так реально... Пережити травму 24.02.22 допомогла терапія. Зараз болить за Україну, за близьких, але власний досвід 24-го вже не тригерить.

[@infovitruk]

Рекомендую!!!

[@DodulAnna]

Годувати грудю лежачі в коридорі бо на твоє місто летить балістична ракета. Ніколи не думала, що в мені одеочасно може бути стільки любові та стільки ненависті.

[@lidiia_s]

Війна і депресія...

[@kozache_5477]

Бути високочутливим

[@Yasha_Lava.....]

Ще ніколи не відчував по справжньому чогось із цього списку. Звучить це все не дуже обнадійливо

[@calipso202]

реально

[@Tetiana_Pshenychna]

⁠ так, особливо про старіння 😢 всі люди старіють і це неминуче (((

[@Mr.Andreson]

Стосовно панічних атак... Зрозумійте, у вас її нема, якщо тіло яскраво на це не реагує. Панічна атака не тільки в голові, вона у вашій шкірі, у вашому потовиділенні у м'язах ніг або рук. Не і звісно в голові. Це наплив який не можеш контролювати, і від усвідомлення своєї безпорадності стає тільки гірше. Єдине, що намагаєшся контролювати це дихання, яке стає як у гіпопотама за рівнем гучності. Не буду казати за усі панічні атаки, але дехто реально не усвідомлюють що це таке. І це лайно. В мене не було їх вже майже 3 роки і нафіг це лайно. Воно не робить вас особливим, ви просто стаєте проблемою для оточуючих якій мало хто знає як допомогти.

[@tatjanaromanova4031]

Майже половину з цього я відчула на власній шкірі😅. Досі згадую 2020 рік 4 березня було оголошено ковід в Чехії і я вагітна двійнятами, була страшна паніка підхопити вірус і померти разом з ненародженими дітьми🫢

[@sapriniti]

У вУхах, бодай Вам! Не розуміла, що таке війна, до ночі на 25 лютого минулого року. Нині сподіваюся, що колега, котра щиро нам дивується, ніколи цього не зрозуміє. Бо я вже невдовзі повертаюся (для любителів звинувачувати всіх у всьому: ВИЇЗД БУВ НЕ МОЇМ РІШЕННЯМ, ВІДЧЕПІТЬСЯ), тож якщо вона це зрозуміє на власній шкурі, то це означатиме, що я вже буду мертва.

[@Рожевий_слон]

У мене артрит і мені 14 у мене буде супер сила визначати дощ?

[@astarteayram2902]

Чесно кажучи, перебільшенням зі згаданого був кислотний рефлюкс…не так вже й жахливо 😏🙂

[@juliashun369]

Просто у вас його не було. Це справді жахливо

[@АнгелинаАлик]

Їжа в Іспанії. Принаймні в Екстремадурі. Коли ми збирались сюди їхати, нас попереджали, що їжа тут погана, ми не повірили. М'ясо, молочка, овочі - в літку просто отруєння. Ми з дружиною більше двох місяців змушені були їсти практично тільки масло, картоплю, капусту і рідкісні продукти не іспанського виробництва. Це єдині продукти, після яких ми не вмирали. Схудли страшенно, дуже переймаємось за своє здоров'я, рахуємо хвилини до можливості поїхати з цього пекла.

[@marinasova7701]

А в чому проблема - їжа несмачна чи якась зіпсована? Питаю тому, що в Мадриді ми купуємо різні продукти і в дешевих супермаркетах і в дорожчих мережах, і все нормально. Ну хіба фрукти-овочі могли бути трохи без смаку, неначе наші привозні взимку. Відсутність деяких звичних продуктів теж трохи вибиває з колії - сметана, кисломолочний сир, зелений кріп, ковбаса по типу сервелату тощо. А в решті ніби цілком нормально. Зрозуміло, що набір звичних продуктів і страв буде відрізнятися, але це вже справа адаптації. Чи якість продуктів настільки відрізняється по різних регіонах Іспанії?

[@АнгелинаАлик]

@@marinasova7701 якість дійсно відрізняється дуже сильно, бо в Барселоні все було нормально, а в Екстремадурі дійсно просто жах. М'ясо як свіже продається очевидно разморожене. В супермаркетах ще і крашене. Ми живемо зараз серед ферм і я на 99 % впевнена, що тварин вирощують без яких небудь стандартів, а дехто навіть без щеплень. Ми буквально вже тричі з квітня труїлись. З травня м'ясо просто не купуємо. Відповідно якість молочки з приходом весни теж страшенно впала. Ми купували ти ж самі сири, з тим же складом, але смак і запах взагалі тепер ніякі. Теж саме з йогуртами. Отруєння молочкой не було, але почувались обидві погано. Овочі навколо нас вирощують з неймовірною кількістю хімії, на поганій землі. Тобто ніяких поживних речовин там просто немає. Нещодавно намагались проростити часник, так він просто покрился чорною пліснявою і все. Крупи і горіхи в магазинах відверто поїдені, двічі вже з жуками купували. І це спар і дія. Як читаєш склади, очи випадають, бо знайти щось без барвників, штучних ароматизаторів і іншої хімії майже неможливо.

[@marinasova7701]

@@АнгелинаАлик ого, ніколи б не подумала, що все настільки погано. А як самі іспанці в цій обстановці живуть? Так само труяться? Чи може адаптувались вже за ціле життя?

[@АнгелинаАлик]

@@marinasova7701 так, адаптувались. Це просто жах - що вони тут їдять, дивитись боляче. А ще вони споживають досить багато не дуже якісного алкоголю, досить багато курять досить хімозних сигарет, тож рецептори притуплені, зв'язок з тілом порушен і на цьому фоні хімія в їжі не так вже і виділяється.

[@ОльгаЄвдокименко-с1о]

Магазинові😅

[@blackwolf_365]

початок відео: ну а хулі ви хотіли? просрали здоровля - от тепер і розплачуйтесь

[@shaman35278]

Якась на 90 відсотків американська підбірка. Я не проти американців. Але стрес, панічні атаки та залежність від заспокійливих вважаю суто їх національною рисою. А от фрукти та овочі з власного огороду- це так))

[@marinasova7701]

Панічні атаки - це не національна риса, а розлад здоров'я. Ви ще скажіть, що депресії не існує, а людям просто зайнятись нема чим. Звісно, це американська підбірка, це ж переклад. Але якщо у нас не прийнято ходити до лікарів із проблемами стресів, депресій, тривожності і панічних атак та лікувати їх, то це не означає, що у наших співвітчизників їх немає. Ви вибачте за можливо різкий тон, просто мене тригерить, коли хтось применшує важливість і небезпеку психологічних проблем і психічних розладів. Здається, що через війну у нас є і ще буде багато людей з такими проблемами і вони потребують підтримки й допомоги, а не легкої зневаги

[@shaman35278]

@@marinasova7701 я зі своєї дзвіниці)) взагалі не схильний до паніки та стресу, і цього ж від інших навколо себе вимагаю. Можливо це не правильно)))

[@marinasova7701]

@@shaman35278 Я теж ніби не схильна, але з одного боку завжди думаю, що може просто ще нічого ТАКОГО зі мною не сталось, а з другого боку бачу, що багато людей навколо набагато важче сприймають різні стресові події, а я певне надміру емпатична. Та й фактично такі проблеми існують. І так, помітила, що не тільки в Америці, а й в Європі більш популярні різні заспокійливі (ну це спостереження тільки з мого кола знайомих)

[@Alaenoric]

​@@marinasova7701, в основному це в великих містах з високим темпом життя. Так що деяким людям потрібні стимулятори щоб цей темп вивозити. І це не зупиниться допоки ти не отримаєш нервовий зрив і просто не забудеш останні події. Просто йдеш на роботу пізньої осені, а потім КЛАЦ і на вулиці вже весна, а ти нічого не пам'ятаєш з того що було між цим

[@Zvenygora]

@@shaman35278 хто не був, той буде, хто був, той не забуде. Не треба так 🙂

[@Make_it_easy001]

Хтось списав шизофренію на сонний параліч. :)

[@green_n_horny]

нє, це реально параліч, але така форма трапляється не дуже часто)

[@ВіліС]

думав перебільшення , що тотальна більшість жінок дволикі та істеричні

[@artgroupsviter907]

Це можна стверджувати тільки після досвіду спілкування приблизно з 2500000000 жінок

[@annasavchenko7592]

Іво Бобул, це ви?