Ця робота не така крута, як думають інші | Реддіт українською

Тред з Реддіт: Яка робота приносить НАБАГАТО менше задоволення, ніж думають інші?
Друзі, дякуємо, що дивитесь, лайкаєте та коментуєте український Ютуб, нехай він процвітає, як наша нація. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!
#реддітукраїнською #історії #україномовний #чаюваннябагіри

[@mazdavorot]

0:08 Game tester 0:58 Доглядач зоопарку 2:36 Парки розваг 4:38 Чумба-вумба 5:30 Пекар 5:33 Аудіоінструменти 6:39 Dysney-актори 7:46 Палеонтолог 8:12 Письменник 8:41 Актор 9:10 Шеф-кухар 9:39 Криміналіст 9:50 Педіатрія 10:22 Весільний Фотограф 11:36 Fasion 12:21 Зомбоящік 13:05 Інжинєгр 13:43 DJ 16:20 Автогонщик 18:41 музúка 19:13 Біолог дикої природи ----------------- Автор, запінуй коментар в top'i

[@BagiraTea]

Супер, аби ще знала як це зробити

[@Margarita-ud8zq]

Дай бог здоров'я таким як ти

[@user-ft8py5xo2d]

В цьому переліку не вистачає бортпровідників, особливо бортпровідниць, які на додаток до і без того великого навантаження на ноги та судини як правило вимушені носити підбори

[@BagiraTea]

Це точно. А в деяких авіакомпаніях вимоги до них взагалі, як до Барбі

[@user-zr5nm8ue2q]

Дякую за цікавий канал 😊

[@youarethebest-gk7mx]

Бджоляр. Усі думають що займатися бджолами це дуже просто і це не створює ніяких проблем. Просто бджолярик приходить і забирає мед у бджілок. Насправді ви повинні багато стежити за бджолами. Обробляти їх від кліща Вароа , який знищує цілі бджолині сім'ї. Або ви знали що існує така штука як воскова міль? Комаха яка з'їдає цілі рамки , в яких мав би бути мед на наступний рік чи бджолиний розплід. Або те що бджоли можуть нападати один на одного , коли в них закінчуються природні джерела меду. Помимо теоретичних знань які ти маєш вивчити у дуже багатьох книгах , десятках книг ти маєш мати фізичну силу. Бо мед дуже тяжкий. І посеред цього всього в інтернеті ведеться пропаганда проти меду , те що це є ніби то найгіршим для здоров'я продуктом

[@BagiraTea]

Ого а звідки ця пропаганда взялась?

[@loonnaax1789]

я люблю мед, і дуже ціную такі праці). Прибиральники, сантехніки, кухарі, будівельники, ті хто працюють з електрикою, ті хто працюють на фабриках, ті хто працюють на монтажі та працюють з металом. Усі приносять свій вклад завдяки чому усе працює. Тому я дуже вдячна за кожний такий вклад і те що є з хорошого те чи інше.Тому дякую таким людям як ви. Усе може бути шкідливим якщо його занадто багато. Мед мені замінює цукор

[@youarethebest-gk7mx]

@@BagiraTea Всіляки західні експерти з псевдо наук знімають відео про те який мед некорисний і поганий, наприклад Dr. Eric Berg.

[@youarethebest-gk7mx]

@@loonnaax1789 Пасічник то більше бізнес свій , але так. Будь яка професія по своїй суті складна і корисна в ринковій економіці. Хоча це і важко сприймається людьми , бо усе здається на перший погляд простим

[@annamargrese]

@@youarethebest-gk7mxза цим доктором багато подібних абсурдних заяв різного змісту помітила.

[@luybovgalay8012]

Касир у супермаркеті. Відвідувачі не раз заходять і бачуть, як продавці сидять, сперши голову на руку за касою. Або поволі собі щось викладає на полиці. Іноді чують якісь жарти. І абсолютно всім, хто не дотиче до цієї роботи, думає, що ця праця є намтільки легкою, що навіть дитина впорається. Що важкого в тому, аби проводити штрихкодом біля сканера? Але мало хто знає, скільки шестизначних кодів треба вивчити касирові на зубок, аби не збирати чергу. Що у кожного касира є відділ, який він мусить забити товаром. І щодня (на певних відділах) слідкувати за терміном придатності. Що в магазин постійно їздять перевірки, і через це одну-дві ночі в місяць касири сплять дві-три години. А в кінці дня, якщо в касі не вистачає грошей, касир мусить класти гроші із власної кишені. Одна моя колега поклала одного разу 500 гривень. А ще постійно керівництво змушує брати додаткові зміни, хоча в контракті цього не передбачено. Власне, через це я й пішла. Набридло бути цапом-відбувайлом. Моя свекруха злягла з інсультом. І я потребувала всі свої вихідні. Керівництво мене не почуло. І це тільки вершина айсбергу.

[@IraEdit]

😢 Куди далі хочете піти ? Мені шкода це чути

[@robofat]

Цю роботу нiхто не вважа крутою

[@artprstr]

Робота в книгарні. Незнайомі з цією роботою кажуть, що можна просто собі сидіти й читати, але насправді сидіти протягом 12-годинного робочого дня заборонено. Можна лише ненадовго присісти. Читати заборонено теж. Коли роботи немає, доводиться вигадувати її собі, бо начальство стежить за працівниками по камерах. Але в сезон читання зазвичай на відпочинок та обідню перерву немає часу, адже потік дюдей дуже великий. У мене від такого обсягу людей чкось почалась панічна атака, що тривала кілька годин, і я була змушена продовжувати працювати попри скажене серцебиття і сльози.

[@BagiraTea]

Не те, що ми думаємо про книгарні

[@Veetrill]

Напряг з сезоном напливу клієнтів зрозумілий, але "не можна сидіти і треба придумувати собі роботу" в не-сезон звучить як самодурство начальства, яке неначе діє за підходом "чим би не займався, аби заїбався".

[@user-ub8sl5qy8x]

Працівники державної служби. Це ті, хто (частіше за все) спілкується з величезною кількістю людей за день, мусить заповнити за місяць купу звітів, бо за кожну свою дію чи рішення ти мусиш звітувати. Часто ці звітності ведуться і в елкктроні, і на папері, але добре, якщо у тебе хоча б підтриманий робочий комп'ютер - іноді це старезне барахло, яке намагається відкинутися, коли ти запускаєш ексель. Люди, які до нас приходять, частіше за все або хамлять, або вважають, що ми мусимо зробити за них все самі і їм винен цілий світ через їхні проблеми. Ну і при цьому ти бачиш купу різного лайна, але мовчиш, бо інакше можеш отримати на горіхи, а платять - до смішного небагато. Ти або ідейний для допомоги людям, або просто звик і приріс до свого офісного стільця.

[@sapriniti]

О, то Ваш комп теж подихав через запуск однієї програми? То я не сама?

[@user-ub8sl5qy8x]

@@sapriniti ні, я просто свою техніку тягала)) ну а тепер у нас щастя, місто виділило нам б/у ноути, у гарному стані

[@Veetrill]

Насправді все те, що було сказано про роботу тестувальником в ґеймдеві, можна точно так само застосувати до всього тестування ПЗ загалом. Це робота, де треба бути вкрай наполегливим та дотошним, щоб уважно відстежувати нерідко один й той же продукт впродовж багатьох ітерацій розробки, та щоразу не упускати ніяких дефектів й приколів. Якщо в тебе швидко "око замилюється", то ти профнепридатний.

[@user-kc4jt9gf1i]

Дякую, комент в підтримку Вашої чудової праці. Я мріяв обробляти метал виточувати деталі, але коли поточив одну зміну хотілося сказати як в тому фільмі "ну нахін"!

[@papawebua]

дякую за вашу роботу! ви супер!

[@BagiraTea]

Як приємно! ❤️

[@katerynamastero6196]

Дякую за такий контент! Всім гарного перегляду ✨

[@eshwiliams]

Робота інженером топ Якщо ти малюєш 3д моделі і створюєш саме конструкторську документацію - це дуже кайфово. Ти спокійно виконуєш свої завдання, і поступово бачиш, як вибудовується складний механізм 4 роки в професії, 2 з яких займаюсь 3д моделюванням. Довольний як слон

[@mshkotnyar]

За те, що приносить задоволення, платять лише тоді, коли для цього потрібна неслаба кваліфікація і інші не можуть цього робити самі (а треба). А якщо ні - то це рутина. Багато ниють люди

[@loonnaax1789]

прикольний Чумбавумба).

[@Alaenoric]

Про інженера це абсолютна правда. Причому в основному ти не робиш якісь цікаві, та в принципі хоч якісь, штуки. Більшість вашої роботи це довбана бюрократія. А коли ви щось робите, то потім дізнаєтеся що воно вже не актуальне і всі напрацювання можна викинути в смітник

[@BagiraTea]

А чим ця професія прибавила?

[@Alaenoric]

@@BagiraTea, хотілося створювати щось нове. Але реальність роботи на виробництві показала що на одну нову штуку, при чому не важливо чи це просте удосконалення існуючої установки чи розробка нової, у тебе буде місяці бюрократії та тонни паперів. А якщо це ще й державне виробництво, то може бути лише одна бюрократія і творення в архів. Сам процес проектування був цікавий, але паперова робота випалила будь-яке бажання далі працювати в цій сфері. Як хоббі - так, робота - ніколи більше

[@BagiraTea]

Ого шкода що у цій галузі зараз так

[@Alaenoric]

@@BagiraTea, ага. Для створення чогось нового має бути або незалежний проект, якому не потрібно нікому доводити що він має право на існування, або передові інженерні лабораторії, які фінансуються саме для створення нового. У всіх інших випадках бажання творити швидко спалить бюрократія

[@JuliaBrizhan]

Дійсно в інженерії дуже багато бюрократії, більше, ніж я очікувала. Я інженер-технолог обробки металів тиском. Можу тільки сказати, що інженерна спеціальність може закласти основу під більш цікаві професії. Наприклад , згодом я стала працювати у центрі менеджменту якості, і від цієї роботи я була у захваті! А без вищої освіти інженера на цю посаду не влаштуватися. Потім цей досвід допоміг мені влаштуватися на інженерну посаду закордоном з кращою зарплатою. Тож порада всім інженерам: не зупиняйтеся у своєму розвитку та шукайте ті посади, які підійдуть саме вам.

[@sapriniti]

Я: збираюся поснідати. Багіра: озвучує тред про зоопарк... Ой, я маю що додати! По-перше, це праця в дитсадку чи у школі. Якщо Ви не любите дітей апріорі, то НЕ ЙДІТЬ ТУДИ, БО ПОВІСИТЕСЯ. Це не якісь там обійми, цілунки й багато дітлахів у пухнастих шапочках. Ні, шановні. Це постійна відповідальність і думки "А чи все гаразд? Ми всіх привели з екскурсії? Ніхто не голодний? Вони готові до ще чотирьох уроків? Ой, мої сонечка!" А ще ці діти мають батьків. Так, частина батьків адекватна і з нею приємно спілкуватися, зате ще частина просто Вас пожере. Після робочого дня приповзаєш додому й не хочеш абсолютно нічого. Взагалі нічого, розумієте? Тож навчати дітей можуть лише люди з величезною до них любов'ю й бажано сталевими нервами! Письменництво в Україні. Мушу розчарувати тих, хто надивився всячини про Стивена Кінґа й гадає, що всі письменники заробляють мільйони грошей своїх країн (украй сумний жарт про інфляцію у світі), пишуть щось під час приємного відпочинку на Гаваях і гуляють лісом, надихаючись. Ні, жодним чином. У нас так живуть хіба що такі чуваки, як-от Макс Кідрук, і то ще не факт, що вони на Гаваї літають, а хіба що до Туреччини чи Хорватії. Якщо не маєш усеукраїнського визнання, то мусиш пробиватися всіма правдами й неправдами крізь такі нетрі, що капець. Доки працювала на УР-1, то часто писала інтерв'ю з письменниками й розумію, що на мене чекає те саме. А ще люди потребують коштів, отож мусять працювати ще десь - наприклад, у видавництвах. Журналістика - це теж не дуже весело. Те, що всі бачать, чують або читають, насправді становить якусь одну соту від записаного й пережитого, вже гарно складене й чистеньке (я, наприклад, сама вирізала геть усе екання, відколи навчилася монтувати записи, тож гості потім дивувалися, що можуть так добре розповідати). Ви можете постраждати якимось чином на роботі (я якось не просто засмагла, а геть обгоріла й потім місяць лазила Києвом, удаючи індіянку), скалічіти, загинути (як буває з журналістами на війні), Вас може покусати сміттєва акула чи будь-хто ще в екзотичних країнах, а прихильники Вашої програми вважають, що Ви живете тільки задля спілкування з ними (я певного разу отримала листа з запитанням "А чому Ви не відповідаєте?!", бо на попередній лист цієї особи не було сенсу відповідати, це був навіжений графоман). О, і професійне вигоряння просто шалене. А якщо люди вже відкрили виставку і смакують шампанське, а Ви бігаєте з диктофоном туди-сюди, ще й непитущі, то це вже трешак починається... Цікаво, чому мене так хотіли напоїти?

[@Pavotw]

Як людина, у якій є дві видані книги - посміялася над хлопцем, який назвав себе письменником, бо отримав (я так зрозуміла) відповідну освіту, але за життя писав лише статті про цвіль та паркани. Де тут "письменник", я не зрозуміла)))))) Але. Якщо захочете бути письменником, то майте на увазі, що натхення це 20% роботи, а інші 80% книги пишуть не на натхненні, а на наполегливості та впертості. Це не дуже відрізняється від роботи в офісі, коли ви приходите зранку, сідаєте за стол, вмикаєте комп, але капець як не хочется нічого робити. І ви п'єте дві кави і пригадуєте, що вам треба подзвонити, і кружляєте навколо столу, перш ніж почати... Вас гойдає від відчуття "я - геній", до відчуття "я - бездара" мінімум тричі на тиждень. Ви можете впасти в творчій ступор на місяці чи роки, коли наче і хочеш щось написати, але немає ідей, і ви відчуваєте стрес від того, що не пишете і від цього пишете ще меньше і так по колу... А потім ви нарешті закінчили свій роман і починаєте проходити наступну стадію - пошук видавництва. Якщо ви ходили безуспішно на співбесіди, коли пітнієте на вході, бекаєте під час і відчуваєте себе лайном, коли отримали відмову - ви мене зрозумієте!))) І так після кожного написаного роману. Оплата - мінімальна, за роботу яку ви робили 1-3 роки ви отримаєте в найкращому випадку 300-500 доларів. Якщо маєте сильну психіку, підробітку та не уявляєте життя без письменництва - вам сюди!))))

[@youarethebest-gk7mx]

Де можна придбати ваші романи?

[@Snehut]

Оо, щодо видавництв - окрема біль. На курсі від літосвіти чула, що більше ніж 95% авторів не беруть у друк. А ти ще повинен підійти видавництву за самим жанром.

[@sapriniti]

Вісімдесят? Пхе! Дев'яносто сім принаймні! Ой, так, буває, що талант із людини просто знущається... Я через оці всі творчі муки спочатку половину книжки переписала заново, а нині знову застрягла. А знайомі, падлюки такі, чіпляються, коли я її видам. От коли видам, тоді й видам! Тим паче, що вони мій час забирають!

[@Pavotw]

@@sapriniti я росказую, що працюю над новим романам лише чоловіку та найближчій подрузі. Їх "ну коли можна почитати?" мене надихає, з нимим я обговорюю деталі сюжету, раджуся. А іншим людям ніколи не кажу, бо процес написання роману може бути дуже довгим, можливо роман взагалі стане і я сяду писати інший, тож чим менше людей знає - тим менше задовбують.

[@Pavotw]

@@sapriniti з моїх лайфхаків - я, коли сідаю писати роман часто приблизно уявляю останню сцену, часто прописую початок і одразу кінцевий монолог героя, заключення. Тоді я точно знаю куди мені треба вивести героїв, краще відчуваю які перешкоди підкреслять їх остаточний вибір і характери, росставляю натяки на кінцівку, відсилки. Перший роман (який так і не був виданий) я писала на натхненні, без плана, і дивилася, куди мене виведуть герої. Коли роман був завершений мені довелося заново переписувати і дописувати дві тритини. Багато починаючих авторів люблять цей процес: коли починаєш писати і не знаєш чим все закінчиться, відчуваєш себе, як читач. Але для автора це не правильно, на мій погляд. Ви повинні керувати всім романом, всіма героями і подіями. В цьому і є кайф.

[@vitaliirudenko7043]

Карщик (оператор навантажувача). Люди довкола думають, що навантажувач робить роботу за мене.

[@Taras.B.G.]

50% реєстрація кінчених, інші, справжні

[@listoopad]

Ведмеді смердять більше всіх особливо коли поруч вольєр з левами

[@Untouchable6663]

Шось чули про військових? багато чого є сказати

[@mazdavorot]

Рррр!

[@BagiraTea]

Рррррррррррррррр

[@Veetrill]

15:04 Як розпізнати афроамериканця - він обов'язково буде акцентувати увагу на "білих людях". Я не розумію, як вони розраховують побороти расизм і вибороти рівноправ'я для всіх рас, якщо рівноправ'я передбачає незважання на колір шкіри людини, чому ця їхня поведінка прямо протирічить.

[@sapriniti]

Бо не тільки "білі" бувають расистами. Знаєте, скільки там є "кольорових" расистів? Вони й досі часто не мають змоги отримати нормальну освіту й роботу, тож замість якось пробиватися просто ненавидять "білих".

[@bluedaybae8393]

В США «white girls» це кодовий термін який описує певну категорію дівчат. Тут привʼязка не до раси)

[@jdjjxjdbjdd604]

ні фактів, ні посиланнь, ні пруфів. Просто щось придумали та зачитують

[@mazdavorot]

Рррр!