Демарш фракції Зеленського на підтримку імперської політики кремля

Допоки українці стежили за рішенням Верховного суду, який 9-го жовтня врешті заборонив Коломойському - тобто його фірмі «Скорзонера» знищити унікальний куточок природи в Карпатах - Свидовець за допомогою Тячівської і Рахівської райджержадміністрацій,
Допоки роздумували про те, для чого кремль перекинув на аеродром під Мінськом свій Міг-31 - носій ракети кинджал,
Допоки стежили, як наближається до Флориди ураган Мілтон, швидкість якого на той час становила 270 кілометрів на годину, та роздумували про те, чи знесе Мілтон ось цю резиденцію Дональда Трампа,
Допоки дивувалися сейсмічній активності, яка посилилася в різних куточках світу після надпотужного спалаху на Сонці,
А також стежили за низкою інших подій - поза стінами Верховної ради,
У стінах Верховної ради не відбулася буденна елементарна подія, що стало надзвичайно промовистою подією.
Ця буденна подія полягала у тому, щоб затвердити рішення місцевих органів влади, які вирішили дотримуватися закону про дерусифікацію України і перейменувати назви своїх міст - назви, які прославляють історію нашого ворога.
Здавалось би, що ж простіше - тисни на кнопку, зробивши дещицю внеску в ідеологічну війну із російським загарбником. Але зась - для перейменування двох міст забракло приблизно від сорока до шістдесяти голосів. Тобто тих голосів, які могла надати депутатська більшість - партія Зеленського «Слуга народу». Могла надати, але не надала.
Ось таким чином, не прийшовши на засідання чи не взявши участь в голосуванні в інший спосіб, Слуги народу врешті відверто показали, що вони є слугами далеко не Українського народу, а якогось іншого - але цього разу - не якогось іншого, а народу російського - того задурманеного дикого народу, який несе Україні кров і сльози.
За перейменування Павлограда у Матвіїв проголосувало 167 депутатів - забракло 59 голосів. Тобто забракло голосів із запасом - аби рішення не було прийнятим в жодному випадку.
На думку однопартійців Зеленського, назва Павлоград звучить куди більш гарно, аніж Матвіїв. Та й що їм до козака-запорожця Матвія Хижняка, який заснував тут поселення, що згодом виросло у місто.
Спочатку Матвіївку царський уряд перейменував у слободу Луганську, а невдовзі - у 1784 році - Катерина ІІ перейменувала її в Павлоград - на честь свого сина Павла, який на той час був герцогом, а невдовзі став імператором Павлом Першим.
Ця назва зберігається й до цього часу - із ласки депутатської більшості.
Здогадуюсь, як вони будуть аргументувати власний саботаж. Скажуть, що назва Матвіїв - не історична і що Матвіїв та Матвіївка - не одне і те ж саме.
А втім - може воно й на добре, що це перейменування виявилося заблокованим. Як на мене - то було б більш доцільним перейменувати Павлоград в Болбочан - на честь полковника армії УНР Петра Болбочана, який 17-го квітня 1918 року звільнив місто Павлоград від більшовиків, які на чолі з Абрамом Шведом захопили його 22 грудня 1917 року.
І я чомусь у тому переконаний, що у випадку появи пропозиції перейменування Повлограда у Болбочан, нардепи від Суг народу відразу ж кинулися б перейменовувати Павлоград у Матвіїв. Адже Петро Болбочан успішно громив їхніх прадідів - більшовиків.
Така ж сама ситуація, як із перейменуванням Павлограду, виникла у стінах ВР, коли зайшла мова про перейменування міста Сінєльніково, названого так на честь генрал-губернатора Івана Сінєльнікова - віце-короля Єкатеринославського намісництва, друга авантюриста Григорія Потьомкіна Таврчєсково - того самого, який вважається найбільш успішним із усіх коханців Катерини ІІ.
Місто Сінєльніково було засноване майже через сто років після смерті Івана Сінєльнікова, тож зрозуміло, що не мало до нього жодного стосунку - так само, як і місто Павлоград - до імператора Павла Першого, який у Павлограді не побував жодного разу.
Ось таким чином партія Зеленського підтримала російську імперську політику - у її історичному ракурсі.
І це недивно, адже практично всі представники цієї партії у Парламенті та в уряді не є етнічними українцями.
Питання про етнічне походження якогось із державних діячів, щоправда, не виникає, якщо його політична діяльність є явно спрямованою на інтереси держави, у якій він займає високу посаду.
Як ви очевидно пам’ятаєте, нещодавно Сергій Кривонос озвучив маловідому сторінку цієї війни - сторінку, яка на думку Андрія Єрмака та Володимира Зеленського була державною таємницею - а саме - обставини спроби знищення Залужного за участі Офісу Президента. Нагадаю - через кілька хвилин після дзвінка із Офісу Президента до Залужного. ЗС РФ зафіксувавши місцезнаходження Залужного, нанесли удар по командному пункту, внаслідок якого, Залужний отримав серйозні поранення, і лише випадково залишився живим. Ця обставина пояснює нам, чому Залужний погодився їхати у Велику Британію, і чому йому туди поїхати запропонували - ці люди бояться помсти.
І хто тепер повірить, що вбивство Ірини Фаріон було випадковою подією - до якої не причетні ці люди?