"Доля"(1902), Ольга Кобилянська. Слухаємо українське!

Рет қаралды 14,052

AUDIOBOOKS.L.M

Күн бұрын

Пікірлер: 31

@audiobooks.l.m3910 Жыл бұрын

Якщо є можливість і бажання допомогти каналу. Буду дуже вдячна! Картка Приват 4149 4378 7016 4041

@НаталіяСавчик Жыл бұрын

Обожнюю книги Українською рідною моваю❤

@ІринаКозар-я3щ Ай бұрын

Дякую

@oksanai8312 4 ай бұрын

Від всього серця подяка пані Лілії за прекрасне прочитання і відкриття нових гам в творчості Великої Майстрині Слова

@_.5319 8 ай бұрын

Дякую вам Неймовірний голос

@audiobooks.l.m3910 Жыл бұрын

🌻📘🌿Своє нерозділене кохання до Осипа Маковея Ольга Кобилянська описала в творі "Доля". Описала свої думки і почуття. Осип Маковей був відомий поет, прозаїк, публіцист, критик, редактор газети «Буковина» у Чернівцях, "високий ставний блакитноокий вусань із русявою чуприною", а Ольга Кобилянська - модерністська письменниця, модниця, носила пенсне, курила цигарки... Близько знайомляться в редакції, і "між ними починається тісне спілкування. Він редагує її твори, виправляє «поганий стиль», допомагає видати «Царівну» в газеті, виступає її найпершим критиком. Осип був зачарований її талантом, а Ольга - самим Осипом. Він бачив у ній добру подругу, вона його кохала. У листах турбувалася про його зношений одяг, давала поради щодо ведення господарства, жартівливо називала «медведем» через його вайлуватість, надсилала йому букети квітів. А він їй - фіалки. Майже щодня вони гуляли удвох у парку...Після поїздки на курорт Маковей перестав спілкуватись з нею, Кобилянська "дуже мучиться, плаче вночі, страждає від нерозділеного кохання. Її листи до нього дуже відверті, вона не приховує своїх почуттів"...Також у цей час зближується з Василем Стефаником. Він закохується в Кобилянську, але письменниця вважає його мужиком і не відповідає взаємністю. Клопочеться за робоче місце у гімназії для Маковея". Восени 1899 року Осип Маковей повертається до Чернівців... Кобилянська пропонує Маковеєві одружитися і жити разом...Щиро зізнається, що піде за Осипом усюди...проте Маковей мовчить... Згодом, у 1903 році Кобилянська пережила інсульт, після чого їй паралізувало частину тіла. А Маковей за 2 роки після того одружився з Ольгою Кордубівною, донькою священика. Ольга втішала себе, що він з тою «домовою куркою» лише через гроші і насправді її не любить. Але Осип писав до дружини листи, сповнені любов’ю та ніжністю, казав, що одруження було його «найрозумнішим ділом». Дітей у пари не було. Маковей помер у 1925 році, а Кобилянська пережила його на 17 років". За текстом І. Ладики.

@ЛарисаЗаболотна-ь8к Жыл бұрын

Що тут скажеш... Така доля... 😢

@НаталіяПетрівна-о9с 4 ай бұрын

Пані Ліліє, вам окрема подяка за читання. Ваші емоції, голосові інтонації так глибоко проникають у саму суть твору, так тонко і повно передають характери, драму непростих стосунків. .. І що не менш важливо, читаєте грамотно. Сьогодні у сфері аудіокниг - це рідкість. Помилки зарапають. А тут - суцільне задоволення ! Ще раз дякую!

@tetjanachikh8078 Ай бұрын

Святі слова,неперевершений голос!!!

@user-ll7je9ip1f Жыл бұрын

Дякую за чудову озвучку. Слава Україні!

@innadi9820 11 ай бұрын

Дякую. Вважала Кобилянську "важкою", а вона відверта та смілива. Чудове оповідання, глибокі психологічні роздуми. Корисне жіночій аудиторії, поради матерям, лист коханому. Такі твори обов'язкові для навчальних закладів.

@galagalkina9212 Жыл бұрын

Якби нам ще в 60 роках прошлого століття вчителька читала такі твори наших письменників, то Україна давно вже була б вільною.А нам читали тільки російських письменників, щоб тримати нас в вуздді і щоб ми не догадувалися, що у нас є своє все ,таке чудове. Боже,поможи Україні вирватися із мороку і перемогти у цій несправедливі війні!

@ЛарисаЗаболотна-ь8к Жыл бұрын

Ніхто не знає, що було б,, як би,,,...

@Галина-у2х 4 ай бұрын

👎👎👎👎👎👎👎👎👎👎👎

@НаталіяПетрівна-о9с 4 ай бұрын

Хіба української літератури не було? І Ольга Кобилянська не була в забороні..Її твори були у шкільній програмі Але читати треба було самостійно, а не щоб вчителька читала.

@ОленаДудник-ш7х Жыл бұрын

ДЯКУЮ.

@tvixmi3427 Жыл бұрын

Легко і чуттєво сприймається оповідання. От би в шкільні роки нам до програми включали цей твір. Так років у 12. Нам тільки політику партії втюхували, а життєвих порад ніхто не давав.