Рет қаралды 51
Вона вже більше не шукала сенс.
Душа сама собі його творила.
Вона вливалась у природні сили
і духом піднімалась до небес.
Вона вогонь плекала у Душі.
Вона натхненно, легко віршувала.
І так себе із попелу здіймала.
А Дух її давав наказ: «Пиши!»
Вона плела вінки із слів простих,
вплітаючи в них те, що відчувала.
І так, з пером в руці, перемагала,
звільнялась так від передбачень злих,
від дум тяжких, тривоги і рутини,
хвороб слабкого тіла і журби.
Піднесені віршовані скарби
вона своєю думкою творила.
Душа її летіла в майбуття
і бачила народ свій справді сильним.
І знала - Україна буде вільна!
Вона ж бо гідна кращого життя.
Це сьогодення - то і Лесин час,
Бо в серці мала те, що не вмирає.
Її Дух також тут перемагає,
Душа її і зараз серед нас!
Автор: Логвиновська Тетяна
У ролику використана музика Миколи Лисенка -- елегія "Сум"
Ілюстрації -- з вільного доступу Інтернету.