Ігор Римарук. Нічні голоси.

Читає Ігор Дудка.

[@user-ug4iw3ci1o]

Вдумайся....-З усіма говорю . а чи відаю ,що я творю

[@sarina6356]

Цi нiчнi голоси - цi закинутi в моторош митарi - комiрчину твою не забудуть, проси не проси: ти накликав їх сам, їх шукав у вселенськiм гармидерi - i на вбогу свiчу прилетiли нiчнi голоси. Потаємнi вони - а тобi закортiло катренами розiкласти по аркушах їх - о свята простота! Але вбивць голоси прикидались тодi убiєнними, а пророчi слова заповзали вар'ятам в уста. Ти благаєш тепер: "Удостой мене iншої напастi, а не хору нiчного провидцiв, катiв, гультяїв... Їхнi гiмни й прокльони хiба увiбгати в анапести? - кожен - щось утаїв. Кожен - сповiдь i лжу, на зап'ястях вузлує, мов ретязi, не втекти нi в подiльськi поля, нi в карпатськi лiси... О нiчнi голоси, ви й пiд землю також доберетеся! Загнiти менi слух! - наближаються вже голоси. Це покликачi - знову мене загадати на розпити? Чи восславили знов мудрецi празникову зорю? Де чиї голоси? Чом усi переплутались, Господи?! - з усiма говорю - наче вiдаю, що я творю"