Ехма, гуляй душа, Навстіж аж до тільника. Бо вона дана була Для гулянки та для грішника. Ось історія така: хлопець жив і не тужив. Жив розгульно, несерйозно, з головою не дружив. Але з віком став серйозним, вирішив в сім'ю врости: Одружитися, статечно залишок життя пройти. Поховався ясний місяць за околицею, Потягнуло молодця у рідний край. Далеко і дзвінко по полю розноситься Бубонців трезвон. Дзвенить сумно в безкрай. Де ти, дівиця-краса, ти де, кохана? Загубилася в снігах серед полів. А навколо тільки далечінь печальна, Тільки стукіт копитців моїх коней Я знайду тебе, від мене не сховаєшся, Де б ти не була, красунечка моя. Знай про те, що якщо дуже заховаєшся, То залишишся вік кукувати вже одна.