Гумор у війську VS заборона собі радіти. "На зв'язку" Станчишин і Вишебаба

Рет қаралды 3,962

Күн бұрын

Пікірлер: 38

@Vyshebaba Ай бұрын

Дякуємо, що ви з нами. Запрошуємо ставити лайк відео, писати коментар і користуватись функцією "Спонсорувати" - це допоможе нам у підготовці наступних епізодів і відео

@ЛюбашкаГ-ц1ы 3 ай бұрын

З початку повномасштабної війни я боялась,що взагалі втратила здатність радіти. Але з часом, ця здатність повернулась. Вона інша. Я радію зараз дрібницям,які підсвічують,що я жива. Маленькі святкування є в моєму житті,більше пов'язані з донькою: дні народження, перший клас, іноді свято просто так, теж сімейне. Але радість моя тиха. Вона тільки в колі найближчих. Мені не хочеться виставляти її напоказ. Зараз відчуття,наче навколо вирує безлад,але я заземлена і наперекір всьому вірю в людей, вірю в ЗСУ, вірю в перемогу України. Я радію за людей,які вміють радіти і насолоджуватися життям,але ще більше співчуваю і співпереживаю людям в горі.

@Дарина-ц9й5и 3 ай бұрын

Ваша передача є корисною, мудрою, те що необхідно для всіх💯 Дякую, ви цікаві особистості ❤

@ttiosi2278 3 ай бұрын

яка крута ідея дивитися разом серіал з чоловіком-військовим! і щемливо до сліз

@Mila-sq9fr 3 ай бұрын

Моїй менталці допомагає спорт і смачна кава, взяла песика і він мій антистрес! Але найбільше допомагає - ДОНАТИТИ! Дякую вам за важливі теми! Слава Україні! Героям Слава! ❤️🇺🇦

@ЛіліяЛепцьо-й2х 3 ай бұрын

Я мама дитини зі смертельним діагнозом. Моя війна почалась у 2013 році. І все ще триває. Бо моя дитина живе. Живе силою духу, віри і любові. Війна - це спектр емоцій. тут головне вірити і любити, наперекір жодним "війнам". Я довго не могла впустити радість у своє життя. Але таки зуміла це зробити. Потім 2014, 2022 і у всім цім Я воюю в стократ більше. Проте віра і любов дають можливість таки жити.. уздріти в неможливому можливе - ось в чому сенс, як на мене. Хлопці і дівчата, ви не самі❤️

@olenasvitla5965 3 ай бұрын

❤

@КатяНесин 2 ай бұрын

Дуже хочу передати вам свою підтримку. Нейхай у вашому житті буде те саме диво

@olgagorban3609 3 ай бұрын

Дякую безмежно за вашу працю ❤

@КатяНесин 2 ай бұрын

Шановні ведучі, ваше відео перше, де я почула, що мені, як людині, що не належить до війська і немає близьких на фронті, можна не вважати себе другим сортом. Оскільки наратив, що всі цивільні забули про війну, бо просто далі живуть, верещить з кожної праски. Я б дуже хотіла донатати кругом, на всі збори, але ж зп теж не гумова і за час війни, на жаль, вона не зросла. Окрема подяка Павлу за його творчість. Його збірка в моїй бібліотеці єдина книжка з підписом автора.

@maryanaorach2937 3 ай бұрын

Щиро дякую за цінний випуск. Щодо тривоги і гумору мені дуже відгукнулось: я ще та жартівниця, мабуть саме тому що дуже тривожна. Дякую Володю, що підсвітили цей момент. Ніколи не думала в цьому напрямку.

@ТетянаКравець-б1б 3 ай бұрын

Від лютого 22 р. я поставила своє життя на паузу. Дуже часто добивав власний критик. І дійшла до того що ресурси були майже на нулі. Я перестала радіти щоденним радостям. І дуже влучно сказав Володимир - що при радостях не було втрачено здорового глузду. Нещодавно була на весіллі друзів. Було так важко, адже це перше весілля за три роки. Бо за три роки я була лиш на позоронах. Весілля було без зайвих роскошей, лунала жива мушика місцевої групи. Я вперше ща 3 роки танцювала. Мені часто підступали сльози на очі. Це незвично і водночас складно і легко було. Життя іде, багато вмирають на війні і не на війні, діти народжуються, люди одружуються. І в цьому ми живемо. Тож зараз стараюсь собі в першу чергу дякувати за учасність в війні і перемозі (донати, поширення).

@hannagnatiuk3676 2 ай бұрын

Дуже дякую за цей підкаст. Теми, які ви підіймаєте є краплею для зцілення та зростання нашого суспільства після війни. Радість є ресурсом який всім нам зараз дуже потрібен. Я думала як я ділюся своєю радістю зараз, що я фіксую для себе в соцмережах, а про яку радість відчуваю недоречність чи провину.. Дійсно, є зміни, і причина, напевно - це відчуття вдячності, спільності, співчуття і єдності мети. Де мене вираження радості відбувається легко, коли це стосується про теплі стосунки, про досвід з родиною, дитиною, друзями, про важливі речі для нашої перемоги, про творчість з сенсом. Тобто це речі які для більшості з нас є цінними. На мій погляд те, що поєднує і військових, і цивільних - це спільні цінності. І увага і прояв цих спільних цінностей може зміцнювати зв'язок між цивільними та військовими. Якщо поділитися тим, що є спільним цінним, це може підтримати і військових, і цивільних. Скоріше за все, коли військова/вий бачить в соц. мережах про народження дитини друга, чи про втілення корисного проєкту, чи про вдячність воїнам... відчуває радість чи сенс своєї роботи.

@Nataliya-r4v 3 ай бұрын

Дякую Вам за підтримку та допомогу для наших рідних Воїнів 🇺🇦❤! Доземний уклін та шана Героям! Віримо, молимось, пишаємось та донатимо і буде нам щастя!

@ВіраС-й4й 3 ай бұрын

Завжди рада вас бачити і чути.

@worldviewincolors 3 ай бұрын

Дякую за черговий етер💙💛 в кожному надважливі теми обговорюєте🤝

@Veramohera 3 ай бұрын

Я вирішила подарувати собі радість і пішла на вечір Павла Вишебаби в місті, де я зараз мешкаю. Це будо надзвичайно тепло, я готувалась багато плакати, а насправді отримала стільки світла.... Щиро вам дякую

@allaenn5451 3 ай бұрын

Підсіла на ваш подкаст. Дякую 🫶

@ТетянаХмель-о4э 2 ай бұрын

На 37:16 Володимир розповідає, що жінкам-вйськовим пишіть, що вони не можуть виставляти фото з макіяжем. На жаль, суспільство любить засуджувати, я дружина військового і мені час від часу прилітає, що я занадто добре виглядаю, як на ту, яка чекає. Насправді моїй менталці дуже допомагає, коли я слідкую за собою. Це як рятівне коло, я знаю, що цю частину свого життя я точно контролюю, бо я відповідаю за свій зовнішній вигляд. Але я ще не навчилися відкрито протистояти такій поведінці.

@ЛюдмилаНіколайчук-д4и 3 ай бұрын

Дякую❤. В якій ще країні діти почали боятися грому? Не одиниці, а більшість. І не тільки діти

@nadiashevcuk1872 3 ай бұрын

Дякую.

@Гіацинт 3 ай бұрын

Хіба в філософів буває депресія,Павле? Вважаю,що Вашим побратимам неабияк з Вами пощастило( і не тільки через Ваше почуття гумору, а й через емпатію). Вміння переключатись,не зациклюватись на негативному,завжди бачити світло в кінці тунелю-дуже важливе для кожного..Кому не дісталось це з генами-муситиме генерувати самотужки. Знайте,що про КОЖНОГО ЗАХИСНИКА ми пам'ятаємо.Нехай ця думка тримає вас. Ми-на постійному зв'язку!❤

@ВікторіяФіліпенко-ь5е 3 ай бұрын

Моя радість в сьогоденні, ціную що маю. Особлива радість знайти посестринські стосунки в нашій спільноті з плетіння маскувальних сіток, це мої рідні души. Ще радію від споглядання природи,від смачної кави. Від класної гучної музики в навушниках Дякую за розмову❤.

@olena-sydorenko 3 ай бұрын

дуже корисно! дякую!

@olgagorban3609 3 ай бұрын

Листівка доньки - до сліз 🥲

@БондаренкоНаталья-ю5я 3 ай бұрын

Рівно через рік (березень 2022) я зрозуміла, що потрібно організувати відпустку для дітей, бо я маю сили та тримаюся, а для дітей треба продовжувати звичне та радісне життя. А ще через рік, зрозуміла, що сама потребую відпочинку, щоб мати сили та смак до життя.

@yaryn.u.a 3 ай бұрын

Вміння радіти під час війни дійсно важко дається. І дійсно погоджуюся зі словами психолога, що й до війни не дуже то вміла через те, що навколо то не культивувалося. Незважаючи на те, що я закордоном відчуття радості не вдається відчути. Хіба, коли виходить організувати захід для збору коштів для допомоги Україні. Однак помічаю, що є люди не стільки про радість скільки про позицію уникання і втечу у бажання створити якусь ілюзію радісної реальності - таки жити своє краще життя, втікаючи і заперечуючи реальність. Не лише закордоном. Я помітила, що боюся транслювати та поширювати подібне уникання від реальності. Перш за все, тому що це робить тебе беззахисним перед реальними викликами. Як результат я не дозволяю собі радіти. Відчуваю, що особисто для мене це проблема, що я не дозволяю собі радіти, бо ресурси треба поповнювати. Безмежно дякую за відео, яке допомагає синхронізації цивільних і військових.

@GalinaKaminska 2 ай бұрын

Раджу більше читати Біблію і менше - психологію.

@lyubomyrlasiychuk9149 3 ай бұрын

Низький уклін всім захисникам України доземний уклін слава зсу

@ТетянаСемикрас 3 ай бұрын

Доброго дня) Павло, а чи допускаєте ви думку , як військовий, що можете придбати книгу з цікавістю під назвою «Досвід «біженця»»? Вдалої вам відпустки 🙏🏿

@Гіацинт 3 ай бұрын

Володимире,дякую за Вашу працю! Єдине прохання: уникайте надмірного вживання слова "ніби".Іноді воно недоречне.

@crptoamb6564 3 ай бұрын

Я 3 роки не святкую день народження. 1 рік через себе, 2 інші - через війну. Але цього разу я святкую. Чому? Бо завтра цього життя може не бути, то треба його святкувати поки воно є, а не завтра. Щоб заставити себк думати про життя, як мінімум. Але так, я точно це робитиму так, щоб не боліло іншим, не тригерило інших, які зараз проходять страждання від війни...

@pivhucul 3 ай бұрын

лемківська дискотека >>> TOP 1 kzbin.info/www/bejne/kJXIqZufbN6irbssi=bo2eIffkvkwLKGCa TOP 2 kzbin.info/www/bejne/m17EamVnr9RqmtUsi=RR0ZZou__EN68HAl TOP 3 kzbin.info/www/bejne/fHO5YYeEdr2nq7ssi=3ju-d5hRk7U2MOsd

@crptoamb6564 3 ай бұрын

Таке відчуття, що Павлу дуже важко слухати Володимира деколи...

@Vyshebaba 3 ай бұрын

це через тихий звук) прислухаюсь, щоб нічого не пропустити, вже думаємо, як це вирішити