Рет қаралды 190
Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелюватка, Казанківський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР - 29 жовтня 2004, Київ, Україна) - український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України.
Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба.
Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник Другої світової війни[2].
Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького.
У 1950-1961 роках - заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Був головним редактором журналу «Новини кіноекрану».
Гуморески про школярів і студентів:
00:12 Чудний школяр
00:48 Коріння й насіння
01:16 Небезпечний вік
01:53 Щасливий дядько
02:54 Звідки гроші у студента
03:36 Сміх і сльози
04:30 Конкурс
06:04 Босий студент
07:28 Жених
08:16 Гаряча філософія
Прослухати інші твори автора:
• Гуморески Павла Глазов...