Рет қаралды 20,833
Чи не втратили під час війни актуальність біблійні слова про любов до своїх ворогів? Що вони значать і як можна любити тих, хто вторгається, вбиває, грабує та несе руйнування?
На ці питання відповідає єпископ Микола Савчук.
❗Відчувати гнів - природно.
Про це свідчить138-й (в українському перекладі - 139-й) псалом. Подібні сюжети повторюються і у інших псалмах. Очевидно, що Біблія не засуджує щирого визнання своїх почуттів - гніву, обурення чи навіть злості.
❗«Гніваючись, не грішіть».
Гнів сам по собі - не є гріхом. У нас усіх є закладене Богом бажання правди, чесності і справедливості. Людина, яка не гнівається, ніколи нічого не змінить, бо їй просто байдуже. Питання лише в тому, що в цьому стані не можна рухатися далі. Бо «гнів людський не творить правди Божої» (Якова 1:2).
❗Перевіряймо своє серце, щоб не дати закоренитися злу.
Після усіх слів про ненависть до ворогів Давид у кінці зупиняється і каже: «Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце… Подивися, чи я не йду згубною дорогою, і скеруй мене на шлях вічний…»
❗Найбільший приклад для нас - це Ісус.
Марка 3:5 - «І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець…». Ісус гнівався, але при цьому сумував - Йому було шкода, що диявол покалічив людей.
Але це не значить, що люди, які дали місце дияволу, не повинні відповідати за свої вчинки, і що ми не повинні чинити спротив злу.
❗Є різниця між поняттями - перемогти зло і його зупинити.
Перемогти в довгостроковій перспективі можна тільки добром. Але зупинити - треба тут і зараз. Щоб людина, яка зробила злочин, змінилася - їй потрібно дати такий шанс, але у момент, коли вона нападає на іншого, головне - зупинити.
❗Навіть маючи справу із нелюдами треба залишатися людьми.
Зупиняючи тих, хто дав місце дияволу, важливо не уподібнюватися їм і не давати місця дияволу в наших власних серцях.
❗Молитва - сильна зброя!
Давайте помолимося за себе і за тих, кому зараз болить.