Хлопчик Михайль Семенко

Молодий я і багато взяв,
Світ і життя збагнув зарано.
Душа моя ще просить ласки,
Я ще дитина - і коли дорослим став?
Я прагну друга, як колись,
Коли був наївним ідеалістом,
І хочу, щоб мене хтось зрозумів.
Я ще хлопчик, і моя мрія - панна.
Я непрактичний,
І мене лякає женщина.
Я - несталий,
І життя моє - білий круг.
Чекайте - завтра я Арлекіном встану,
І задзвенять маленькі дзвоники на шиї.
Життя мене обігнало,
А я зостаюсь романтиком,
І кожна моя дрібниця - трагедія,
І кожна мрія моя - огонь ворожий,
І кожна щирість - помилка,
І стремління - рабство.
Так попадаю в неволю я -
Створюючи для себе волю,
І вільний раб - ім’я моє.
І не дивуйтесь моїй сміливості,
Бо її змінює замішання.
Геніальність змінюється бездарністю,
І сльози друга - то моя доброзичливість.
Я не знаю своїх доріг,
Я творю,
В мені твориться світ,
І його не було б без мене.
І коли пройде ніч -
Я знову ваш,
Я - звичайний,
Підпалений жертвенним вогнем,
Віддавший волю свою на творіння.
І скільки ночей тих буде - я не знаю,
І скільки днів.
Сам я не належу нікому,
І ніщо не належить мені.
Я ще маленький хлопчик,
І не дивуйтесь силі моїй.
Три сивих волосинки я теж маю в голові.