Хмельницький 1993 року

[@ВолодимирПутенко]

Саме у цьому році ми з дружною повернулися на Батьківщину у Хмельницький з Росії. Це склало деякі труднощі, тому що нас в зв'язку з нашою службою не відпускали (навіть обвинувачували у зраді). Тоді ми думали, що Україна, український нарід будуть самодостатніми, і нам на Батьківщині, яка на той час мала досить розвинуту економіку (на час здобуття незалежності Україна за основніми макро- и мікро- економічними та соціальніми показниками була на 5-му місті в Європі та мала 54 млн. громадян), якщо ми будемо віддано та чесно служити та працювати (що на відміну від переважної більшості ми і робили), у нас, у наших дітей буде достойне життя, але ... Але Україна, її нарід "просрали" усе, у т.ч. майбутнє України. І зусилль таких чесних людей виявилося не достатньо ... Але з іншої сторони добре, що ми виїхали з Росії, бо в тоталітарній країні, в країні агресорі, яка через це стала у світі ізгоєм, в країні, якою править узурпатор (до речі, як зараз і в Україні) ми б жити не змогли б. А Україна усе більше і більше набуває рис тоталітарної нацистської системи (Я не каже теж, тому що в Росії на відміну від України тоталітарний фашизм, а не нацизм.).

[@IgorLozovskiy]

А в мене, саме в 1993, розпочалося можна сказати "Нове життя"... i в планi фiзичного буття, i, головне, в сферi персонального духовного стану. Пiсля, приблизно рiчного "ознайомлення" з життям вiруючих у Христi - сам теж прийняв Iсуса Христа особистим Спасителем... прийнявши святе водне хрещення (бо чверть вiку прожив, як всi, безбожним грiховним блуканням в пiтьмi мирських/свiтських забаганок). Слава Господу Богу за Його таку милiсть до мене... (але, не плутати це з релiгiєю, або "модними" вже набожностями). В 2003 - ще бiльше нове... перелiт в Калiфорнiю... Дивнi, непiзнАннi шляхи Божi!..

[@viktorukrainets3825]

якже це все виправити? ... її нарід "просрали" усе, у т.ч. майбутнє України.

[@ВолодимирПутенко]

@@viktorukrainets3825 Ви хочете, що б мене засудили? Я сьогодні більше, ніж половину робочого дня, пробув в обласній лікарні в чергах. А там зараз значно більше половини хворих та обстежуємих це військові. Підіть та послухайте їх, вони дають "рецепти". А як один приблизно 40-річний сказав: "А зброя в наших руках". Але воювати це не працювати.