Християнський вірш про батька / Вірш про багатодітного батька/ Вірш про тата

Рет қаралды 5,861

11 ай бұрын

#тато #батька #деньтата##батьки #діти #отец #родители #вірші #віршізізмістом #віршіукраїнською #християнськийконтент #християнськівірші #християнська_поезія
«Коли вже я хоч трохи відпочину? -
Сказав так батько аж шістьох дітей.
На вас я кожний день гну спину
І все одно не так, як у людей.
Коли вже ви розійдетеся з хати,
Коли вже відпочину я від вас?
І нащо вас всіх народила мати?
Хватило б нам і половини з вас.»
Лукавий все такі думки навіював
І батько підкорявсь лише йому.
І він невідчував за це провину,
Бо пригрівав у серці сатану.
Настала ніч і батько ліг вже спати.
І тут приходить Бог йому у сні.
І чує голос він: «Ну що ж, нещасний татку!
Почув твої Я воплі голосні.
Я хочу облегшить твої страждання,
Щоб ти вже трохи легше тут робив.
І виконаю я твоє прохання,
Але цей вибір, щоб ти сам зробив.
Я вирішив забрать твою дитину,
Але яку - вирішувать тобі.
Через яку найбільше гнув ти спину,
Через яку найбільше був ти у журбі.
Можливо, ти на Івана так томився?»
- О, ні, Господь, тільки не він.
Я пам'ятаю день, коли він народився,
У нього голосочок був, як дзвін.
З дружиною ми так його чекали,
Три роки діточок Ти нам не посилав.
В молитві ми в проломі день і ніч стояли,
Аж поки Ти його подарував.
- То значить через Миколу ти журився?
- О, Боже, ні! І тут Ти не правий.
За нього я в пості молився,
Коли його віддав Ти в руки лікарів.
Я пам'ятаю ту страшну годину,
Коли він нерухомо там лежав.
Я так просив Тебе спасти мою дитину,
Та я за неї і своє б життя віддав.
- То значить буде це Василь і крапка.
- Спасителю, прошу не забирай!
Всі кажуть нам, що копія він татка,
Заради нього все готовий я віддать.
І сині очі й чорний чубчик,
І навіть гонор в нього мій.
Він для мене сонця лучик.
Прошу, Господь, мене Ти зрозумій.
- То значить, доньку твою Ольгу заберу!
- О, ні! Прошу Тебе, Творцю землі і неба,
Ти доньку нам послав лише одну!
Прошу Тебе, Господь, не забирай,не треба.
Дружина нею тішиться завжди.
Вона її опора й помічниця,
Вона для неї, як ковток води.
Така любов не може і присниться.
- То,може, це Сергійко твій малий?
- Сергійко!? Господи, Ти, що говориш?
Прости, але і тут Ти не правий.
Ти, Господи, так моє серце томиш.
Сергійко лиш ходить навчився,
Він для усіх у хаті в нас потіха.
Я дякую Тобі, що він у нас родився,
Не доведи Ти, Господи, з ним лиха.
- Можливо, твій Сашко тебе втомив?
- Сашко? О, Боже, мій! Він особливий!
Його я перший раз на дзвоник сам повів.
І хоч зробив це все я через силу.
Тоді дружина хворою була,
Прийшлось самому і в букет рвать квіти.
Але як я заплакав, як почув слова.
Сашко сказав:«Ви найкращий тато в світі!»
О, Господи, так це ж усі мої вже діти!
Які ж вони мені всі дорогі!
Мені потрібно їх всіх обігріти,
А я на них жалівся все Тобі.
Прощення мені, Господи, немає,
Усіх своїх кровиночок люблю!
Ніхто, крім Тебе вже цього незнає
Своє життя тобі я віддаю.
Господь промовив лагідно до татка:
«Живи ще довго ти на цій землі!
В утробі знов зароджене дитятко,
Яке нуждається в твоїй любві.»