Християнський вірш "Зустрітись з смертю кожному прийдеться"

Рет қаралды 8,520

Marichka D.

Жыл бұрын

м. Тернопіль церква УЦХВЄ по вул. Довженка 4
#християнські_вірші #христианские_стихи #christian_poems

Пікірлер: 13

@user-rs9ed4px5b 9 ай бұрын

Зустрітись з смертю кожному прийдеться, Питання часу: де? Чому? Коли? Останній стук зупинить кожне серце, Життя покине тіло назавжди. А що потому? Пустота, темрява? Кінець життя - це страх у нікуди? Якби спитати тих, що вже померли... Та не дадуть нам відповідь гроби. Хтось скаже смерть - це вічний сон і крапка, А після неї чорне небуття. Тоді для чого жити, працювати? Для чого плани, успіх і сім'я? Якщо ж і так нічого не чекає, Не має сенсу все, що робиш ти... Виходить, людство просто так зникає, Нема Творця, ти просто уяви Було ніщо, і раптом із ні чимось Воно створило вибух І без нічого все навкруг створилось Бурхливе море, риби і пісок... І надскладні природні елементи, Ще динозаври раптом завелись. Не треба бути вченим чи експертом, Щоб довести безсенсові думки. Я вірю в те, що мій Творець є Богом І є Біблійний погляд на життя. Мені все рівно, в що ти віриш, в кого, Та 100 процентів в тебе є душа. Яку турбує: що ж там після смерті, Як кує совість в скоєних гріхах. Десь емоційно скажеш: "хочу вмерти.. Мені не милий світ і ця земля". Та тільки біль у тілі потурбує І ти кричиш до Господа: "спаси!" Як часто рот слова не контролює І замість квітів сіє бур'яни? Можливо завтра, може навіть нині Ти не попросиш прощення в батьків, Не зміниш думку чи заснеш у гніві, Когось осудиш, скажеш пару слів, Які поранять і залишать шрами в серці І в раз новини спантеличать всіх Про твою смерть - тебе уже не має... Пуста кімната, телефон стоїть, Який ти більше не візьмеш у руки І не подзвонивши друзям чи близьким. Ридають рідні, ріже біль розлуки... Чому вмирати дітям, молодим? Останній путь - везуть на кладовище... Букети квітів, хрест... Ну от і все Та це початок того, що є вище І ми усі до Господа прийдем. І не сховаєш жодне своє діло, Йому всерівно ким ми були тут. Важливо те, чи жили ми по вірі, Чи розуміли, хто такий Ісус. Чи не робили собі свого бога І приліпившись до земних речей, Для нас гріхи були, немов свобода І ми хотіли в них побути ще? Чому так важко в боротьбі за святість І так легенько в бруд зробити крок?, Бо викликаєш в сатани ненависть, Якщо ти любиш те, що любить Бог. Мені не знати чим живеш сьогодні Та все ж, мій друже, ми ідемо разом. Який б не мав ти релігійний погляд, Чи Бог для тебе просто казка, сон. Яким великим буде здивування, Коли ти станеш перед Ним як є Та оправдань нажаль тоді не буде, Там кожен сам за себе звіт дає. Якщо ми тут жили життям негідним І всяку нечисть говорив язик, Нам милість Божа була не потрібна, То є заплата - пекло для таких. Це не маленькі скачуть чортинятка, Де милі ріжки з голови стирчать... Це остаточна і кінцева крапка Де не сміються, а від мук пищать. Мої слова - лише мій страх за тебе. Глибока правда в Біблії живе. Вона покаже тобі шлях до неба, Відкриє Бога, в вічність проведе. Ти знаєш - час не вміє почекати І я не знаю, коли ти помреш... Та зараз можу ці слова сказати: Не став для Бога в своєму серці меж! Не опускай Його під свою планку, Не ти керуєш, Він дає життя. Це не кремезний і жорстокий Батько, Який в твоєму розумі суддя, Що лиш чекає, поки провинишся І так скарає, щоб уже дійшло... Якщо сьогодні ти цього страшишся, То ти не знаєш, хто насправді Бог. Поговори! з своїм небесним Татом, Лиш не формально, але так як є. Ти прямо зараз маєш, що сказати, Залиш мобілку! Йди! Він жде тебе.