Дякую за тлумачення бо дійсно кожної хвилини Ісус рождається в чиїсь душі і аж до другого Свого пришестя!
@lioubovjoukhman51015 күн бұрын
Наш Бог Ісус Христос. І ми віримо в нашого Бога Ісуса Христа о.Василь говорить правильно і його толкуваня відповіді на запитання розумні і доступні.дякую вам О.Василь.
@user-xk8ty4mf8y15 күн бұрын
❤❤❤
@alexmikolos904815 күн бұрын
Є таке поняття, як історична пам'ять народу. Коли історичні події минулого передаються із роду в рід в усній традиції. Я із роду козака-характерника Супруненка часів Богдана. "Я стою на Землі своїй і звертаюся до всіх мертвих Роду свого! Кличу Предків Кровних моїх! Закликаю Рідню по Духові! Призиваю всіх вірних Землі рідної!! Хто ходив добрим господарем по Землі моїй, де я ходжу тепер - встаньте непохитною стіною перед ворогами нашими! Хто пив колись Воду, що живить тепер мене і дітей моїх - налийте Силою народ мій, щоб змити ворогів наших! Хто дихав Повітрям вільним під небом Землі рідної - підійміться до нас і розвійте ворогів наших! В чиїй душі палав Вогонь, іскри котрого у серці моїм - повстаньте і спопеліть ворогів наших! Роде мій! Предки мої! Закликаю вас сьогодні, в час біди і небезпеки! Гляньте на нас! Почуйте заклик нащадків ваших! Повстаньте силою нашого Духу! Допоможіть бити ворогів наших! Встаньте поруч із народом моїм до бою! Примножте Силу нашу і Славу свою! Допоможіть вистояти і перемогти у цій битві! До перемоги! Хай буде так.!!!" - закликання козаків-характерників перед боєм. Отаким закликанням треба починати в час війни священникам кожну проповідь. Але вони всі лицеміри. В час жидівської окупації України ці жидівські прихвостні ніколи не скажуть такого, як не скажуть: Слава Україні". Їх заціплює від цього. Єдине на що вони здатні, це славити жидівського байстрюка, заповідь якого: "Любіть ворога свого, як самого себе". Лицеміри!
@user-vc6qd7gv5r15 күн бұрын
Господи прости нам
@alexmikolos904815 күн бұрын
Християнство - технологія зомбування "боговибраними" європейської цивілізації: як із вільних людей, які славлять Бога, зробити духовних рабів, які моляться Богу. Моляться раби! Прадавні українці славили Бога! "Слава Богу" - саме коротке славлення українців, яке вони говорять, коли якесь їх начинання успішно здійснюється. Це відгомін тих славетних часів, коли українці були дітьми божими, а не рабами божими, як зараз.