Як радянська влада грабувала українських селян

Блог журналістки Дарки Гірної про політику національної пам'яті, комуністичну окупацію України та видатних українців у ХХ столітті.
Джерела:
90 років початку масового розкуркулення: як Компартія знищила селянина-власника | Радіо Свобода | www.radiosvoboda.org/a/rozkurkulennya-proekt-radio-svoboda/30405744.html
Куркулі. За що радянська влада не любила працьовитих українських господарів | Тиждень | tyzhden.ua/History/152560
ЛІКВІДАЦІЯ КУРКУЛЬСТВА ЯК КЛАСУ | Інститут історії України НАН |
resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Likvidatsiya_kurkulstva
Зворотній зв'язок:
Email: [e-mail]
FB: daria.hirna/
Instagram: darkahirna
Twitter: DarkaHirna
Підтримати канал можна тут:
www.patreon.com/facesofua
PayPal: [e-mail]
4149499372511467
Підтримати ЗСУ можна тут:
Фонд "Повернись живим": savelife.in.ua/donate/
Фонд Сергія Притули: prytulafoundation.org/uk/home/support_page
Госпітальєри: www.hospitallers.life/needs-hospitallers

[@user-ti3xh8vt1w]

Прадід був розкуркулений і засланий в Воркуту в люті морози, на 10 років , за те що мав сад біля дому, кілька вуликів і коня (на сім‘ю з п‘яти людей). Вже мій дідо потім не міг вступити в університет, бо був сином «врага народа» і казали, щоб відмовився від батька, якщо хоче мати шанс вчитися🤯

[@user-np8os5cv5e]

Вся совдепия-це гидота і мразота!

[@JohnDoe-qd3nv]

Так само, з обох боків (матері та батька) всіх було розкуркулено, подекуди двічі. Дід (по батькові 1905р.н.) був досвідченим ковалем. Заробляв під час НЕПу по 3-и карбованці сріблом у день (на той час вечеря зі 100г. горілки у ресторації коштувала 22 коп.). Цікава доля була у його молодшого брата, той ще не був одруженим, але вже мав окреме господарство. Коли сусіди попередили про те, що його на ранок будуть розкуркулювати сказав - нехай приходять. На ранок прийшли торє зі зброєю, інші з возами. Двох озброєних поклав сокирою у хаті, третього на ганку. Пальнув у гору із трофейної рушниці - розбіглася й решта. Забрав речі, підпалив хату та втік до Румунії.

[@fffUUUUUU]

Ото парубок дідів брат! Не лише не віддав свого, але ще й світ цей зробив трохи чистішим від комуняк! Вільна людина!

[@user-tc6zq6xg2g]

Ото крутелик! А мої пращури та родичі- то суцільна ганьба.(з поодинокими винятками)

[@JohnDoe-qd3nv]

@@user-tc6zq6xg2g Розумієте, я не впевнений, що він зробив би так само маючи власну родину.

[@user-tc6zq6xg2g]

@@JohnDoe-qd3nv о, ні, я не чекаю подібних вчинків від своїх родичів. Я сама не здатна на таке. Я чекала лишень правдивих оповідок про наших пращурів вже після 2000року. Чекала поваги до мого переходу на українську мову, замість цькування. Тому ганьба. Не тому, що вони чинили не так, як брат вашого діда. Якщо цікаво, почитайте останній комент до цього відео

[@user-bs9wx9vv6g]

@@JohnDoe-qd3nv Потім вся родина успішно була би вбита голодомором.І все.

[@user-dz1ez2wv7r]

мою родину теж пограбували совєти , забравши коні , реманент , поля і власний прадідівський лісок і примусили працювати в колгоспі маму і всю родину , не давши паспортів а її брата примусово вивезли в Донецьк на шахти , звідки він ледь живий втік . Працювала родина моя за палочки- трудодні і отримувала теж палочки . Обкладали ще й податками , облігаціями **держзайму * , котрі не повертали і інші побори - примушували здавати молоко від єдиної корови і т.п . А в 90-х всіх обМАНули через ваучери , пропали заощадження на книжках ощадбанку а нині новим підлим законом ВРУни дозволили онукам тих грабіжників - дєдов прихватизувати те що ще залишилося . Ганьба нашій-НЕнашій владі і слугам чужого народу

[@JohnJohnson-kj2oy]

твоя родина мала власний ліс? Так вони справжні куркулі, рабовласники. Тобі дід гне розказував часом як його тато бив селян і знущався над ними за просто так?

[@user-bg4zf2ux4j]

Мого прадіда по батькові, розкуркулювали 2 рази, перший раз з Донбасу в Сибір, там на місті заробили знову своє господарство, а потім сказали, що куркулі і знову, репресували🤬🤬🤬 Це коротка історія

[@AliAli-gc4yk]

Цікаво було б почути повну історію, бо такого щоб два рази ще не чула. Це ж наскільки талановиті і працьовиті люди були, що навіть у вигнанні на швидку руку стали такими успішними, що знову стали «куркулями»

[@natkievmi1156]

@@AliAli-gc4yk Про це є історіі, у Красноярському Краю було багато депортованих українців та литовців, які почали започатковувати свої господарства та вчити місцеве населення господарювати.

[@UA_in_USA]

Яке горе 😔 В нас з Криму на Донбас розкуркулювали. Потім вже жили прадід з сім’єю у циганському гетто, тому вже ніхто їх за заможних не вважав, так і вижили…

[@olenkaolenka706]

Ото сволота! А потім "Донбасс- ето ісконно рускіє землі". Все своє існування були дикунами і варварами

[@norovlyva]

Ви праві. Батьки декілька років тому перебрались у маленьке, бідне селище. Маленьке, село оточене полями соковитого чорнозему, а в кожного є свій земельний пай який, при бажанні, можна перетворити в великі гроші. Та я все спостерігаю як люди побиваються за совітами через своє бідне життя. Мовляв, що добре жилось за союзу при колгоспі, бо робота була, а тепер треба до міста. Я спостерігаю за людьми, які відівчені жити із собою та своєю землею, зате привчені робити під крепким батогом колгоспу. Люди, які без того батога не ладні подбати про себе, та свій добробут. Це сумно.

[@user-sv4st7fb9r]

Жодна істота що верещить про "в саведскам сюзе бьіла харашо" не має бажання віддати свою власність у колективне використання, також не мають бажання жити без "буржуазньіх благ" іноземного авто(не радянських пабєд чи москвіча, проєкти яких були також вкрадені у закордонних виробників), пральних машин... Може треба у всіх хто про це верещить (рабський рай) відбирати право на приватну власність з самою приватною власністю якою воно володіло , та паспорти, що б бони жили у той казці куди вони хочуть потрапити, а не лише мріяли про неї.

[@liliiab881]

Вибачте якщо я щось не так скажу бо народилась і прожила 27 років вже у вільній Україні, але з мого оточення яке мріє про ссср туди бажають повернутись ті хто там щось мав і кимось був, або ж ті у кого батьки кимось були та мали гроші. Наприклад ні моя бабуся, що народилась у 37 році ні мої батьки 72 року навіть не допускають думки про повернення в ссср.

[@user-sv4st7fb9r]

@@liliiab881 , в більшості, тих з ким довелось спілкуватися, про гарний радянський союз розповідали ті хто застав його у самому дитинстві (дитсадок) або навіть і не бачив зовсім. Всі їхні знання базуються на советських фільмах та казках про "саветское все делалась на века и для людей"/"приступности вообще не бьіло"/"ВСЕ обеспечивались квартирами". Також є ті в кого при ссср волосся біло, зуби були ВСІ свої і нічого не боліло, не то що зараз...

[@liliiab881]

@@user-sv4st7fb9r Так, згідна з висновком про те що там вони були молоді, і за тим вони скоріш за все сумують. Але знаючи розповіді моїх рідних союз аж тригирить коли його восхваляють, іноді ледве стримуюсь😑

[@user-gb6ex1vc6e]

Ті що верещать за союз то є нащадки або активісти що обкрадали та розкуркулювали і служили вірно москві мали посади зарплати премії і жили в будинках крадених які їм безплатно давали за вірну службу. Я маю 60 років працювала 35 років на фабриці і ненавиджу союз за все життя як у якомусь котлі світу не бачила жили від зарплати до зарплати грошей ніколи не вистачало і пенсію отримала смішну спасибі Зеленському за безвіз зараз працюючи в Польщі на заводі і маю невелику платню по їх мірках а для мене це такі великі гроші в Україні за 8 годин мені ніде не заплатять стільки.Тільки тут я побачила як мають жити люди і скільки мають отримувати за свою працю

[@tarasvoynalovych849]

У моєї сім'ї у селі Черняхів Житомирської області було своє господарство та лісок, прапрадід не хотів йти до колгоспу хоча прапрабабуся вмовляла піти його щоб оминути лиха, але він був проти, його та жінку із старшим сином заслали кудись у Сибір чи на північ росії, бабуся змогла втекти звідти, хотіла взяти сина, але він сказав що без батька не піде! Вона повернулася у наше село та переховувалася у якісь господарчій будівлі де її побачила єврейська жінка, та спитала "що ви тут робите бабусю?", хоча вона тоді не була старою жінкою, вона все їй розповіла і їй виділили будівлю для проживання. Дітей які залишилися у селі після заслання батьків порозбирали люди, а прапрадіда із сином вбили комуністи, бо там був який молодіжний бунт.

[@seho8722]

якийсь, хтось. десь... таке...

[@alexandraimereli2892]

Мого прадіда по мамі розтріляли як ворога народу а дітей роздали по родичам і тільки при незалежній Україні моя бабуся знайшла свою сестру вже майже у свої 70 років десь на росії. А роичів по папі розкуркулили забрали судоходне підприємство.

[@user-pc2en9em3i]

Дарка! Знайшла Ваш канал буквально тиждень тому і дуже тішуся з цього. Велика Вам подяка за такий патріотичний, неупереджений контент. Передивилчюся поступово всі відео. Особливо вражають історії десидентів, розказані ними. Я закінчила в школу в 2003 році на Дніпропетровщині. Нажаль, не можу сказати, щоб хтось із вчителів розповідав дітям про Батьківщину так, як це роблять зараз. Тішуся, що наші діти будуть більшими патріотами, ніж були ми в їх віці. Тішуся, що є такий контент, який можна подивитися, поширити рідним та показати дітям. Дякую за Вашу працю!

[@FacesOfIndependence]

💙💛

[@olenkaolenka706]

І я так само. Дуже цікаво дивитися і з кожним відео пізнавати нові історичні факти. Я пішла до школи в 91му році історія України була зовсім інша... совєти ще були в багатьох головах викладачів, але зараз - рай! Хочеш знати- просто почитай, поцікався і перегляньте корисні відео))

[@plitovkin7366]

У мого прадіда був власний млин і господарство на Васильківщині. Діда застрелили і все забрали. Почався голодомор і мою бабусю з двома сестрами мама залишила на Київському вокзалі. Більше діти її не бачили... Дитинство пройшло в дитячому будинку.

[@user-tc6zq6xg2g]

Ваші батьки російськомовні?

[@plitovkin7366]

@@user-tc6zq6xg2g так точно

[@olenkaolenka706]

Скільки скалічених життів(

[@lisnyiivan2491]

Бабця розповідала в часи колгоспу , щоб мати біля хати город ти змушений був йти в цю організацію , а ще розказувала за трудодні це праця за яку не платили ! З колгоспу так просто не відпускали така собі” тюрма” Прийшли і забрали пару коней то господар з того горя пішов і повісився , от такий це був час !

[@user-jf1qc4fg4y]

Мого прадіда по татовій лінії, теж розкуркулили. Відбувши у полоні в Австрії (підчас першої світової, був призваний до армії російської імперії), якщо то полоном в сучасному розумінні, можна назвати, судячі з листів, перебували на повному пансіоні)) повернувся до херсонщини. Була велика родина 10 дітей, моя бабця наймолодша. В родині були 1 кінь, 2 корови, і з десяток курей. Одного разу (на початку 1930х) прийшли по прадіда, потім забрали усю худобу, лишилася моя пробабця з 10 дітьми. Перший час якось викручувалися, але потім подалися до міста. Може врятувало, те що дітки вже підросли (бабці було вже 11-12) і якось влаштувалися у місті. Пам'ятаю, що бабця завжди виправдовували совєти - але за життя від тих совєтів дісталося по саме німагу((. По матеріній лінії (з росії) більш менш було нормально, не розкулачілі, бо нічого небуло, і вони нікому не були потрібні (республіка Комі), тільки коли війна почалась (друга світова) забрали всіх прадідів, всі прадіди там і загунули. Родина жила в дєрєвнє дужу-дуже скрутно, паспорт бабці видали коли вийшла на пенсію.

[@Mykhaylo_Sh]

Це направду страшна сторінка нашої історії. Хочеться її назавжди забути, але навіть через силу потрібно пам'ятати, щоб не допустити повторення.

[@user-to5fs3nw3q]

Мій прадід на Вінниччині мав свою мельницю. Коли розпочалось розкуркулення, його спочатку не чіпали, але в один день до нього прийшов друг, в сказав, що цієї ночі його хочуть розкуркулити. Він все, що міг швиденько продав, взяв найнеобхідніше, і з сім'єю втік на північ Одещини.

[@user-ou9qd9no5n]

З моїм прадідом щось таке сталося, теж прийшлося кидати усе й тікати, щоб не розкуркулили

[@user-fd2vz1gd5x]

По маминій стороні прадіди були дуже бідними селянами, тому у них із совітами великих проблем не було. А ось по батьковій стороні матері прадід мав двох коней і корову, тому його у 1932 році відправили у Сибір, звідки він звісно не повернувся. А прабабка із старшою донькою та моєю півторарічною бабусею мусили тинятися по селі від хати до хати і ,,ночувати у день'' на сіниках та горищах, бо людям було суворо заборонено пускати до себе наніч родичів розкуркулених під загрозою кримінальної відповідальності. Так вони перебивалися поки не створили колгосп і прабабусю не узяли в колектив. Не знаю точно за кого голосувала на виборах моя бабуся, але її чоловік (мій дід) точно голосував за Симоненка. Бо у нього батько помер дуже рано і він та його матір виживати на якусь соціальну допомому від комуняк .

[@user-dx9bc6cq2h]

Який жах...ця психологія раба комуняцького...аж тепер маємо розгрібати.

[@AliShuktu]

Схожа історія у багатьох.

[@luissiul7501]

Майже така сама історія, як і з моїми

[@lisa_de_louisa]

Писала родовід в університет, маю ряд історій не лише про розкоркулення. 1. Сім'я, що виховувала мою прабабцю була дуже заможною, совіти відібрали у них усе, жінка зійшла з розуму, бо не змогла змиритись із тим, що все нажите чесною працею було відібрано. 2. Із сторонни мами також пра-пра були доволі заможними, мали навіть обслугу, худобу, землі не мало, їх також обікрали совіти, старшу дочку під час 1 світової вивезли в Німеччину, також уже десь у 1940-х - 50-х посадили в концтабір сина за те, що той був протів родіни за словами сусіда, що було брехнею, але хто б розбирався? Багато чоловіків загинули та пропали безвісти у 2ій світовій. 3. Дядько був унтерофіцером армії рейху, коли він загинув, німці прислали його матері (українці) його форму та ляльку офіцера. Коли в її дім зайшли совіти, один з них це побачив і спалив у печі, таким чином врятував її від заслання чи, може, смерти. 4. Мій прадідусь був сиротою, у ранньому підлітковому віці він поїхав у Київ шукати старшого брата, його там загребли у вербувальню майбутніх працівників режиму. Загалом, він втік від цього на 2гу світову, але попав у полон до своїх ж (бо відмовились йти як м'ясо), йому дали вибір: смерть або кгб. Він був чекістом багато років, про конкретну діяльність я нічого не знаю, бо він ніколи не розповідав, не любив про це говорити, нехтував нагородами і медалями, загалом, ненавидів кгб та систему і був доброю людиною, любив дітей, мав своїх 7ро. Наприкінці життя, він зійшов з розуму. Дякую Вам за такий унікальний та важливий для українців контент

[@olgalipatova5142]

Дякую, Дарко,що нагадуєте про жахливі історії України!У нас, мабуть,немає такої родини,яка не постраждала від "совєтів".Мого прадіда посадили на 10років,за те,що не вступив в колгосп,а сім'ю вивезли до Сибіру

[@illiayarmoliuk1066]

дякую за вашу фраза в кінці(про те що якщо хтось хоче колгоспи то нехай їх робить. Для мене тепер - це наче ультимативна відповідь для всіх поціновувачів "бувших часів" і подібного..

[@danshtyrbu4646]

Таке господарство може бути але не примусового. Коли об'єднуються фермери. Але не коли грабують одних і забирають інші.

[@tanjamayer5220]

П. Дарко , дякуєм за етер і таку болючу тему . Підтримка украі'нському просвітницькому незалежному каналу на украі'нському ютубі .

[@user-ml3ky1yq8u]

Повністю з Вами погоджуюся. Любов до халяви - це наслідок совєтського злиденного життя, коли іноді щоб вижити, людям доводилося красти. І це не український менталітет, а нав"язана нам колонізаторами необхідність. Мої предки, щоб вижити, віддали в колгосп свою худобу, реманент і все, що мали. А потім працювали хто де, але не в колгоспі.

[@seho8722]

ну нічого! Україна уже найбідніша країна Європи. Скоро землю продамо - буде неокріпацтво!

[@fffUUUUUU]

@@seho8722 ох, як забзділо московитськими лаптями! Маєш землю? Не продавай. Тільки от ніфіга в тебе немає, бо совок ледачий.

[@fffUUUUUU]

@@seho8722 ще й в анамнезі підписка на 100500 московитських ютубканалів 🤦‍♂️

[@seho8722]

@@fffUUUUUU Тю, до чого тут московити?) Те, що українська земля зараз в основному у власності величезних агрохолдингів, дуже часто з іноземним капіталом... які свої прибутки переводять на офшори... - це реальність... Як це пов'язане з моїми підписками??? Чи ви таки агент Кремля??

[@oleksandrmatros]

Дякую за відео, спогади та історію. Ніколи знову - це можна сказати і про це. Адіннарот вкотре приголубив українців братською любов'ю. Недолюбив, видно, бо зараз знову повернувся.

[@user-bs9wx9vv6g]

Мі жє братьє!

[@user-cz6ep9bv9m]

РЕСПЕКТ!! Дякую за Вашу працю!!

[@Berezneva86]

Навіть наша з Сестрою дитяча знимка попала в передачу 🥰 Дякую, Дарочко. То важлива тема!

[@maksym_vichikov]

Так, є. В сім'ї її переказують від пра-пра діда поколіннями, але нажаль багато деталей цієї історії втрачено і не було задокументовано. Частково я встиг записати спогади батька про ці розповіді.

[@user-bg4zf2ux4j]

А прабабуся по материнській лінії з Черкащини (село Бужанка), прадід кинув сім'ю з трьома дітьми. Потім голодомор, з трьох дітей 😭 залишився мій дідо, який у 17річному віці, пройшов 2гу світову (ВВВ), майже ні чого не розповідав про війну, а якщо і розповідав, то трохи і пошепки, і дітей своїх (мою маму і дядька) весь час за політичні вислови (вірніше обсирання СРСР) - бив, щоб недай Боже не почули сусіди. Бабусю мою під час війни забрали німці на роботи, повернулася до дому, добре що не вислали до Сибіру, мабуть на той момент дідусь з документами постарався зам'яти - вийшло. Бо коли, не пам'ятаю в яких роках німці платити за насильницьку роботу, то наша сім'я вже не могла цього довести. Бабуля згадувала, що українців німці жалували, а от росіян ненавиділи! От в колгоспах працювали за трудодні, і навіть якщо в сім'ї було господарство: городина, скотина, платили (результатами роботи) за це державі!

[@user-tc6zq6xg2g]

Прошу, не пишіть ВВВ, навіть в дужках. Українці були змушені воювати на боці одних окупантів проти інших окупантів своєї країни. Тому лише Друга Світова. Ніяк інакше

[@user-tc6zq6xg2g]

ВВВ - це сьогодні

[@semennerubayskiy]

Дякую за історію. Вона має хоч чомусь вчити. Хоч когось.

[@user-hj7sv9sn5y]

Моїх предків теж розкуркулили, до цього вони жили доволі заможно

[@pao11235]

У нас родину обманом записали до колгоспу. Запитали дитину-першачка, чи вміє вона вже написати своє прізвище, дали папірець і сказали показати, як гарно вона вміє. Дитина була горда своїм вмінням і написала його.

[@JohnJohnson-kj2oy]

гарна казочка)

[@pao11235]

Чому Ви вважаєте це "казочкою"?

[@pervanshfashion6799]

😢

[@AliShuktu]

@@JohnJohnson-kj2oy

[@olenaukrajinka]

@@JohnJohnson-kj2oy це для вас скрепних вагітних праваславних нащадків дідів, які стучали і вам завіщали…. для вас це казочки. А для нас українців це нажаль ніякі не казочки, а історія знищення нашого народу

[@user-nm9ff2yi7b]

Дякую Вам, таке не можна забувати. Моя бабуся 1925 р.н. удмуртка. Розповідала що її діда розкулачили, забрали все, навіть ложки дерев'яні, бо жили краще за людей. Говорила що в діда були золоті руки. Шив людям одяг і кожухи, а потім його ті люди й здали. З деревом вмів працювати, худоби багато було, зерна. До них в хату потайки приходили люди, бо в діда було ''священне писання'' - слухати, бо дід вмів читати. Я була в шоці коли це почула, не можна було бути розумним, треба було ховатися! Для чого забирати в людини те, що вона не вкрала, а зробила своїми руками? Щоб зрівняти всих? Розвести бідноту? Зламати людину? Мій дід не зламався, з часом все відновив. Я думаю, що ''дух роду'' робить свою справу в серцях нащадків. Другого мого прадіда з Чернігівщини теж обікрали. Коли я була ще малою і чула як співають кубанські козаки, в мене чомусь сльози навертались на очі і була така гордість за них. А потім я взнала що моєї бабусі батьки виселені на Кубань Кримчани. Той прадід що з Чернігова з роду Січового козака. То що я хочу сказати: люди в роду яких були біди які їх не зламали- не переможні!

[@madr8313]

Дякую за відео! Думаю, майже у кожного в Україні є схожа історія. Моя прабабуся жила в селі Новогригорівка (Дніпропетровська обл.). Її сім'я мала велике господарство з садом, городом і худобою. У часи колективізації більшу частину їхньої власності, яку вони роками здобували чесною працею, було відібрано. Це морально зламало батька моєї прабабці, через що він невдовзі помер. Саму ж бабусю відправили в колгосп, де вона отримала травму і стала інвалідом.

[@non_binary_deus]

Дякую вам за ваші відео 💚 Мене до жаху бісять всі ті, хто продовжують надрочувати на совок... Моя прабабуся пережила декілька голодоморів, і хоч я мало її бачив взагалі, але почув за цей час достатньо... Поки ком партія жерла найкращу їжу і крала майно селян, самі селяни помирали від голоду... Мене іноді прям трясе від ненависті до тих, хто сидить зараз такий довольний і розповідає як гарно було в совку, як у них все було, як вони машину купили... Поки мої бабусі пухли від голоду в селі, як і більшість українців, які відмовлялися продати життя у рабство совєтам... І от зараз російська пропаганда роками створює ілюзію прекрасного совку, так якісно і впевнено бреше,що багато західників вірять що комунізм то круто, поки живуть з правом вибору завдяки капіталізму... От зараз русняву гру атомік харт досі просувають... Вона не заборонена, буде і на пс і на хбокс... А це не гра, а тотальна пропаганда красивого казкового совку... Тому, українці, пишіть англійською мовою правду про совок, пишіть багато в твіттері, пишіть про Україну. Нам треба щоб нас почули всюди..

[@oleksandraganses]

Здається, така історія є в кожній сім'ї. У 20-х роках моя прапра сім'я жила під Запоріжжям, працювали у садибі, у німця. По спогадам, гарно жили, працювали, мали свій наділ. Німець у 17 році поїхав і сказав їм робити, як душа забажає. Вони до 22-х року охороняли садибу, а коли прийшли комуняки, все розгромили та розікрали за декілька днів. Вони втекли у місто, облаштувалися там. Інша моя бабуся у 20-х роках після "перемоги комунізму" працювала на пана, щоб не вмерти з голоду. Інший дід відсидів 10 років за те, що врятував дітей під час війни, які їхали з окупації у вагонах, роздавши їм хліб (скоріш за все партійні чінуші просто хотіли собі його розтащити, бо по словам діда стояв хліб там у вагонах не один день). І це тільки декілька історій. Скільки ще таких, але всі і не напишеш.

[@Halynka_ka]

В мого діда по мамі в сім'ї було 9 дітей, його батько (мій прадід) повернувся з війни (першої) без руки, в них відібрали все, хоча жили і до того досить бідно, що було далі з іншими членами родини невідомо, мамі моїй було 8 років коли помер її тато, тому вона мало що пам'ятає, але точно знаю що рідного брата мого діда після другої світової відправили в заслання і з того часу ніхто нічого про нього не чув, нещодавно я знайшла в цифровому архіві його справу, але щоб отримати дозвіл на її перегляд треба їхати в архів і мати документи, які підтверджують родинний зв'язок з ним, клопітка справа, але з часом я все це зроблю

[@Halynka_ka]

А за мою бабцю (мамину маму) якась сволота комуняцька отримувала соц.допомогу, вона лишилась сама з 6-ма дітьми, її чоловік помер коли найменший син був немовлям, а найстаршій донці було 13, це був 1960 рік. В органах влади ( не знаю які на той час були, якийсь совбєз може чи щось таке) сказали що не положено виплати, бо нема якихось документів, як вона сама всіх на ноги поставила не можу навіть уявити, самотня жінка в селі, без роботи... Мою маму навіть в інтернат довелось віддати, бо там хоч годували і не треба було в школу ходити через ліс 10км, але вона звідти постійно втікала бо хотіла додому. І тільки коли бабуся померла ( 10 років тому) при оформленні документів виявилось що соцдопомога на всіх дітей виплачувалась поки найменший син не виріс, тільки хто її по факту отримував невідомо, сподіваюсь тій людині ці гроші добра не принесли.

[@natkievmi1156]

@@Halynka_ka Мабуть такі отримували, що зараз у Монако на яхтах живуть! Бо гроші крали ще їхні діди.

[@Halynka_ka]

@@natkievmi1156 мабуть😔 всі хто в ті часи мав хоч якусь мінімальну владу відчували себе богами і в той же час були нелюдами без душі і серця

[@seho8722]

@@Halynka_ka не знаєте, які органи влади були, але точно знаєте, що хтось отримував!))) У Вас з логікою все гаразд?

[@Halynka_ka]

@@seho8722 Так, все гаразд. Коли це було мене ще на світі не було, це були 60-ті роки, і так , я не знаю які в ті часи були органи влади в селі, якщо селяни навіть паспортів не мали. Моя бабця закінчила 4 класи школи, і якщо ви не знаєте, то в ті часи селян за людей не мали, і ставились до них відповідно. А що по документах виплати отримувались дізнався мій дядько (найменший син бабусі) при оформленні свідоцтва про смерть і інших документів після смерті бабусі. До чого ваші ці "все гаразд"? А у вас все гаразд? Коли я розповідаю про тяжку долю людей, а вас цікавить моя логіка .. і взагалі, абсолютно неетично з вашого боку сунути свого носа в трагедію моєї сім'ї ще й зі смайликами

[@yangulova]

прапрадіда з великою родиною розкуркулили і вислали з Херсонщини до Казахстану. їх було близько 10 дорослих, старші діти вже одружені і зі своєю малечею. мали щось пару корів та волів чи коней, так що голів худоби було менше навіть, ніж дорослих осіб. але все забрали і всіх вислали. мій прадід був ще хлопчиною, виріс у Казахстані і одружився з росіянкою. Дід хоч і повернувся до України, але не мав сентиментів, як мені відомо, українцем себе не вважав. історія про розкуркулення в родині сприймалась як норма, ну забрали, ну виселили за 1000 км, з ким не бувало.

[@user-eu8fw9hn9g]

Треба більше таких історій. Дуже повчальне відео.

[@dima45ft93]

Моя сім'я також з заходу з невеликого міста і тут майже в кожного була своя справа, ремесло. Мій прадід займався виготовленням всіляких колбасних виробів, був "гентешом", мав свій магазин по продажу м'яса і виробів з нього. Інший прадід був досить великим землевласником по мірках нашого краю. Пощастило, що від них просто забрали все, що було, але нікуди не депортували і залишили живими. Взагалі забрали все у всіх, хтось шиттям займався, хтось виготовляв черевики, хтось виноробом був, нічого не лишилось... жахливі сторінки життя України

[@marinap6895]

Мого прадіда наприкінці 20х також розкуркулили і відправили на заслання - родина так і не дізналася куди, їм нічого не сказали і більше його ніколи не бачили. Це був батько моєї бабусі, вони були зросійщеними українцями, жили в Севастополі і володіли великою ділянкою землі, на якій всі багато працювали. Бабусю з її матір'ю виселили з їхнього дому в тимчасову халупу на тій же ділянці. Там вони і залишилися, пізніше бабуся вийшла заміж і поїхала з чоловіком до росії, але все життя любила працювати на землі, бо звикла до цього з дитинства. В неї навіть убога земля завжди родила так, що сусіди алкаші з усієї дєрєвні ходили дивитися і питали як їй це вдається.

[@natalyzjuman3755]

Моя прабабуся прожила довге життя, лише зо два роки не дожила до розпаду совка. Але ненавиділа його люто. Мовчала, звісно, але інколи проривалося. Спочатку розкуркулили, чоловіка вбили, а її "пожаліли", бо двоє малих дітей було. Як вона згадувала, в сім'ї була земля на якій працювали чоловік з батьком і двоє менших синів, був кінь, корова, ще птицю тримали. І за це були куркулями. Потім голод пережила, як їй вдалося врятувати життя собі і дітям не розумію, важко уявити, чого їй це вартувало. Потім менший син на війні загинув. Як подумаєш що пережили наші предки, то розумієш, що зараз нам гріх не вистояти. Слава Україні!

[@user-zy2jp6zj9r]

Бомба Відео ! Комуняки - нелюди, винищували українців як могли, один лише Голодомор чого вартий !

[@user-dx9bc6cq2h]

Голод 1921-23 років, ГОЛОДОМОР 1933 року, голод 1946- 47 рр.

[@oksanan2952]

Підтримка якісного українського контенту! См&рть ворогам!

[@artemmarchuk4041]

Дарка, дякую! Така сама історія, родини моїх бабусі та дідуся так само потерпали від комуністів. Один дід відсидів, у другого забрали заможне господарство. Сентиментів до срср - ніяких не повинно бути. Ще раз дякую за контент!!!

[@user-dx9bc6cq2h]

Моя родина походить одна з крайнього заходу Волині друга зі сходу (сьогодні вважається центральною частиною країни). Голодомор 33-го пережили завдяки урожаєві квасолі...в той час, коли дехто з односельців поїв власних дітей. Заслання та ув'язнення відбували одночасно у Сибіру. Зрозуміло, що вони теж були "звільнені" від усього майна, землі, товару та людського життя (12 рублів пенсії за 30 років трудоднів) Комуняки панували на крові та поті жертв, так що досі по тому плачуть, як цей ганебний Мороз...

[@henrihill2961]

По лінії матері, прабабусю розкулачили. А по лінії батька, Прадіда розстріляли, як ворога народу.

[@kryvolapvolodymyr1887]

Був у мене ще прапрадід - Іван Гуленко. На момент приходу совєтів і становлення їхньої влади (20-ті роки) в нього були 3 дочок і син, який працював на заводі у Києві. Свою землю він отримав ще у царські часи, коли врятував пана і його родину - під час прогулянки коні понесли карету і дід потягнув на себе віжки (він був кучером). Пана і паничів врятував і отримав разом з тим грижу. Пан, радий спасінню, подарував діду землі на Білих болотах (десь біля села Козари, чернігівської області). Земля, як ясно з назви, болотиста, але й там дід зробив пасіку, завів птицю, коней, з яблук-дичок і меду робив медовуху і інший алкоголь, який на власноруч зроблених санях возив у місто (Носíвку) і продавав, мав велику садибу. А як прийшли совєти, то його дім розібрали і зробили з нього у Носíвці клуб. Якийсь час жив на тих же болотах у погребі з жінкою (діти вже були одружені), а потім вирішив поїхати до сина у Київ, сподіваючись знайти роботу. Але, зайшовши до синової хати, він зліг (став хворим/лежачим). Через пару днів він помер. Отак от совєти розкуркулили мого прапрадіда😥

[@KendysssPF]

Це буквально історія моїх прабабусі і прадідуся : у них відібрали всі землі, будинок, всіх тварин забрали у колгосп, заставили йти працювати тути ж за трудодні без зарплати і ще й обклали натуральним податком - тобто треба було ще віддавати безкоштовно овочі, яйця молоко і не цікавило де ти це маєш брати, якщо у тебе все відібрали. Потім заслали в Сибір, коли не заплатили ті податки

[@antoninakim3100]

Дякую за вашу хорошу справу! В моїй родині і не з одного роду, було розкуркулення та заслання, арешти. Історію чула від бабусі та тітки, але залишилося мало інформації. Напевно майже в кожній українській сім"ї було таке горе.

[@user-punicher]

Дякую.Продовжуйте працювати,дуже потрібна справа. Слава Україні!!!!

[@natalyachorna2027]

Дякуємо, Дарко! Все так… а ще бабця розказувала, що їх, як куркулів, не брали до колгоспу, це було одною з мір покарання тих, хто не скорився. Все забрали, до колгоспу не беруть, і залишаєшся без засобів до існування… альтернативи не пропонувалися. Це людей змушувало проситися до колгоспів, щоб якось виживати на своїй землі…

[@papigol75]

Толковий контент на каналі. Лайк дівчині!)

[@4i4i14]

По батьківській лінії прадіда розкуркулили, відправили на Сибір. Дід задля того щоб поступити в університет умисно знищив власні документі і змінив прізвище щоб не бути сином ворога народу

[@oleggordiienko8843]

Певно в кожній українській сім'ї є схожі історії

[@Dmytro1011]

Дякую! Дуже сильно! І дуже чекаю випуск про насильницьку русифікацію українських прізвищ)

[@Leo-yr5jb]

В мене прапрадіда розкуркулити хотіли другий раз. Перший будинок відібрали, але він був ботанік за освітою і столяр за покликанням, сіялки робив і колеса ріщні, став працювати у колгоспі і паралельно відбудував будинок за 3 роки. І тут його знов прийшли розкуркулювати, але голова єдиного колгоспу який у районі виконував план зрозумів, що без нього він його не виконає і теж поїде у Сибір тому врятував прапрадіда від другого розкуркулення. А після 2 світової брат мого прапрадіда який був у полоні, але втік і усю війну пройшов до поранення у 44 , отримав "пропозицію" ( Или копаешь в Украине или в Казахстане, а если не выберешь посадим.) так він з Сумщини на відновлення шахт Донеччини потрапив і потім більша частина родичів за ним підтягнулась. Голодомор родина прапрадіда пережила у повному складі через його ботанічні вміння. Ще цікаво що коли в них були німці у селі курей прапрадід заховав і вони німців з румунами пережили, а от комісар відразу знайшов , після того в нього ніколи не було курей. На Донбасі він зробив великий сад з двох частин одна імітує ліс, там навіть гриби завів, друга плодова, нажаль з 14 під окупацією.

[@user-lr9bd9wn3m]

Дуже вдячна автору канала за правдиве висвітлення болючих тем. Моя бабуся з Кіровоградщини, лишилася сиротою з маленькою сестричкою на руках, так як батьки померли від голоду під час голодомору в 1932р. Те як вони вижили - окрема історія. Мій дідусь теж з Кіровоградщини. Його родину записали в куркулі. І прадід, щоб не їхати в Сибір і зберегти сім'ю "добровільно" був змушений віддати все родинне майно, землі, врожаї до колгоспу. Нажаль, це не всі трагічні історії моєї родини. І все тому, що ми Українці. І все тому, що сусід виродок. А тепер питання - як я повинна відноситись до русні?

[@dlegeyda]

Прекрасний випуск! Дякую за Вашу роботу! 🇺🇦

[@HutkoZhvavo]

Підлітком чув, що сестру моєї прабабці з немовлям вислали, в дорозі немовля загинуло, але їй самій вдалось повернутися пізніше. При цьому чоловіка її якось забрали першим окремо і про нього взагалі більше нічого невідомо було. Вважай, просто знищили сім'ю через те що мали в хазяйстві аж цілих дві корови. Подробиць не питав тоді, а зараз вже не маю в кого поцікавитись.

[@user-pe8fw8fk3q]

Дякую.Ваша праця дуже важлива.

[@ruslanruslan2545]

Дякую за вашу роботу.

[@user-bs9wx9vv6g]

Жах.Як же можна бути такими кривавими дикими катами?? Але руская орда--така одвіку.Сьогодні--така сама.

[@olhafendyk6920]

Родина бабусі по лінії мами теж була заслана на Сибір через куркульство. Жили в селі Белеїв, Івано-Франківської області. Прадідо - Михайло Свистун, був дуже працьовитий і мав велике господарство, багато худоби і, як казали деякі родичі - "то бала така трішки маленька ферма" (бо дідо мав декілька найманих помічників). Коли сім*ю депортували як "куркулів", моїй бабці було трохи більше року, решту братів і сестер були досить старшими, бо бабуня була така трохи неочікувана дитина (коли вона народилась, найстаршій сестрі було 29 років і вона вже мала 3 своїх дітей). Повернулись додому, коли бабуні було 8, вона одразу пішла до школи, яку закінчила на відмінно. Їй пропонували йти далі вчитись в педагогічне училище, але через те, що треба було "приймати комсомол" (так бабця завжди казали) відмовилась. Працювала все життя в колгоспі. Одного разу розказувала, як з сусідкою і подругою ходила красти зерно, то вона якось сказала "я не крала, а забирала те, що мені належало, але в мене незаконно забрали". Бабунині історії про життя на засланні - дитячі та наївні: про те, як один з братів її дражнив і вона прилипла язиком до металевої труби взимку, про те, як інший брат приносив їй їжу з колгоспу. Нещодавно мама розказувала, що в день проголошення Незалежності України в 1991 бабуня сказала до діда "Тепер, Федю, можна дихати свобідно". Бабуні не стало в 2020 році, їй був 81 рік.

[@stepankotuk3587]

Дякую ... нажаль таких історій море..

[@user-rt4im8us7e]

Дякую Вам за Працю та цікаві відео, з нетерпінням чекаю наступних.

[@user-bg4zf2ux4j]

Вподобайка для підтримки🥰 та просування каналу. Так тримати!!! 👏💙💛 Хай🌻🇺🇦 KZbin

[@NinaNina-ze8np]

У мого дідуся забрали до колгоспу двоє коней ....які потім щодня приходили до воріт і дійсно плакали зі сльозами, просячись додому.... Про життя моїх дідуся і бабусі в колгоспному пеклі розповідати не буду ..бо то жахіття.... Тому Я , маючи підвищене почуття справедливості, з дитинства ненавиджу радянську владу!

[@user-dx9bc6cq2h]

Не всі розповідали своїм нащадкам про жахіття існування в рабстві імперії, тому й це призвело до війни...Інакше б більшість була свідомою і не жила в кіно.

[@oksanamymohid2509]

Мого діда тримали в підвалі сільради кілька днів, щоб вступив до колгоспу.

[@fffUUUUUU]

А за кого після цього голосував його син(дочка) - ваш(а) батько(мати)? Мені треба статистика для дослідження.

[@user-xx2lx7gb3w]

@@fffUUUUUU ,наче ви не знаєте,за кого можуть голосувати. Мої і чоловікові родичі після репресій,голодоморів,вивезення в Сибір,після вбивств синів-УПівців на очах в батьків,майже всі голосували за зешоблу. Інфопростір засмічено,в головах ,відповідно,не краще.

[@user-dx9bc6cq2h]

@@user-xx2lx7gb3w , а що сьогодні кажуть? Чи весело?

[@user-dx9bc6cq2h]

@@user-to5fs3nw3q А що тільки два злодія в Україні ?І в чім різниця між ними суттєва для країни?

[@oksanamymohid2509]

Здавалось би, тема, яка аж ніяк не надається до срачу. А нє.

[@user-ec1sb7pu2v]

Дякую вам за висвітлення історії,в моєму роду по лінії бабусі теж були сумні часи її батька та родичів теж розкуркулили та майже знищили фашисько комуняцький режим,я хоч і народився в 74 му але ненавиджу те якого геноциду зазнали українці за тих часів,і покарання ніхто не поніс надіюся що в наші часи після перемоги над рашистами ми доб'ємося справедливого суду

[@ogneslavikmir8734]

дякую. як не прикро половина моєї сім'ї дуже рада всьому совєтському..один із прадідів був вбитий своїми через службу на червоних. тож дуже боляче мені все це віддає. коли в роду є зрадники про яких розповідають в історичних хроніках це відчувається вкрай капосно, особливо коли один з батьків щиро їм вихваляється.

[@kseniyadovgoshey5072]

Дякую Вам за за цей випуск! Мій прадід теж був розкуркулений і вбитий радянською владою.

[@tetianasvintkovska9621]

Сім’ю моєї прабабусі розкуркулювали тричі. Я була ще дуже маленькою, коли мені розповідали ці історії, але десь має бути зошит з детальним описом тих подій, ваше відео дуже влучно нагадало мені про це. Зараз побіжу шукати сторінки того зошита десь в гвлереї телефона і на шафі)

[@jimyrji]

так шановна, звичка до халяви в нас є, но ми це здолаємо, вже долаємо.

[@user-iu2ti9ij2s]

Дякую за цей ролик. Все ви кажете вірно. Таких історій мільйони. Ми ніколи не повинні про це забувати.

[@user-ty5rv1bs2x]

Мій пра-прапрадід був родом з Німеччини. Приїхавши в Україну придбав землю і заснував свій хутір. Справно працював, мав велику родину. Але, сталося лихо - прадід помер від тифу, а його дітей (спадкоємців) відправили до дитячих будинків. Хоча, моїй прабабусі на той момент було 17 років і вона могла успадкувати майно батьків. Радянська рада обікрала родину. На щастя - прабабуся зібрала своїх братів і сестер з дитячих будинків і сім'я об'єдналась

[@mavka7800]

Мої прапрадід та бабуся-Пономаренки Захарій та Євдокія,народжені в 1860х. Жили в Роздільнянському районі Одеської обл в маленькому хуторі.Мали велику кількість худоби,земель і найголовніший скарб-старовинні Євангелії. Коли червонопузі прийшли в село,то забрали все господарство,але їм поталанило зберегти одну з Євангелій,яку закопали на балці разом із іншими їхніми скарбами(в тій частині Одещини суцільні степи). Щодо виселок не знаю,але факт лишається фактом. Крім того,радянські солдати вбили мого прадіда прям у нього в дворі,на очах у моєї бабусі,яка була тоді маленькою дівчинкою. Вбили за те,що він був з УПА (то було Івано-Франківщині)

[@user-sb3ts3dt9h]

Тут кожна родина може розповісти безліч сумних спогадів через поламане життя .

[@user-wi8ji8hi2d]

Моїх прадіда і прабабу теж розкуркулили. Вони були роботящою родиною з Дніпропетровщини, мали коней та власний млин, а у їхній великій хаті потім зробили сільську лікарню. Все, що вони здобули тяжкою працею відібрали. А по маминій лінії предки були дворянами в Полтавській губернії, тому ця тема довгі роки була табу, дід не розповідав геть нічого, цей страх засів глибоко і не відпускав. Тому дізналися ми про це тільки кілька років тому

[@valentyn10nyk]

Дякую за цей випуск! З повагою, Валентин (правнук "ворога народу" Порфирія Петровича Сплавського)

[@halinaovchar2960]

😓 і в моїй сім’ї така історія. Розкуркулили і вислали в Сибір, а іншу частину сім’ї до тюрми в Казахстані. Нам потрібно перемогти окупантів і назавжди стерти будь які зв’язки з ними.

[@atenon_31]

Мого прадіда тричі виселяли, як куркуля до Казахстану, разом із сім'єю (разом із малими дітьми). У перше ще у 25 році, потім в 27 та 30 роках. Третій раз вже старша доня постаралась - підбила свого чоловіка, московита та місцевого парторга, аби він написав анонімку на тестя. Під час таких "вимушених" мандрів загинуло троє з дітей. Але - саме ці виселення врятували прадіда від голодомору - він зустрів ознаки голоду лише біля Каспію, коли в останній раз вертався додому (то була осінь 33 року). Ось така історія... Воно авжеж зафіксоване зло, але - багато українців таке виселення навпаки врятувало від голодомору. Бо, як не дивно, навіть у засланні із харчами було значно легше... Але то факти із моєї родинної історії - прадіда все ж відправляли усі рази саме на поселення, й саме до Казахстану, а не у концтабори.

[@stm7741]

Мій прадід був бондарем. Робив дуже гарні меблі. Мали землю, реманент, наймитів, дочки вчилися вишивати замість за коровами ходити. Забрали все. Лишилось 2 вишиванки, заховані в стріху. Меншу дочку за волосся через вікно витяг червоноармієць, їй 16 було. Прабабуся здоров‘я втратила тоді, старша дочка змушена була ростити трьох менших дітей і в колгоспі працювати. Коли голод 1946го був - вижили тільки тому що в них корова була, вони її в хаті тримали, так однієї ночі хтось з сусідів поліз дах розбирати щоб до корови дістатися. В тому селі досі висока могила є де ховали людей під час голодомору. І то, їм ще повезло, вони хліб відстояли. А сусіднє село оточили солдати, і не випускали нікого звідти. З усього села до десятка людей вижило.

[@luissiul7501]

Мого прадіда розкуркулили в 1932 році. Його та старших синів ніхто більше ніколи не бачив. Молодших дітей моя прабабця хоронила голіруч відкопуючи їм могили. Зі всієї родини залишилося троє, які все життя боялися, що можуть прийти та вигнати з хати.

[@hannakarp4541]

У мене в сім’ї теж була трагедія завдяки радянській владі.

[@user-tc6zq6xg2g]

Подібна історія з моїм прапрадідом Зіновієм Юрченко. Я пам'ятаю його дочку Варвару, яка прожила 93роки (бабуся мого батька). Діти та онуки Варвари піддалися радянському зомбуванню і продовжують й зараз вестись на рашистську пропаганду. Хоч бабуся й розповідала про голод 1946, але винуватила в ньому виключно німців. Про голод 33-го говорити було табу. Мій батько аж скаженів, доводячи, що його не було. Вже після смерті Варвари, коли я питала батька про подробиці розкуркулення його прадіда Зіновія, той сердився та казав, що бабця Варвара ніколи нічого не розповідала а одразу ж заходилася слізьми, коли її запитаєш. Від дочки Варвари (матері мого батька) я дізналась, що Варвара жила в багатодітній родині, яка мала свою землю, коней, худобу, і найманих працівників. За обставин, які мені ніхто ніколи не розповідав, Варвара опинилась у сусідньому селі, осиротіла, всі її сестри-брати, окрім однієї, яка лишилась в батьківському селі,померли чи зникли ще до другої світової. Заміж пішла Варвара за чоловіка на прізвище Разнатовскій. А звідки він родом, ким були батьки його, чим займався, чи мав братів-сестер - ніхто з моєї родини не знав. Розповіли лише, що був буйним п'яницею, шастав до чужих дружин, врешті опинивсь в тюрмі, звідки його совєти забрали на війну, з якої він не прийшов. Вважається і донині зниклим безвісти. Батько мій висловлював припущення, що той Разнатовський цілком міг не захотіти повертатись, а міг осісти в східноевропейській країні на шляху до Берліну. Адже, відомо, що був живий ще у квітні 1944. Ось так і сталось, що я народилась і виросла у цілком російськомовній сім'ї, місті рускава міра на Запоріжжі. Такими само ватними й лишаються моя сестра та її діти-школярі. А коли я малою дитиною питала, чому прабабуся Варвара ''так странно разговаріваєт, нє так, как ми'', мені дорослі казали, що ''она так прівикла, бо родом із села сосєднєва, то сельской говор''. А я пам'ятаю з фраз прабабусі ''роззяв ротик'' (коли годувала мене з ложечки) та ''не дає Бог смерти'' (коли я її вже лежачу відвідувала школяркою) Мій син ніколи не говорив російською. Й не заговорить

[@annalypunova247]

Дякую вам за виховання сина 🤗 Колись прочитала, що українець це не той, у кого батьки-діди розмовляли українською, а ті, чиї діти розмовляють українською. Ви справжня українка. Вам вистачило сили духу й розуму вирости всідомою в такій, покаліченій рашистами, родині. Рани загояться, відстоююйте своє право у вільній державі 🇺🇦 Слава Україні! Мій дід не хоче нічого згадувати про своїх родичів. Йому це дуже болить. А він завжди розмовляв українською і не цурався України. Так цей біль, яку наші предки пронесли через комуністичний червоний терор, ще довго нам буде відгукуватись. Але ми впораємось. Разом ми велична сила❤️

[@oleksandrteplenko]

Дякую за вашу роботу

[@till999]

Мій прадід, дуже розумна і працьовита людина, на щастя для нього, передчасно помер у 1916 році. Його б чекала страшна доля, як найбагатшу людину села. Під час розкуркулення мій дід, його син, змушений був власноруч розібрати їх великий будинок, щоб уникнути репресій. У результаті смерті або депортації вдалося уникнути, хотя, ясна річ, усе цінне майно та худобу було відібрано.

[@user-kr4kd1wr8v]

Пані Даріє, дякую Вам за Вашу працю!

[@svitlana5183]

Останні слова в саме серце. Дуже боляче, що травми живуть поколіннями

[@user-zp7kk6lc6i]

Дякую що розповіли цю болючу історію.

[@vladbranitskyi6703]

Історія мого прадіда майже ідентична. Родина тоді жила на Брацлавщині, дідо мав 10 десятин землі, худобу, реманент. Був розкуркулений і засланий на соловки. Повернувся, як казала Бабуся, тінню: сухий, змарнілий, на себе не схожий. Після повернення він частково відновив домашнє господарство: завів свиню, вигодував, продав на базарі. По дорозі додому його перестріли голова сільради із місцевим зам.політом, "запросили на бесіду" в результаті якої побили, відібрали гроші, а натомість всучили совєцькі облігації. У Бабусиній дитячій памяті дуже відбилося, як прийшов побитий тато, замість грошей на стіл кинув пачку облігацій і гірко заплакав. Дід потім був бригадиром у колгоспі. Якось отримав зарплату на всю бригаду і вертався додому, але не дійшов. Його тіло знайшли на другий день у березі біля річки. Грошей у нього не виявили. Бабуся припускає, що нападники кинули тіло в річку в надії, що течія підхопить. Слідчого у справі місцева номенклатура тримала "на стакані". Вбивство досі не розкрите.

[@user-zx3ib2ti6h]

Моя бабуся родом з півночної Луганщини з куркульської родини, в якій було 11 дітей. Куркульської - бо мала одного працівника. Звичайно - розкуркулені, батьків забрали і більше їх не бачили, дітей посадили на бричку і вивезли у поле. З одинадцяти дітей залишилися живими четверо. Далі були поневіряння, голодомор, війна... Попри це її характерними рисами були неймовірна працьовитість майже до останніх днів, любов до рідних сестер і брата, дітей, а також почуття гумору.

[@tikva5]

Треба написати ще за одного прадіда, в якого все забрали в колгосп якраз у 33-му, а восени в них забрали всю їжу. Дід був грамотний, писарем працював, не витримав дивитися на голодних дітей і пішов в колгосп забрати телятко своє. Він його гнав додому, як йому вже хтось зі своїх сказав, що за ним їдуть вже. Він втік в польську Україну, змінив ім'я, переказували, що він став директором львівського пивзаводу перед війною. Після війни не було жодної звістки, мабуть загинув десь. Ми так і не взнали, що ж в нього було за нове ім'я. Якщо хтось може покопатися у львівських архівах і сказати, як звали директора пивзаводу перед війною- дайте будь-ласка знати! Як пережила його вагітна дружина голод з двома малими дітьми, то вже окрема фантастична історія.

[@rostname6865]

Дякую за гідний контент. Вартує уваги. Це наше минуле. Таке відчуття, що над нами, над українцями більше 100 років тільки те й робили, що знущалися, принижували та винищували. Розкуркулення, не саме страшне що було. 32-33 роки, коли їли траву, листя та кору дерев. Батьки їли своїх дітей щоб вижити. На базарах продавали холодці зі своїх дітей. Геноцид. Зараз теж геноцид, тільки в наш час замаскований.

[@user-ft7pb3sp6g]

Кілька років тому почув на автобусній зупинці від немолодої односельчанки,що її батько добровільно віддав в колгосп своїх десять корів і інше своє господарство.А потім ходив і задурно годував їх,чистив і не міг взяти навіть кружку молока ! І вона (ця жінка)говорила це з гордістю.А я запитав її,невже вона не розуміє,що зробив він це не добровільно,інакше б забрали совєти силою та вислали б його до Сибіру?

[@nataliiaarazian]

Iсторія мого дідуся Миколи, якого я, на жаль, не знала, «завдячуючи» совєтам і тій жахливій окупаційній владі, яка стільки горя принесла на нашу землю. Мій дід був вчителем і працював у школі, і у нас ще досі лишилась велика бібліотека, яку він збирав. В Другу світову він воював і був поранений, тому змушений був відсидіти певний час в селі на Донеччині. Потім знову пішов воювати і дійшов досить далеко, можливо й до Німеччини, там ще раз був поранений. Після війни поїхав працювати на Урал, знову в школу, вже там мав родину, першу дитину. І ось туди, де він жив, приїхав хтось «добрий» з того села, де дідусь перебував поранений під час війни. Нагадаю, що сидіти просто так не можна було, байдуже, що з тобою, лише на смерть. І цей добряк написав донос в КДБ і мого дідуся відправили на 5 років в заслання, будувати Біломорканал. Там вже він підхопив туберкульоз, дуже переживав, щоб дітей на заразити. Родина змушена була знову їхати, перекреслювати своє минуле, знову ховатись. Якби дізнались, то моя мама не вчилась би в університеті, та і було б неможливо влаштувати якесь людське життя. Вони переїхали на південь України, де сухіший клімат, але він все одно не прожив довго. Я з ним не змогла познайомитись через ту чудесну вєлікую страну.

[@user-py8gz3ld3g]

Дякую авторци витаю з Казахстана

[@13nathrezim]

у 19 ст. моя родина переселилася на південь України, яке ще недавно було диким полем і де лише 1 із моїх предків їздив по сіль. На чорноземах вони створили розвинене господарство, але звісно, совкам це не сподобалось. Тож, мого прапрадіда засудили, але він намагався втекти на схід (я думаю, у Дальпівденую республіку, або Китай), але не зміг. Його розтріляли в Караганді (Казахстан), а 2 синів відправили до дитячого будинку. А вже потім у нас був Голодомор. А наймерзеніше те, що всі мої родичі, навіть ті, що зараз в Маріуполі, підтримують парашку. Після того, як я виїхав з окупованих територій, з ними майже не спілкуюсь. Гидко.

[@virakokovska9508]

У дитячому будинку добряче пояснили хто ворог. Що і зараз терміново і нахраписто роблять з дітьми на окупованих територіях

[@2106LTS]

В 30-ті роки особливо популярним в пресі був синонім - "глитай".

[@grybar]

Кінець відео усміхнув! Мого прадіда розкулачили на Бесарабщині, тій, що в Чернівецькій області. Його батько був з бідних селян, але виходило обробляти землю. Тоді вже була можливість її купувати, тому по всьому селу купували клаптики. Так і прадід став "фермером". Заробляв на пшениці. Мав млини. На нього працювали люди. І наскільки розказувала мені бабуся, то її тата всі дуже любили, як господаря. Засудили його за те, що використовував працю селян за дарма. В матеріалах справи я знайшла дуже сумнівні свідчення двох чоловіків, один з них, взагалі не з цих країв. І за вироком відправили до Сибіру неподалік Томську. Там де мій тато потім і знайшов маму. Іронія долі

[@LM-ub6qr]

Дякуємо за вашу працю

[@ngela9207]

Моя баба в голод 33 була вже без батьків, ті померли ще в 20-х роках, віддавши свою худобу до колгоспу, так тужили за своїми коровами та кіньми, що ходили на стайню , плакали коло своїх тварин і повмирали один за одним не витримавши , худоба була їх життям, достатком, в колгосп їх заагітував їх син-червоноармієць. А ті діти що залишились вижили пристосувавшись до радянської влади

[@LesiaKotubey]

Важливе, чудове відео. Дякую!

[@user-np9ex8sc5k]

Дякую за цікаву історію