"Коли в житті ми щось втрачаєм" - Вірш/ Ангеліна Соколовська

[@olgaklets1687]

Всё правильно Очень красиво рассказывает Милый приятный голос, Благословений вам дорогая сестричка .. Эти дары и способности всё от Господа. Да хранит вас Господь.

[@mariya_krechik]

Сестра, я так щиро дякую за вірш!🙏🌹

[@mylamila31]

Гарний вірш. Якби ще не ця очорнююча Бога наука темного середньовіччя, що робить з Бога ката, не справедливо караючого когось за грубо кажучи 100 років грішного життя ВІЧНИМИ МУКАМИ. Як в таке можна вірити. Боже, відкрий людям очі і пробач їм, що Тебе очорнюють, Твій Святий характер.

[@Діана-э3ч]

Ви дуже помиляєтеся. І я дивуюся, якщо ви читаєте Біблію, ви просто пропускаєте місця- попередження про вічні муки?

[@ВикторияГозда]

Можна будь ласка слова вірша? Дякую

[@balkachurch_official]

Коли в житті ми щось втрачаєм Наприклад цінності хто має То завжди з жалем ми зітхаєм І злих людей частенько лаєм. Коли у дім прийшла потреба То руки зводимо до неба І просим в Господа того й того І завжди мало нам всьго Коли зустрінем якесь горе То лємо сліз ми ціле море Здається що нікому так нема Що мучусь так тільки одна. Та як поглянем навкруги Ускрізь хватає різної біди Нестерпно важко той зітхає Коли найбільший і найцінний скарб втрачає. І щож є цінне на землі Воно подарене мені й тобі Життя- воно лиш один раз дається Хто може знать де перерветься. Та БОГ усіх попереджає Через хвороби промовляє А що аварій на дорозі Ну хто пояснить всі не взмозі. Страшенно косить смерть усюди У вічність групами відходять люди І все нажите залишають тут З порожніми руками у могилу йдуть. Нічого не візьме земного Над чимсь трудивсь лиш тільки всього Що в домовину покладуть А вслід за ним діла ідуть. Куда ідуть із чим питання І знову виривається з душі зітхання Бо знаєм добре ми усі Що є дві вічності після межі. Є вічний рай де радість буде Де горе біль усе забудем Є страшний ад де вічні муки За гріх нестимуть там спокути. Нам всім живим сьгодні вибір Кому ти служиш і з ким підеш І ще раз БОГ застерігає Життя людини віддцвітає. Про душу треба більш подбати Цінні скарби для вічности збирати Туди злодій вже не проникне Іржа і міль навіки зникне. Для нас в цей день( вечір) засторога Коли закінчиться моя й твоя дорога Щоб в рай нам увійти у царство Боже Тому відкиньмо все лихе й негоже... Автор: Ангеліна Соколовська