Яку правду висвітлював Іван Огієнко у своїх працях | Велич особистості | лютий '15

Іван Іванович Огієнко (Митрополит Іларіон) 14 січня 1882 - 29 березня) - український вчений, митрополит УАПЦ (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Перший ректор Кам'янець-Подільського державного українського університету (нині - Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Брат прадіда Сергія Бубки.
Його предок козак Максим Огієнко у часи Коліївщини (1768 р.) став одним з ватажків Кліщинського повстання 1767-1770 рр. (село Кліщинці Лубенського полку - тепер Чорнобаївського району Черкаської області).

[@user-yl9kc3sr1t]

Огієнко І. Десять заповідей про мову 1) Мова - то серце народу: гине мова - гине народ. 2) Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ. 3) Літературна мова - то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її. 4) Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об'єднанню нації. 5) Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією. 6) Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис. 7) Головний рідномовний обов'язок кожного свідомого громадянина - працювати для збільшення культури своєї літературної мови. 8) Стан літературної мови - то ступінь культурного розвою народу. 9) Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови. 10) Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов'язки свого народу.

[@MudrostSistemy]

Дякую Iryna Farion за ці чудові слова: "Важливо щоби церква мала національний акцент. Боже бережи. Щоб церква мала космополітичний акцент. Боже борони, аби церква була космополітична і глобалістька. Важлива церква в українській вишиванці. Зішестя Духа Святого на Апостолів, це початок національних церков. А початок національних церков, це початок окремих народів. Окремі народи це квіти землі. І німа нічого кращого, ніж різність і розмаїтість. Якщо ти не плекаєш цієї розмаїтості, то ти загублений. Потрібно бути людиною, котра стоїть на окремості свого народа, та шанувати інші нації. Захопливо коли нація шанує своє."

[@sophika_703]

Слава Україні! Дякую, Ірино Дмитрівно, за таку цікаву студію. Після почутого хочу виділити такі тези: 1. По-перше, І. Огієнко був всебічно розвиненою особистістю та досягнув успіху в багатьох сферах. Він побував у ролі лікаря, священнослужителя, мовознавця, політика… До того ж, він був істориком мови, церкви, культури і друкарства. Безсумнівно, І. Огієнко зробив величезний внесок в ті галузі, якими займався, та насамперед піклувався про благополуччя свого народу і України. Тому стає дуже сумно, коли дізнаєшся, що таку видатну людину не знала і не шанувала його ж країна. 2. І. Огієнко підтримував і розвивав українську мову. Він боровся за те, щоб служба в церкві велась виключно українською мовою і всі релігійні твори були нею перекладені. Він створив український правопис, який нам, на жаль, не вдалося зберегти, та 10 мовних заповідей, яких повинен дотримуватися кожен. Також він заклав основи єдиної української літературної мови, так як вважав, що єдина ЛМ - це єдина нація. 3. Однією з найбільших праць його життя була конкордація творів Т.Г.Шевченка. Він власноруч виписав 18000 карток з лексемами, що Тарас Григорович використав у своїх творах. Навіть важко уявити скільки часу, терпіння та зусиль він вклав аби виконати таку фундаментальну роботу. Ще більш вражаючим є той факт, що йому довелося це зробити двічі. 4. Ще однією надзвичайно важливою працею І. Огієнка є переклад Біблії. Він чудово розумів, що народ повинен мати Біблію власною мовою, адже це вказує на окремішність та незалежність нації, на її силу. 5. «Культура мовлення веде до культури політичної.» - ці слова варто всім нам запам’ятати. Мова і політика - це невід’ємні речі, адже мова є формою влади. Потрібно не забувати про це і працювати над своєю мовою, бо з неї починається держава.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@ulianasoroka3196]

Слава Україні! Знову нові факти, які мене вразили. Після цього випуску я зрозуміла, як багато я не знаю, скільки фактів цього світу від мене приховані та скільки ми ще не дізнаємось. Цю особистість приховують у школі, ми не вчили його біографію. Іван Огієнко залишив за собою сто томів (невиданих) праць, а Україна його не знала, більшість і зараз не знає. Хочу виділити 5 тез: 1.Для мене віра- це велика сила. Люди, які вірять та мають віру в серці можуть все, тому віра на багато здатна. Якщо ж у цю силу підключити силу мови, тоді це не лише велика сила, а руйнівна. Сила, яка зробить переворот. Саме Огієнко запровадив та ввів служби українською мовою. Щоб швидше запровадити нововведення він вирішив зробити допомогу та створив курси для митрополитів та церковних діячів. Саме він зробив переклад Біблії, а з попередніх випусків ми вже знаємо, які наслідки це несе за собою. Яку ж силу духу потрібно мати щоб вміщати в собі скільки добра для людей. Адже все це він робив саме для нас, всіх людей. 2.Іван Огієнко- міністр освіти України, якого ми не знали, не чули і в майбутньому такої людини на цій посаді, мабуть, ще довго не буде. Саме він створив та упорядкував основні правила правопису, якими ми зараз не користуємось. Зміни правопису діяли з 1929 року до 1933. Пісял чого були відміненими. А кожного члена комісії, хто підписав ці зміни, було вбито. Чи не виникає питання, невже мова такий важливий фактор, що за нею помирають люди? Як після цього ми має право казати: « Яка різниця, якою мовою ми розмовляємо?». 3. Мовознавство. Зараз я хочу наголосити на ще одному вагомому факторі життя Івана. Він опанував багато напрямів, в яких розвивався. Один х них було мовознавство. Цей напрям він теж опанував на фантастичному рівні. Він написав сотні праць, які були заховані та закриті аж до утворення спецфондів. Зараз ж ці праці є основою для багатьох людей. І коли мовознавці кажуть правило, вони наводять приклад х праць Огієнка. Казав, що в націє має бути одна літературна мова, тоді буде і нація. Шкода, що зараз так мало людей думає в такому напрямку. 4. До минулих відео я часто писала про сімейне коріння, але зараз не хотіла піднімати цю тему, проте вирішила, що це також важливо. Не завжди сім*я- є оточенням з якого наповнюється людина. Донька Івана вирішила, що їй не потрібно продовжувати справу батька, навіть як оплачувану працю. Ось так, така велична особистість залишилась без спадкоємця свого розуму та глибини душі. 5. Політика- оголений нерв. Це тема, якої завжди уникав Огієнко. Йому було боляче від того, що він розумів, сам він нічого не зробить. Підтримки його поглядів було багато, та мало таких, що готові, як і він, повністю віддатись справі. Тому на політичні теми він не розмовляв, уникав та не давав коментарів. Дякую! За інформацію та за всі знання, які ви мені дали за лише 1 короткий семестр, який був синхронічно зрізаний через карантин.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@oleksandrasenkiv112]

Слава Україні! Дякую, Ірино Дмитрівно, за таку чудову студію! Укотре переконалась, що український народ має безліч геніїв, які є окрасою нації. Зокрема, одним з таких є митрополит Іларіон, внесок якого є великим надбанням для українського народу. Після прослуханого хочу виділити таке: 1) мене вразило те твердження, що Україна Івана Огієнка не знала ніяк. Хоч ця дивовижна людина залишила дуже помітний слід, український народ не знав його ні як політичного діяча, ні як науковця, ні як видавця, ні як релігійного діяча. Та окрім цього, коли цей велет відійшов у вічність, не було співчутя від українського народу, життя якому присвятив Іван Огієнко. Сумно і водночас страшно спостерігати таку ситуацію, проте дякуємо тим людям, які донесли і зберегли великі надбання Івана донині. 2) не можна знову не зауважити, яким все ж таки потужним є український народ. Це народ, якого бояться, зокрема й боялась радянська влада, адже знала, що він їй загрожує. Загрозу відповідно треба знищувати, що поступову з нами завжди робили. З нас завжди хотіли зробити те, не чим ми є насправді, тому і приховували безліч праць видатного діяча Івана Огієнка. Я гадаю, що пояснення цьому таке: ворог просто боявся, що не зможе дати опір українському народові, якщо той повстане, тому потрібно було поступово знищувати національну свідомість, мову цього народу. Народ не повинен знати правду свого часу, так вважали наші вороги. І підтвердженням цьому є,наприклад, такий факт, коли у 1995 році вийшла «Історія української літератоурної мови» Івана Огієнка, ми розуміємо, що протягом багатьох років український народ був в обіймах брехні... 3) ми повинні знати історію, зокрема своєї мови, і повинні знати, якою вона є насправді. Іван Огієнко - історик, так би мовити, в четвертому степені. Саме цей дивовижний велет заклав правила українського правопису у 1929 році, підписані міністром Скрипником. Саме цей чоловік висвітлював українську мову такою, якою вона є насправді - ще не скривджена радянським правописом, милозвучна і справжня. Низький уклін Іванові за цю працю. 4) Іван Огієнко - це людина з великої букви. Його працям і внеску в українську культуру потрібно віддати належне. Окрім своїх творів про історію, цей геній зробив надзвичайно велику роботу, яку ще ніхто до нього не робив. Він написав конкордацію творів Шевченка, де висвітлено особливість кожної лексеми ще одного велета українського народу. Це неймовірний внесок! Скарб української нації! 5) найважливішим, мабуть, в житті Івана і, звичайно, в житті української нації є переклад Біблії. Українці споконвіків були і є релігійним народом, церква відігравала важливу роль в житті цієї нації. Не випадково ж ми називаємо Біблію Святим Письмом, тому переклад Біблії також мав важливе значення. Не пощастило світові побачити переклад Куліша, проте зберігся переклад Огієнка. Він працював над перекладом виключно сам...Пам‘ятаймо, шануймо і бережімо ті скарби цього велета! Дякую

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@user-ee7jy7tw2k]

Добрий день! Дякую, вам, Ірино Дмитрівно, за цю студію. Я відкрила для себе багато нового про такого велета української культури - Івана Огієнка. Хочу виділити п’ять тез на основі почутого: 1. На мою думку, найбільшим досягненням Івана Огієнка є переклад Біблії. Адже кожен самобутній народ повинен читати Біблію рідною мовою. Саме переклад І. Огієнка є найлегшим і найпопулярнішим для українців. Напевно, кожен свідомий християнин вдячний Івану Огієнку за таку титанічну працю. 2. Для кожної людини найдорожчими людьми є її батьки і діти. На жаль, діти Івана та Домініки не шанували як слід своїх батьків. Огієнко просив доньку стати розпорядником його архівів у Канаді, але вона відмовилась. Також Домініка Огієнко заповіла своїм дітям не одружуватись з чужинцями, проте усі вони порушили заповідь неньки і ніхто з них не мав нащадків, а сім’я без дітей, що квітка без запаху. Так обірвався славний рід Огієнків. Як славно, коли діти продовжують, розвивають і вдосконалюють батьківську працю. Ми з честю ставимось, наприклад, до Лесі Українки та Юрія Липи, які не тільки працювали в батьківській царині, але перевершили своїх батьків. Проте ми знаємо багато постатей, чиї діти не змогли гідно нести і розвивати батьківську справу. Наприклад, Богдан Хмельницький та його син - Юрій. 3. «Буде єдина літературна мова - буде єдина нація». Іван Огієнко сформував основні правила правопису у 1921 році. На жаль, вони проіснували не довго, бо тоталітарна система(а саме Й. Сталін та Л. Каганович) знищила їх. Але найтрагічніше те, що й нині незалежна Україна не впроваджує ці правила у чинний правопис, а натомість залишає чимало радянських форм у ньому. 4. Велика культура мови веде до культури політичної. Іван Огієнко одним з перших розробляв правила культури мови. Адже говорити правильно це одне, але говорити красиво це вже зовсім інше. Іван Огієнко обстоював окремість свого народу і неймовірно шанував інші нації. Він говорив, що окремі народи - це квіти землі. Але без мови немає народу, тому Огієнко створив працю «Рідномовні обов’язки» і висвітлив десять мовних заповідей свідомого громадянина. 5. Іван Огієнко пройшов шлях від лікаря тіл до лікаря душ. Він був і фельдшером, і викладачем, і міністром, і видавцем, але врешті-решт він став митрополитом УАПЦ. У 1950 році під проводом вже Митрополита Іларіона у Вінніпезі відбувся акт злуки трьох українських православних митрополій. Можна тільки представити наскільки цей чоловік був сильним духом, що зміг розв’язати таку глобальну проблему.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@velotsyraptor_333]

Слава Україні! Пані Ірино, дякую за цю прекрасну студію. Наявність відео про цього видатного чоловіка не може не тішити. Хочу вивести п'ять тез з побаченого, які найміцніше закріпилися в моїй голові. - Окрім надзвичайно потужної наукової діяльности, Іван Огієнко був блискучим політиком. Працював в двох урядах УНР, в одному із них був міністром освіти. На цій посаді він закарбував своє ім'я в історії - відкрив університет в Кам'янці-Подільському, та став його першим ректором. В наступному уряді він став міністром віросповідань, де ввів обов'язкове проведення богослужінь саме українською мовою (цікаво ще те, що він потім і сам став митрополитом). - Щодо його наукового доробку, то важко переоцінити його важливість для всіх українців, зокрема і нас з вами. Правила правопису, які він розробив у 1921, стали основою для знаменитого клясичного українського правопису. Так шкода, що цей чудовий, логічний та компетентно створений правопис, було так жорстоко знищено совєтською владою. - Іван Огієнко є одним із найвидатніших українських мовознавців всіх часів, без його праць сьогодні не обійдеться жоден дослідник української мови. Вражає те, що він був експертом в царині історії мови. Сьогодні їй не приділяють достатньо уваги, хоч я вважаю, що без фундаментального дослідження всієї історії мови не можна довести сучасну мову до найбільш досконалої форми. - Ще одне його видатне досягнення - переклад Біблії. Важливо відмітити те, що він багато зробив для дослідження доби бароко, адже вона була доволі хорошим періодом для країни, у співвідношенні розвитку мистецтв та наук. Також він створив нову дисципліну - палеотепію - вивчення стародруків. - Врешті-решт, обурює те, що цьому видатному чоловіку не приділяють достатньої уваги, особливо гостро це стосується його творчости. Його геніальні судження про нашу рідну мову досі не поширюються поміж населенням, натомість в наших школах і далі товкмачать обрізаний совєтський варіянт української мови. Навіть його власний інститут удостоївся його імени зовсім недавно. Сподіваємося, що його феєричні праці отримають поширення, на яке вони заслуговують, а щоб наші сподівання втілилися в життя, необхідно вивчати і шанувати його дослідження.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@olgaromaniv3516]

Слава Україні! Дякую, пані Ірино, що розповіли про чоловіка, який як мовознавець, політик та митрополит зробив для України більше, ніж шатія деяких наших діячів та політиків упродовж кількох століть. 1. Іван Огієнко на посаді міністра зробив більше, ніж усі уряди незалежної України. Він розумів, якими важливими є українська церква та українська мова. Працювати йому довелося у важкі часи, але результати його роботи вражають. Вперше українська мова здобуває статусу державної. Також завдяки йому у Кам’янці-Подільському відкрили перший університет, який був створений законною українською владою, а не країною-окупантом. Згодом більшовики назвуть викладацький склад “вижевшими из ума старцами”, а сам університет реформують. Під керівництвом І. І. Огієнка при Міністерстві освіти створено правописну комісію, яка розробила «Проект правопису української мови», затверджений пізніше Всеукраїнською академією наук. 2. Внесок Огієнка в українську культуру, науку і церкву важко оцінити. Перлиною його творчості, став переклад Біблії на українську мову. До Огієнка вже було кілька перекладів Біблії. Однак саме його переклад є канонічно визнаний, через свою близькість до оригіналу, простоту та поетичність. Вперше з-поміж вітчизняних істориків Огієнко склав список святих українського походження. 3. У 1935 році Іван Огієнко аргументував вживання "в", а не "на" Україні. «На Україні» - це граматична ознака нашого рабства. Ми не живемо «на окраине», ми живемо в Україні, тому це просто принизливо говорити по-іншому. 4. На кожній грані своєї діяльности цей великий українець залишив для нас головне: любити і захищати Україну, українську мову та церкву. “Поки житиме мова - житиме народ як національність. Люди, в яких забирають мову, стають німими. А німого попхаєш, куди забажаєш”. Попри всю його велич, пересічні українці нічого не знають про його неоціненний внесок у відродження України. Це і не дивно, адже радянська влада на стільки боялася цього чоловіка, що навіть не оббріхувала його імени, а замовчувала, щоб не привертати до нього увагу і остаточно стерти з історії. 5. Попри те, що ми живемо у незалежній Україні, його творчість та ім’я досі стараються уникати. Про нього майже не розповідають на уроках історії, а зважаючи на те, як зараз псують нашу школу, дійде до того, що діти взагалі не будуть про нього чути. Кам'янець-Подільському національному університетові надали ім’я Івана Огієнка лише у 2008 році, при цьому у 2013 році у цьому ж університеті скасували спецкурс «Іван Огієнко і Кам’янець-Подільський університет”. Можна зробити висновок, що Україна не вміє цінувати тих, для кого є найбільшою цінністю.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@yuliamyskiv258]

Слава Україні, пані Ірино! Дуже дякую за цю надзвичайно пізнавальну студію. Ось 5 тез: 1. Науковець, митрополит, політичний діяч, мовознавець, лексикограф- все це про Огієнка. Він залиший суттєвий слід в історії УНР, написав 1500 праць. Дуже шкода, що українці почали знайомитися з цого творчістю лише на початку відродження української держави, адже всі його твори, у радянські часи, трималися під замком. 2. Іван Огієнко був міністром віросповідання. Один вз його найголовніший наказів полягав у тому, що служба божа має правитися лише українською мовою. Він започаткував курси української мови для священиків. Будучи міністром освіти, Огієнко напрацював основні правила правопису та створив 10 заповідей мови. Він зробив надзвичайно багато для того, щоб українською спілкувалися, Іван розвивав рідну мову. 3. Іван Огієнко написав дивовижну працю, за яку отримав ступінь доктора філософії у Чехії. «Українська мова ХVIст. і Крехівський апостол»- це дивовижна праця у якій описується історія українського народу та живі елементи української мови у релігійних пам‘ятках. 4. На мою думку найвеличнішою роботою Огієнка є переклад Біблії. У 1937 році він видав «Новий Заповіт» у дивовижному перекладі. Іван жив роботою, він прекрасно розумів, що українці мають читати Біблію рідною мовою, адже у мові наша сила. 5. Мене надзвичайно вразила створена Огієнком конкордація творів Шевченка. У Кам‘янці-Подільському Іван виписав на окремі карточки кожну граматичну форму, яку використовував Шевченко. Таких карток було вісімнадцять тисяч. Пізніше він втратив цю дивовижну працю, але його сила волі не дозволила йому здатись. Огієнко знову взявся за цю працю, адже розумів, що це надзвичайно важливо.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@romansahan1853]

Слава Україні, Ірино Дмитрівно! Дякую вам за студію про видатного вченого, політика та автора перекладу Біблії українською мовою Івана Огієнка. З цієї студії хочу виокремити такі 5 тез: 1. Іван Огієнко був вихідцем з бідної сім'ї. Його сім'я не мала достатньо грошей, щоб забезпечити навчання сина, проте завдяки своїм наполегливості, розуму та працьовитістю він зміг вступити в імперський університет імені святого Володимира та успішно закінчити його. 2. Іван Огієнко брав активну участь в українській революції, двічі був членом уряду УНР, йому вдалось навіть стати міністром освіти. На цій посаді він заснував Кам'янець-Подільський університет та став його ректором. В наступному уряді Огієнко став міністром віросповідань та ввів обов'язкове проведення богослужінь українською мовою. 3. Важко переоцінити внесок Івана Огієнка в розвиток літературної української мови. Науковець вважав, що без єдиного правопису не може бути й єдиного народу. Завдяки його старанням світ побачив Правопис 1921 року, який повністю відповідав потребам часу, був по-справжньому "живим", а не насадженим чужинцями. 4. Іван Огієнко залишив нащадкам дуже багато своїх праць. Він ніколи не переставав працювати, навіть й коли потерпав від невдач. Він був експертом в історії нашої мови, досліджував старі тексти, навіть заснував палеотипію - науку про стародруки. Науковець розумів, що без знання минулого мови неможливо й творити її майбутнього. 5. Після смерті дружини, Іван Огієнко прийняв чернечий стан, згодом став митрополитом Української православної автокефальної церкви. Своїми зусиллями він об'єднав 3 православні церкви закордоном. Проте, напевно,найвизначніша робота за його життя - це переклад Біблії українською мовою. Важко й уявити, що було б з національною церквою, якщо не було б перекладу Біблії. Скоріш за все, УПЦ так би й залишилась під владою Москви і продовжувала б насаджувати антидержавницькі ідеї серед нашо населення.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@maxlin6847]

Слава Україні! Дуже дякую за цю цікаву студію про Івана Огієнка! З неї я виділив 5 основних, на мою думку, тез: 1) Іван Огієнко - відомий як вчений, мовознавець, лексикограф, видавець, редактор, історик церкви, міністр освіти та перекладач Біблії. Однак це ще не всі його здобутки та внески в українську культуру та історію. Такі люди, як Іван Огієнко, повинні бути на рівні відомих письменників та артистів, але, на жаль, це не прослідковується у теперішньому суспільстві. 2) Батько Івана був нащадком українського козака і це ще раз підтверджує те, що любов до рідного краю та патріотизм передається з покоління у покоління. Ця ситуація також показує, чому велика частина українців зараз розмовляє російською: за часів СРСР всіх, хто розмовляв або писав українською, просто розстрілювали. 3) Під час того, як він працював міністром освіти в УНР, він створив університет в Кам'янець-Подільському та став першим ректором, однак дуже прикро, що університет отримав його ім'я лише у 2007 році. Що вкотре показує, як українська влада цінує своїх героїв. 4) Також мене вразило те, як влада окупантів намагалася сховати від українців роботи Івана Огієнка у спеціальних фондах бібліотек з секретними маркуваннями. Це показує те, що навіть окупанти розуміли, настільки великими є праці Огієнка та яку цінність вони несуть (1500робіт, що дорівнює 10-ти томам), однак ми не в змозі зрозуміти цього і досі. 5)Також Іван Огієнко записав 10 мовних заповідей, яких дотримувався і сам. Його відношення до мови було близьким до ідеального. Це також показує те, чому за часів, коли він був міністром, українська мова стала державною!

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@ilonabryk6835]

Слава Україні! Дякую вам, Ірино Дмитрівно, за таку цікаву студію! Ось 5 тез, що вразили мене найбільше: 1)Іван Огієнко-політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог. Огієнко - автор багатьох наукових праць з українського мовознавства, історії церкви, культури, канонічного права. Він любив науку, любив роботу, написав дуже багато цінних фундаментальних праць. 2)Я була неприємно вражена, дізнавшись про те, що Україна зовсім нічого не знала про Івана Івановича Огієнка. Не знала його ні як науковця, ні як видавця, ні як релігійного діяча. 3)У Кам'янці-Подільському він зробив одну геніальну річ. Він кожне слово із творів Тараса Шевченка переніс на окрему картку, створив так звану конкордацію творів Шевченка. Тобто кожну граматичну форму, яку Тарас Шевченко використав у своїх творах, Іван Огієнко записав на листках. Він зробив таких вісімнадцять тисяч карточок. Що вражає мене найбільше, так це те, що незважаючи на те, що ця праця була втрачена у Кам'янці-Подільському, він зробив нові ідентичні записи. Взявся за цю справу знову, адже розумів наскільки це важливо. 4)У 1919 році Івана Огієнка призначено міністром Міністерства культів (перейменованого ним в ісповідань) в урядах УНР Ісаака Мазепи та В'ячеслава Прокоповича. Відтоді І. Огієнко причетний до всіх релігійних процесів, що відбувалися на теренах України. Результати його діяльності вражаючі, хоча до певної міри, через об'єктивні причини і суб'єктивні фактори, не доведені до завершення.Першими справами в уряді були вимоги до єпископів - щоби Євангеліє читалося українською мовою; проповіді виголошувалися державною мовою, служби Божі, читання та співи у церквах відправлялись за українською вимовою; висвячувались й призначалися на церковні посади у духовному відомстві ті особи, які знають українську мову. 5)Немає в людини нічого милішого над свою рідну землю. Де хто народився, де провів свої дитячі роки, до тієї землі прив'язується він усією душею на ціле життя. А хто, буває, відірветься від своєї рідної землі, той мріє завжди про неї, як про святість найбільшу. І багато людей, помираючи на чужбині, просять накласти їм у домовину бодай грудочку рідної землі… Іван Огієнко

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@anastasiazavatska9407]

Слава Україні, Ірино Дмитрівно! Дякую за інформативну та повчальну студію. Хочу виділити основні тези з почутого: 1. Іван Огієнко - український мовознавець, історик, письменник, політичний і церковний діяч. Він той, хто відстоював ідею політичної самостійності держави та опори на власні сили у вирішенні її внутрішніх проблем. 2. Державотворчій концепції Івана Огієнка притаманний дуалізм, який виразився у визнанні того, що українська державність може відбутися лише на основі тісної співпраці народу й національної еліти. Цю концепцію, я вважаю, досить правильною й цілком закономірною, шкода лише, що через тих, кому не дано її зрозуміти, ми й досі живемо у країні, у якій абсолютна більшість уважає своєю рідною мовою - російську та не в змозі етнічно самоідентифікуватися. 3. Саме Іван Огієнко заклав основи українського правопису, а це, дійсно, є неоціненним вкладом у розвиток української мови. Для нашої мови та правопису, починаючи від 1933 року, настали досить нелегкі часи. Я вважаю, що завдяки людям, які пропагують та несуть цю інформацію в маси, ми зможемо повернути правопис, який уклав Іван Огієнко. Адже він сам казав: «Де б ти не жив - чи в своїм ріднім краю, чи на чужині, - скрізь завжди мусиш уживати тільки однієї літературної мови, тільки одного спільного правопису, тим ти покажеш, що ти свідомий син своєї нації». 4. Інші вклади в українську культуру, науку, літературу - годі й перечислювати. Ця людина була дуже різносторонньою - від перекладу Біблії до написання віршованих творів релігійного змісту, багатьох праць з історії, культури, канонічного права, славістики, мовознавства, від члена історичного товариства Нестора-літописця, "Просвіти" та багатьох інших товариств до дослідника архівної справи України. Фантастично, чи не так? Недарма говорять: «Талановита людина талановита у всьому». 5. Та найголовніше досягнення Івана Огієнка - це те, що протягом усього свого життя, займаючи чи то світські, чи церковні посади, він проніс любов до свого краю, рідної мови, православної церкви. Він записав 12 заповідей, яких дотримувався все своє життя. Моя найулюбленіша з них «На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови, як свою власну і навіть більше - як честь своєї нації. Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації».

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@user-pu7di5ml4g]

дякую

[@user-oh1wv5nl6l]

Добрий вечір! Важко повірити, що одна людина буває такою різноманітною, як Іван Огієнко. Вчений, мовознавець, лексикограф, перекладач Біблії, фельдшер, політичний діяч і навіть митрополит. Оскільки я здобуваю філологічну освіту, то, зокрема, дізнатися про таку особистість для мене важливо й цікаво. Хоча вважаю, що про видатних постатей рідної культури люди мають знати не залежно від фаху. Він був духовно багатим, добрим, працьовитим. Ось декілька тез із цього відео: 1. Іван Огієнко напрацював основні правила правопису. Їх було поставлено в основу правопису 1929 року. 2. Створив конкордацію творів Шевченка. Напрацював 18000 карток із лексемами Шевченка. Хоча ця дійсно колосальна праця, яка потребувала великої кількості часу й сил, була втрачена, Іван Огієнко, переїхавши до Канади, відтворив її ще раз. Тільки за одне це Іван вже заслуговує на шану й повагу. 3. Став засновником університету в Кам’янці-Подільському. Хотів заснувати школу, в якій би навчав української мови, культури, і в якій буде українська церква. Це доводить, що Іван хотів, щоб українці були освіченими та докладав для цього зусилля. 4. Наполягав на єдиній літературній мові. Вважав, що якщо буде єдина літературна мова, то буде і єдина нація. Він і заклав її основи. 5. Майбутнє можливе тоді, коли дуже добре знаєш свою історію. Раніше я не вважала історію важливим предметом, адже події у ній вже відбулися й начебто нема великого сенсу їх постійно згадувати. Але з плином часу приходить розуміння того, що насправді це теж важлива наука. Як це не знати своїх предків, не знати з чого усе почалося? Ці знання дають усвідомлення того, як працюють різні процеси, дозволяють критично оцінювати ситуацію через призму історичних подій схожих на неї і зрештою приймати рішення, яке не призведе до катастрофічних подій минулого. Завдяки перегляду Ваших студій я усвідомила значущість збереження і захисту рідної культури, бо раніше не надавала цьому якогось значення та й не задумувалася про це. Тому дякую, що мотивуєте нас розвиватися:)

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@user-bp6gz5jm7g]

Признаюся: я була надзвичайно радою, коли ви запропонували наостанок переглянути студію про Огієнка. Ось, що спадає мені на думку про життя і долю цієї людини: 1) Біблія. Я не могла не вказати цю його роботу першою. На сьогодні перекладів Святого Письма є безліч. Найдивніше те, що я не можу сприймати ніякий інший, окрім його роботи. Жоден переклад не заставляє мене думати. 2) Любов до людей. Я не читала його інших праць і не заглиблювалася в біографію. Не знала про його цю його рису. Проте читаючи Біблію відчувала цю любов. Я знаходила її через слова, які він використовував, вони проникали глибоко в душу. 3) Його діти. Вони відвернулися від нього. Це велика трагедія для обох батьків. Як результат рід Огієнків обірвався. Дружина померла. Все на що міг розраховувати - Бог. Тому він взяв чернечий сан. 4) Праці. Це - його досі живі діти. Праці, які були засекречені, приховані. Це не дивно. В СРСР правда нікому не була потрібна. А хто протистояв режиму - поплатився життям. Іван був змушений покинути батьківщину, щоб далі працювати для людей. 5) Церква. Йому вдалося об'єднати те, де точилися довгі протистояння. А любов до свого? Він захоплювався національними церквами окремих держав. Вважав, що потрібно і свою церкву розвивати, поширювати українську мову, щоб зберегти ідентичність.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@user-wd5rn4fx7v]

Слава Україні! Ірино Дмитрівно, дякую за цю прекрасну студію! За час, який ми працюємо з студіями про таких важливих для країни людей, я дізналася, мабуть, більше ніж за роки навчання у школі. Важливо сказати, що про деяких людей я не знала майже нічого коли починала дивитися студію про них. Дякую, за можливість розширити кругозір! Хочу виділити п'ять тез: 1. Те як приховувала радянська влада націєцентричні роботи Івана Огієнка вразило мене. Для мене це показник того, що його твори були загрозою для радянської влади. Його роботи про українську автокефальну церкву могли почати формувати самосвідомість та патріотичність населення і саме тому вони були тільки у спеціальних фондах бібліотек під грифом "секретно" 2. Коли він був міністром освіти уряду УНР він створив український університет в Кам'янці-Подільському та був його ректором. Я думаю, що це не справедливо , що ім'я Огієнка университет отримав не так давно. Внесок цього чоловіка в освіту не можна забувати. 3. Переклад Біблії на українську мову. Я вважаю, що це стало вершиною його роботи. Переклади Біблії на той час вже були та саме його переклад вважають основним за близькість до оригіналу та простоту. 4. Іван Огієнко записав 10 мовних заповідей, яких дотримувався все своє життя. За часи міністра Огієнка українська мова набула статусу державної. 5. Протягом усього свого життя він любив свій краю, рідну мову та український народ. Він розумів, якими важливими є українська церква та українська мова. Він тяжко працював і в його житті були злети та падіння та нічого не зупиняло його і він завжди продовжував боротися за українську культуру і працювати на благо України.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@user-ny2qm6pj1p]

Доброго дня, Ірино Дмитрівно. Дякую Вам за таку чудову студію. Неможливо подивитись ваш випуск і нічого нового не взяти для себе, тому хочу виокремити 5 тез: 1. Іван Огієнко - це людина, яка досягла в житті дуже багатьох висот. Такі люди справді гідні пошани й визнання. Дуже прикро, що ми не цінуємо людей , які зробили значний внесок в історії нашої держави. Мері важко уявити скільки праці було вкладено у всіх його працях. Впевнена, що він не жалів себе і щодня стремився до чогось нового 2. Неможливо не згадати правопис, який він сформулював у 1921, що був покладений в основу правопису вже 1929 р. Це був найкращий за всі часи правопис, в основі якого лежали правила І. Огієнка. Шкода, що проіснував цей правопис дуже короткий термвн часу. 3. Варто згадати його конкордацію творів Шевченка. Напевно, нікому б з нас не вистачило терпіння до цієї справи або й взагалі ми б і не пробували зробити щось подібне. 18000 карточок, які загубилися не стали причиною розчарування Огієнка і він знову взявзя виписувати слова Шевченка. Це вкотре нам показує надзвичайну силу духу Огієнка, його наполегливість та бажання творити щось корисне. 4. Переклад Біблії Огієнка - це неоціненний скарб. Правду кажучи, його прізвище мені було знайоме саме з Біблії, тому що читаю її в перекладі цього мовознавця. Титанічна праця виконана всього лиш одною особою. 5. Дуже прикро, що через непослух дітей рід Огієнків припинився. Не даремно ж написано, що потрібно шанувати батька і матір, щоб добре жилося на землі.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@yanakorynovska]

Доброго дня,Ірино Дмитрівно! Вкотре висловлюю вам подяку за таку інформативну студію. Було досить цікаво почути про людину,ім’я якої носить національний університет у моєму рідному місті.Ось,що я хочу виділити: 1.Дуже прикро,що будучи всебічно розвиненою людиною,а саме:митрополитом, політичним, громадським і церковним діячем, мовознавцем, лексикографом,про Огієнка мало знали не лише у світі,але й в Україні. 2.За все своє життя Огієнко-Іларіон написав більше півтори тисячі наукових і публіцистичних праць, доступ до більшості з яких і сьогодні є обмеженим. Лише за перші десять років перебування в Канаді у відновленому виданні "Нашої Культури" вийшло 29 його праць. 3.У травні 1937 у Львові Ігієнко видав «Новий Заповіт», що являв собою лише частину головної праці всього життя вченого - перекладу Біблії на українську літературну мову з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів. Поставив перед собою завдання: перекласти Біблію на сучасну українську мову,і якомога точніше передати зміст оригіналу. 4.Іван Огієнко закликав священиків виголошувати проповіді, проводити служби, читання та співи лише рідною мовою.Він переконував, що український народ був нероздільним з Богом, а однією з головних причин поразки Української держави вважав те, що "… революція пішла без своєї церкви, не звернула на неї належної уваги". 5.Огієнко наголошував, що мова є невід’ємною частиною політики ,саме тому мова є формою влади, лише той,хто володіє мовою,може керувати. Усі 90 років років Іван віддав зростанню духовності українського народу,утвердженню національної самосвідомості та служінню українській православній церкві.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@Sin-fg1vs]

Доброго дня! Ірино Дмитрівно. 1. Це велика людина яка залишила великий слід в історії УНР який написав понад 1000 праць. Можна і зрозуміти чому в радяньска влада тримали його праці під замком. 2. Головним наказом полягав у тому що служба божа має правитися лише українською мовою. Були започатковані школи для священників де їх навчали української мови. В час коли він був міністром освіти створив університет в Кам'янець-Подільському та був його першим ректором. 3. Отримав ступінь філософії написавши дивовижну працю «Українська мова ХVIст. і Крехівський апостол» А його конкордація творів Т.Г.Шевченка де він виписав аж 18000 тисяч карточок з лексемами це просто дивовижно. 4. Його захопленість до стародруку і створив нову дисципліну палетопія. Ще одна з його робіт це переклад Біблії який побачив світ порівняно з перекладом Куліша. Майже нічого набачивши писав портрети великих людей в нашій історії через любов до людей. 5. Діти відвернулись від цього великого чоловіка. Але є діти якими ми досі пишаємось це його працю і я надіюсь що вони ще будуть жити довго в свідомості українців.

[@user-gq2wq4ip6u]

Дякую

[@nataliyademchenko5768]

Дуже сумно, бо діти Огіенко порушили заповіт матері і завершили його рід.