Культове українське кіно 🛖 Тіні забутих предків (English subtitles). Great Ukrainian poetic cinema 📽

...Прийшло якось в голову викладати на каналі кіно, вистави 🎥 Тож перше одне з найулюбленіших. Дивіться (чи передивіться) його ввечері, чи вночі. Коли всі сплять. Коли ніхто і ніщо не дьоргає. В темряві. Лише ви та кіно. Бо перед вами буде справді трансцендентне видовище, яке потребує вашої уваги та поваги.. щоб наповнити вашу душу надважливим.
Про кіно.
"Тіні забутих предків" - це фільм, який, в суті, став першою фундаментально нерадянською стрічкою про Україну. Він розповідає історію гуцульського Ромео і Джульєтти, наповнену духом свободи в Карпатах.
Для національного поетичного кінематографа це визначальна робота, яка значно вплинула не лише на класиків, таких як родина Іллєнків (Юрій Іллєнко здобув славу як оператор фільму "Параджанова"), Леоніда Осики та Бориса Івченка. Поетика Параджанова і досі надихає вітчизняних кінематографістів. Наприклад, у фільмі Марісі Нікітюк "Коли падають дерева" присутня атмосфера етнографічної казки. Вплив Параджанова можна також помітити у знаменитому фільмі "Мамай" Олеся Саніна.
Цей фільм став не тільки вершиною національного духу, але й, на жаль, зручним приводом для придушення залишків свободи в республіці руками чиновників і КДБ. Протягом років було важко для глядачів уявити, що українські радянські художники жертвували своїми кар'єрами, добробутом, а навіть життям, ради права творити. Наприклад, Микола Трегуб, який віддав своє життя, не витримавши тиску.
Режисер зображує Карпати як цілком фантастичну територію, де люди мають особливі стосунки з природою та одне з одним. Життя, смерть, кохання, навіть щоденні рутинні справи - все тут має характер загадки. У природних сценах біля річки та у лісі камера безупинно обертається, ні на хвилину не зупиняючись, немов елементарний дух, який живе серед людей. Поезія візуальних образів у творчості Параджанова парадоксально поєднується з майже документальним стилем зйомки. Тому цей фільм досі зачаровує нас.
Фільм "Тіні забутих предків" визнали справжнім естетичним проривом в світовому кіно. Фільм відкрив нові можливості для поетичного осмислення драматичного сюжету та створення унікальної екранної форми розповіді.
Протягом десятиліть у кіномистецтві були спроби поетичного втілення життя, починаючи з французького «кіноавангарду» 20-х років. Однак, часто це виявлялося у формі умовної екранної драматургії або створення особливої поетичної атмосфери, як у французькому «поетичному реалізмі» 30-х років.
Камера Юрія Іллєнка додає фільму динамічності і зберігає свою творчу індивідуальність поряд з діями героїв.
Поетичний характер твору грунтується на безкінечній черзі фольклорних звичаїв, одягу, обрядів, що підсилюють цілісність образного світобачення авторів. Особливо це помітно у відтворенні образів овчарів, звучанні трембіт і у майже міфічних персонажах, які з'являються на екрані.
___
"Shadows of Forgotten Ancestors" is essentially the first fundamentally non-Soviet film about Ukraine. It tells the story of Hutsul Romeo and Juliet, imbued with the spirit of freedom in the Carpathian Mountains.
The film holds immense significance both artistically and politically. For the national poetic cinema, it serves as a landmark work (similar to "Citizen Kane" for Hollywood) that significantly influenced not only the classics like the Ilyenko family (Yuri Ilyenko gained fame as the cinematographer of the film "Paradjanov"), Leonid Osyka, and Boris Ivchenko. Paradjanov's poetics continue to inspire domestic filmmakers to this day. For instance, Marichka Nikituk's film "When the Trees Fall" is permeated with the atmosphere of an ethnographic fairy tale. Paradjanov's influence can also be seen in the renowned film "Mamay" by Oles Sanin.
The film became not only a pinnacle of national spirit but also, unfortunately, a convenient pretext for extinguishing remnants of freedom in the republic by the hands of officials and the KGB. Over the years, it was difficult for the audience to imagine that Ukrainian Soviet artists sacrificed their careers, well-being, and even their lives for the right to create. For example, Mykola Trehub, who took his own life under the pressure he couldn't bear.
The director portrays the Carpathian mountains and forests as a completely fantastical territory where people have special relationships with nature and with each other. Life, death, love, and even daily routines are all mysteries here. In the natural scenes, by the river and in the forest, the camera whirls around without stopping for a moment, like an elemental spirit living among people. The poetry of visual imagery in Paradjanov's work paradoxically combines with a nearly documentary style of filming. That's why this film continues to captivate us.
#тінізабутихпредків #культовекіно #фільмиукраїнською

[@user-ip9zl2jw3d]

Стільки людей зараз є з таким безмежним болем за втратою рідних, коханих... І ще стільки буде... Дякую !

[@marinamelnichuk1474]

Час від часу переглядаю цю стрічку,завжди щемить коло серця Завжди захоплююсь силою таланту творців цього шедевру.Створити таку картину можуть тільки дуже талановиті митці .Геніальність Параджанова вражає.,вражає і операторська робота,а гра Івана Миколайчука- це вища ступінь акторського мистетства.Лариса Кадочникова - гармонійна,гарна неординарною красою.Маємо цей скарб- " Тіні забутих предків".

[@1.20am]

Так, це шось трансцендентне, я завжди вночі включаю, шоб ніхто не заважав, нічна атмосфера ще підсилює побачене

[@for5minutes]

masterpiece!

[@vitaliyvyntu4566]

ПОВАГА

[@RusLanczatko]

Чесно, це жах. Це не Тіні забутих предків.