Рет қаралды 1,001
Період XVI - XVIII ст. в історії української (руської) геральдики вирізняється найбільш яскравими формами та різноманітними практиками уживання гербів. Саме від цього часу походить найбільша кількість геральдичних джерел, особливо ж - від XVI ст., коли практично кожна родина, що претендувала хоча б на частково на привілейований статус, уживала власний герб.
Поруч з гербами князів, титулованої аристократії та рицарства на Руських землях спостерігаємо численні приклади уживання гербів міським патриціатом та простими міщанами, різними групами напівпривілейованого населення - боярами панцирними та путними, різноманітними військовими слугами, врешті - найдавніші козацькі герби походять також від другої половини XVI ст.
Широко представлено в цей період герби міст, цехів і гільдій, церковних братств, навчальних закладів та інших корпорацій. Гербами користуються в рівній мірі церковні ієрархи Католицької, Православної та Унійної Церков, а також протестантські пресвітери. Можна констатувати, що за виключенням селян, геральдичні практики від XVI ст. стають звичним явищем серед всіх верств українського суспільства.
Цей період є також часом глибоких трансформацій руської геральдики. Утворення Речі Посполитої зумовило посилення взаємовпливів геральдичних традицій різних частин цієї держави. Вже на середину XVІI ст. на основі руської, польської та литовської геральдичних традицій постає своєрідна річпосполитська (сарматська) геральдика. Старожитні руські герби в цей час набувають нового осмислення - їхні фігури зображувано у натуралістичний спосіб, самі вони отримують власні назви, а тогочасні ерудити вигадують для них героїчні гербові легенди.
Водночас на далекому прикордонні Республіки виникає і розвивається цілком нова, ні на що не подібна, гербова система - козацька геральдика…