Тихо встала зоря хвиля лагідно б’є Тріскіт вогнища полум’я гра Раптом голос Христа:- Петре любиш мене? Й похилилась в Петра голова Погляд ніжний Христа він пригадує знов Сльози зрошують мужнє лице То не відчаю плач, то жагуча любов Щирі сльози говорять про це Так три рази звучало питання Петру Сину Йонин чи любиш мене? Несміливо Петро тричі мовив люблю О Мій Господи Ти знаєш все А у пам’яті знов Петре любиш мене Серце біль невимовний пече Слів не чути гучних каяття лиш одне Щирі сльози говорять про це Грішна жінка в сльозах біля Господа ніг Ждала осуду від багатьох Та Спаситель з любов’ю простив їй весь гріх Бо вона полюбила Його Дивний спокій в розчулене серце ввійшов І наповнила радість з небес Всі в сльозах каяття і безмежна любов Щирі сльози говорять про все Біля гробу в саду Магдалина в сльозах Бо для неї Христос дорогий І Воскреслий Господь ніжно жінці сказав О Маріє й утішив її Мій Господь обізвалась бентежно вона Як побачила рідне лице Слів не чути гучних, в серці віра жива Сльози щастя говорять про все.