Ліна Костенко "Чекаю дня..", читає Максим Самчик

Вірш читає Максим Самчик - актор (зірка серіалу "Перші Ластівки")
Чекаю дня..
...Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, -
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
Room Boom Book спільно з неофіційною сторінкою, що присвячена творчості Ліни Костенко на фейсбуці, запускає Всеукраїнський флешмоб відеочитань поезії геніальної поетеси Ліни Костенко до її 90-річчя, яке письменниця святкуватиме 19 березня.
А також серед усіх, хто підтримає наш флешмоб, ми оберемо трьох найкращих, яким подаруємо книги Ліни Костенко! 😘
#вітаю_ліну_костенко90
#лінакостенко #linakostenko

[@user-lz8zs5zj2g]

Я обожнюю творчість Ліни Костенко.Геніальна поетеса,сила слова,глиба в поезії.Патріотка України,близька до народу.Сильна духом,не прогибалася і не прогибається перед владою.Вільна в своїх діях.

[@v_pitmi]

Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? ...Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна туга плакала органно, Він Богом був. І він створив свій світ. І одвернувся: все було погано. Блукали руки десь на манівцях, тьмяніли фрески і пручались брили. Були ті руки в саднах і в рубцях - усе життя з камінням говорили. Вже й небо є. А стелі все нема. Пішли дощі. Хитались риштування. Внизу ревла і тюкала юрма. Вагою пензля металися вагання. А він боявся впасти на юрму. Сміялись в спину скіфи і етруски. І він зірвавсь. Не боляче йому, бо він розбився на камінні друзки. І ось лежить. Нема кому стулить його в одне на плитах базиліки... Прокинувся. Нічого не болить. Все віднялось. І це уже навіки, Нажився він. І недругів нажив. Було йому без року дев'яносто. Життя стужив і друзів пережив, і умирав зажурено і просто. Важкі повіки... стежечка сльози... і жаль безмірний однієї втрати: "В мистецтві я пізнав лише ази. Лише ази! Як шкода умирати..." Земля пером. Чудний був чоловік. Душа понад межею витривалості. Щоб так шукати, і за цілий вік - лише ази! - ні грана досконалості. Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, - усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті.

[@user-qw7ov3tf8m]

БРАВО! Дякую щиро творцям цього шедевру -- ПОЕТЕСІ і виконавцю. Що робиться в душі -- не передати словами...

[@user-oq3jl4in6r]

Дуже проникливо, безмежно дякую за виконання, бере за душу

[@liubovoleksiuk2488]

Браво! Усім трьом митцям!

[@foxtrot4232]

Мододець.Уклін величній Ліні Костенко.

[@user-qe2xi4ww6y]

Я завмерла. Подих змлів. Бо наче там, ось прямо зараз!.. Оті лише, лише ази... Життя пройшло. Життя вже сталось...

[@jonuikpubgmobile9311]

Дякую тобі ,хлопче ,за глибину почуттів вірша нашої Ліни!

[@user-qe4sn7oo6e]

Щиро дякую за таке гарне виконання і за геній Ліни Костенко!!!!!!!

[@olhaolha7766]

Щирість, сила, добро - усе це відчуваєш, коли слухаєш цього молодого талановитого актора.

[@user-tk4jt2kr1e]

Кожен вірш Ліни Костенко, як ковток холодної води у спекотний день...Дякую за таке проникливе виконання.

[@user-tb8dl5lg9f]

Дякую, орле!

[@user-mj1mp8ew3u]

Дякую за вірш! Максиме, я закохалася у твій голос...

[@user-vv4td3km7q]

Дякую, якиц Ти молодець.

[@jonuikpubgmobile9311]

Так ,наше життя дуже швидко минає,і ми пізнаємо тільки його ази.І дай нам Боже всім розуміння та жаги до життя,яке б воно не було.Дякую!

[@goldgamer5226]

Дякую за вашу працю 💙💛🤗

[@Great_Ukraine]

Чудове виконання! Браво!

[@el-WANS]

Браво!

[@katisosnova6914]

Неймовірно❤❤❤❤

[@user-oj8db5uj6t]

Молодець. Глибина в кожному слові

[@LeryYell]

Дякую також за важливу роль в Перших ластiвках. Дуже важлива проблема суспiльства!

[@user-hd5zb8bg3q]

Аж дух перехоплює. Це просто, просто неймовірно 💔

[@boris324]

Дякую

[@oloftorvaldson6224]

Красиво прочитав

[@user-xf2vt6st4j]

Це шедевр. "Були ті руки в саднах і рубцях - усе життя з камінням говорили". Пощастило в жовтні минулого року бачити і Давида у Флоренції, П’єту у Ватикані і Сікстинську капелу. "Вже й небо є, а стелі ще нема...". Його грандіозний проект - купол собору св. Петра був побудований вже після його смерті. "й було йому без року дев’яносто". Мікеланджело, коли він помер, було 89. Геній сучасності шедеврально описав генія минулого

[@user-dr6vs7ou2k]

Чудово прочитав) молодчинка 👍

[@DIMA_LIBRA]

Важкий вірш... Глибокий.

[@angellineangelline9969]

дуже гарно:)) і правдиво

[@docdoctor5405]

ДЯКУЮ , зворушливо глибоко .

[@user-jr4yg8vu1p]

🙏👍👏🔥❤️

[@Great_Ukraine]

Дякую! Чудове виконання!

[@LeryYell]

Дякую, Максиме!!!

[@ivanzinych3698]

Чудово! дякую!

[@ruslanberevych4425]

Починаю бачити людей з якими розмовляю.....часами болить

[@user-sq5ny9it9u]

Браво!!!

[@user-qo4ki7ko9g]

Дуже гарне виконання!

[@user-eb5km2ti6l]

Мурашки по тілу) 🧡

[@seancody3308]

💔

[@Vadimchyk]

Браво! Дуже драматично.

[@user-yw3it2wj5u]

👍❤️🌺👏

[@Prest-uk1rw]

❤❤❤❤❤❤❤❤

[@sudiycom1488]

Не знаю украинский язык, не понимаю слов, но звучит красиво

[@user-lt8jw9gl5q]

Буду ходити від храму до храму тільки слухати його спів На сповідь піду тільки до того священника Який відповість мені на ті 4 запитання 4 запитання ні 4 Ні є ще 5-е що відчуває він віруючи в Бога Мені потрібно знайти до мого Сапога Пару Поможи нам Боже знайтись Бо ж була у моїй практиці 1 монашка вона сказала що жінка вірить поверхносно от чоловіча віра вона глибока духовний мій чоловічі обізвись...

[@user-bk4nc6qc2l]

Все-таки украинский красивый🇺🇦❤️

[@user-sv3kp8et3e]

Щиро дякую за вірші.

[@user-pb6mj5xt3k]

Слухала із задоволенням.Спасибі.

[@user-dn6wm2nx9t]

Борисполь Город молодец, они Лину Костенко цитировали на остановках!!! И в Этом почет покойному Меру Борисполя!!!!! Честь и хвала Человеку.....

[@alexbovda6560]

🇺🇦

[@anna_melnychenko]

🙌

[@sergijkushanov2597]

Сильно!!!

[@sergiizaika130]

I'm waiting day when finally can say: "This verse, although, unimprovable!" But then immediately sad became, And wish this verse get lost, cause otiose. I'm afraid: if perfect verse was done, The top of poetry is reached, So should I stop my run? ... He was auld. Elder among. And passed. His hands create a lot of epilogues In dreams He saw untreated granite stones. Deadliest mourn His mind tormented. He was a god. And He create this World But looked away: it wasn't good enough. His hands digressed: the stones was pale and rough. This hands was brushed and full of scars From the Beginning straggling with the cliffs. The Sky is done, but roof still missing The rains have fall, but frame still flimsy In deepest caves crowd working with the stone And He still drawing up and bottom Afraid of falling in the darkest womb... He heard laugh right about back The crowd has climbed to the Creator's deck... And He jump off, fearless among all gods He wrecked apart, but know the price of adds. Now resting here, waiting for rebirth And time will come, someone afford the cost. Awoke...Painless, eternally unmoved Profound, cursed by enemies and crowd He lives full Life, lost friends, dutiful wife And wait for death with morning clear mind He rolled his eyes, and tears flows beneath But not like river full of spring prowess Like old creek, mostly, stuffed by Autumn leaves. "In Art I learned just basis, gosh, just primer! And now must pass, return to Havens Keep I'm rest in peace and someone really say "He was so strange, try to obtain own way! But what He did? Lil more above the Nothing! Lived almost century, but silently now passing!" O You, Almighty Wisdom, Wind of Genius You lived by Eons, Sparklingly-Fearless! You saw humanity, it cruelty and madness But never hiding, never sink in sadness! What You see now? In Whole-Worlds ends - everyone "genius", everyone can pretend Colossus, Artist, Master, Singer Eternity, use their "art", like kindler! They made "another" when You pass away They does not know how truer Art exists, They think, that Michelangelo know only basis.

[@arthuramarul2751]

актор

[@iloveFilippG]

Ничего не понятно, Но очень интересно 😍🦋

[@user-np2cd1tc3c]

Душой слушайте.

[@alenakuzmenko6954]

😢

[@velazquez4058]

Um can any one translate i don't know what hes talking about

[@andrewandrew4430]

I am waiting for this day when I say to myself: Well, a stanza - I know! - perfect. Oh, how then, I’m right, I’m getting sick! How I wish her death instantly! How scared: where now ?! Already the top, where is my road? ... He was old. Gone. The door closed. And they sang the glories of epilogues to him. He dreamed of sinewy granite. And mortal longing is like an organ crying. He was God. He created worlds. And he turned away: everything was filthy.

[@velazquez4058]

@@andrewandrew4430 thank you

[@user-yy7mm7xo3e]

что за мелодия на фоне?

[@iwannamartyn7316]

"І як захочу, щоб вона сконала". Забери мене.

[@sergiyosoka9265]

Чекаю дня, коли СОБІ скажу. Собі, а не тобі... Господи... чи Ви не бачите тексту...

[@user-ql3vx2th8f]

А что за мелодия? Можно название)

[@user-ty7rr4iw7i]

Чтець !

[@user-bz5mj2sm5w]

Музика глушить текст. Хочеться чути вірш Ліни Костенко.

[@user-qc2lv5pt3f]

Чьи это стихи???не все можу зразуметь.есть где-то на русском эти стихи???

[@user-uy2df4fl9o]

Це вірш Ліни Костенко

[@iwannamartyn7316]

Забери мене, як людина і припини це дурнувате КІНО.Мені не легіон потрібний, а живі стосунки.

[@user-jm9bo8dj7e]

Браво!

[@angielis1626]

Дякую

[@qwine3555]

Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? …Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна туга плакала органно, Він Богом був. І він створив свій світ. І одвернувся: все було погано. Блукали руки десь на манівцях, тьмяніли фрески і пручались брили. Були ті руки в саднах і в рубцях - усе життя з камінням говорили. Вже й небо є. А стелі все нема. Пішли дощі. Хитались риштування. Внизу ревла і тюкала юрма. Вагою пензля металися вагання. А він боявся впасти на юрму. Сміялись в спину скіфи і етруски. І він зірвавсь. Не боляче йому, бо він розбився на камінні друзки. І ось лежить. Нема кому стулить його в одне на плитах базиліки… Прокинувся. Нічого не болить. Все віднялось. І це уже навіки, Нажився він. І недругів нажив. Було йому без року дев’яносто. Життя стужив і друзів пережив, і умирав зажурено і просто. Важкі повіки… стежечка сльози… і жаль безмірний однієї втрати: “В мистецтві я пізнав лише ази. Лише ази! Як шкода умирати…” Земля пером. Чудний був чоловік. Душа понад межею витривалості. Щоб так шукати, і за цілий вік - лише ази! - ні грана досконалості. Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, - усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті.