Слова дивно гарні! Це літо - назавжди. Тут білі ромашки Зриває тендітна рука. То сонце, то зливи, Світ мокрий, щасливий, Я знаю, то ти ворожиш На пелюстках. Тут холодна біжить ріка, Тут, на пісках, я шукав любов. Тут казали: її нема. Тут я тебе все одно знайшов. Тут зірка зелена, Тут сходи на небо, Любов тут сильніша за смерть. І зовсім невинний, Квітками нічними, Повільно тече і тане Твій ніжний мед. Я вивчу губами Це літо напам'ять, Як дивне чужинське ім'я. Над нами ромашки, Ти кажеш: "ще трошки", Я хочу тебе любити Усе життя!
@yuliachar9 жыл бұрын
@provadym5 жыл бұрын
дивина, яксь сопливі фініки з махнатиками мільйони переглядів набирають... справжніх цінителів, хто знає Костика, Морозова, Сонцекльош хоча би, одиниці(((
@balandis62443 жыл бұрын
Ця дивина називається - деградація.
@mykos21 Жыл бұрын
А чому Кость трагічним голосом співає про те, що таки знайшов своє кохання? Чи то тільки мені чується, що він ледь не плаче від знесилення і туги?