Бабуся розповідає вірш "Одинока мама"

March 06, 2016

[@user-ii1pd7fn7u]

Мудра старість у цієї літньої пані. Хай доля й Бог дарує їй здоров"я,світлу радість і любов рідних і близьких. Вона вміє віддавати тепло своєї душі людям.

[@lesyaukrainka1417]

Если мать еще живая, Счастлив ты, что на земле, Есть кому, переживая, Помолиться о тебе 🙏🙏🙏

[@user-hv2qo8gm7b]

Да благословит вас Господь и сохранит вас!!! Да призрит на вас Господь светлым лицом Своим и помилует вас!!! Да обратит Господь лице Своё на вас и даст вам мир!!!

[@user-zt2dk2jo1h]

Дякуємо! Беззубець Валентина Антонівна. З.с.Тинівка Черкаської обл. Слава Богу, за вірш..)❤

[@user-mx2ld9on6r]

Слізно,щемливо ітак по життю справедливо Дякую ❤

[@user-ln8zz9ec3y]

Хай Господь рясно благословить

[@user-bi2mq1hc8u]

😊6❤❤❤❤

[@user-bi2mq1hc8u]

⁹😊

[@user-fm4jv6yi9n]

Так і є доньки і син наче про мене відвернулись.тільки якщось треба то бігом.Плачу ,а вони наче 2:45 озвіріли ніби в них матері й не було. ( 2.Тимофія 3 :1-5)

[@user-ue4gy2ju5r]

❤❤❤

[@M.a.x.i.1.3.]

Класс❤❤❤

[@artcooking6851]

слова стиха есть?

[@lesyaukrainka1417]

Art Cooking Да, есть слова.... Моя мама🌸🌺🌸

[@metelskiy]

Старенька сива жінка, зіпершись на ціпок Повільно з відпочинком, іде по хліб в ларьок Пересуває ноги, а кісточки болять Та й руки від утоми, худесенькі тремтять Спіткнулася убога, упала, от біда Вся в вибоях дорога, багнюка та вода Знайшлась людина добра, бабусю підвела І як завжди буває, розмову завела Ви одинока нене? Хто відпустив саму? Ні, є синок у мене, та ніколи йому Є донька, й внучка Катя, та в кожного своє Мені самотність в хаті, вже жити не дає Не в змозі щось робити, нема з ким говорить А та гнітуча тиша, вже в голові звинить Як був живий хазяїн, ми вдвох, що не візьми Тепер одна встрічаю, я часто день слізьми Гадаю поміж люди, тихесенько пройдусь Може знайомих встріну, журбою поділюсь Безсонні ночі довгі, думки сумні снують снують Про те що відшуміли, ще болю завдають Все згадую як діточки, ішли із класу в клас Доглянуті мов квіточки, хоть не простий був час Як серденько стискалось, коли хтось з них хворів В душі як гордість рвалася, що мій синок змужнів Як милу рідну донечку, кровиночку мою Веселу наче сонечко, я заміж віддаю І гамір тоді радував, звінкий веселий сміх Минулось, навіть радіо, мовчить четвертий рік Своє життя готова я, життя за діточок віддать Була б щаслива в них сімя, здоровя й благодать Невже забули діти, про ті щасливі дні Що доживає мати, одна, у самоті Усі ми смертні люди, час швидко промине І матери не буде, і молодість мине Не раз себе осудять, і доньки і сини І буде тяжко жити, з почуттям вини Матусі не потрібно багатство, це було А треба їй від рідних, турбота і тепло