Михайло Павлик: історія визначних українців

ПАВЛИК Михайло Іванович - громадський діяч, письменник, публіцист. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1900). Н. в с. Монастирське (нині в складі м. Косів). Навч. на філос. ф-ті Львів. ун-ту, недовго відвідував москвофільський "Академический кружок", друкував у його ж. "Друг" статті й вірші.
У березні 1876 познайомився з М.Драгомановим, який їхав в еміграцію, і відтоді до кінця життя був невтомним пропагандистом його національно-соціальних ідей. Критикував консервативне галицьке духовенство, сповідував принципи гуманного (не марксистського) соціалізму, передбачаючи, що "р[осійські] революціонери стануть стовпами реакції status quo на другий день революції" (з листа до М.Драгоманова; 1886), оскільки "соціалізм, організований і тероризований виключно централістами-державниками, мусів би стати могилою народів…" (1904).
Листування з М.Драгомановим та ярлик "соціаліста" призвели до перших арештів (1877) і відрахування з ун-ту. 1878 редагував з І.Франком ж. "Громадський друг", а після його конфіскації - збірники "Дзвін" і "Молот". Уникаючи чергового ув'язнення, з 1879 по 1882 перебував у Женеві (Швейцарія), потім - у Монпельє на пд. Франції, допомагав М.Драгоманову та С.Подолинському готувати збірник "Громада".