МОЯ СПРОБА ПРОЧИТАТИ ПРУСТА і що з того вийшло

Привіт, в цьому відео читаю знаковий роман Марселя Пруста, «В пошуках втраченого часу» в оригіналі, і ділюся своїми першими враженнями.

[@knigozherka]

Дуже цікавий влог, чекатиму ще

[@iryna.chaus-books]

Дякую!

[@user-zz2ze1fz3p]

Давно вже хочу прочитати, але знайти Пруста українською ще та задача) Відео дуже атмосферне і Вас дуже приємно і цікаво слухати))

[@iryna.chaus-books]

Дякую❤️ так, за українським перекладом треба полювати на olx чи десь у букіністів.

[@pidsklianymkovpakom]

Дякую за атмосферне відео!😍 Чекала твоїх вражень, і дуже подобається, як детально ти ділишся своїми думками. Мені теж чомусь здається, що Пруст - це таке осіннє, може, і зимове читання, коли життя трохи сповільнюється. Сама дуже хочу з ним познайомитися, але розумію, що треба, мабуть, трохи більше часу повивчати літературу Франції, звикнутися з нею. Останній кадр - це вау! Я б 10-ти годинну версію такого подивилася😍 Чекатиму прочитаного!❤

[@iryna.chaus-books]

Дякую, Діано! Після зйомок я згадала ще купу всього, що забула сказати😂 я не знаю чи обов‘язково бути сильно підготованим до читання Пруста, впевнена, що комусь може зайти такий стиль і без додаткових знань😊 просто я люблю паралельні читання і книги які переплітаються одна з одною, такий собі ефект максимального занурення в історію і в епоху.

[@mandrybooks]

Я просто в захваті, що ти читаєш Пруста французькою 😍 уявляю, який це кайф! Дуже було цікаво послухати твої враження, імпонує, що ти так ґрунтовно підходиш до читання. Мені одразу захотілось і собі якийсь журнал придбати 😁

[@iryna.chaus-books]

Дякую! Так, деякі книги хочеться читати повністю занурившись в контекст.

[@knygodzungli]

Ще не читала Пруста, але з кожним подібним відгуком все більше хочеться, навіть коли це не суцільний захват)

[@iryna.chaus-books]

Якщо довгі речення і дуже розмірена розповідь про звичайне життя і прості людські переживання (наскільки вони можуть бути «простими» у французької буржуазії ) не лякають, то однозначно треба читати .

[@AlisaYakubivska]

Таке атмосферне відео! Кайф ❤

[@iryna.chaus-books]

Дякую! Сьогодні вранці якраз дивилася твоє відео❤️

[@tetianachekaieva]

Дуже цікаво! Дуже красиво! Я також хочу прочитати Пруста. Ці відео - ❤! Усі на цьому каналі. Дякую, Іро!

[@iryna.chaus-books]

Дякую! Цей роман однозначно вартує прочитання, або хоча б спроби прочитання. Адже не даремно це класика, що пройшла випробування часом.

[@Maria_Fedosova]

О,Ви так покращили якість свого відео!😃nice😊

[@iryna.chaus-books]

Дякую! Хороший мікрофон робить дива😅

[@oliazbrozhko4922]

Мені сподобалась атмосфера відео, особливо початок ))

[@iryna.chaus-books]

Дякую♥️

[@Olenusia]

Я тільки почала читати Пруста. 10 сторінок мені "даються" за годину. Більше 20 сторінок за день я читати не можу. Абсолютно розумію, чому люди зі здоровою менталкою не сприймають такі книги, чому їх дратують головні герої, які постійно "в'язнуть" у постійних роздумах, невпевненості, муках совісті чи мають суцільні "емоційні "жуйки".А от, люди з ментальними розладами з тими "емоційними жуйками" живуть практично 24/7 і це може бути пов'язане як з надважливими питаннями, так і з тим, що здорова ментально людина вважатиме дурницями. Але так деструктивно працює мозок людини, в якої є дисбаланс нейромедіаторів. Коли люлина приймає коректно підібрані психіатром психотропи, стан, часто покращується. Проте на початках ХХ століття психіатрія була дуже "темною і екзикуційною". Я навіть з тих 40 сторінок вже бачу, що головний герой з маленького віку вже має нездорову менталку, можливо, це спадкове, у батька невралгічні болі, тітка, яка його "підсадила" на мадленки теж після смерті свого чоловіка не виходила з депресії і не виходила з дому, рідна його бабуся, щоб "прояснити голову" постійно ходила на прогулянки, за будь-якої погоди. При такій спадковості, не дивно, що ГГ став таким яким став, плюс досить емоційно-холодне виховання його батьків. Ми не знаємо з якого віку(принаймні, я поки не знаю) в ГГ спогади того, як він годинами чекав, коли його прийде поцілувати мама. Там де дитина росте в емоційному теплі, навіть ментальні розлади трохи послаблюються, а тут навпаки, маленкий хлопчик годинами чекає на поцілунок матері, його постійно мучать думки, думки, які його виснажують, які роблять боляче, кидають в протиріччя, і це не є його вибір, не є його лінню, його слабкою волею, він мала дитина. Багато людей, хто не цікавиться як працює мозок чи як працює мозок в людини з ментальними проблемами, просто кажуть, що це "гидкий лінивий слабовольний характер", а ні, так працює мозок в люлини з дисбалансом нейромедіаторів. Я абсолютно розумію, що книги Пруста не сподобаються всім, радше сподобаються меншості і не тому, що це "висока полиця", ні. Це література написана людиною, в якої мозок працює інакше. Як і у Вірджинії Вуль, як у Зебальда, як у Вальзера і багатьох інших авторів, які не мали здорової менталки. Але ці книги, це чудова ілюстрація того, як живуть люди з хворою менталкою, як вони мучаться, емоційно, часто фізично, а коли вже не витримують того пресу важких думок, скоюють суїцид, на жаль Вибачте, що так багато негативу, мені просто хочеться, щоб більше людей розуміли як живуть люди з ментальними проблемами. Нас не треба жаліти, просто розуміти, що наш мозок працює некорентно. Те, що ви, здорові люди, долаєте, для нас часто буває просто непідйомним Еверестом і ми "варимося" в дикому казані власних страхів, почутті вини, постійних метань, роздумів 24/7, особливо вночі. Хто не хоче цього знати чи сприймати не варто читати ці книги. В світі є багато літератури до смаку

[@iryna.chaus-books]

Не хотіла, аж так зачитати ваші почуття своїм відгуком. Я, насправді, люблю тексти в яких багато роздумів і самокопання, але Пруст зі мною не спрацював. Не знаю чи я було не в тому емоційному стані щоб співпереживати, чи просто він не мій письменник… буду читати далі і розбиратися) для справедливості скажу, що самокопання жінок мені більш близькі, тому і Вірджинію Вульф і Сильвію Плат я люблю. Страждання чоловіків мені даються важче. Є підозра, що це через якісь насаджені суспільством стереотипи.