На городі коло хати...

Чекає мати сина із війни,
щодня в вікно дитину виглядає.
Зітре сльозу рукою із щоки
і, як синок маленьким був, згадає...
Як перші кроки у житті робив,
як плакала, почувши слово " мама",
як об каміння ніжку він розбив,
і ось тепер війна на фронт забрала...
Минає день, минає довга ніч...
Вона б за ним побігла! Та безсила...
Вона б життя віддала, певна річ,
Вона б вогонь сльозами загасила!
І син прийшов! Живий, весь в орденах!
Обняв рідненьку, подивився в очі :
" Я бачив тебе. мамо, в своїх снах.
коли гармати розривали ночі...
Я відчував, що молишся, завжди!
Коли за метрів два проходив ворог,
не бачивши мене й товаришів,
мов очі йому затуманив морок...
За все, матусю, дякую тобі,
за сльози, молитви і за чекання,
не хочу тебе бачить у журбі,
хай змиє посмішка твої гіркі страждання.
"На городі коло хати" виконує аматорський колектив "Оберіг" с. Мойсівка