Рет қаралды 3,058
"І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї.
А Петро сказав до нього: Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!
Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.
А він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе! І всі так само говорили.
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: Посидьте тут, поки я помолюся.
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
І мовив: Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти.
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
Повернувся він утретє й каже їм: Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"
(Мр. 14, 27-42)