Рет қаралды 24,224
П'єса І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» поклала початок новій українській драматургії і зробила свій відчутний внесок у розвиток театру Росії, Білорусії, Молдови. Ця перша соціально-побутова драма стала підґрунтям пізнішим драматичним творам Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Я. Кухаренка та ін. Від неї ж пішли і основи оперного мистецтва.
Тема, сюжет, композиція твору
«Наталка Полтавка» - це драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя. Твір має соціальну спрямованість, адже перешкодою на шляху до одруження Наталки з Петром стає майнова нерівність.
Дія твору відбувається у полтавському селі. Зав'язка сюжету - це зустріч Наталки з возним, який пропонує їй одружитися з ним. Наталка не хоче й думати про таке одруження, бо вона чекає на Петра, який пішов на заробітки.
Конфлікт п'єси досягає кульмінації, коли Наталка категорично відмовляється одружуватися з возним, а Петро радить скоритися матері і пропонує їй усі зароблені гроші. Возний, якого розчулив такий акт самопожертви, зрікається Наталки на користь Петра.
Отже, тематикою «Наталки Полтавки» є показ соціальної нерівності, життя селян, бурлаків та чиновників, відтворення сільських звичаїв. Загалом мотив п'єси - розлука з коханим-бідняком та одруження з багатим нелюбом - був досить характерним для більшості тогочасних європейських мелодрам.