Рет қаралды 3,883
Альбом "Осінній день", 1997
Слова: Ліна Костенко
Музика: Ольга Богомолець
І не минає, не минає,
І вже, напевно, не мине!
Тривога душу розпинає:
А що, як любиш не мене?
А по-латині - аморе, амо!
Невже від цього рятунку немає?
А море, мамо,
А море, мамо,
Теж не минає.
А море, мамо,
Аморе, амо,
Аморе, амо!
А ти єдин!
Я обламаю хвилинам пальці,
Щоб не вплітались в печаль годин!
Розпались хмари
На міліграми,
І всох колодязь
Каламаря.
Куди забігти?
Аморе, амо...
На карті місяця теж моря.
А по-латині - аморе, амо!
Невже від цього рятунку немає?
А море, мамо,
А море, мамо,
Теж не минає.
Чманіє сад од квітучої рясності.
Іду, збиваю росу хвощів...
Море Кризисів.
Море Ясності.
Море дощів.
А по-латині - аморе, амо!
Невже від цього рятунку немає?
А море, мамо,
А море, мамо
Теж не минає…