Жінка, що мене любила

Відмерехтіла далеч біла,
Сніги розтали - і нема.
І жінка, що мене любила,
Живе розлучена, сама.
Вона не дзвонить і не пише,
Вона не кличе і не жде.
Чому ж тоді до неї, вірше,
Душа похнюплена бреде?
Невже надіється, що можна
Переінакшити життя?
Але минуща днина кожна
І час тече без вороття...
І вже нічого не змінити,
Судьбу не вибереш нову...
І тільки пам’ять буде жити,
Допоки в світі я живу.
Слова:
Микола Луків

[@airitmoUA]

Напишіть, що ви думаєте про нове звучання цієї пісні. Не забудьте підписатись на канал, щоб не пропустити нові шедеври, якщо ще не підписані. Всі пісні підряд тут є: kzbin.info/aero/PLiSya6gfASJz8kdw7SMIjU4JGsn4SsotO