Рет қаралды 10,389
Ой ну, люлі, дитя спати,
а я буду колихати…
Діти не повинні знати, що таке війна. Вона залишить свій відбиток на кожному з нас, але маленька дитяча психіка буде зламана назавжди… Таке не забувається ніколи.
Діти мають рости в любові. Чути колискову, рідні слова та голос мами, а не вибухи та крики. Мають бачити посмішку найрідніших та чисте небо над головою, а не страх в очах батьків та сльози. Вони мають просто жити. Але 158 малюків вже ніколи не матимуть майбутнього… І як би боляче не було це усвідомлювати, це ще не кінцеве число.
Колискова. У ній - код нації, родинний зв’язок, який передається зі співом матері. Я це бачу саме так. Нехай моя пісня стане підтримкою дітям та батькам, які зараз ховаються від обстрілів, тікають, рятуючи родину, або вже перебувають у безпечному місці, але з жахом згадують, що їм довелося пережити цієї страшної весни.
Нехай ця пісня прозвучить в пам’ять усіх діток, у яких жорстоко й несправедливо забрали життя...
Нехай ця колискова прозвучить для кожного українця. Для кожної душі.