ОНЧ СДВ приёмник с магнитной антенной. B field VLF receiver circuit.

This is a B field VLF natural radio receiver with old germanium transistors. With two receivers and two loop antennas in 90 degree angle you can create sereo VLF natural radio receiver.

[@radiofun232]

Very interesting, as always! Also good that you elaborate on the loop antenna's for VLF. Good info for me, I don't know much about the loop practice, only about the theory. Thanks. 16 oct. 2024.

[@francoisdastardly4405]

Very interesting 👍👍👍

[@coffeecuppepsi]

The detail in the antenna mounting drawing 😂

[@ВіталійВавренюк]

чекаємо відео з польовими випробовуваннями цього приймача. дуже цікаво. старі германієві транзистори ідеально підходять для таких конструкцій.

[@ingussilins6330]

дякую Також будуть польові випробування в лісі та відповідне відео. Ідея також полягає в тому, щоб у майбутньому створити кремнієву транзисторну версію з 2 або 3 транзисторами.

[@ВіталійВавренюк]

@@ingussilins6330 цікаво дізнатись вашу думку з приводу того щоб переробити супергетеродинний ДВ-приймач на VLF. Наприклад взяти якусь стару Селгу, й просто домотати витків на магнітну антену на діапазон VLF. Й таким чином отримати VLF приймач, що перестроюється по діапазону. Чи буде воно працювати?

[@ingussilins6330]

@@ВіталійВавренюк Можна спробувати переробити «селгу», але це буде вузькосмуговий ННЧ - НЧ приймач. Для цього я використовував схему приймача прямого посилення. Щодо природного радіоприйому - можна використовувати касетний плеєр і замість магнітної головки підключити магнітну антену. Підсилювач аудіосистеми, комплект колонок для комп'ютера можна перемонтувати.

[@ingussilins6330]

@@ВіталійВавренюк Багато інформації та схем можна знайти в гуглі, на сайті: "below 22 kHz"

[@ВасилийТёркин-г3м]

@@ВіталійВавренюк мабуть ідея не дуже хороша. Але за допомогою окремого гетеродина можливо зміщення якоїсь частини ультразвукового спектра у полосу частот звукових хвиль. Але мабуть все ж більш перспективними будуть вже цифрові засоби обробки сигналів, оскільки дають більш якісну фільтрацію та більш гнучкі у налаштуванні.

[@ВасилийТёркин-г3м]

Шановний Інгусе, розкажіть будь ласка в наступному відео історію того як саме ви захопились ОНЧ приймачами та що особливого в звуках іоносфери. До речі, є ідея щодо модернізації Вашої магнітної антени. Можна взяти кілька метрів комп`ютерного кабеля "вита пара" і припаяти на його кінцях 8-ми пінові роз`єми таким чином, щоб всі 8 жил того кабеля з`єднувалися послідовно і формували 8 витків. Таким чином можна отримати більш чутливу антену і дуже просту у використанні.

[@ingussilins6330]

Дякуємо за пропозицію! Я вже придбав обрізки витої пари інтернет-кабелю, і була ідея побудувати рамкову антену на 40 витків діаметром 1 м (40:8=5 витків кабелю). Інтернет-кабель вита пара також добре працює для довгохвильового приймача AM як рамкова антена - коливальний контур. Що прекрасного в радіоприроді? Звуки радіоприроди нагадують звуки іншого світу, розслабляють і медитують. Кожен прийом може принести сюрпризи і щось нове. Бувають моменти, коли звуки нагадують більше шумів і невдалих пташиних хорів. Все почалося в 2006 році, коли я зацікавився схемами VLF приймачів. Я знайшла в Інтернеті записи та описи про природу і мені все сподобалося. Dabas Radio відкрило двері у світ, повний незнайомих і незвичайно красивих звуків. Людство давно хотіло почути голоси позаземних форм життя - природне радіо дає вам такий досвід - навіть якщо ми знаємо, що сигнали надходять із земної магнітосфери.

[@ВасилийТёркин-г3м]

@@ingussilins6330 дякую за цікаву розповідь. У радіоприйманні є ще одне маловідоме але потенційно дуже перспективне направлення, котре під силу освоїти радіолюбителям всього світу. Це джерела радіовипромінення глибокого Космосу - пульсари. Особливу цікавість представляє надзвичайна стабільність частот і фаз їх випромінення, що потенційно дає можливість пошуку гравітаційних хвиль з точним визначенням джерел їх походження. І все це можливо без надзвичайних грошових вкладень. Достатньо лише зробити кілька приймачів метрового-дециметрового діапазонів, налаштованих на кілька самих потужних пульсарів і написати програмне забезпечення, котре б шукало фазові спотворення між цими сигналами і на базі отриманих даних вираховувало амплітуду гравітаційних хвиль, що спричинили ці спотворення, їх напрямок та місцезнаходження гіпотетичого їх джерела. Це дійсно можливо, оскільки самі пульсари вже досить добре вивчені й описані в каталогах зі зразками їх сигналів та координатами їх знаходження. Тож завдяки надзвичайній стабільності пульсарів та велетенським відстаням від Землі гіпотетично існує можливість знаходити навіть досить слабкі гравітаційні хвилі, котрі неможливо зафіксувати існуючими наземними лабораторіями.