Opria: Толерантне відношення суспільства до дітей і людей з інвалідністю.

Друзі Вашій увазі представляю важливу тему: Толерантне ставлення до Дітей і Людей з інвалідністю!
У першому в Україні малому груповому будинку Happy Home виховуються діти-сироти з інвалідністю віком від п'яти до восьми років.
Діти живуть, як у звичайній сім’ї. Вони мають власні кімнати, вчаться самостійно дотримуватися правил елементарної гігієни, долучаються до домашніх справ, здобувають знання індивідуально, готуються до навчання в інклюзивних класах та роблять спроби взаємодіяти із соціумом: спілкуються з сусідами, граються разом з іншими дітьми.
За організацію побуту, годування, освіту та дозвілля вихованців відповідають соціальні працівники та їхні помічники - няня, психолог, педагог, лікар-реабілітолог, логопед. За словами фахівців, незважаючи на важкі діагнози, у розвитку дітей спостерігається прогрес.
Як зауважила директор Happy Home Оксана Сидорчук, заклади такого типу - це можливість для дітей, які мають малі шанси проживати в сім'ях, уникнути ізоляції на все життя.
«Ми створюємо умови для реабілітації дітей-сиріт з інвалідністю, щоб вони стали для нас своїми, для друзів - потрібними, для школи - здатними, для життя - підготовленими, для когось - улюбленими та прийнятими», - підкреслила вона.
Малі групові будинки мають на меті створення умов проживання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з інвалідністю, шляхом опіки та їхнього виховання, максимально наближених до сімейних. Крім того, заклади покликані забезпечити соціалізацію та підготовку до самостійного життя, надання комплексу необхідних послуг, зокрема в громаді, а також сприяти поверненню дітей в біологічну сім’ю, усиновленню або влаштуванню в сімейні форми виховання.
Інформація із:
www.ukrinform....

[@НадяХоменко-й9ш]

Добрий день. Це дійсно актуальна тема про толерантність до людей з інвалідністю. Я маю доньку з інвалідністю. Дуже рада, що є такі люди, як Ксенія Сидорчук. Спостерігаю за їхнім "Щасливим будиночком". Молюся за тих дітей, за здоров'я, за те, щоб у кожного з них були батьки, та й взагалі молюсь за дітей сиріт. На жаль, знаю багато випадків, коли в Україні часто відносяться нетолерантно. Наприклад, дітей з інвалідністю не приймають в садочки, школи, на конкурси, в гуртки, навіть в роддомах багато випадків, коли лікарі без толерантності відносяться до дитини, яка народилася з інвалідністю. А батьки чують від лікарів, що з їхньої дитини нічого доброго не вийде. І добре коли батьки приймають, і заступаються, вірять в свою дитину. Але, буває, що відмовляються від дитини, тому молюся за Україну без сиріт, а ще щоб приймали дітей, людей з інвалідністю.

[@Елена-т3х1ь]

Дуже дякую Вам за важливі теми нашого часу !

[@bambuk1969]

Господь наші слабкі сторони використовує в Його Славу!

[@wonderfully_made]

Було б добре запросити на ефіри людей з різними видами інвалідності та запитати, як вони бачать належне до них ставлення, починаючи з перехожих на вулиці. Найчастіше здорові люди просто не знають, яка увага до людей з інвалідністю доречна, і чи не буде увага до них на вулиці розцінена як привернення уваги до їхньої інвалідності. В Америці існує культура спілкування з людьми з інвалідністю: посміхнутися, привітатись, запитати, як справи у незнайомої людини на інвалідному візку - це звичайна практика. Інтерв'ю з людьми з інвалідністю можуть стати початком їхнього діалогу та взаємодії зі здоровими людьми та призвести до такого необхідного для цього часу порозуміння.

[@opriavalentyn_pro...6042]

Буде і таке, це вступ. Дякую ❤