МАТЕРИНСТВО як вибір: чому не хотіти дітей - нормально / ПАЛАЄ

Канал МенеджерКи: / managerkaua
***
"Кожна жінка має стати матір'ю, адже дітки - це найбільше щастя і сенс твого життя!", - кричали вони.
"Тебе може нудити так, що блюватимеш у стаканчик в маршрутці", - мовчали вони.
Жінкам від самого дитинства розповідають про радість материнства і майже нічого не говорять про труднощі, з якими вони зіткнуться, ставши матерями. Жінок, які не хочуть дітей, вважають ненормальними. А тих, хто народили, засуджують за зовнішній вигляд, не беруть на роботу, а коли беруть - платять менше. І як від цього не палати?
***
Підтримайте нас лайком, коментарем та тут:
mono bit.ly/3HNxEn9
(5375 4115 0604 6296)
patreon / palaye
Емма - / emmocean
Яна - / yanabrenzey
TikTok / nam_palae
З питань реклами: / sorochechkin
Натся Зухвала про репродуктивний тиск: www.wonderzine.com.ua/wonderz...

[@hannah1925]

Ви забули сказати ще, що до 18-23 років батьки кажуть: "не дай бог принесеш в подолі!", а потім після 23-25: "коли вже дітки?"

[@katerinak6652]

боже, так! мільйон разів плюсую! спочатку кажуть "бережи себе! не гуляй направо-наліво! краще вчись та будуй кар'єру!", а потім "ну а коли вже хлопець/чоловік буде? а коли дітки?ну що то та робота тобі в'їлась!"

[@ninaka5475]

Жодного разу мені такого батьки не казала. Напевно пощастило

[@user-tr4ej8mw4s]

Ви живете в 19му сторіччі? Хто так взагалі каже? Зараз ідеї чайлдфрі та абортів всюди просуваються як верх жіночого "звільнення" та самореалізації.

[@queenoflife2336]

@@user-tr4ej8mw4s дууууже багато хто) мало того що вся купа родичів то ще й кожен другий знайомий 🤣

[@Kateryna4.5.0]

🤣🤣🤣

[@mrymashevska]

І ще хотіла про роль батька розповісти свою історію. Мій чоловік знав мою позицію, яка дуже проста - це наша спільна дитина і ми несемо відповідальність удвох. Ми вдвох відвідували курси батьківства. І тут ВАЖЛИВО чоловік усвідомлював, що він буде займатися дитиною НАРІВНІ зі мною. У нього була можливість і він перевівся на роботу із дому, коли я тільки завагітніла. Він був на пологах, щодня був з нами у пологовому будинку. І нє-нє-нє він не із тих, хто хотів дітей. Він із тих, хто каже: "я це роблю заради тебе, бо це ти хочеш дитину, а я думаю що це вирвані 18 років мого життя". У перший день життя нашої доньки він вже змінював підгузки, бо я просто не могла і не хотіла підводитися з ліжка. У перший день, коли ми приїхали додому, я всім родичам передала слова неонатолога "у перший місяць життя дитина має спілкуватися і бачитися лише із тими, з ким вона живе, всі инші можуть нашкодити адаптації та здоров'ю", тому всі нахер, просто на-хе-р з нашого дому. Я погодувала доньку і пішла у парк, залишивши чоловіка із донькою удвох. По-перше, я мала відпочити від усього що було зі мною і моїм тілом. По-друге, він мав усвідомити, що він батько і побути із цими почуттями наодинці з дитиною. І знаєте, що я чую увесь час від инших мам? Що я пришелепувата маніячка і що я не при тямі, як це можна чоловіка залишити ОДНОГО із дитиною. "Ну, можна і треба", - відповідаю я. Потім ми розділили побут, роботу і час із донькою. Навіть у ночі ми ділили зміни, я зціджувала молоко і він кормив дитину. Ми розділили все 50/50. Коли до нас прийшла соціальна служба "перевіряти доцільність використання соціальних коштів" вони отетеріли. Ну бо соц.виплати ми оформили на чоловіка (так було нам простіше) і вони прийшли ж його перевіряти. Довго не перевіряли бо все було ок, але я запам'ятала останнє запитання "а ви не боїтеся, шо виплати на чоловікові?"...ну я не знаю, що сказати і досі на це. Скрізь мого чоловіка хвалять і досі (дитині 4 роки), йому б уже 5 пам'ятників поставили і 10 вулиць перейменували на його честь за життя. Але як же він біситься, коли його хвалять і завжди каже лише одне "це МОЯ донька, це НОРМАЛЬНО". І так це нормально. Бо ніхто вас краще не зрозуміє ніж ваш чоловік. Ми з ним удвох плакали від втоми, ми вдвох жалілися на те, що життя ніколи не буде як раніше, ми вдвох картали себе, що пішли на це. Ми вдвох не встигали попити кави і помити голову. Але і вдвох раділи за перші її успіхи, вдвох переживали під час першої хвороби, вдвох вирішуємо як її одягати і виховувати. Мені не треба пояснювати чоловікові чому мені важко і не треба вибивати для себе якісь "мамині вихідні". Та я встала і пішла із подругами на каву, і ВІДПОЧИВАЮ головою і тілом, мені ніхто не дзвонить що 15 хвилин і не питає "а що їй дати поїсти, а де її шкарпетки і т.д.". І ні мій чоловік не унікальний. Питання у тому, аби ви були свідомими. Свідомим партнерами і свідомими батьками. А ще не боялися не відповідати стандартам до яких звикли ваші батьки, дідусі чи суспільство. Якщо ви хочете переживати батьківство і материнство як ми із чоловіком це У ВАШИХ руках. А якщо хочете по-иншому, це ваш вибір.

[@dinahoncharenko2761]

Ну добре, що зараз є така можливість - робота з дому. А раніше було так: він на роботу і живе тим життям, що і раніше, а ви лишається вдома сам на сам з усіма проблемами. Крім того, робота може "затягнутися" - всяке може трапитися🙃

[@dinahoncharenko2761]

Так, і вночі йому треба виспатися, на роботу ж!

[@WatershadeL]

Чомусь суспільство влаштоване так, що нормальні відносини (яких до речі теж достатньо) залишаються в тіні, а не нормальні зпливають на поверхню, це як з працівниками певних професій, доки все працює як треба, мало хто замислиться завдяки кому так, але будь-яка аварійна ситуація, всі знають кого лаяти).

[@mrymashevska]

@@dinahoncharenko2761 І що? Як це має вплинути на мою історію? Це аж ніяк її не знецінює і не робить унікальною. Раніше мій батько знайшов роботу в нічну зміну (1992 рік), щоб розділити із мамою догляд за мною. Він доглядав мене вдень поки вона працювали, а в ночі працював він і мене доглядала мама. Ви впевнені що проблема саме у тому, що ми живемо у різні часи, може проблема у чомусь иншому? По рефлексуйте на цю тему.

[@mrymashevska]

@@WatershadeL На маю думку це через те, що людям легше страждати якщо всі навколо страждають. Але чомусь не розглядають варіантів при яких ти щось зміниш і не будеш страждати.

[@user-rd1gj7cq2i]

Після смерті моєї другої дитини через недоношеність я була в депресії і не могла 3 роки завагітніти. І періодично якась дурна тітка при мені запитувала у мого малого сина: а сестричку тобі мама не хоче? Потім протягом 11 років я народила ще 4 дитини, після третьої мене питали: що торбинка розв'язалася?; після четвертої: ти в штунди пішла (я атеїстка)? і в пологовому запропонували перев'язати маткові труби. Після п'ятої всі заткнулися. Життя навчило мене давати жити іншим, не заглядатив чужі коляски, на чужі животики і не давати ставити запитань

[@Viky.A.V.]

боже, який у вас жорсткий досвід! Наше суспільство - якесь шизонуте( І так не сяк, і сяк не так...

[@user-cv7zs1bo4i]

Ви крута!!!

[@SANAmyNAMEis]

Ви неймовірна! Здоров'я вам та усім кого ви любите!

[@user-xu1ed2gc6l]

🔥🔥🔥🔥Ви молодець!!!

[@zvychayna]

Шкода, що люди ляпають своїм язиком і зовсім не думають про почуття інших... Бажаю здоров'я вам і вашим діточкам❤️

[@user-rz6ct7jb2v]

Я чайлдфрі, 43 роки. Дітей не хотіла ніколи. До жінок з дітьми відношусь позитивно, деякими навіть захоплююсь. Але собі дитину не хочу. І, так, суспільство мене засуджує та вішає диагнози.))) Я за стільки років відповідала різне. На "просто нехочу" я отримувала стільки порад і доводів, шо потім стала говорити "я ненавиджу дітей, вони мене бісять і ти мене вже бісиш". Тоді мене залишають в спокої.

[@song_translations_ukr_core]

Дякую за лайфхак)

[@user-cv7zs1bo4i]

Ви молодець!!!

[@shatelei]

аналогічна ситуація, я на таке звичайно відповідаю: "тільки якщо ти мені забезпечиш всі витрати і ще цілодобову няню" - всі одразу затикаються).

[@annapakhotina]

ахахаха, клас. Візьму собі вашу відповідь)

[@cutecats_mylikotyku]

Я завжди кажу, що безплідна

[@AnastasiyaTaraday]

Не народжувати дітей, якщо не хочеш дітей - нормально. Народжувати дітей, якщо хочеш дітей - нормально. Не нормально народжувати дітей, якщо ти їх не хочеш, але всі говорять, що мусиш.

[@shatelei]

і потім ті діти все життя нещасні, бо їх народили "для галочки"

[@cutecats_mylikotyku]

@@shatelei це я, мене народили бо у всіх були, але я їм нафіг не всралась🤣

[@user-gc8bi3uz8t]

Повністю з Вами згодна!

[@user-gc8bi3uz8t]

@@cutecats_mylikotyku У мене схожа історія.

[@Kontaktyk]

​@@cutecats_mylikotykuЖаль вас 😢

[@SANAmyNAMEis]

У мене на це запитання дві відповіді. Перша, для близьких людей - ось сьогодні завагітнію, але через 10 місяців віддам вам. А ви повиховуєте, поки я стаю на ноги, потім заберу!". Відсотків 90% замовкають. Решта починають розповідати: "Дав Бог дитину, дасть і на дитину." Це прямо моя улюблена частина, у відповідь чують: "Тож не дає поки Бог дітей, а ви точно не розумніші за Бога, щоб вказувати мені коли робити дітей!" І друга відповідь. Це моє гілтіплежер: "А коли ти востаннє робила своєму чоловікові мінет/робив своїй жінці куні? А чого такий погляд здивований, я думала у нас відверта розмова - ти запитуєш у мене про інтимне життя, а я у тебе?!" (при цьому потрібно тримати лютий покерфейс, бо дуже смішно коли у співрозмовника відвисає щелепа).

[@maritadanilevska5294]

🤣🤣🤣👍

[@lud8857]

"конспектую")))

[@user-bz6rl1nf8r]

Ніколи не забуду, як старший командир мого підрозділу буквально-таки вичитував молодшого та взагалі усіх хлопців, з якими я разом служу в ЗСУ, за те, що взяли мене на бойовий виізд, де було досить небезпечно. Аргумент єдиний: їй ще народжувати. Тоді у мене на деякий час опустилися руки, бо незважаючи на всі мої професійні якості, на мої знання та мотивацію, в мені все одно бачали виключно матку на ніжках. А потім ще хлопці невинно запитують, навіщо тобі фемінізм, у нас же рівноправ‘я вже давно🤷🏼‍♀️

[@mariia_m]

Мене ще бісить, коли жінкам військовим приходять коментатори зі словами, навіщо ж вона пішла туди, краще б дитину народила

[@Korolekin]

Дякую вам за захист нашої України!

[@user-oj2gj7pr4l]

Алла, Ви крута! Дякую дуже за захист, за службу!♥️💙💛 Дуже хочеться сподіватися, що з часом такого ставатиме все менше, суспільство ж міняється.

[@chervona.svytka]

Дякую вам ♥️🖤

[@user-bz6rl1nf8r]

@@user-oj2gj7pr4l дякую✨

[@alonashev3994]

Дякую за підняття важливої теми! Якось на співбесіді мені почали казать: «вот мьі вас возьмем, а вьі потом внезапно в декрет уйдете», ну я психанула і відповіла: «ну вас же взяли, а вьі внезапно можете сдохнуть, только я вот беременность могу контролировать, а вьі смерть - нет», як ви розумієте мене не найняли 🤣🤣🤣

[@annavit330]

Ви зірка, так правильно послати це талант

[@JensenUa521]

😂😂😂😂👍

[@mariaminnich9425]

Правильно сказано. Яб теж так скащзала. В Німеччині за відмову по гендерному, національному, іншому признаку або ж із за вагітності величезні штрафні санкції і судове переслідування для підприємства. Сподіваюся, в Україні теж так .

[@polinakomarova1815]

🤣🤣🤣

[@viktoriiasperkach2171]

Візьму собі на замітку, якщо мене таке запитають))

[@user-xw3iv4xe4d]

Мені 25 і я впевнена чайлдфрі. Я це вирішила ще в підлітковому віці і ніколи не сумнівалася в своєму рішенні. Але усі родичі в один голос виють "а коли вже, часікі тікають, хочу онуків" і це дуже бісить, бо фактично таке рішення я прийняла через тих самих родичів. Мій брат молодший за мене на 6 років, тобто коли він народився я як раз пішла у 1 клас, і моя мама вирішила, що я вже достатньо доросла, щоб його доглядати. Виходило так, що я ходила до школи, потім робила домашні завдання і мені скидували малого, а мама йшла десь гуляти з подругами, на манікюр і т.д. На вихідних я займалася ним весь день, мама могла навіть з ліжка не встати. Мені не дозволялося не те що піти погуляти, а навіть записатися в якийсь гурток, на курси, до репетитора, бо все це займає час, який я можу провести з братом. Сховатися від цього я могла лише в школі та за домашнім завданням, і коли мої однокласники проклинали школу за велику кількість домашніх завдань, за нудні уроки і всякі заходи, з яких вони тікали, я була школі вдячна, бо це більше часу подалі від брата. Я люблю свого брата, але в той час я його ненавиділа, в мене навіть виникали думки тихенько вночі покласти на нього велику подушку. Коли він пішов до школи, мені треба було зробити не тільки свою домашку, а й допомогти йому, і нікого не бентежило, що я своє зробити не встигаю, бо з ним вожуся. Він щось у школі накосячить - вчителі біжать до мене, бо звертатися до батьків марно, їм фіолетово, мама навіть слухавку не знімала, коли їй телефонували зі школи. І коли зараз мама каже "хочу онуків, народжуй" мені хочеться послати її на три літери і сказати, що одну дитину я вже доглядала, мені вистачило. Через те, що я з 6 років майже весь час сиділа з братом, коли я виросла в мене з'явилися великі проблеми з соціалізацією, бо фактично я могла спілкуватися лише з однокласниками. Я не ходила на гуртки з іншими дітьми, не гуляла у дворі, не їздила в дитячі табори, я витратила цей час, коли людина вливається у соціум, на догляд за дитиною, яку я не народжувала і не хотіла, тож тепер мені доводиться проводити над собою велику роботу, яку я мала провести ще будучи підлітком. Окремою проблемою для мого небажання мати дітей стала моя професія, бо я вчитель історії. Коли дорослі люди, пов'язані з моєю роботою - колеги, начальство, батьки учнів - дізнаються, що я не маю і не хочу мати своїх дітей, то чомусь в них одразу виникають сумніви щодо моєї компетентності як вчителя. Чомусь в нас є такий стереотип, що якщо у вчительки немає власних дітей, то вона не знає, як з ними поводитися, як вчити і т.д. І ні 5,5 років університету з червоним дипломом, ні досвід роботи, ні купа різних тренінгів і підвищення кваліфікації не мають значення, бо в тебе нема дітей, а значить ти за замовчанням гірший вчитель, ніж Тамара Петрівна, яка на обов'язковій переатестації завжди набирає мінімальну кількість балів і в якої одиниці учнів успішно складають ЗНО, бо в неї п'ятеро дітей і вже онуки пішли. І тобі можна зробити незручний розклад, де між 1 і 7 уроком вікно, але ти вимушена сидіти в школі весь цей час, а їй ні, бо їй же до дітей треба бігти. І тобі можна поставити більше всіх чергувань, а їй ні, бо в неї діти. І їй можна брати відгули і лікарняні пачками, а тобі ні, бо в неї діти, а хто ж буде вести за неї уроки? Короче, це окрема біль, але ні вона, ні будь-що і будь-хто інший не змусять мене народити, бо дитину я вже виховувала і мені не сподобалося, я хочу присвятити це життя собі, а не вихованню ще однієї)

[@Viky.A.V.]

жорсткий досвід, щиро вам співчуваю(( Я б на вашому місці у відповідь мамі кивала на брата і казала, "Ось це - твій онук, фактично. Проси в нього правнуків" =)

[@Irene-qo4gz]

Читаючи про ваш травматичний досвід,ще раз переконуюсь, що прийняла правильне рішення - не змушувати старшу доньку доглядати за молодшою(між ними різниця 9 років).Так,іноді можу попросити про допомогу,але своїми гуртками та прогулянками з друзями вона не має жертвувати.

[@user-bk9fn1nn1k]

Фактично батьки Вас позбавили дитинства. Я колись винаймала кімнату в такої бабусі, яка в дитинстві була нянькою для всіх молодших братів і сестер. Потім вона стала медсестрою, вийшла заміж за військового, який її все життя дуже любив, і народила одну доньку. Вона так і казала, що більше однієї дитини не хотіла ніколи, бо вони їй у дитинстві набридли. Я думаю, що й одна дитина була просто поступкою чоловіку. Донька була добродушною і схожою на свого батька, любила матір, стала вчителькою математики, рано вийшла заміж і переїхала в інше місто, але в усьому допомагала своїй матері завжди. Цій бабусі пощастило, що і чоловік, і донька були дуже душевними людьми, дбали про неї. Вони її оточили такою любов'ю і підтримкою, якої вона не знала з дитинства. Але цей випадок, мабуть, більше виняток. Ви - сильна дівчинка, зріла не на свої роки. Так буває, коли позбавляють дитинства. І я впевнена, що Ви ще й хороший педагог. Фаховість - це круто! Шануйте себе і не дозволяйте нікому порушувати ваш особистий простір. Відчувайте радість життя! Можна й до психолога звернутися, у Вас дійсно складний досвід. Бажаю Вам бути щасливою, бо Ви того варті.

[@pkolomiy]

Я з дитинства боровся з стереотипами суспільства. І десь років у 20 дійшов такої думки, що 90-95% проблем у людини завжди пов'язані з іншими людьми. Зараз сиджу сам вдома, і тішусь з того. Бо, може в мене, з одного боку, і не було "компанії" чи "кращих друзів", але з іншого, не було і проблем, з ними пов'язані. Тому слово "стереотип" у мене, все життя, має тільки негативне відношення. Я це сприймав, наче якусь хворобу, з якою потрібно боротись. Щодо дітей, можливо, в майбутньому, хотілося б мати, але навіть не уявляю, як це здійснити, враховуючи моє відношення до суспільства і їх неписаних правил.

[@nelliedemshina7874]

Ой, як мені це знайоме... Тільки у мене 2є молодших братів. Зараз ми всі вже дорослі. І я їх завжди любила, навіть коли у 5,5 років знала, як змінити підгузок або нагріти пляшечку із сумішшю на водяній бані)) У дитинстві то була наче гра. Правда батьки мої були на роботі. Батько військовий, навчання, збори. Мати на 3х роботах, бо медсестри малу зарплатню мають. А я спочатку з одним, а потім з двома. Але я і по гуртках ходила, і школу музичну встигла закінчити (ми усі ВТРЬОХ її відвідували, як Ви розумієте)) Це зараз я розумію, що дитинства в мене не було. Нещодавно мама мені зауважила: от я ж якось справлялась з 3ма дітьми. Ну я відповіла: ти справлялась, бо в тебе була я. Вона і замовкла. Думаю навіть зайвим буде уточнювати, що в братів є власні діти, а в мене ні))) Пс. Я теж в школі викладала (англійську), але в мене завжди був зручний для мене розклад і ніяких зайвих чергувань. Бо відповідь була коротка: до побачення 😄 Може і Ви спробуєте. Раптом вийде 🤷‍♀️

[@AnastasiiaBuniak]

І так, я теж проти ідеалізації в суспільстві будь-чого: вагітності, сім'ї, дітей, тощо. Людина змалечку повинна знати про різні варіанти. Бути до цього готовою. Більше того, маю свій трішки дотичний до цього досвід: моя мати померла, коли мені було 6 років. Я доволі тонкосльоза й десь до середніх класів не могла говорити про це без сліз, а тема підіймалась часто, бо ж "де твоя мама?" доволі поширене питання до дитини. І тільки недавно я нарешті відрефлексувала, чому ця тема була такою для мене болючою: все навколо мені, маленькій дівчинці, говорило про те, наскільки важлива мама для дитини. Що мама- це наважливіша людина в житті, тільки мама тебе зрозуміє, мама захистить, "вєдь так нє биваєт на свєте". Я, дитина в якої не було мами, вчила в школі пісні й вірші про маму. Це якийсь такий різновид знущання над дитиною і нікому з дорослих і в голову не приходило, що щось тут не так. У підсумку, в мене в голові сиділо, що без мами я неповноцінна, що я не така як інші діти, що життя мені не додало того, що є у інших дітей і це щось- це мама, це те, що сама я не виправлю. Я дуже б воліла, щоб сучасна дитяча література показувала дітям, що сім'ї бувають різні, з мамами і без, з татами і без, з мамою й бабусею, тощо. Це особливо важливо зараз, коли війна забирає чиїхось мам і татусів прям зараз і масово. Всі ті, хто бояться правди життя(а я своїми очима бачила, як жінку засудили за те, що вона розказала, наскільки болісні в неї були пологи, буцімто вона такими розповідями лякає потенційних майбутніх матерів) аргуметуючи тим, що вона може когось налякати, насправді не усвідомлюють, що незнання правди травмує куди більше.

[@nataliyagavadzyn6845]

Ви праві. Краще знати правду

[@yuliiaturchyn7597]

Який сильний коментар. Я погоджуюсь з вами на 100%🤍 В сучасному світі дітям важливо розуміти, що люди - різні

[@user-jp7gr5pi6l]

😭😭😭😭 зачепила ваша історія життя до сліз....

[@EvacuationRoute101]

Йой, це насправді травма на все життя. В мене подружка без мами, мені часом соромно промовляти слово мама. Вона багато подушок сльозами промила.

[@CoconutLovesSoapTALK]

Мовчати про те що під час пологів може бути дуже тяжко і боляче, можна лишитись овочем на все життя і навіть не вижити... Який сенс? Бо "діти квіти", "єдине щастя у житті" і інші казочки🤦🏼‍♀️

[@user-el5kz2bl7e]

"Суспільство зацікавлене тобою як матір'ю, поки ти не стала матір'ю "- геніальний вислів. Відчула це на своїй шкірі 22 роки тому. Всі бігали, благали, просили - ну народи нам... Народила. І залишилась сам на сам з дітьми і всим що до них додається. Я, звісно, не жалкую і ДУЖЕ люблю своїх дітей. Але мені цей розум та 22 роки тому...

[@ZeroBrutalFairy]

Я народжувала в 32. Теж свекруха розказувала, як буде допомагати. Добре, що я не розраховувала🤣 бо то тиск, то срачка, то пердячка і все ніяк помогти🤣

[@song_translations_ukr_core]

Як то кажуть: не наїбеш - не проживеш. Це, схоже, про цей випадок

[@Katherine_Oz]

@@ZeroBrutalFairy деколи краще без допомоги) бо є така яка робить гірше)

[@ZeroBrutalFairy]

@@Katherine_Oz о, так! Щастя жити окремо і за кілька хоча б десятків км) А то моєму сину не може подобатися червоний колір, бо він хлопчик. І з цієї ж причини не можна плакати. 🤦‍♀️ Потім, після візиту бабусі, пояснюю дитині, що у старших людей іноді бувають застарілі погляди на життя. І моя дитина сама має вирішувати, що любити і як виявляти емоції. В межах, які не порушують Кримінальний кодекс, звісно)

[@Katherine_Oz]

@@ZeroBrutalFairy 🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️ розумію.. я свою дитину вважала особистістю які щось подобається чи не подобається, ще як він був в животі. Тому також не люблю коли хтось інший вирішує що робити. Наприклад, не можна гуляти на дворі до Хрестин...🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️

[@user-qx1ph4fg9c]

Моя мама, коли в неї сусідки питали, чому в мене немає дітей (а я була вже кілька років одружена), питала у відповідь: "не можете пережити, що моїй дитині добре?" Затикались))). До речі, моя мама 1939 року народження. Нас в неї двоє. В мене зараз також двоє дітей.)))

[@mari_lado]

Респект!

[@annapakhotina]

яка у вас чудова мама)

[@user-lj6ld6of8v]

😅дівчата🌺

[@user-ws7wl6po5z]

Чудова, неочікувана відповідь!

[@TanyaDem]

В мій 30й день народження, молода мама з сусіднього під'їзду викинулась з 9 го поверху. Я була шокована думкою у себе в голові... Я була рада, що це не я... Бо рівно рік назад в мої 29, я сиділа, плакала і думала як це закінчити. І коли зі своїми близькими і друзями говорила, що мені тяжко, то жоден не запропонував до психолога. Всі казали терпи. І я витерпіла. А ця молода мама не змогла. Це жахливо розуміти скільки таких жінок, які не змогли знайти вихід і допомоги, навіть, якщо просили про неї.

[@shatelei]

дуже вам співчуваю, якщо нема коштів на психолога - то можна читати психологічну літературу, зараз виходить багато якісного про депресію, мені це була велика підтримка, але іноді дійсно людина не може справитися без медикаментів

[@nikavadimovna6567]

Я вже давно над цим питанням думаю,чому,блін чому в державних лікарнях немає безплатних психологів? Скільки людей їх потребують. В мене теж було подібне,що з дитиною ти за ніч якісь 3-4 години поспиш.І так місяцями.Про якісь післяродові депресії мови не могло бути,бо свекруха казала,що потрібна сила волі, стержень,і чоловік те саме,що психологи лише гроші викачують, треба в собі розібратися самому.

[@ukraine_will_win_]

@@nikavadimovna6567 бо напевно такі психологи були б на рівні "Тетяни Петрівни"

[@o.m1816]

Я пам‘ятаю, як десь на 10-12 тижні вагітності я стояла в душі і ридала від розуміння, що моє життя змінилося назавжди, назад дороги немає і я нічого вже не можу з цим зробити. Вагітність була запланована, але оце розуміння змін все одно прийшло раптово і дуже боляче мене вдарило, в той момент з’явилися навіть думки, що може краще нехай щось станеться з вагітністю, бо я наче не готова😢 І звичайно ж, я нікому про ці думки не казала, навіть чоловіку, бо було соромно за них і я була впевнена, що ніхто не зрозуміє, тільки покрутять пальцем у віска, бо як так, це ж запланована вагітність, я маю тільки радіти. Пощастило, що в той момент я все ж знайшла інформацію про те, що подібні думки у вагітних це нормально через гормони і просто дала собі і своєму організму час, щоб звикнути до нового стану. Але ж якби тієї інформації було більше, про реальність материнства, а не рожевих поні, то жінкам було б значно легше і не довелося б на кожному кроці відчувати себе винною у своїх почуттях і думках. Дякую, що виносите ці обговорення у публічну площину❤

[@annavit330]

Дякую, що поділилися таким особистим, обіймаю вас

[@zvychayna]

Ох, трохи розумію ваші почуття. У мене найстрашніша фобія - вагітність. Мені це в страшних снах снилося, реально страшні сни, безвихідь і думки про суїцид уві сні

[@user-jp6fq5mg6c]

Колись на співбесіді в поліцію в мене запитали скільки мені років, я відповіла ( на той час мені було десь 25-26) і відразу від жіночки полетіло запитання " І у вас що, немає дітей?". І тут я видала текст: " Ви думаєте це нормально таке запитувати, а якщо я не можу мати дітей. Або якщо б я вам сказала, що мені 18 і у мене їх 3, то вам би стало від того простіше". Я думаю це одна з причин чому мене не взяли в нову поліцію 🤣🤣🤣

[@cittadelli]

Вам пощастило. Я там була і там що з дітьми, що без дискримінація повна. Якщо немає дітей, то працюєш більше, можеш затримуватись і на всі свята ти на службі, бо ж у тебе дітей немає. Якщо прийти в поліцію без сім’ї, то будуючи кар’єру про особисте життя можна забути😅

[@albinatisa2028]

Ви ще дуже культурно відповіли на це питання. В мене на співбесіді також це питання поставили :" а коли плануєте народжувати ? ". В цей момент я запитала :" а коли останній раз у вас був секс і в якій позі вас задовольнили ?" На це у жінки відвалилась щелепа і вона сказала ,що це вже перехід всіх кордонів . Я відповіла ,що я думала що раз ми вже на такій довірі ліземо до моєї вагіни ,то і я маю право влізти до неї в спідню білизну . На роботу мене не взяли , але думаю що ця жіночка вже двічі думає чи задавати такі питання 😂

[@sapriniti]

Так їм і треба, що Вас не взяли! Самі винні, що втратили професіоналку. А Ви собі, гадаю, всюди раду дасте. Тільки таким чином і можна перевиховувати суспільство. Инакше ці зарази так і псуватимуть настрій добрим людям! Ловіть плюс до карми!;)

[@zvychayna]

Може варто було просто спитати: це має відношення до справи? І на місце поставили і не докопаєшся)

[@valerielynnyk]

Я в 32 пішла з набридлого офісного середовища, поїхала до Південно-Східної Азії і в той час я була для своєї бабусі «ти у мєня одна судьбой абіжена»🤣🤣🤣🤣 Для мене це так перекладається: «я для себе не жила ніколи і тобі не дам, сцикуха нахабна»

[@victoriamaiboroda09]

З жахом згадую свою першу співбесіду "а коли заміж збираєшься, а коли дітей народжувати думаєш?"..... було так гидко, хотілося відповісти не ваше собача діло ! Переїхала до Канади і такі питання під час співбесіди тут - це просто нонсенс, за таке можно і в суд подати за дискримінацію.

[@user-os9rc2bo2g]

Та ж ситуація, коли брали на дектретне місце навіть не питали, стверджували, ти ж не збираєшся в декрет поки, ти ж розумієш, що нам треба мінімум на два поки постійний працівник😮 і це по знайомству. Я в щоці була просто. Питаю, а ви думаєте якщо що то я аборт заради роботи робитиму? Ідіоти.

[@Bmtab]

І мене питали «а коли вагітність плануєте?»🤦🏻‍♀️

[@user-wt8xv7yh5x]

Оооо! Дивлюся, це у нас поголівно так на співбесідах! Мене теж питали про дітей. Моя відповідь "в найближчий рік не планую" їх не влаштував, а мене просто вхарило від таких питань. Зараз би я все в обличчя сказала, а тоді знітилися від такого особистого питання. Тобто вирішальним фактором щоб взяти мене на роботу були не мої професійні якості, а чи збираюся народжувати і, бажано, вказати конкретні дати.

[@lv9005]

Я на таке відповіла раз: "А ви коли плануєте?" Питання задав чоловік, який, певно, подібної відповіді не очікував більш ніж з однієї причини))) Співбесіду, до речі, я пройшла, але вирішила не взаємодіяти надалі із компанією, що дозволяє собі такі безтактні питання.

[@sapriniti]

Вірю, що в Україні теж так буде! Просто наше суспільство ще має дійти власним розумом до того, як правильно ставитися до людей. Цей процес уже почався. Щоправда, конкретно я якось мусила пройти через таку розмову з керівником, літнім чоловіком. Одразу заявила, що зі мною про це спілкуватися просто марно, й різко отримала плюс до карми за щирість.XD Буває й таке...

[@sagetodd4120]

Я багато років знаю що не хочу дітей і на всі закиди "ой ось у старості будеш жаліти шо не завела дитятко" відповідаю що краще я у старості буду жаліти, ніж народжу небажану дитину і страждати буду і я і та дитина

[@user-nv2xx5lg2v]

Гiрше, коли та " дитина" п'е та руку пiдiймае на тебе. На жаль, таке трапляеться

[@user-dq2nz9vt5u]

І ці люди Вас вважатимуть егоїсткою, а не себе, які, в першу чергу, не про нову людину думають, а про свою старість. Хоча ніхто не застрахований від самотності у літньому віці, не завжди діти піклуються про своїх батьків і мають на то повне право(а часто і вагомі причини), тому діти - така собі інвестиція у безтурботну старість. Мрію, щоб всі діти були народжені лише по великому бажанні та у любові 🙏

[@user-cv7zs1bo4i]

Ні,ви не будете жаліти.Бо зараз якраз бабусями є жінки які народжували в 80-90роках.і я не бачу,що вони кидаються дуже сильно допомагати своїм дітям з онуками.Тоді не було нормальної контрацепції тож маємо,що маємо.

[@danasolomiychuk9705]

Коли мені було 18, в мене помер старший брат. На похороні подруга батьків підійшла і сказала, що мені треба поскоріше народити дитину, щоб розрадити батьків. Зараз би за таку "пораду" послала, але тоді просто не знайшла що сказати.

[@l.l7720]

просто капєц якийсь(

[@user-kf3um7ct4z]

піздос😳😳😳 бляха, як, ЯК людині в голову прийшло таке зморозити?!😳😳😳

[@mantikhora]

А щоб розрадити ВАС - що треба було зробити?! Цього вона не сказала? 🤦🏼‍♀️ Співчуваю вашій втраті.

[@kayzerkas]

Про що мова, коли сьогодні, мій викладач задав нам питання про те, яке ми ( в групі всі жінки ), хочемо весілля, традиційне чи європейське ( це в контексті питання розмиття національних традицій в умовах глобалізованого інформаційного суспільства), почав питати кожну, і я відповіла, що НЕ ПЛАНУЮ виходити заміж. Перша реакція - в нього шок, друга, цитата: "Ви таке не кажіть, там у небесній канцелярії все фіксують, і заміж треба і ви ще потім вийдете, обов'язково МУСИТЕ.". А я атеіст. І не планую заміж. І цілком свідомо розумію, що не маю бажання "народжувати побільше діточок поповнювати генофонд". Але це так грубо та не справедливо, чому я маю вислуховувати це від людини з кардинально відмінним баченням світу, так ще й на семінарі, педагоги не мають права насаджувати свої переконання. Це обурливо.

[@mariia_m]

Чомусь віруючі навіть не припускають думки, що поряд може бути невіруюча людина

[@mariia_m]

@@oksamitka ви взагалі до чого це написали? Щось не по темі мого коментаря абсолютно

[@oksamitka]

@@mariia_m я вибачаюсь, не на той коментар відповіла•́⁠ ⁠ ⁠‿⁠ ⁠,⁠•̀

[@AnastasiiaBuniak]

Ще не додивилася, але вже маю що сказати) Буквально позавчора власник квартири, яку я знімаю, спочатку ні з того ні з сього запитав, чому в мене досі немає дітей, а потім порадив всиновити, бо ж на старості сама лишуся. І це такий егоїзм заводити дітей як майбутню прислугу тобі в старості. Чомусь про це ніхто не задумується. Ваша старість припаде на найактивніший вік вашої дитини. Той вік, коли вона могла б будувати кар'єру, сім'ю чи розвивати свої таланти, а ви хочете, щоб вона все це кинула й міняла вам підгузки? Ні, не такою повинна бути причина народження нової людини.

[@snapdragon9386]

Та чел просто хоче, щоб дитина розмалювала шпалери у помешканні. А він за ваш рахунок потім зробить ремонт. Оце план-капкан ;)

[@AnastasiiaBuniak]

@@snapdragon9386 , от про це я навіть не подумала 😄 нічо, в мене є кіт, він теж справиться))

[@olgalabzhinskaya4014]

А якщо б ви сказали, що зараз вагітна, то вигнав би з хати, тому що з дітьми в орендованій квартирі ви нікому не потрібні.

[@user-fy8fg4fd6m]

А в мене була орендодавець, яка казала щось підстеляти під себе, коли місячні, бо в квартирі новий диван 🤦‍♀️ А ще вахтерка з нашого офісу дивувалася, якщо я маю лишні гроші годувати бездомних тварин і в мене двоє котів з вулиці, чому я не всиновлю дитину…

[@yasmeen8619]

Мені здасться, що 9 0% дітей народжені для стакану води на старість.

[@user-dz6ud4nf1h]

В мене є подруга,якій трохи за 30. Вони з чоловіком разом вже більше 10-ти років, але дітей в них нема. Коли ми тільки познайомилися,я просто ігнорувала цю тему. А потім від цієї подруги дізналась,що вони вже двічі робили еко,вони зірвались, і вони б дуже хотіли мати дітей, але це дуже дорого і по фінансах,і по здоров'ю. І коли хтось їй каже , що вони вже давно разом і він піде знайде іншу,то вона просто готова врізати цій людині

[@zvychayna]

Ох ... Як нервують люди, які лізуть в чуже життя

[@dari_orangerie]

Дякую вам за те, що ви робите! Подивилася цей випуск - як ковток свіжого повітря. Не тільки в мене такі думки! Але, правда, я зла) Мені 32, і коли в мене питають, коли діти, - я починаю ставити незручні питання цій людині. У людини є діти - спитаю, нашо вони їй. "Ну, продовження роду..." - якого роду?! Шо ти там будеш передавати? Родові травми, чи шо? Ну, явно ж не сімейні маєтки, музеї чи цукровий завод. Людина в шлюбі - спитаю: "А коли ви розлучитеся? Он, усі вже розлучилися, а ви ще досі разом." Я розумію, що це некультурно і не найкращий вихід із такої ситуації, але зараз так. Якщо вже людина вирішила заглянути в мою матку, вона має розуміти, що бере на себе певні ризики.

[@user-sh1gi2mq2h]

Яка краса: Шо ти там будеш передавати? Родові травми, чи шо? )))))))))

[@alexxxa_ss]

Який влучний вислів, мені батьки як раз тіки і передали тіки родові травми

[@kristina_xtina]

Раніше на питання "Коли вже?" я ніяковіла і завжди не знала, що відповісти, боялась напряму казати, що найближчим часом не планую дітей. Бо якщо все ж казала це, то потім слідувала купа питань "а чого? та як завагітнієш - тоді полюбиш дитинку свою, і т.д.". Тепер же, щоб уникнути подальших питань і дискусій я просто питаю у відповідь: "А чого ви мені між ноги заглядаєте?" 😅

[@anya190]

Оце Ви правильно кажете: наскільки недоречне і нетактовне питання, такою самою має бути і відповідь. Може тоді людина перестане ставити дурнуваті питання хоча б іншим

[@liyalika1449]

😅😅треба взяти на замітку)) дякую

[@user-qm5kf9kf9b]

В перші дні війни мені сказали на роботі таку фразу " а чого ти переживаєш, в тебе ж не має дітей", а потім ще й казали виходити на роботу, бо в дома мають залишатись ті у кого діти. Ще мене бісить коли перед відпусткою оцінюють чи потрібна вона мені бо ж... Ну далі знаєте... А епічно в цьому усьому, що я щиро хочу дитину і навіть була вагітною,але... І крім цього маю проблеми зі здоров'ям, які мене ставлять перед вибором життя чи дитина....але для чого цим людям це знати, це надто особисте. Як це все мене дістало, як це боляче. Тема в саме серце, про людську безтактність. Дякую Вам дівчата

[@Viky.A.V.]

я вас розумію, сама не проти дітей, але ані партнера нема, ані психічного здоров'я поки що недостатньо. А суспільство продовжує жувати жуйку про "святе призначення", і дискримінувати бездітних((

[@user-fj2pp4rh5e]

Це норма закону. На той період життя коли у жінки малі діти вона має привілей на відпустку влітку. Тому і питають на роботі.

[@aenesthes]

ага, в мене теж схожа хрінь була на роботі, як війна почалася. розмова зайшла про те, що "я не можу вмирати, в мене є дитина". і я така, в якої дитини нема: "ееее в мене дитини нема, але я вмирати не хочу" ахаха

[@user-qm5kf9kf9b]

@@user-fj2pp4rh5e я за щоб усі ходили у відпустку, хто яку має. Я написала про те, що мені її обмежують або не погоджують, бо на думку керівництва люди без дітей мають бути на роботі завжди

[@liyalika1449]

Декілька років назад мене теж в добровільно-примусовому порядку залишали на роботі після закінчення робочого часу. Коли сімейні, з дітьми йшли додому, мені завжди говорили: "а що ти дома будеш робити? У нас багато роботи." Ніби у самотніх людей немає життя, крім роботи((( і в якийсь момент, я на заощаджені гроші купила техніку для роботи і почала працювати сама на себе. Буває тяжко, не без цього, буває аврал конкретний, але я тиждень можу присвятити тільки собі. Ніхто вас не буде цінити більше, ніж ви себе. P.S: зі мною часто залишалась дівчина, у якої 2 дитини, бо чоловік її бив, а інколи і гуляв на стороні, а на роботі вона відчувала себе в безпеці. Не йшла від нього, бо не знала чи потягне сама своїх дітей. Осміліла, пішла від нього, тягне сама дітей, ще й на свіданки встигає бігати, хоча не хоче серйозних стосунків. Незважаючи на те, що і мені і їй рідні говорять, що ми без чоловіків неповноцінні.

[@user-ct6oc8so7u]

Господи, прям за живе. Дякую Бісять два кейси. По-перше, я не проти дітей, але я гарно вчилась у школі та багато дивилась інфи про репродуктивну жіночу систему: про перенатальний період та пологи. І +- у свої 23 розумію що зі мною, якщо я завагітнію, буде. Моя мати, адвекватна людина в усі аспектах, окрім онуків. Ми вирішили з чоловіком, що десь у 30ти річному віці станемо батьками для прийомної дитини, але для мами це кінець світу. Це дуже бісить. Другий кейс пов’язаний з першим, коли я розповідаю мамі що саме я не хочу бути вагітною і чому, мене вражаї її коментар: « ти забагато знаєш, от як я була молода, нічого не знала, і мої пологи були легкі».. божечки, як бісить

[@cgenybr999dask4]

Забагато знаєш! Це просто супер аргумент! Щоб робити зважені рішення і треба багато інформації,треба багато знати з конкретної теми. Чому,коли збираються будувати будинок,то шукають інформацію,а коли збираються утворити сім'ю,то це не потрібно робити? Бажаю вам порозуміння з мамою.

[@user-di1tp9hj9j]

розумію вас , в мене з мамою те саме

[@katerynak292]

Прямо, як мої🤦🏼‍♀️ батько взагалі видав лекцію про те, що усиновлені діти всі наркомани, а я маю "рожать, як всі, бо ти шо думаєш, ти якась принцеса особлива, що маєш право казати, що не хочеш?"

[@ingialionka]

@@cgenybr999dask4 Прям в точку, мені кума так і сказала, що я схиблена, раз у 18 років ще подивилася відео про пологи. Бо якби вона їх глянула, то ніколи б не наважилася народжувати. Достукатися до нехї, що це ж нормально розуміти як і що проходить і цікавитися тим, що може відбуватися в майбутньому з тобою, але там стіна...

[@ingialionka]

І моя історія. мене постійно вражають люди ось тією фразою. Підтверджують, що дітей більше народжують і швидше заміж виходять жінки, які не дуже то й переймаються своїм розумовим розвитком, а потім і виховують в подібних переконаннях.

[@user-hv3mt9fh8e]

Ви саме проговорили мою історію колись. Була молода 24 роки, південь України, тому всі навкруги народжували. І я хотіла. І чоловік хотів, йому було 27. І всі навкруги питали - коли ж вже? А мені було боляче це чути, бо я за рік дві завмерлі вагітності пережила і, відповідно, дві"чисткі", що ідентично аборту на фізичному плані. Я ховала очі, і плакала ночами. Вирішила сама - ніколи не ставити це питання нікому у житті. Нащастя, я відклала питання вагітності. Зайнялась собою, відволіклась зовсім. І за 2 роки народила. Але всі знають, що трапилось через десь рік? Всі почали питати "а коли другу будете?"))))нахрєн ці питання!!!

[@ingialionka]

Мене навчила колись лікар говорити чарівну фразу: "Ви хочете дізнатися якого числа в мене заплановано незахищений секс і хочете прийти подивитися чи точно все відбудеться так, щоб я завагітніла-приходьте!". В критичних ситуаціях на допитах про дітей казала її - поки всі відразу замовкали :)

[@hannahanna3341]

Така ж історія... Тепер троє дітей і мені вже 40. Теж довго 'доводилось" ніби виправдовуватись перед чужими людьми, тепер ніколи і нікого не запитаю про дітей, коли і скільки хто планує. Так не має бути! Дякую, що підняли таку тему!

[@user-oo1ho6ys3n]

@@ingialionka ГЕНІАЛЬНО👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏

[@anastasiakravchenko210]

В мене дві дівчинки. Знаєте, що в мене питають? Коли за хлопчиком? 😂 відповідаю, тільки після вас усім, навіть бабусям

[@user-qo6ku1sw9e]

@@hannahanna3341 В мене також троє дітей. Але історія навпаки, я виправдовувалась за те, що я народжувала. "Куди в такий час стільки дітей? Хоч одному нормально раду дайте." (синам 21, 17 і 14 років, раду даєм🙂).

[@user-rx3hs1qh1u]

Під час першої вагітності, мені всі знайомі навішували яке щастя вперше побачити свого малюка... Знаєте що я відчула? Біль ,втому , страх , а син мені не сподобався , ну не вважала я його найпрекраснішим . Зараз я люблю його, але перший рік був пеклом.

[@mariia_m]

Мені було так погано в роддомі після перших пологів, що я хотіла втікти сама звідти.

[@user-rx3hs1qh1u]

@@mariia_m , я вас розумію, теж було таке бажання. Суцільне відчуття непотрібності і покинутості, ніякої моральної підтримки лише пресигн- ти що не знаєш як грудь дати?! Де таких безтолкових набралось.

[@mariia_m]

@@user-rx3hs1qh1u о так, я потрапила додому і в мене був майже мастит, мали відправити назад в лікарню, я сказала, що поїду тільки, якщо чоловіка покладуть зі мною в палаті. Там сказали, що місця нема) але чоловік мені груди розминав після годування по годині. Я не мала сил. Добре, що груди не боліли, тільки всі в грудках були

[@user-rx3hs1qh1u]

@@mariia_m , а дієта , їсти хочеться,а нічого не можна, сину 8 а я досі ненавиджу запах бананів і печева Марія.

[@mariia_m]

@@user-rx3hs1qh1u а я крекер😁 в лікарні купувала тільки його, а часто на обід не встигала, бо якраз дитині давали укол

[@natalkamazyr4942]

Ой, дівки, я першу дитину народила в 36, а другу в 38 і все встигла, на все свій час, кожен вирішує народжувати чи ні. Ви піднімаєте хороші теми, які завжди на часі👍😉👏

[@ingialionka]

В моєї подружки мама завжди на її день народженні казала: "Дівчата, я в 33 роки вийшла заміж, в 35 років перша дитина, в 38-друга. Ви знаєте і заміжньою вже так набулася, що аж по горло (про батька подруги нічого поганого сказати не можу-тихий і спокійний завжди був чоловік, нажаль 2 тижні тому пішов з життя) і дітьми набавилася так, що Слава Богу, виросли, та маю вільний час нарешті.То не хвилюйтеся- все встигнете."

[@juliad3930]

Это как и с замужеством - всему свое время. Я вообще рожать не хочу, может лет в сорок захочется, но, думаю, врятли😄😄

[@Oleeeena]

Найточніше віддзеркалення ставлення до жінок в нашому суспільстві - це прийом у гінеколога. Коли лікаря більше турбує те, що ти ще не народила, а не твоє здоров'я - це не ок.

[@o.havryschak4681]

Тому що це також пов'язано із здоров'ям

[@someone-rp7ir]

@@o.havryschak4681 яким чином?

[@valeri_kalynichenko]

Частіше за все, вся гінекологія-не ок. Починаючи з оглядів і ставлення до запитань, закінчуючи веденням вагітності і пологами. Я з таким стикалася рідко і пологи в мене, Слава Богам вели адекватні лікарі, однак знаю багато і протилежних випадків.

[@lv9005]

@@someone-rp7ir Він певно з тих, хто вірить в "от народиш - і все пройде".

[@FREEDOM88888]

це точно, думаю, що з вагітних вони просто більше заробляють, тому спонукають всіх до розмноження, не запитуючи чи є в тебе бажання і можливість. А після казки про чудодійний вплив вагітності на моє здоров"я, я подумки вже прощаюся з цім "лікарем" назавжди.

[@annalischenko1531]

Божечки, як ви це робите?))) Прям стільки тригерів у одному випуску💔 Зачепило й згадалось прям все: як свекруха вимолювала онуків, а як результат після моїх пологів злилась😏, про страшну післяпологову депресію, й почуття провини за це, про "подруг", що обесцінювали мене фразами на кшталт " Оце тобі пощастило, все чоловік робить "(з чоловіком нормальні партнерські відносини, все робимо 50/50)...й ще багато чого... Єдине, що хотіла би доповнити, на превеликий жаль, суспільство не відстає від тебе після перших же пологів...Десь як дитині стає рік, йдуть розпроси:"А коли за другим"....Мені 37, маю 2 доньки...Вгадайте , які мені дають "поради" всі кому не лінь...Вірно! "Вам ще треба хлопця"..Й кінця краю нема тому "залізанню у жіночі матки"😥

[@nikavadimovna6567]

Ну а як же? Треба ж спадкоємця,хвамілію передати.🤭В мене теж 2 доньки.Завжди кажу,що було би що передавати крім хвамілії.

[@AnastasiyaTaraday]

Зі мною моя рідня перестала спілкуватися н ас тему "коли дітки?", після того як я поговорила про це з ними з позиції "чому ти про це питаєш?", "чому для тебе важливо, щоб я (!) мала дітей?", "яку спою потребу ти задовольниш моєю дитиною?". Тому що це справді важливо і цікаво. Коли і чому виникає бажання тиснути на іншу людину з будь якого приводу (дитина - це лише привід). Це з опери: давай поговоримо про твоє материнство. Відповідь: а давай краще поговоримо про те, чому ти намагаєшся на мене тиснути зараз.

[@s.paladi8577]

Моя подруга народила другу дитину, й моя 12на дочка запитала мене, чи то боляче. Я їй чесно відповіла, що так, народжувати боляче. На що вона відказала, що народжувати тоді не буде. Я її запевнила, якщо не хоче, то най не народжує. Вона завжди має вибір робити чи не робити те, що хоче чи не хоче.

[@cgenybr999dask4]

Я народила в 28,в мене двоє бажаних і коханих дітей. Але на початку року дуже раділа,що діти вже подорослішали,що вони можуть себе мінімально обслуговувати без сторонньої допомоги. З чоловіком тільки почали планувати наше більш вільне життя,а тут орки понаїхали і заперли мене знову з дітьми 24/7. Коли на літо,вперше за 9 років,бабуся забрала онуків! Ми були найщасливішими людьми на світі. І я не соромлюсь казати те,що я не засумувала за дітьми за 3 місяці. Нам ніхто з чоловіком не допомагав поратися з дітьми. Я не шкодую про те,що народила. І я знала,що мені прийдеться самій все це розгрібати і не мала хибних надій. Я була впевнена в партнерові,який весь час приймає рівну участь у вихованні і навчанні дітей. І не соромлюсь того,що не влізла в джинси,хоч вага повернулась,але таз все одно залишився ширшим. Не соромлюсь того,що я втомилась і мене діти іноді бісять. Батьківство повинно бути зваженим. Ви повинні розуміти, що на вас чекає і розуміти,що вам з цим робити. Повинні готуватися до цього не тільки фінансово,але й морально. Бо в житті все може бути по різному. І пологи різні,і діти спокійніші і навпаки, і партнери різні, бабусі з дідусями не завжди радують(після того,як требували потомство) і хвороби,і зуби і школа і т.д. і т.п. Батьківство- це тяжка робота,де немає посадової інструкції,тому не всі готові до цієї роботи і це нормально. Бажаю всім зважених рішень,які будуть вас робити щасливішими.

[@GreyLain]

++

[@Bmtab]

+ Парадокс в тому, що люди які реально займаються дітьми розуміють як це складно і що це не для всіх, тож ніколи не попрікають і не замахують тих, хто ще не має або не хоче дітей ( ну принаймні я від таких людей цих дурниць ніколи не чула). А от більше всього «не родила - не жінка» волають саме ті, кому на власних дітей взагалі пофіг, якби я планувала так відноситись до своїх - то хоч завтра б завагітніла, але діти - це не тільки радість та любов, це ще й велика відповідальність. Нікому в голову не прийде відправити на відповідальну посаду людину без досвіду, але ж батьківство - це виховання нової людини, яка буде взаємодіяти з суспільством і на це чомусь можуть бути здатні всі (ні, інакше б в світі не було стільки злочинців та асоціальних особистостей, безумовно до такого життя приводять різні фактори, але сім‘я - один з ключових).

[@cgenybr999dask4]

@@Bmtab от мій чоловік і каже,що нажаль притомні люди замислюються над цим,а маргінали народжують пачками,от і маємо маргінальне суспільство і натуральний відбір. Нажаль.

[@user-wt8xv7yh5x]

Дякую! Підписуюсь під кожним словом!

[@WatershadeL]

Насправді з некомпетентими неадекватами неварто взагалі рахуватись, він/вона каже що не влазиш в старі джинси?, махни рукою пройди повз, чому тебе має бентежити думка лівої людини, про себе чи свої дії, вони покищо в більшості, але це зовсім не означає що під них треба гнутися.

[@Odminey]

Я влаштовувалася на першу роботу після магістратури до свого керівника диплому. Майбутній шеф дуже добре знав мої професійні якості, сам же мене й запросив в свою фірму. У мене був один з найсильніших дипломів на курсі (зі слів комісії), я дуже прагнула почати працювати за фахом. Але коли я зателефонувала йому, щоб спитати в який день виходити на роботу, то він сказав: "може ти краще дитину народиш?"... Я подумала, що за дурня, яка дитина, мені 23, я 6 років навчалася, щоб стати архітекторкою, я хочу проєктувати будинки. Але саме це запитання від людини, яку я вважала максимальним авторитетом, вбило мою впевненість повністю. Я декілька років мучалася на тій роботі, щодня мені здавалося, що я нездара і нікчема, що я нічого не варта як фахівець. Що всі тільки того й чекають, коли я завагітнію і піду з роботи. У мене розвинулися панічні атаки. А звільнитися я не могла, бо боялася офіційно визнати себе нездарою. Зрештою я сама собі довела, що я не нездара і тоді я звільнилася. За ті роки я зненавиділа професію, в якій я так мріяла реалізуватися і більше в ній не працюю. Пройшло 5 років, я пишу це, а по щоках котяться сльози.

[@user-sh1gi2mq2h]

НЕГАЙНО поверніться до своєї професії!!!

[@myroslavamarushchak]

Я вас віртуально обіймаю 🤗

[@FREEDOM88888]

добре, що знайшли сили та сміливість піти👍

[@nataliian9765]

Дуже шкода, коли людина має бажання щось робити, а їй так відбивають то бажання!!! Бажаю Вам щастя та вдало знайти діло свого життя!

[@user-tc9ug7ix1p]

Після одруження я не хотіла відразу дітей, чоловік про це знав, і ми жили вдвох, але родичі мені через пів року поставили діагноз. Що то я не здатна, хвора (хоча мені було всього 23). Всі на мене тисли і я вирішила народжувати. Ще на стадії вагітності я зрозуміла що це жесть. От думаю народжу почну жити, народила, в поняла що життя закінчилося по справжньому. А вагітність була базис даром в порівнянні з тим що сталося потім. Об*акатися при родах це хрінь, об*акуватися протягом місяця після родів (роди були важкі) ото було весело. Місяць носила боксери свого чоловіка бо інакші труси було боляче. Грудне вигодовування це окрема тема. Як я 2 роки дитину годувала, мастит гнійний пережила. Коли не поспала 3 ночі підряд дитина ревкала 24/7, зрозуміла що криша тече і ч взагалі вже спати не можу. Спала я з дитиною, голяка, дитина весь час їла молоко під мишкою. Як я її не роздавала за цілий рік такого життя? Та я не вкривалася нічим щоб не задушити дитину, спала в трусах, груди в мене максимум 2 розміру тому дитині вони не загрожували. Чоловік звичайно спав в іншій кімнаті. Якби час можна було відмотати назад я б народжувала після 30, щоб насолодитися життям. Бо зараз моє життя мені не належить. Чи шкодую? шкодую. Але як каже мій психіатр (післяродова клінічна депресія важкого ступеня) треба пробачити собі, прийняти і жити далі. Життя продовжується.

[@annavit330]

Наталочко, дозвольте хоча б віртуально вас обійняти 🥺

[@user-tc9ug7ix1p]

@@annavit330 дякую дуже. Але те що Ви прочитали, ненайгірше що зі мною трапилось,через моє нав’язане материнство. Але про це я поки що не готова говорити.

[@annavit330]

@@user-tc9ug7ix1p ви можете не говорити, це ваше право, лише хочу підтримати вас ❤️

[@v.voronova]

Хочеться дати вам підтримку хоч через екран. 🙏

[@Korolekin]

тримайтеся!❤

[@user-tc3jn5il4e]

Ще дуже дивує, що дівчата, які вже стали мамами пропадають як особистості. В них вже в інстаграмі «дружина, мама синочка, мама дочки» і з ними нема про що говорити. От взагалі. Все їхнє зводиться до дітей. І завжди питання «а коли ти?» і причина всіх моїх негараздів «бо ти ше не народила». І це я не перебільшую нічого з того. Купу таких знайомих. А одного разу родичка мого чоловіка так мене довела, що я їй відповіла чітко, що не хочу дітей. А в відповідь почула «йоооой, а твоя свекруха то знає? Ви чуууули то?!». Боже, яка це болюча тема💔

[@user-ei7zu8fs1m]

А що тут дивного, коли ти 24/7 з дитиною, як можна не пропасти, як особистість. Хоча насправді це найважча робота у світі

[@FREEDOM88888]

@@user-ei7zu8fs1m можна, якщо не вважати себе тільки маткою.

[@user-ei7zu8fs1m]

@@FREEDOM88888 коли з маленькою дитиною 24/7 важко навіть в душ піти і себе в порядок привести, не кажучи вже про щось інше. У вас є діти? Очевидно, шо нема, якщо пишете такі речі.

[@marichka.zaebalas]

Про очікування від материнства треба сказати окремо. Кожна жінка в моєму житті, що мала дітей, казала, що це є щастя в перманентному стані. Так, важко, але воно того варто. І яким же було моє здивування, коли я перший рік завивала бєлугою кожен день, бо мій досвід став для мене особисто не те, щоб важким, а навіть непомірно. І ось 100 разів перестрибнувши через себе, я розумію, що пропагувати діточкам треба не "безумовне щастя материнства", а розуміння, що це важкий труд з неймовірним градусом відповідальності. І так, я дуже люблю свою дитинку, але далася вона мені дуже травматично для психіки.

[@user-bh6gb4jz5c]

Вчора, буквально мене питає жінка на декілька років старша від мене. - А в тебе є діти? Я - "Ні" вона - Чого? - Бо я не хочу. вона - А скільки тобі років? я - 32. вона - Ну то вже пора. я - Ну якщо комусь пора, то хай собі народжує. вона - Ну я вже народила. я - То я за тебе рада. Висновок: Не люблю тупих людей, які пхають носа в чужі справи.

[@pkolomiy]

Якщо ту жінку так муляє це питання, то нехай йде і народить ще раз. Впевнений після 3-ої чи 4-ої, вона буде всім радити цього не робити, бо від тих проблем буде на стінку лізти.

[@user-bh6gb4jz5c]

Ну вона і з тими двома виглядала не надто щасливою. Іноді мені здається, що такі люди спеціально ставлять питання такого типу, на думці маючи "Іди відчуй всі ті труднощі що відчуваю я, бо щось ти надто безтурботна".

[@pkolomiy]

@@user-bh6gb4jz5c це мені нагадує якесь російське відношення. Де людина щаслива тоді, коли нещасна інша.

[@user-pu6cg7fi4x]

Тре було для фіналочки спитати коли наступну дитину буде народжувати, пора ж вже, годинник стрімко прямує вперед

[@user-nj8nv3ty7p]

Коли мої родичі мені казали, що нам пора завести вже діточок, бо "дал бог зайку, даст і Лужайку" І "чясікі тікають", коли я вже стомився від їхніх ригів, я один раз із найглибшим сумом у очах і голосі відповів: "не сипте сіль на рану, ви, мабуть, не знаєте, ми пройшли обстеження - я безплідний. А лікування і операції обійдуться близко 300тис грн".Нарешті їм стало незручно і нас більше не чіпали. Мені сподобалось.

[@svaleks566]

І що сердобольні навіть грошей не запропонували? Дивні люди, як поради роздавати перші, як допомогти матеріально, до вже й не так їм потрібні ваші діти

[@juliastar5651]

Дуже дякую вам за неймовірно важливу тему! Репродуктивний тиск - це страшне зло! Боюся, що через війну він ще більше посилиться. Тому говорити про це зараз необхідно!

[@DmytroZavhor]

kzbin.info/www/bejne/fIXal6Khm5l8g9k

[@DmytroZavhor]

Якою буде ваша думка після перегляду цього коротесенького відео?

[@user-pk2of5zs8j]

чим ця тема важлива? тут тільки дві відповіді хочу, не хочу, от і все, кожен сам вирішує

[@tsibulya8989]

Я - вільна жінка, українка, я сама будую своє життя. Не "маленька людина", як на рашці, котра не може контролювати своє життя - українці народжені вільними. Ось і все тут, немає сенсу далі щось пояснювати.

[@valerianovak7493]

Ох, багато ж кейсів пов'язаних з "коли вже дитина?" Мої батьки і батьки чоловіка вже якось змирились, бо бачуть як я закипаю, тільки піднімається ця мова. Але "ліві" люди це щось з чимось. І головне питають, крли вже ти зробиш своїм батькам внуків? Тобто я не собі дитину маю народжувати, а батькам? Що за прикол? Мій улюблений випадок... Якось пішла до травматолога, тому що боліла рука і в перші 5 хвилин консультації він говорив, що всі ці проблеми надумані і просто потрібно завагітніти, коли сказала, що не збираюсь, запитав хто я за гороскопом. "А скорпіон? Все з тобою ясно!" Блін, шо за маразм, я в частній клініці витратила на консультацію 500 грн, щоб це почути. І я вже мовчу про гінікологів.

[@katvov5894]

Коли у тебе немає дитини- до тебе надувага, тебе засуджують бо ти посміла будучи "ПРИДАТНОЮ" не народити, однак коли ти із немовлям залишаєшся без здоров'я, партнера, фінансової стабільності, роботи - всім до тебе байдуже "бо треба було думати перед тим, як плодити"

[@VladyslavaUA]

я не можу сказати, що я хотіла дітей... але я відмінниця - тож коли одружилася, через два роки вирішила, що пора задовольнити запит оточуючих. Завагітніла з першої спроби - не встигла зорієнтуватися. Вагітність носила без ентузіазму. Крли народила, офігела... моє життя змінилося на 100% - я не була до цього готова. В мене не було депресії, мені просто все це не подобалося: ні немовля, ні гв, ні відзеркалення, ні повний стоп в реалізації... через усе це в мене і почуттів материнських не прокидалося. Я просто виконувала усе відповідально, бо я ж відмінниця, але задоволення не було абсолютно. Але... малій виповнилося 9 місяців. Вона пішла і заговорила згодом. І я закохалася у неї до нестями! Я відчула та зрозуміла, в чому кайф з тими дітьми. Тож, через 3 роки народила ще. І певно спробую ще... діти - це капець як складно, клопітно, дорого. Партнер, батько дитини має бути відповідальним, уважним, щедрим, бо інакше я не розумію, як з тим усім впоратися... Але зрештою, діти - це чудово. Бажаю усім, хто хоче, мати. Хто не хоче, не мати - поважаю за такий вибір, якщо ти відвертий з собою.

[@user-bv6sy8ow4c]

А мене дуууже дратує оця теза: "українців має бути більше". Серйозно? Наче поголів'я збільшувати... Яке значення має велика кількість людей в країні? Що це дає? І чому Австрія, Швеція, Швейцарія, Ісландія тощо, які мають дуже малу кількість жителів і все норм! Навіть дуже норм. Натомість великої кількості людей у них якось витачає розуму думати за велику кількість лісів, природнього ландшафту й т.п.

[@katmars8138]

Найбільша народжуваність в найгірше розвинених країнах. Де погано з правами людини. Там де турбуються про комфорт та цінують людей, рідко присутнє шалене дітонародження. Бо люди мають своє життя, і вирощують 1-2 щасливі дитини. А дехто й жодної. Але щас ці фанатики розкажуть, що Європа вже вчора вимерла через фемінізм і геїв.

[@ianamdd6058]

Останній потяг, останній вагон 😂 Мені 31, одружена, бездітна, щаслива!

[@user-dq2nz9vt5u]

Часікі тікают 😁 Але моя рідня на мені вже поставила хрест(одружена, майже 32 річна щаслива жінка, яка свідомо не хоче і ніколи не хотіла дітей)

[@ianamdd6058]

@@user-dq2nz9vt5u мої теж :) це університетські подруги сильно переживають про годинники та потяги

[@oxana5599]

мені 31 рік. Без дітей. На свята бажають "діточок, жіночого щастя, реалізації в сім'ї, вдало вийти заміж" і т.д. Я така сиджу, слухаю то лайно і думаю "мда....а виглядали ж притомними людьми".

[@ianamdd6058]

@@oxana5599 співчуваю, це проблема більшості родичів. Вони наче і хочуть добра, але не розуміють, що таким чином переходять усі існуючі особисті кордони

[@vitakoryliuk8795]

@@oxana5599 ви нагадали мені цьогорічне вітання з ДН, виповнилось 26 і родичі мабуть вирішили що пора вже бажати на ДН дітей "яке то щастя, а які у вас будуть гарні діти, бажаємо вам дітей" . Побажали б реалізації в кар'єрі, достатку, розвитку, пізнати світ... це дійсно те чого б хотілось)

[@user-zc2mw2xu4h]

Спостереження з мого життя. Зазвичай, питання "Коли діти?" ставлять ті жінки, в яких нема успішної кар'єри і ті чоловіки, в чиїх жінок нема успішної кар'єри. У мене все 😅🤗

[@innaortman2000]

💯😂😂

[@Lonskapsy]

Народження дитини - це одна з найбільших психологічних криз в житті жінки, переживання якої ускладнюється упередженнями "це ж таке щастя", "а у мене це була найщасливіша мить", "це ж найприємніший період". Реальність в тому, що багато жінок жалкують про рішення народити, багато жінок не відчувають любові до дитини у перші декілька місяців, а деякі не можуть полюбити дітей взагалі або так, як про це всі говорять (і відчувають дуже багато сорому через це), багато жінок отримують психологічну травму від процесу народження, ставлення персоналу лікарні та появи самої дитини. Але через упередження суспільства мало хто звертається за допомогою одразу (бо думають, що з ними щось не так), і як правило це нагадує про себе через багато років, коли жінка йду у психотерапію із зовсім іншим запитом.🤷‍♀

[@p0pka_enota]

Можливо це не зовсім, про що йшлося у випуску, але коли чую "діти", то не втомлююся повторювати, ніколи не заводьте дітей, щоб зміцнити стосунки. Нажаль я чув, як люди про таке говорять на повному серйозі. Можливо у кого немає дітей, вони не дуже розуміють як саме працюють радощі батьківства. Так, в 99% випадків батьківство - це круто і робить твоє життя кращим. Але цю маркетингову фразу треба розібрати. Це не значить, що батьківство робить все, що у тебе було ранішим краще, а навпаки. По-перше це ділить твоє життя на до і після. І там не має зворотнього шляху. По-друге все, що у тебе було до батьківства похитнеться та постраждає від нього. Наскільки сильно? Залежить від того, як добре ти підготувався. Не все-все, а всього лише грощі, вільний час, подорожі, тусовки, відношення з другою половиною, карʼєра, житлові умови, домашні трварини тощо. А що стає кращим? Нічого, нічого з вищенаведеного списку не стає кращим через наявність дітей. А зʼявляються нові аспекти та почуття, котрі були неможливі раніше. По-перше зʼявиться людина, котрий ти будеш любити більше себе, більше свого партнера, більше своїх батьків, більше свого телефона і улюбленця. Нові подорожі не будуть такими комфортними як раніше, але ти можеш відвідати старі місця і через дитину осягнути їх як вперше. І так багато з чим, суть в тому, що дитина приносить нові аспекти життя, а не фіксить старі. Це як побудувати другий поверх у хаті. Він буде новий і класний, але це ніяк не допоможе старому першому поверху, а тільки навантажить ще більше. Якщо перший поверх аварійний, то взагалі неможна будувати другий, бо все до біса завалиться. І бідь-який будівельник вам скаже, що ремонтувати перший поверх треба перед тим, як зводити другий, не навпаки.

[@irinanikonenko09]

Це такий крутий коментар,що підпишусь на Ваш канал,щоб почитати інші Ваші коментарі.

[@user-he6fk4es1o]

Влучно🎉

[@snapdragon9386]

Якщо вам хтось буде пробивати мозок з приводу народження дітей - підрахуйте яку приблизно суму ви витратите за перші 3 роки життя маляти. Потім озвучте це тим, хто від вас це вимагає та попросіть заплатити все одразу. Від вас відстануть миттєво )

[@bizzareMa]

Та ж не тільки перші три роки. Моєму синові тринадцять -через ковід перевелись у Оптиму-близько 14тис.на рік+курси англійської та репетитор з укр.мови,ще 3тис/місяць.можливо, доведеться іще з інших предметів брати учителів. Дві пари нормально взуття 7-8тис. І т.д.

[@user-dq2nz9vt5u]

Браво! 👏 Я б ще сюди додала письмове забов'язання щотижневої ночівлі, замість матері, з дитиною(хоча б одну ніч, щоб жінка мала змогу виспатись) перший рік життя цієї дитини. Тоді точно всіх порадників здує вітром.

[@yasmeen8619]

@@bizzareMaздивована репетитором з української, вона набагато легша ніж російська.

[@cittadelli]

Не моя мама, яка так чекає внуків що готова все тягнути сама. Я ж то розумію, що це просто слова і в першу чергу дитина це відповідальність батьків і не варто надіятись на сторонню допомогу😅

[@fgcjkd]

Люди, та не все ж треба на гроші перераховувати. Якщо є бажання, а не вистачає грошей, то хіба їх не можна заробити?

[@user-bp4mo5he1l]

Через те, що хтось патякає, чого не зійшов животик, я попхалась через місяць після пологів до спорт залу. І всі затуляють мені рота, коли я кажу що не хотіла би народжувати. Це жах, ти молода мама, як окрім немовляти, що є великим стресом, маєш іще й тиск від суспільства, чому ти така сяка не щаслива, ти що не любиш свою дитину. А справа не в тому люблю я її чи ні, а в тому що я не можу бути щаслива, коли я голодна, сонна і маю постійний стрес і фізичний біль. Ніхто не говорить що грудьми годувати боляче, а коли ти кидаєш це діло через особистий дискомфорт ти отримаєш ще більше тиску. Бути матір'ю це постійний тиск!

[@_yivha_]

Мені 19 років, я тільки починаю життя, а вже на кожному кроці стикаюся з репродуктивним насильством. Кожного разу, коли я кажу, що не люблю дітей, не хочу їх у відповідь чую щось накшталт "та ти ще молода. ти ще не розумієш. та виростеш - захочеш". Виросла, уявляєте, виросла! Я в свої 19 розумію яка це відповідальність не просто народити, а й виховати гідну людину, що це може вбити моє здоров'я, або вбити мене! Багато ці люди розуміли, коли народжували ± в моєму віці? Ні. Таке ж кажуть люди, які вважають, що насилля це норма (мається на увазі психологічне "роби як я скажу і будеш гарною дитиною", фінансове "ти залежиш від мене, от будеш заробляти сама і будеш жити як захочеш"). Які жодного дня в своєму житті не рефлексували над своїм дитинством, моделлю виховання якої притримувались їх батьки, вважають, що тема сексу це табу і весь цей хворий стандарт пострадянського суспільства, який ніяк не відійде у минуле. Я зараз оглядаюся на своє дитинство і не дай боже зараз діти будуть рости в таких умовах. І мова навіть не про фінансову складову, що є не менш важливо, а більше про емоційну нестабільність дорослих, які оточують цю дитину. Те, що вкладали в мене це жах і дякую, що в мене досить рано почав формуватися свій світогляд, власні думки з більшості тем і я вчуся їх відстоювати. Може я колись і захочу дитину, але не треба мені розповідати, що це 100% станеться колись там, бо я жінка

[@svaleks566]

Матір моєї подруги почала тиснути на подругу з народженням для неї внуків з 19 років. От одного разу їй це так набридло що вона сказала, мамо, якщо ти так хочеш поняньчити малятко, то народи собі ще дитину. Більше цих розмов не було

[@olgalabzhinskaya4014]

І знову, дівчата, Дякую! Коли я говорю, що люблю тільки своїх дітей, а дітей взагалі - ні, на мене дивляться, як на маніяка. Таке відчуття, що люди одразу уявляють мене з сокирою в руках над невинно убієним немовлям. Як жеж так!?!?! Це ж прописано в генетичному коді кожної нормальної жінки, десь по сусідству з несамовитою любовью до приготування їжі. Свою першу симпатію до своєї дитини я відчула, тільки коли вона почала проявляти бодай якісь ознаки свідомості. Бо до того: 8 місяців невпинного блювання, пологи, під час яких реально хочеться кричати, що нехай задихнеться, аби тільки, це скоріше закінчилося, а потім ще кілька місяців, коли ти не ти, а машина по обслуговуванню прибульця - якось мало спонукають до ніжної любові. І ні, дитина - це не невинне янголятко, а егоїстичний маніпулятор.

[@cgenybr999dask4]

Як ви влучно все описали😄. Коли я так говорю,то мене вважають божевільною,або як ви сказали :" з сокирою у руках".

[@irinanikonenko09]

Це точно. Своїх дуже люблю, а чужі не викликають бажання гладити по голові. Але хочу захистити дітей, егоїзм і маніпуляції це для виживання, вони не навмисно .

[@raymiroshnyk2969]

Це відео мене зачепило найбільше серед всіх. Дякую, дівчата. Інколи просто хочеться кричати: у мене дві вищі освіти, я говорю чотирьма мовами і мені не цікаво сидіти с маленькою людиною, словниковий запас якої пару сотень слів(( Я зовсім не хочу гратися в лікаря сотий раз за день, і стояти зі шваброю після кожного прийому їжі. Заздрю людям, яким цікаво читати одну і ту саму казку кожен-Божий-вечір декілька місяців поспіль😅 Які мають терпець пояснювати одну і ту саму річ декілька разів підряд, а потім ще на наступний день пару разів. І коли мене питають чи я хочу другу дитину - господь з вами, я і цю часом не хочу, хоча і люблю)

[@kiraalways8199]

В мене така сама ситуація)) Я ще й працювала на круїзному лайнері до вагітності,тільки вирвалася з бідності,вивчила англійську...і...завагітніла..але чоловік в мене дуже хороший, я не жалію. З детиною вже я вивчила ще 2 мови,перекваліфікувалася і все в мене добре,але я добре розумію як було би простіше жити без дітей. І я теж про себе казала що мені і однієї забагато

[@user-bn7gs2bw7r]

Я матір, сину 3 роки мені 30. У моєму колі спілкування є дівчата які не мають дітей або не хочуть їх мати. І коли я народила, я почала їх підтримувати, бо материнство це важка праця над собою і виховання дитини. І не кожна дівчина хоче наважитися на цей крок. Тому я завжди кажу ти не повинна народжувати, не всі на світі жінки повинні бути мамами. Кожна сама для себе вирішує чи потрібно їй це чи ні.

[@slava_ukraine119]

Я сподіваюся, що це відео подивляться багато жінок і подумають перед тим, як народжувати. Ми з чоловіком хотіли дитину, планували, але у сина ДЦП. Ми його безмежно любимо, але це капець як складно. Діти це величезна відповідальність і величезні кошти, особливо якщо є якісь проблеми. А післяпологова депресія - це взагалі жах

[@katerynaazarova6012]

Дякую, що ділитесь. Для мене особисто народити дитину з якось хворобою - це дуже сильний страх 😞

[@FREEDOM88888]

у багатьох моїй знайомих дітки з хворобаим, нажаль останнім часом це дуже часто трапляється, ви не одні, дякую, що поділилися ❤

[@user-yo3dh5ot5v]

Ця причина дуже вагома, щоб не народжувати. Навіть якщо все добре,є достаток,хороша, кохана людина. Всеодно,від народження хворої дитини ніхто не застрахован.

[@user-cb7ib6ur2d]

Моя подружка недавно мені сказала «я не кайфую від материнства, це не моє» їй важко, їй хочеться жити й насолоджуватись життям , а не свій час вкладати в це дитя, хоча вона дуже любить свою дитину якій вже 4роки. Я кайфую в материнстві, мені подобається спостерігати за своїм чадом й мене це не обмежує, ми подорожуємо й все класно. Але це важко. І ще я маю сестру якій 30 в якої за столом при всіх родичах питають а коли вже ти? Твоя черга, а в неї не складається особисте життя, і вона й не проти мати й хоче дітей, але з ким ? - і це іспанський стид.

[@mariaminnich9425]

По перше я відіслала лінк до цього відео моїм дітям. Дякую Вам, баришні, за відверті слова і відсутність страху щодо засудження суспільства (в цьому випадку KZbin-суспільсва) цієї Табу-Теми. Повністю підтримую вас, по всім аспектам теми "материнство". Взагалі то я теж, останні років з 15, такої самої думки. Мені 50, я молода і приваблива жінка, донькам 19 та майже 21 рік. Я, як могла, пояснювала дітям, що їхнє призначення бути людиною, а бути чи не бути мамою, це як вони хочуть. Діти чудові, я була багато років щаслива з дітьми, АЛЕ. Якщо "відмотати плівку" назад, не народжувала би. Особливо обурює відношення суспільства, політичної системи до жінок: жінка-мати, іншими словами це інкубатор для виношування та нарождування платників податків. Але зачати та народити це ж 2,5% справи. А потим? Як вони, жінки, після народження з цім живуть, це "табу"- тема. Якщо в тебе щось не складається, чи ти відчуваєш себе виснаженою, чи не щаслива, чи взагалі хочеш скоротити собі віку (депресія)- спасіння утопаючих - справа самих утопаючих. Чим більше ми розмовлятимемо та діскутуватимемо на цю тему, тим більше суспільство буде активізовано до теми і проблематики народжування та вирощування дітей. Не тільки материнства, а й батьківства, яке є другою половиною, не менш важливою частиною, піклування про дітей. Роль батька не на "родинних фоточках", а й в житті. Сподіваюся, таким чином підвищиться відсоток щасливих матерів, щасливих батьків, щасливих дітей.

[@user-hn4in8ks6r]

Дякую Вам! Підніміть ще тему розлучень, коли та ж жінка потім сама тих дітей і тягне, і вона повинна нести відповідальність потім за двох, а тато в кращому випадку скидає якісь дрібні аліменти і періодично появляється, а в гіршому його взагалі нема. Я розлучена з 2-ма, і маю багато подруг які розлучилися і з дітьми, в нас жінки зовсім не захищені ніяк законодавством в таких ситуаціях

[@ushkalenko]

Цю тему підіймав Д'артаньян (Андрій Павленко) в якомусь своєму відео десь два роки тому. Пошукайте, якщо цікаво.

[@ukraine_will_win_]

моїй мамі не скидав навіть "мізеру", а стягнути неможливо було бо в нього зп була в конверті. вона сама тягнула двох малих дітей та 3! роботи позмінно, родичі не допомагали взагалі бо якжецетирозвелася (батько бухав/бив і тд в тому числі своїх дітей, бив так що брат втратив зір...), а тепер коли "тато" згадав про мене (тільки вийшов на пенсію) - вибачте, але нахер ти мені тепер треба? доглядати тебе коли ти мене малою дитиною кинув? мамі допомагаю постійно. дітей не знаю як заводити.

[@yuliiavolkova2898]

Материнство для мене - качелі. Вчора я шукала поруч міст з якого можна сіганути😂, а сьогодні - плачу від щастя, коли дитина складає пірамідку. Треба говорити про складності, треба говорити ПРАВДУ про материнство, а не лише фото щасливих блохерів в соц мережах.

[@bohanets]

Це точно)

[@nikavadimovna6567]

100%.Особливо ,якщо ти звичайна людина,не маєш можливості наймати няню ,домробітницю.Мене завжди бісили передачі типу "Один за всіх",коли зберуться наряжені,надушені актриси ,депутатки і ганьблять якусь жіночку з 5 дітьми з села,що в неї десь не прибрано чи діти в брудному одязі.Чоловік весь день десь на роботі ( якщо ходить),в жінки орава дітей,яких одягнути,нагодувати і стежити,щоб не спалили хату або не втопились в криниці...а ще город,прання ,прибирання. А хтось спитав,коли вона нормально виспалась,чи помила голову?

[@irinad5130]

улибнув Ваш комент! Щастя Вам!

[@svaleks566]

Вам потрібен відпочинок

[@user-ub3ij1ml5r]

​@@nikavadimovna6567це все так, але тому я не хотіла і не маю більше, як одну дитину. То жінка повинна бути відповідальна і не народжувати більше дітей, чим ти можеш "потягнути" фізично і матеріально.

[@Tatiana-qm7et]

Моє улюблений аргумент від порадників це - "вже пора"! А я кажу якщо тобі пора народжуй! Нікого не слухайте, якщо ви до нестями не хочете дитину, а є сумнів то НЕТРЕБА, буде потім страшне розчарування і ненависть до всього світу!

[@user-bo1mn7gg4b]

А ще "треба" . Треба мати спочатку першу, потім другу... Я теж кажу: "кому ТРЕБА, той хай народжує!"

[@WatershadeL]

Нормальна логіка, побільше такої, ти сам/а обираєш що ти хочеш і тобі треба, а не хтось інший.

[@ukrainian_who]

Підтримую ваш меседж! Як жінка, яка пройшла через серйозну післяпологову депресію і яка не змогла пройти через грудне вигодовування, ваш ефір надзвичайно важливий для всіх! Особливо для дівчат і жінок! 🔥👍🏻👏🏻

[@user_Al_Kon]

Члму алгоритми ютуба кинули це відео мені на стрічку? Я чоловік, мені 50... Не розумію... Хоча тема дуже життєва, важлива. Два роки тому на співбесіді щодо роботи теж довелось розповідати про всі сімейні обставини, але то було за місяць після скорочення і робота була дуже потрібна. Потім стикнувся з тим, що після офіційного закінчення робочого дня о 17 годині доводилось відпрошуватись аби забрати дитину з садочка, а керівниця питає така: А що, в дитини мами нема? (Мені просто з роботи до садочку ближче було) Як тільки з'явилась можливість, звільнився

[@yuliiaromaniuk5898]

У нас в сім‘ї така ж ситуація😂 Я працюю в офісі, а чоловік онлайн та вдень повністю з малою. Всі говорять «Який він у тебе чудовий, але має бути навпаки😅» Коли відповідаю, що для нас так добре та ми повністю щасливі, люди в шоці. На їхню думку мій чоловік робить подвиг, хоча насправді він просто чудовий тато, як і я мама❤ Дякую вам за відео

[@anya190]

Півтора роки мені чоловік саме допомагав. У всьому, але з позиції : "якщо треба - скажи і я зроблю" та "ну ти ж мама, а я просто папа". А це ближче до двох років вперше почула фразу: ти шо, думаєш, що я не в змозі сам перевдягти підгузок дитині, це ж моя дитина. Ура! Нарешті.

[@oleksandraganses]

Чомусь згадалось, як моїй мамі сказала колега на роботі: "Досить фігней маятися і їздити по світу, тобі вже треба онуків завести"😂ми ржали довго, коли вона мені це переказала😅Секонд Хенд з онуками не знайшли😅

[@khrystynakotsai328]

Абсолютно все життя я знала, що хочу бути мамою. Для мене це дуже природньо і бажано. По-перше, я пройшла 7 кіл пекла поки ми з чоловіком НАМАГАЛИСЬ народити дитину і не виходило, а всі довкола вважали своїм обов‘язком тицьнути своєю цікавістю в болюче місце і спити чому ще нема дітей. По-друге, вже народивши, я зрозуміла, що жінкам обов‘язково треба залишати можливість власне НЕ бути мамою, бо якщо для мене, яка так сильно і всім серцем, хотіла бути мамою, це так складно, то на скільки ж складно може бути жінці, яка не була впевненою в такому бажанні… І мені дуже боляче бачити жінок, які цілком справедливо визнають, що материнство-не їхнє, але під тиском суспільства вічно почувають за це якусь або провину, або неповноцінність.

[@alexalexa4537]

А ще є прикол, коли жінка, в житті якої нічого крім народження дітей не відбувається, розказує дівчині що живе активне життя, займається кар’єрою та взагалі чим тільки хоче, що її життя пусте бо вона ж іще не виконала ГОЛОВНЕ своє призначення ))) таке знецінення) чи коли ти єдина хто не народжував в компанії таких самих жінок і вони так зверхньо тобі дають зрозуміти, що «ти не в темі»😅😅

[@irinanikonenko09]

Вважаєте, що народження дітей якась примітивна історія і ті жінки дуже бідні? Ніхто ж не прив'язує намертво до батареї і не випускає з дому. Можна і подорожувати, і книжки читати, і професійні знання підтримувати. Навпаки, наявність дітей розширює горизонти. Правда, тільки в тих ,хто цього хоче.

[@user-ty9ps3dx6c]

О, дівчата, яку ви тему підняли! Я теж іноді думала, що я якась не така, бо під час вагітності не відчувала безмежного щастя ( як то показує масмедіа). Після пологів відчувала себе покинутою, наче весь навколишній світ цікавить тільки дитина, а що відчуваю я то вже неважливо- народила і молодець. І шалено дякую своїй мамі, що коли я поділилася своїми відчуттями, вона мене підтримала і сказала, що переживала схожі моменти.

[@anya190]

Боже, як же до мене ставились, поки я була вагітна, а потім все це перейшло до дитини. А я стала тупо порожнім місцем для бабусів/дідусів. Так бісить!

[@olena.s]

Взагалі то так і має бути, особливо, якщо пологи важкі, це ж гормональна перебудова організму. Це минає саме з часом.

[@innalev6639]

Мати малу дитину - то є суцільне рабство. Я більше не можу робити те що я хочу. Навіть просто посидіти тихенько не на часі, бо поки дитина спить треба переробити всю роботу. Максимум з моїх розваг - аудіокниги і подкасти в навушниках. Я пройшла педіатричні курси, уроки по ГВ, працювала з психологом, малюк не хворіє, чоловік допомагає. І все одно то піздец якийсь. А запросити няню мучить совість, бо шо ж я за мать тоді, як дитина цілий день буде бавитись з чужою тьотьою🙈 Тож 1000 разів подумайте, чи готові ви до такого.

[@yasmeen8619]

У вас почуття вини не дозволяє запросити, а в багатьох - фінанси.

[@irinanikonenko09]

Няню можна запросити на кілька годин. Дитина виросте і почне жити своїм життям, не завжди буде малою. Тоді хочеться проводити з ними час.

[@MR-ml7ih]

Знаю місяць пройшов, мій компент Запізнілий. Але хотіла сказати, якщо ви відчуваєте потребу у власному часі і є можливість взяти няню - беріть. А внутрішньому критику скажіть, що збалансована мама, з закритими власними потребами може дати дитині набагато більше.

[@polinahopkalo973]

Ще так бісить, ти кажеш: я не хочу, немає фінансової подушки, квартира має бути така щоб з дітьми у батьків були різні кімнати. А відповідь: та все потім буде, ми ж якось народжували і норм

[@user-dq2nz9vt5u]

Ага, у росіянців є улюблена приказка на цю тему: "дал Бог зайку, даст і лужайку" Тільки воно так не робе і з дітьми буде ще важче то отримати, ніж забезпечити наперед.

[@oksanamamotiuk]

...якраз на тижні почула від гінеколога: "дасть Бог дитя, то дасть і на дитя, ви дарма не народили декілька років тому. А зараз не вийде". Це мене вбило сильніше, ніж мій діагноз, адже від лікаря чекаєш більш розумних слів, ніж від родичів з села. Дякую за цю тему.

[@FREEDOM88888]

це не лікар а бабка на лавочці і нажаль в нас таких більшість. Сподіваюся у молодого покоління спеіалістів з"явиться поняття етики.

[@user-cm4nh1gx1r]

Дівчата, ви молодці! Дуже актуальні теми піднімаєте! Моїй доньці за пару тижнів буде вже 26 років, недавно вийшла заміж. І навіть мене бісить, коли мої(!) подруги, чи знайомі випитують, то донедавна - "коли вже весілля?" Тепер - "чи ще не вагітна?" Я адекватна мама (на мій погляд) і ще сама ні разу її про це не питала, тим більше не "діставала". Недавно мали з нею розмову на цю тему, то вона сама призналася, що ще не хоче дітей. І я її цілком підтримую. Кажу, що "значить ти ще не готова, тому не спіши". До речі, купила книгу Каті Бльостки ще до її виходу в тираж. Сама прочитала і доньці подарувала. Дуже корисна книжка.

[@ainelinnen]

Актуалочка. Мені батько цим вже весь мозок прогриз 🙄 Тим часом, на моє глибоке переконання, розмножуватись мають лише ті, хто справді цього хоче

[@user-hr2iq2lf3s]

розумію! я батьку у мої 28 відповіла на запитання 'коли ж уже у тебе діти будуть?' так: 'коли ти купиш яхту і віллу 14 ст на березі мальовничої водойми'. він підвис хвилин на 5, потім каже 'не хочу яхту і віллу', а я йому 'а я дітей не хочу, вважай ми квити'. наступний раз дрочив мені нерви тупими питаннями аж у мої 31 і вже набагато скромніше. та і взагалі став менше чіплятись до мого життя, знайшов собі хоббі, тепер звітує про себе, а не мене допитує. буває доводиться власні кордони відстоювати, перекидати зі здорової голови назад на хвору. хай хворі голови самостверджуються власним коштом, або з'ясовують що їм є чим зайнятись крім внуків у цьому світі, стільки вершин непокорені, тож вперед з піснею. раніше дуже напрягалась, а зараз вже не толерую такі питання, і начхати на почуття тих, хто про мої не напружився подумати. свекруха замість привітання з днем народження зачитала якось мораль що у мене забагато домашніх тварин (2), і замало дітей (0). шкода, чоловіка поважаю, і тому не послала його матір куди хотілось, просто забанила її цілковито на довго. досі не беру трубку, хай пише в месенджер, якщо щось треба. теж зрозуміла. все вони розуміють, виявилось. нікому не можна за*бувати інших власними бажаннями, і якщо люди самі не дружать з етикетом, доводиться популярно пояснювати, на їх рівні етичності, хай краще бояться порушувати наші зони комфорту, хай поплачуть разок-другий, корвалолу вип'ють, але не псують нам життя своїм нахабством і поважають такими, якими ми є із тими рішеннями, які ми приймаємо у власному житті.

[@song_translations_ukr_core]

@@user-hr2iq2lf3s чудова позиція, золоті слова, висловлюю повагу

[@WatershadeL]

@@user-hr2iq2lf3s "начхати на почуття тих, хто про мої не напружився подумати" чудовий принцип, береже багато нервових клітин, шкода мало хто ним послуговується.

[@lanabiruk2721]

Найбільше "притензій" насправді наслухалась не від родичів, а від генікологів, бо чомусь кожен лікар у моєму житті вважав обов'язковим висловити свою дуже цінну думку з приводу відсутності у мене дітей. При цьому ніхто взагалі не питав ні про мій сімейний та економічний стан, ні про те, чи є у мене хоч хлопець, але дитину ти маєш зробити ну прям зараз, а від кого і як ти її будеш годувати, то це вже твоя проблема.

[@FREEDOM88888]

аналогічно, я собі пояснюю це тим, що вони переживають в першу чергу за свій гаманець (бо з вагітних більше заробітку), а не про те, чи буде мені і моїй дитині потім де жити і що їсти.

[@annasokolova8553]

Охх, я народила в 33, недавно, до 30 точно не планувала дітей, і відбивалася від своїх родичів і друзів з дітьми на тему: «коли діти». І моє честне на той момент: «напевно ніколи» не чули зовсім. Доходило до абсурду. Пам’ятаю випадок, коли мені на порозі сунули карапуза і в очі дивлячись питали: «ну що? Є материнський інстинкт, хіба він не пупсик». І пам’ятаю своє почуття вини, бо в мене не те що материнського інстинкту не прокинулось, а якась відраза скоріше. Так от, я про що, не робіть так. І ще: я думала що всі від@буться від мене нарешті після пологів(якщо що, я родила не того, а того що хотіла, але честно розраховувала на такий бонус) то нєа, тепер я маю вислуховувати 100500 порад на тему виховання, і взагалі я вже рощу егоїстку, бо через півроку після першого не біжу рожать другого.

[@katerynaruda1545]

Дякую, дівчата! Я - та мама, яка виявилась неготовою до вагітності і материнства. Який сюрприз: вагітність - це не тільки няшний животик, а і вічна нудота , варикоз, геморой, біль у спині і повне нерозуміння самої себе і власного тіла, яке ти все життя вивчаєш , а воно раптом починає себе геть нетипово вести 🤯 А ще я не могла тримати сечу і ридала по півгодини якщо у магазині не було хлібу🙈 На щастя, зараз моє фізичне і психічне здоров‘я більш-менш в нормі але я категорично проти всіх містифікацій навколо материнства. Метелики там звісно теж є, але і лайна вистачає 😂 чим краще ти готова, тим легше Я ось чесно пишу про материнство в телеграмі, на каналі How I was your mother Пишу те, що мені самій хотілось би почути . Може комусь відгукнеться

[@user-de5fe2yx3i]

В мене тепер інша тема: Коли похрестите? Як це дитина вже два роки не хрещена?

[@ssss.k]

Тим часом дитина вірить принцесу Селестію, яка керує всесвітом, а батьки у Велику Качку

[@user-nv2xx5lg2v]

Вiдповiдайте, як зробимо обрiзання

[@libra_jk]

😆 Почекайте, скоро вже почнуть питати: «а коли за другою?..» З другою своєю дитиною трималася 5 років. Взагалі не збиралася хрестити, тому що ми з чоловіком агностики, але нерви не витримали далі слухати всілякі забобонні жахалки. Зробили «процедуру» для родичів. Причому ті родичі ані заповідей не тримають, ані постів… а куми й за день народження похресниці забувають… таке )))

[@user-qb2wc6wd2j]

А мої родичі змирились. Я агностик, а чоловік атеїст, моя мама трохи намагалась про це поговорити але програла😁

[@JuliaSuprunenko]

Дякую за випуск! Мені 23, зрозуміла, що не хочу дітей ще в підлітковому віці. Звідусіль чула від дорослих людей і від батьків про діточок як аксіому для всіх. Дуже це бісило. Та й зараз бісить.

[@o1enka]

Я теж в 23 десь подумала, що не хочу дітей. Всі мені казали "от подорослішаєш і точно захочеш". Зараз мені 34. Як не хотіла, так і не хочу. І рада, що не піддалась на тиск сонціуму. Слухайте своє серце, а не надокучливих оточуючих. 🤞

[@yuriy5376]

А кацапи тим часом розмножуються...

[@FREEDOM88888]

@@o1enka погоджуюся❤

[@Hate333]

Втратила близьку подругу, бо бачите не стрибала від радості до стелі, коли вона сказала що мабуть вагітна в 20 років і навіть не дуже впевнена хто батько. Досі мрію по подругу-чайлдфі, яка не буде казитися від фрази «ти ж розумієш що діти це відповідальність»

[@user-ez8mn5ig8m]

Між тим, репродуктивний тиск суспільства не закінчується навіть коли ти вже народила. Я ж думала, що народжувати варто хоча б для того, щоб усі від'їбалися. Але ніт, безкінечні допити всіх навколо людей без базового розуміння про особисті кордони "коли друге? пора!" не закінчуються. Навіть гінекологиня з кожним візитом питає: "народжувати плануєте? а чого? а треба!", і будь-які пояснення чи відмовки ("не хочу/не планую/не люблю дітей/не маю за що їх вирощувати" і т.д.) не роблять. Найбільше мене вражає, що цих людей же насправді не цікавить якість життя твоя і цих самих дітей. Вони не задумуються, що цим можуть зачепити дуже болючі струни. Може, я не можу завагітніти більше чи у нас погані стосунки з чоловіком. Не питають навіть, чи є він, цей самий чоловік. Може, сім'я у страшній скруті чи бухий батя всіх мотлошить через день. Чи може, і її члени банально нещасливі і страждають. Але кого це їбе, якщо мамі нада внуки, гінекологині полікувати твій ендометріоз, депутату народжуваність, однокласниці змагання, а тьоті Свєті з сусіднього під'їзду - ментальна галочка, шо навчила людину жить. Саме тому вважаю рух pro life страшенними лицемірами, бо їх це саме подальше лайф усіх учасників репродуктивного дійства насправді зовсім не цікавить. Хочеться бути людиною, а не функцією. Фуууух, тре міняти гінекологиню, походу.

[@yuliiakhrebtova3113]

Мене досі дивує, що в уяві людей я маю хотіти народити дітей за замовченням, тільки тому що я жінка. Слава богу в моєму оточенні ніхто мене не дістає такими питаннями. Але зрідка буває якісь дальні родичі вилазять і першим ділом питають скільки дітей та хто чоловік

[@mdialiya]

Коли кажеш, що не хочеш дітей, а тобі відповідають «ЗАХОЧЕШ» 🤡👍

[@irabondarenko]

Після тридцяти кажуть: - скоро пізно буде!

[@littlewoman108]

😂😂😂😂Боже як життєво!!!

[@khrystynaket]

...я з цього завжди так о*уїваю. ну, типу, що на це відповідати, в голові одні нецензурні слова.

[@mdialiya]

Ще, жінки які всеж таки хочуть дітей, але не зараз. Не обов`язково можуть виключати пізню вагітність, через більший ризик патології плоду. Можна заморозити свою яйцеклітину і потім народити здорову дитину. Звісно, це не виключає фізичні складності вагітності.

[@user-dq2nz9vt5u]

Класика 😅

[@capibara252]

Я лікар акушер-гінеколог в пологовому будинку. Хочу сказати про "обкакалась під час пологів". Якщо це стається (а це стається в 95% випадків, якщо не частіше), то це означає тільки одне - що жінка добре і правильно тужиться. Не соромтеся цього, це абсолютно нормально. Не бійтеся детально розпитати свого гінеколога що з вами і вашим тілом буде під час пологів. Навіть якщо вам здається, що ваші питання дурні, бо насправді це не так, ваші питання абсолютно нормальні. Боятися це нормально. Сумніватися це нормально.

[@FREEDOM88888]

я вибачаюся за дурне питання, але схватки, це досить довгий процес, чому під час них не зробити клізму, щоб очистити кишечник і позбавити себе і матір такого неприємного пункту під час пологів?

[@moyarishka]

@@FREEDOM88888 мені мама казала що в ссср всім робили клізми, вона 3 рази народжувала, клізма то обов‘язково було

[@svaleks566]

​@@moyarishkaто й зараз обов'язкова (швидка мікроклізма)

[@julianovomlynska3293]

Я не хочу клізму- собі нехай роблять

[@aenesthes]

не народжувала і не планую народжувати, і чую зайоби на цю тему від кожного другого, починаючи від батьків, закінчуючи прохожим на вулиці, бо у нас в суспільстві ж нормально ставити такі питання людині, з якою ти можеш бути знайомим через троюрідного брата бабусиної тітки, і це в кращому випадку 🤦🏻 що дуже кумедно: коли піднімається тема дитини, ніхто, абсолютно ніхто, не питає, що там у тебе зі здоров'ям, чи ти можеш народжувати, чи твій організм достатньо сильний для того, аби виносити дитину, як там в тебе справи з болячками по спадковості, чи хочеш ти передавати своїй майбутній дитині увесь цей букет. і що в тебе взагалі зі здоров'ям буде після родів. всім абсолютно по барабану. від цього висновок: людям важлива не сама цінність нового життя, а лише факт того, що ти задовільняєш середньостатистичні рамки так званої нормальності. а, і ще. все своє життя страждаю від болючих місячних. зверталася не до одного гінеколога, і що вони мені ВСІ казали? "родиш, і пройде". тобто лікар пропонує мені народжувати тільки для того, щоб позбутися цієї проблеми, яка, до речі, не факт, що пройде. який же це треш і сюр 🗿

[@FREEDOM88888]

не пройде. Ще нікого вагітність ні від чого не вилікувала. Після таких казок дані "лікарі" помирають для мене в професійному плані. Для мене особисто рішенням болючих місячних стали протизаплідні гормональні, приймаю вже 15 років, ніяких побічних, але нікому не нав"язую, перед цім потрібно пройти обстеження та проконсультуватися з адекватним спеціалістом (який не лікує всі хвороби пологами, тільки тому що на вагітних білше заробітку)

[@nataliian9765]

В мене пройшло, хоча народжувала я не для того, щоби вилікувати цю проблему. Але особисто я здорова, спортивна людина. Легко виносила, легко народила, ніяких розтяжек, животика, обвислих грудей та постродових депресій. Іншим може не повезди так. Вагітність не є ліками.

[@user-lo1ux6ci6o]

А родити, щоб вилікувати прищі? Так то порада гінеколога😂 бляя через прищі на побачення піти не можу! Родити від духа святого? А що з тою дитиною потім робити? Ретиноїди таки дешеаше

[@user-ql4rt5dy2t]

Класна тема і супер важлива. Я, як мама двох діток, дуже глибоко розумію її. Що, незважаючи на те, що я справді щаслива бути мамою, яка жесть щодо ціни материнства. Прайс надвисокий. Самореалізація, соціалізація, кар'єра, розвиток, психічне і фізичне здоров'я і моя особиста свобода. Це важко було психологічно витримати. І злість на те, що ніхто не попереджав про складності, це як стрибати зі скелі без навігатора, або випливешь, або сам дурень). Чим більше буде уваги до материнства, тим здоровіше буде кожна людина, і суспільство, і міцніша держава🖐💛💙

[@Strzilla]

Дуже влучно сказано: «зацікавлені в тобі як в матері поки ти нею не стала». Круто що ви підіймаєте цю тему, до дітонародження потрібно підходити виважено (сказала я з ушками спаніеля, засаленою головою, мішками під очима і однорічним малюком)😅

[@polivoil5038]

Я для себе намалювала ідеальну відповідь суспільству на це питання, користуюсь досі. Для родичів на питання "коли дітки" я відповідаю "тобто ви в мене питаєте коли саме мій чоловік в мене кінчить, його сперматозоїд зіллється з моєю яйцеклітиною, закріпиться у мене в матці а потім я, порвавши свою вагіну, народжу дитину?". Всі питання відпадають після цього. Для мами, яка каже що їй не вистаає "гарних новин" я кажу що "мені треба порвати свою піську для твоїх гарних новин?" або універсвльно "не лізьте в мою вагіну". Чомусь після біологічних назв жіночих репродуктивних органів всі ці розмови зникають. Доречі я хочу дітей. Але не зараз.

[@annavit330]

Топова відповідь 😁

[@irinanikonenko09]

Хто Вас так настрашив, нічого не порветься,тканини прекрасно розтягуються, при потребі лікарі зроблять надрізик і слідів не залишиться.

[@user-io4pf3es7e]

@@irinanikonenko09 надрізик це херануть ножницями без попередження так що місяць не можна буде норм сісти? Та ви оптимістка!

[@marianna0807]

Дякую за підняття такої дуже важливої теми. Мені 30 років і ми з чоловіком 10 років одружені. В нас немає дітей. Ви можете уявити який іде тиск від суспільства. Ми для всіх неповноцінна сім'я, або взагалі не сім'я, бо без дітей це не рахується. Завжди закиди на рахунок навіть зароблених грошей, типу, навіщо вам багато грошей у вас же немає дітей, отже й витрачати дуже немає на що. Або докори що тобі бачте легко живеться, що в тебе немає ніяких турбот....і таке інше. Це так образливо коли тебе навіть сприймають як нереалізовану та неповноцінну жінку, бо ти не виконуєш свою функцію, заради якої ти прийшла в цей світ. Без дитини твоє життя взагалі немає значення. Тільки з дітьми, без них ти ніхто🤯🤯🤦‍♀️🤦‍♀️

[@iryna2003]

Таке саме і у нас ,на мене то дуже давить мені через декілька днів 32 а я просто не хочу щоб до мене навіть дзвонив хтось бо вже уявляю що люди мені будуть бажати нк просто якось хочеться в той день десь поїхали подальше і відключити тел бо ніби я якась не така бо ж мені 32 а ще немаю дітей😏

[@nataliian9765]

@@iryna2003 З Денм Народження Вас!!! Здоров'я, мирного неба над головою і щастя, Вашого, особистого!

[@juliaspz5505]

Своїх дітей чи чужих, але когось толкового своїми відео ви точно виховуєте. Наприклад, мене, маму малюка, яка буде переповідати йому цінності з «Палає» як правильні цінності. Дякую, дівчата. Будь-яка людина цінна, але які вже ви цінні, то нема мови)

[@user-qx6ct9vw9j]

Дівчата, тепер потрібен хтось хто чоловікам розжує усе і пояснить, що дитина це і їх діло і їх обов'язки і їх відповідальність! Що коли ти стаєш батьком для тебе так само змінюється УСЕ І НАЗАВЖДИ! Потрібен хтось хто з руйнує і ті міфи котрі вони собі на придумували!

[@FREEDOM88888]

це має запитати жінка перед одруженням, чи згоден чоловік розділяти відповідальність. Якщо ні, не виходити за нього заміж. А не вискакувати за першого зустрічного, щоб як всі, а потім сподіватися, що хлопчику вже хтось все пояснив і про все домовився.

[@okeyolee777]

Не кажуть про вагітність і материнство погане, тому що бояться, що жінки перестануть народжувати)) мені здається, це заговор всесвітній))

[@WatershadeL]

Ви забули вдягнути шапочку з фольги)

[@vitakoryliuk8795]

мені 27, заміжня 3 роки) від родичів весь цей час вислуховую що я вже стара і маю народити дитину! АЛЕ! я сама для себе ще не вирішила чи я взагалі хотіла б дитину, незважаючи на те що я маю чоловіка з яким планую прожити життя. Також останнім часом помітила за собою що цей соціальний тиск часом діє і сіє в підсвідомості зерно сумніву "може я дійсно старію і краще народити дитину зараз бо потім може бути пізно?". Загалом доводиться відстежувати ці маніпуляції і свідомо не піддаватись на зовнішній тиск, а це постійні зусилля які б можна було витратити на іншу більш корисну роботу над собою, а не боротьбу зі стереотипами в себе в голові! Тому тематика відео дуже відгукнулась! Також вважаю що жінки багато відповідальності тягнуть на собі і потрібно на державному рівні врегулювати питання виховання дитини! Приклад можна взяти зі Швеції!

[@svaleks566]

ви маєте народити бо що? Їх аргументи? Демографічна криза? Стакан води? Будєш жити з кошкамі? Матку нада іспользовать? Нікому ви нічого не винні. Справа ваша що вам робити з вашим життям.

[@Honanova]

Шкода, що небуло Вас 25 років тому. Ви такі цінні! Дякую за Вашу працю ❤💙💛

[@lv9005]

Дівчата, дуже дякую, що піднімаєте такі важливі та актуальні теми! Персонально я для себе давно вирішила, що не хочу мати дітей, бо просто не моє то. Спочатку, звісно, чула фрази типу "та ти ще підліток, підростеш - зміниш думку", а також побажання "жіночого щастя" на кожне свято. Але вже років 15 пройшло з тих пір, моя позиція не змінилася, а от оточення - так, бо я видалила з нього всіх, хто вважав мою потенційну вагітність своєю персональною справою. І не жалкую)) Прийшов вже час суспільству змиритися з тим, що народжувати чи ні - то вибір жінки, тим більше що більшість негативних наслідків загрожує саме їй.

[@alonachernetsov6460]

Дякую 🙏 Дуже важлива і бісяча тема для тих кому за 30 😅 Я на питання чому у вас нема дітей іноді відповідаю щось на кшталт "Не знаємо, як зробити" або "Мій психіатр не рекомендує". Звичайно, не близьким людям.

[@iryna2003]

Візьму до уваги і собі 😅😅😅

[@olena.matsekh]

Суперактуально мені як матері 8міс дитини. Дякуючи медичній освіті, я була готова до багатьох нюансів і сюрпризів. Але 100% влучно сказано, що коли ти народиш, стаєш всім нецікава і всім байдуже на твій емоційний стан. Важливо оточити себе адекватами ще до вагітності. Ну і чоловік, який «помагає» це, звісно, «як тобі повезло»😄

[@user-rf6il5cn1m]

Ще важливо сказати, що якщо жінка приймає рішення не народжувати, то вона має попередити партнера. Мій чоловік досить рано мені запропонував вийти заміж. Я погодилась, але попередила, що не хочу мати дітей. У нас усе склалось, але знаю багато пар, які розпались через те, що одна людина не захотіла мати дітей після шлюбу-квартири-машини. Там все набагато складніше. А ще - я не виключаю, що він може захотіти дітей. На такий випадок ми також маємо домовленість.

[@cgenybr999dask4]

Ось це рішення дорослих,розумних людей. Є в мене знайома,яка розійшлась через це з чоловіком,але вони одружувалися ще в універі і самі не знали,що хочуть. У другий шлюб вона йшла з домовленостями.

[@katmars8138]

Якщо люди вступають в стосунки чи одружуються, не знаючи таких базових позицій одне одного, я б сказала, що ще рано одружуватись. До того ж, принципи і бажання можуть мінятися. Головне - комунікувати.

[@user-kb1ki3jr5t]

Нічого вона не має. Чоловік взагалі не повинен за замовчуванням чекати, що жінка буде народжувати, тим більше що все навантаження вагітності і пологів ляже на неї.

[@user-rf6il5cn1m]

@@user-kb1ki3jr5t Давайте виходити з того, що чоловік - це теж людина) І йому може хотітись дітей) до того ж про пологи, вагітність ніхто й не говорить. є різні варіанти, одне з них - всиновлення. І якщо людина (будь-якої статі) не бажає взагалі дітей - потрібно таке обговорювати.

[@_Power_Girl_]

Як завжди, супер актуальне питання материнства і обов'язку жінки стати інкубатором для суспільства!🤯 І реально, як протистояти закидам родичів та суспільства загалом про тебе: ти жінка=ти маєш народити. Якого дідька?😡 Хіба бляха хтось замислюється над елементарним: а чи є такий ресурс в сучасної жінки(час, кошти, бажання) в даний час? Коли жінка хоче дітей - це ок, і коли не хоче - це ок! Якого дідька всі лізуть в твої труси і в твою голову щодо того материнства?🤬 Дякую авторкам за випуск❤

[@vaLentYnA_2023]

Я родом з маленького містечка. З дуже маленького. Я поїхала звідти до Києва, зробила непогану кар'єру в армії, самореалізувалася і т.д. Коли мені було 29, я приїхала в гості до батьків і зустріла свою шкільну вчительку, і в нас склалася така розмова: - ммм, ти в Києві, так? - так. - ммм... а ти хоч заміж вийшла чи тільки працюєш? - Вийшла. - а дітки ж коли? З твого класу вже всі народили... В той момент мені стало зрозуміло, що ні мої успіхи, ні мої інтереси не мають жодного значення. На той момент я була вагітна і за 4 місяці від тої розмови народила трійню, тобто в очах тієї вчительки я виграла😂 Так само з родичами... "Ну коли діти, коли діти, коли діти". Як гадаєте, скільки разів вони допомагали мені з дітьми? Правильно, нуль Це жахливо, що в 21 сторіччі ми ще й досі цікаві суспільству лише тим, чи народили ми дитину

[@bohdanaseveryn3084]

О, нарешті до теми неадекватного відношення до материнства залучена багатодітна мама! Буде цікаво послухати!