Перша світова війна: «померли міріяди, і то найкращі серед них»

Рет қаралды 504

4 жыл бұрын

Документальні кадри часів Першої світової.
«Хоча ми все ще сповнені великої сили, можливо, скоро ми станемо її розбитою посудиною, як пляшки, з яких червоне, п’янке вино пролилося на землю. Але перед цим ми влаштуємо бенкет на честь нашої загибелі, бенкет, на якому артилерія всього світу має дати найгучніший салют. Попереду нас чекає смерть із її величезним арсеналом. Але померти в ліжку - це не доля воїна: його ліжком є поле битви, на якому народжуються через смерть, через бій та загибель. Кожен має померти; ми лишень хочемо зустріти смерть у наступі». (Ернст Юнґер. «Вогонь і кров»)
У відео Езра Паунд читає поезію свого пера:
IV
These fought in any case,
and some believing,
pro domo, in any case…
Some quick to arm,
some for adventure,
some from fear of weakness,
some from fear of censure,
some for love of slaughter, in imagination,
learning later…
some in fear, learning love of slaughter;
Died some, pro patria,
non ‘dulce’ non ‘et decor’…
walked eye-deep in hell
believing in old men’s lies, then unbelieving
came home, home to a lie,
home to many deceits,
home to old lies and new infamy;
usury age-old and age-thick
and liars in public places.
Daring as never before, wastage as never before.
Young blood and high blood,
Fair cheeks, and fine bodies;
fortitude as never before
frankness as never before,
disillusions as never told in the old days,
hysterias, trench confessions,
laughter out of dead bellies.
V
There died a myriad,
And of the best, among them,
For an old bitch gone in the teeth,
For a botched civilization,
Charm, smiling at the good mouth,
Quick eyes gone under earth’s lid,
For two gross of broken statues,
For a few thousand battered books.
Українською переклали лише уривок:
Померли міріяди,
І то накращі поміж них,
За стару суку, за буру й беззубу,
За задрипану цивілізацію.
Приваба, усміх добрих уст,
Жваві очі щезли під повіком землі,
За два корці розтовчених статуй,
За кілька тисяч попсованих книг.