Подібні рибі | християнський вірш | Ліна Геб

Ти знову так живеш, ніяких змін,
В надії того, що Господь пробачить.
Ти знов сидиш в оточенні тих стін,
Які будуєш в відчаї, знов плачеш.
Ще скільки часу? Скільки ще разів
Ти не відкриєш Богу свої двері?
Дозволиш людям приносити біль
І довірятись їм у кожній сфері?
Я знаю, скажеш: люди - це не Бог,
Його не видно, з ним не поговориш,
Він не обніме, не прийде як друг,
З яким смієшся і з яким поспориш…
Скажи, де Бог? Який Він? Опиши…
А, може, ти навчися помічати?
Твій розум хоче тої глибини,
Яку лиш серцем може відчувати.
А чим відчуєш? Там лишили слід:
Хтось вже не раз у нього витер ноги.
Ти ціниш те, що зараз цінить світ
І разом з тим відчути хочеш Бога.
Святе і грішне парою не йдуть,
І ми самі зробили з себе жертву,
Чекаєм тих, хто прийдуть і спасуть,
Хто не дозволить нам духовно вмерти.
Часом ліниві і тому слабкі,
Ми на гачок попалися, як риба.
І саме це потрібно сатані:
Духовно мертва і черства людина.
І попри свій такий розлізлий стан
Ще огризатись совість дозволяє:
"А де був Бог! Я кликав, я кричав,
Хіба любов у горі залишає?"
Бог бачить все: і війни, і сиріт,
Розбиті сім’ї, біль у серці мами,
Але не Він змінив на гірше світ,
Це ми самі по волі обрали.
Христос дав вибір створеній душі
І до творіння маючи повагу,
Щоб ти не був як робот на пульті,
Який живе в закладеній програмі.
Ти вибираєш: вірити чи ні.
Ти вибираєш прощення чи злобу.
Робити так, як нині роблять всі,
Чи довіряти своє серце Богу.
Усі ми знаєм, що таке біда,
І біль - це те, що кожному знайоме.
І моя віра в Господа Христа -
Це не магічний спосіб зняти болі.
Бог посилає дощ на всіх людей,
І він іде на добрих і поганих.
І в мене також може бути день,
Який, на жаль, не по моєму плану.
Чи десь піду зашпортаюсь за дріт
І вломлю ногу, ну то що виходить?
Мені питатись, як Бог допустив,
Що я, як йду, не дивлюся під ноги?
Хіба Христос - це здійснювач бажань?
І моя віра - це квиток до шику?
Мені Господь не це пообіцяв,
Він дав для мене щось без меж велике!
Скажіть, хто може взяти ваший гріх,
Усі мерзотні і нікчемні справи?
І помирати за таке при всіх
В найгіршій формі болю і зневаги!
Нас тільки словом ледве зачепи
І цю образу ми роками носим.
То чи згодились б на таке піти:
За когось вмерти, коли той не просить?
Як часто чути: "Я хіба просив?
Ісус за мене міг не помирати!"
Та він тебе від всіх не відділив
І так як всім, хотів спасіння дати!
Велика милість - це безцінний дар,
Ніхто з людей тобі це не подарить,
Та ти на тих Ісуса проміняв,
Які земним дочасним світом марять.
Ти точно знаєш, хто такий рибак.
Зловити рибу - це для нього щастя.
Для цього він складає свій рюкзак,
Бере рибацькі чоботи і снасті.
Є той, хто теж подібно рибаку
Зловити хоче душу, а не рибу.
Стоїть наживка на його гачку,
Щоб безсумнівно клюнула людина.
Не кожна риба на одне клює,
Диявол вміло свою ціль вивчає.
Комусь одну наживку він кладе,
А комусь іншу і тоді чекає…
Можливо, ти від Господа відплив
І ігноруєш прояви приманки.
Пильнуй, щоб хтось до сітки на зловив,
Задовільнивши твою забаганку.
Для когось гроші, влада, похвала
Любов в обгортці, що насправді похоть,
Це пропонує радо сатана,
Він підсуває гріх до твого ока.
А що дає мені життя з Христом?!
Дає надію у часи невдачі,
Ти з Ним інакше дивишся на світ,
Ти з Ним інакше любиш, навіть плачеш.
І все життя сприймається як дар,
Ти вчишся жити так, щоб не вмирати!
Ти довіряєш Богу кожну з справ
І Він є щедрий, щоб благословляти!
Та врешті-решт, коли це все пройде,
Ти будеш вічно жити з своїм Богом,
Коли у серці вже Ісус живе,
То з Ним найважча - це легка дорога.
Коли життя - суцільний буревій
Чи як посуха, що вбива рослинку,
Господь прийде у літньому дощі
І дасть вологу в тріснуту щілинку!
Не задихайся у своїх гріхах
І пам’ятай, що в тебе є свій вибір.
Тож, не виси в диявольських гачках
Через наживку, що подібно рибі.
Коли вже риба крутиться в відрі,
Рибак нізащо не відпустить в воду
І зашкварчить олія в сковороді,
Бо та продала за наживку волю…
#церква #бог #вірші #віршіукраїнською #віршіпрожиття #християнськийвірш