Рет қаралды 877
Українська культура, через національні ЗМІ, насичена сьогодні чіткими правилами поводження зі смертю, померлими, потерпілими, вимушено переміщеними. Це зрозуміло, прийнятно, почасти має терапевтичний ефект. Однак, з досвіду культурної антропології ми знаємо, що саме суворий інтерфейс поводження із померлими/ втраченими вирізняє релегійні, архаїчні суспільства. У секулярному (модерному) суспільстві таких практик і правил набагато менше. За відсутності релегійних розпоряджень ритуали скорботи, поминання можуть виглядати як завгодно. Які сценарії памʼятання пропонує сучасний театр? Архаїчні чи секулярні? Для якого глядача? Як ми маємо їх розглядати і оцінювати? Чи не робить війна театр гіршим? Чи не стає він знаряддям сакралізації, завороження, нашого суспільства?
Учасники(ці): Ніна Хижна, Зої Лафферті, Пьотр Армяновський
Модератор: Дмитро Заєць
***
Подія відбувалася в рамках освітнього проєкту про театр “Політики пам’яті | the black box” 2 липня 2023 року у Харкові, в ЄрміловЦентрі.
Деталі: jamfactory.ua/ua/projects/the...