Рет қаралды 1,045
💳На підтримку духовної освіти: 4441111134693971
27 травня 2024 року, у другу річницю Собору Української Православної Церкви за участю єпископів, духовенства, ченців та мирян у місті Києві та тридцять другу річницю Харківського Архієрейського Собору, в Академічному храмі на честь прп. Іоанна Дамаскина Свято-Покровського чоловічого монастиря у Голосієві була звершена Божественна літургія, яку очолив ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Білогородський Сильвестр.
Проповідь на запричасному вірші виголосив учений секретар архімандрит Митрофан (Божко). У своєму слові отець Митрофан, поринувши в історію Української Православної Церкви, розповів про важливість соборності у Церкві та підсумки Собору УПЦ дворічної давнини.
Він зазначив наступне: «Собор у Феофанії приймає ці рішення, виходячи з пастирських потреб Церкви. Ми знаємо позицію нашого Предстоятеля, яке він має ставлення до Церкви. Він завжди говорить, що Церква без нього зможе вижити, а він без Церкви не зможе. І ці рішення, які були прийняті, показують, які пріоритети були розставлені.
Важливо зазначити, що порядок денний, сформований на Соборі 2022 року, не диктувався однією особою і не був результатом якихось переговорів, а був зумовлений життям Церкви та її пастирськими потребами. Коли Блаженніший звертався до зібрання всього єпископату, духовенства, чернецтва і вірян УПЦ, він не обумовлював попередньо сам Собор, адже Блаженніший Митрополит Онуфрій, обрав саме форму зустрічі, де можливо було звичайне братське обговорення. Він хотів почути думку та голос того духовенства і вірян, які приїхали з різних куточків України. Після цього було прийняте рішення про скликання Собору Української Православної Церкви.
Ми пам’ятаємо прогнози щодо цього Собору: говорили, що він не матиме сили, не прийматиме ніяких важливих рішень тощо. Але це була зовнішня аналітика, яка не розуміла логіки існування Церкви. Всі ці прогнози розсипалися як дим.
До Харківського собору позиція Предстоятеля вирішувала все, тобто коли учасники приїжджали на певний Синод чи Собор, то вже були готові всі документи і постанови, які залишалось лише формально підписати. Натомість у Феофанії Собор УПЦ був виразом думки єпископату, чернецтва, духовенства і вірян, які приїхали з місць, щоб висловити потреби Церкви».
Більше новин та інформації на сайті КДАіС та у соціальних мережах.
Офіційний сайт: kdais.kiev.ua
Ми у фб: / www.kdais.kiev.ua
інстаграм: / kdais.kiev.ua
телеграм: t.me/kdaiskievua