Рет қаралды 751
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Собору архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних у Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі м. Києва (21.11.2021).
З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в неділю 22-гу після П‘ятидесятниці:
«Десятиліттями законники, або «канонічні», говорили нам, що Українську Церкву ніхто не визнає і ніхто з нею не спілкується, і цим виправдовували своє відступлення від єднання з нами. Не маючи жодного достовірного звинувачення проти нас у питаннях справді важливих, якими є віровчення, устрій церковного життя, дотримання Священного Передання, вони докоряли нам тим, що ми нібито порушуємо канони - так само, як апостолу Павлу лжебрати докоряли, що він порушує закон Мойсея. Але ми ніколи не відступали від вчення Православної Церкви, від визначеного канонами устрою церковного життя. А вся наша, так би мовити, «провина» полягала лише в тому, що ми не бажали підкорятися їхній сваволі. Не бажали, використовуючи згадані раніше слова апостола Павла, щоби законники «хвалилися плоттю нашою».
І в цій суперечці, що тривала десятиліттями, Бог показав, хто правий, а хто - помиляється. Бо Вселенський Патріарх, до якого ми згідно з канонами апелювали, як до Предстоятеля нашої Церкви-Матері та до Першого Престолу серед православних, три роки тому разом із Синодом виніс рішення, якими ствердив незалежність Української Церкви. Він голосно і однозначно підтвердив те, що було відоме від початку - Московський престол підкорив собі Церкву України не за приписами правил, але свавільно і насиллям, і поклав цьому підкоренню остаточний кінець.
Але замість того, щоби послухати голосу вже навіть не нас, своїх братів, але Вселенського Патріарха, ці законники і його самого стали відкидати і осуджувати. І всіх Предстоятелів та всі Помісні Церкви, які послідували цьому доброму рішенню, вони також засуджують і збурюють проти них християн.
І роблять це так само, як колись робили ревнителі старого закону, які ходили вслід за апостолом Павлом і збурювали місцеві Церкви, навчаючи, що лише їхнє бачення є «канонічним», а проповідь апостольська - «неканонічна», бо не тримається їхніх, законницьких, тлумачень та передань старців. Такі лжебрати, як ми знаємо, навіть апостола Петра і деяких інших з апостолів на певний час спокусили, і вони стали віддалятися від спілкування з християнами, наверненими з язичників, хоча і не відкидали спілкування з апостолом Павлом.
Подібно до Петра у той час і нині деякі з Церков, не відкидаючи спілкування з Вселенським Патріархом, дочасно відсторонюються від нас. Але, маючи приклад євангельського часу, ми маємо бути впевненими, що ця спокуса промине, і єднання у спілкуванні повноти Церкви Христової відновиться в наш час так само, як воно відновилося і в часи апостолів. А новітні законники або усвідомлять свою помилку і виправляться, повернувшись до повноти єднання з усією Церквою, від якого вони свавільно віддалилися, однобічно розірвавши Євхаристійне спілкування, або остаточно відпадуть від Церкви, як сухі гілки відпадають від живої лози виноградної.
Тому, дорогі брати і сестри, сумуючи за тими, хто піддається нині спокусі законництва, яку вони оманливо називають «канонічністю», та бажаючи їм, як нашим православним одновірцям, просвітлення і повернення до істини та до повноти єдності Церкви, ми самі не будемо перейматися їхніми звинуваченнями. Не будемо перейматися не тому, що зневажаємо їх, але тому, що маємо за взірець апостола Павла і Самого Господа Ісуса Христа, які не переймалися оманливими звинуваченнями законників, але самі викривали їхню неправду.»