Розпустили кучері дівчата, Ще й підвели брови для краси. Тільки ти роби, як вчила мати, Не обрізуй русої коси. Хай вона росте густа та пишна Чорнобровим хлопцям на біду. Я ж тобі, моя чарівна вишне, Сам троянди в коси заплету. Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив, А може я тебе ніколи не любив. Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив, А може я тебе ніколи не любив. Стану рано вранці до схід сонця, Назбираю квітів запашних. Що є краще за дівочі коси, Ще й троянди вплетені у них. Кажуть, всі дівчата однакові, Та одна у сни мої ввійшла, Полонила серце юнакові, А ключі від свого не дала. Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив, А може я тебе ніколи не любив. Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив, А може я тебе ніколи не любив. Як настане день твого весілля, Ти розпустиш коси чарівні, Ой яка ж ти гарна, моя мила, В косах ти сподобалась мені. Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив, А може я тебе ніколи не любив. Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив, А може я тебе ніколи не любив.