Сергій Жадан - Вони мали б тебе називати сестрою... (Одеса, 13/09/17, Зелений театр)

[@jellylellyla]

Вони б мали тебе називати сестрою. Просто мертві не пам'ятають про батьків та освіту. Правда про світ виявилась замалою, аби в ній вмістити все, що ти хочеш від світу. І коли ти виносиш їх на собі, госпітальєрко, і відбиваєш їхнє життя в їхньої смерті, смерть говорить - зі мною завжди нелегко, ті, що мають зі мною справу, рідко бувають відверті. І ті, що справді не знають, як тебе звати, знають твій позивний, за ним і кличуть. Перекрикують біль, ніби ламають загати, ніби криком хочуть спинити кров убивчу. І залишають цей світ з обов'язками та правами, говорять про світ, як про найбільшу втрату. Але правду про світ писали такими словами, що нам потрібно виправдовувась за нашу правду. Правда про світ така, що навіть вірші, які ти читаєш, для когось є пропагандою й грою. Пропаганда - це не відмовлятись від тих, кому віриш. Пропаганда - це взагалі називати тебе сестрою. Політика - це не вміння підкидати монетку, і не вміння домовлятися із ворами. Політика - це школяр, який читає свою абетку, це госпітальєрка, яка накладає бинти на рани. Політика - це далі жити в своїй країні. Любити її такою, якою вона є насправді. Політика - це знаходити слова: важкі, єдині, і лагодити все життя небеса несправні. Політика - це любити тоді, коли лякає саме слово любов, коли не шкодують бранців. Релігія - це відчути на дотик, своїми руками, як знімаються шви із того, кому не давали шансів. Релігія - це телефони, зроблені в Китаї, це священники з простреленими паспортами. Війна, мов сука, вигодовує щенят, яких їй підкидають, назавжди роблячи їх сестрами та братами. Твої брати з грізними позивними. Твої поети з недописаними віршами. Земля з гарячим камінням лежить під ними. Апостоли за ними стоять з книгами і ножами.

[@irenayarmak1008]

🥺💔💔