"Синя чічка". Вокал: Мар'ян Михайлишин. Фортепіано, аранжування: Євген Сов'як. Проект "Невід'ємні"

Одна з обозних пісень українських січових стрільців, яка звучала на наших музичних вечірках. Вона нас вразила диссонансом трагічного сюжету і мажорного характеру музики, де немає туги, але є безкінечне кохання до життя. Ми вважаємо, що цей нібито "диссонанс" є культурною особливістю наших краян.
Ми знайшли її аудіозапис, що зроблений в Канаді у 30-х роках минулого століття. Слова складно було розібрати, лише здогадувались про що йде мова. І, хоча пізніше ми знайшли "оригінальні" тексти пісні, переспівуємо її так як почули на початках. Тому і замість "хлопець смілий" співаємо "хлопець милий", бо не могли припустити, що буває слово "смілий". Тому і співаємо "на подвір'ї" замість "на Поділлі".
"Ой упали сніги білі
На Поділлі,
Збирався на бій кервавий
Леґінь жвавий.
Як ішов, лишив дівчині
Синю чічку.
І пішов, пропав в чужині
Камінь в річку.
Попереду кулі грають,
Вигравають,
Позаду стрільця ховають,
Гріб копають.
Сніжок ниви покриває...
"Боже сильний!"
Вітер сумно спів співає
Надмогильний..."
Текст подаємо за першодруком у газеті "Буковина" (Чернівці, 1916, ч. 17). Ноти - "Червона калина" (1917, серпень, с. 1-2).
Першу редакцію вірша поет, тоді жовнір австрійської армії В. Бобинський, опублікував у складі диптиху "Синя чічка" у газеті "Буковина". Пісня поширилась серед стрільців, очевидно, після публікацій в "Українському слові" (1916, 30 вересня) та стрілецькому місячнику "Червона калина".
В останньому часописі вперше були подані ноти під текстом, що пристосований до стрілецької тематики (3-4 рядки: "Ой пішов у бій кровавий стрілець смілий", 11-12 р.: "А товариші позаду гріб копають"), та ремарка: "30 червня 1917 р. О.Т.". Підпис вказує, очевидно, на дату, коли була створена музична обробка (М. Гайворонський обрав собі криптонім "О.Т." ще перед війною).
У повоєнному збірнику "Пісні УСС" (Гайворонський, 1936) опублікована третя редакція із позначкою "слова УСС, В.Б., Л.Л., і М.Г.", що вказує на співавторство із Л. Лепким (факт цей підтверджують й інші дослідники (Витвицький, с. 91)). Важливо, що у ній є новий куплет із мотивом - "дівчина очікує повернення коханого", що домінує у фольклоризованих варіантах:
Ой зацвили сади білі на Поділлі,
Повертають із походу хлопці смілі,
Виглядає дівчинонька день і нічку,
Ой немає, пропав милий, камінь в річку.
(Гайворонський, 1936, ч. 1, с. 1-2)
Важко відповісти, чому пісня не ввійшла до відомих стрілецьких пісенників, можливо, мало знана була серед стрільців. Однак, усний шлях поширення її у середовищі селян підтверджують хоч і нечисленні, але цікаві варіанти. У них виконавці, переосмислюючи художню формулу "пропав в чужині", розвинули актуальну для повоєнних часів тему емігрантської долі.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. - 640 с.
Ще один народний варіант пісні знайшов Валентин Філонік у книжці Федіра Погребенника "Наша дума,наша пісня".
"Ой покрились білим снігом полонини,
Десь поїхав хлопець милий з Буковини,
На прощання дав дівчині синю чічку, |
Сам пропав, неначе камінь в бистру річку.|2p
Ой заплачеш,моя мила,ой заплачеш,
Бо мене уже ти більше не побачиш.
Йшов шукати ліпшу долю в чужім краю,|
А тепер тут на чужині пропадаю. |2p
Ой між горами трембіта трембітає,
Із-за гаю гайвороння вилітає...
Дівчинонька плаче,хлопця виглядає, |
Тільки милий із чужини не вертає. |2p"