Рет қаралды 3,875
У поезії "Сповідь..." Галина Британ розповідає про старенького чоловіка, який стоїть перед воротами раю і сповідається перед Богом. Він описує своє життя, свої добрі вчинки та миті, але також визнає свої помилки і відштовхнення від людей, яким він не надавав допомогу та любов. Поезія надихає до саморефлексії та важливості покаяння та прощення.
Поезія “Сповідь…”
Біля воріт до раю він стояв,
Старенький сивий, перейшов чимало,
Життєвий час тихенько добігав,
Ступити крок останній залишалось…
- Мій сину, - голос Божий пролунав, -
Ну ж розкажи, як йшов життєвим шляхом?
- Я, я - старенький тихо розпочав -
І серце переповнилося страхом…
Зібрався з силами і глибоко вдихнув,
І мовив далі: Йшов життям з Тобою,
Твою науку добре осягнув,
Виконував всі заповіді Твої…
І в храм ходив, і бідним подавав,
І інших я не мав Богів крім тебе,
Батьків беріг, не крав, не убивав,
Усе життя тягнувся я до неба…
Затих, на мить здалось йому що сам,
І тиша якась дивна, особлива…
А потім знову Голос пролунав
- А чи любив ти істинно, правдиво?
Згадай колись давно ще юнаком
Коли у школі ти іще навчався
Твій однокласник, звався він Павлом,
З проханнями до тебе все звертався…
Чи руку ти йому тоді подав?
Плече підставив хлопчику отому?
- Ні, мабуть, - тихо старець проказав…
- Тоді ти відштовхнув мене у ньому…
Згадай колись на літургії ти
Матусю молоду взявся учити,
Не вміла от вона себе вести
І за малям не вміла подивитись…
Ти знаєш, а вона тоді пішла
Зі слізьми, серце билось як шалене,
І довго потім в храм святий не йшла,
Тоді ти відштовхнув її від мене…
Згадай, як твоя доня в перший раз
До сповіді святої приступала
Що було на душі в тебе в цей час -
Коли додому ви прийшли із храму?
Застілля, оковита на столі,
Такий вже звичай, друзі всі у тебе…
І зайвим я відчув себе тоді,
В цей день ти відштовхнув мене від себе…
Голос лунав все голосніш, лунав,
І все життя неначе на долоні,
Господь завжди все бачив і все знав
Сльоза гаряча намочила скроні…
- Пробач мене, мій Господи, прости,
За те як часто нехтував Тобою,
В потоці метушні і суєти
Тобі завдав, мій Тату, стільки болю…
Старець стояв без масок, без прикрас,
Скрипіла тиша, лились гірко сльози…
Задумайся, поки ще маєш час,
Допоки день, допоки ти в дорозі…
01.05.2020
© Автор Британ Галина Ярославівна
Ласкаво просимо до поетичного світу Британ Галини Ярославівни! На цьому каналі ви знайдете неповторну поезію, яка розкриває глибину почуттів та емоцій. Підпишіться на канал авторки, щоб насолоджуватися її поетичними шедеврами та відчути всю емоційну силу її творчості.
Контакти автора:
Сайт: galynabrytan.lviv.ua
Facebook: / brytangalyna
TikTok: / brytangalyna
Instagram: / galynabrytan
Пошта: galynabrytan@i.ua